Яків Мамонтов

Спиридон Черкасенко

(1876 - 1940)

Ім’я цього драматурга (писав також вірші, прозу, публіцистику) було викреслене з літературного процесу і заборонене ще на початку 30-х років.

Народився 1 грудня 1876 р. в містечку Новий Буг на Херсонщині у селянській родині. Закінчив учительську семінарію (1895), учителював. З 1910 р. жив у Києві, працював у театрі М.Садовського. 1919 р. переїздить до Кам’янець-Подільського і цього ж року іде до Відня (УНР) у справах видання підручників. З 1923 по 1929 рр. живе на Закарпатті, працює в товаристві „Просвіта” в Ужгороді. Висилають. Оселився в с. Горні Черноушіце на околиці Праги, де і помер 8 лютого 1940 р.

Перша збірка „Хвилини” (1909). Поезія 17-21 рр. передає настрої тогочасного суспільства і подій. Пише оповідання для дітей. Зб. „Маленький горбань”. В еміграції Черкасенко пише „Пригоди молодого лицаря. Роман з козацьких часів”. 1937 р. продовження. „Блиснем шаблями, як сонце в хмарі” – не публікувався. Перші драматичні спроби – ескіз „Жах”, етюд „Повинен” (1908 р.) - відлуння подій 1905 -1907 рр. Кращою серед ранніх є драма „Хуртовина”. Її було конфісковано, а автор 1 місяць відбув у тюрмі. Пише драми „Земля” (1913), „Казка старого млина” (1913) (старе село і капіталізм), трагедію „Про що тирса шелестіла” (пост. 1918 р.). У 1918 році з’явилася друком „Страшна помста. Драматична казка на 5 картин” і „Чорна рада” (Історична тема ХVІІ ст., версія роману П.Куліша).

В еміграції пише п’єси: „Вечірній гість”(1924), „Сміх” (1924), „Лісові чари” (1924), „Бідний Лесько” (1926), „Хай живе життя” (1930), „До світла, до волі” (1937). Всі вони майже для дітей.

Історичні драми: „Коли народ мовчить” (1927), „Ціна крові” (1930) – про зраду Юди. Тривалий час драматург виношував задум створити драматичну трилогію „Степ”. Першу її частину склала драма „Северин Наливайко” (1928, надрукована 1934);друга частина – „Богдан Хмель”- не публікувалася; про третю свідчень немає.

(1888 - 1940)

Творча доля Я.Мамонтова склалася так, що він не став ні співцем нового світу подібно до І.Микитенка, ні представником творчої опозиції як М.Куліш, Л.Курбас. Йому вдалося уникнути репресій, він зумів пристосуватися до нових суспільних умов, але література втратила ще один талант.

Народився 22 жовтня 1888 р. в селянській родині на хуторі Стрілочному Сумської області. Освіту здобув у церковно-приходській та міністерській школах. Закінчив сільськогосподарське училище. В 1911 р. вступає до Московського комерційного інституту на відділення педагогічної психології. Писати почав рано. У 1907 році журнал „Рідний край” друкує його нарис „Під чорними хмарами” і вірш „Коли я дивлюся...”. Згодом багато поезій покладено на музику. Частину об’єднав у 1918 р. у зб. „Вінки за водою” (1924). Лірика Я.Мамонтова – це чудові картини природи, філософські роздуми, особисті настрої.

З 1920 р. викладає в науково-дослідницькому інституті народної освіти. Видає працю „Основні педагогічні течії”, що стала подією в науковому житті. Ще у 1914 році працював над п’єсою „Дівчина з арфою”, яка вийшла в 1918 році. Потім були етюди „Третя ніч”, „Захід”, драма „Над безоднею”, комедія „Веселий Хам”, трагікомедія „Рожеве павутиння” та найпопулярніша його п’єса „Республіка на колесах” – сатира на сільську державність часів війни. Також писав п’єси на сюжети відомих літературних творів, зокрема Т.Г.Шевченка („У тієї Катерини”), М.Коцюбинського („Фата Моргана”, „Хо”). Помер 31 січня 1940 р. Постать неоднозначна, як і вся література початку століття.

Дата добавления: 2015-06-26