Загальні вимоги до об'єктів, що направляються на експер-тизу 3 страница

Обґрунтовується, що технологія розслідування складається із сукупності алгоритмів та реалізується у формі певних програм вирішення стратегічних завдань. Важливе значення програмування процесу розслідування окремих категорій злочинів підтверджується даними анкетування слідчих МВС та прокуратури України, що засвідчують необхідність викладення методичних рекомендацій у вигляді програм розслідування (65%).

Інформаційним відображенням сучасної тенденції технологізації злочинної діяльності у структурі окремих методик розслідування злочинів є визначення технології злочинної діяльності як елементу криміналістичної характеристики щодо окремих категорій злочинів.

Засновуючись на теоретичних положеннях криміналістичної методики, обґрунтовано застосування технологічного підходу до побудови типових програм розслідування та їх реалізації у процесі розслідування конкретних злочинів. Визначено, що технологічний підхід до процесу розслідування злочинів забезпечується такими принципами: ситуаційності, етапності та планомірності.

Ситуаційність розслідування полягає в розробці типових слідчих ситуацій, що виступають основою технологізації процесу розслідування – виділення відповідних завдань та програм. Звертається увага на основоположну єдність ситуаційного та технологічного підходів у методиці розслідування злочинів.

Періодизація процесу розслідування передбачає його розподілення на систему взаємопов’язаних дій, спрямованих на вирішення комплексу завдань на певних його етапах. Зміст технології розслідування визначається в інформаційно-пізнавальному та організаційно-управлінському аспектах діяльності з розслідування злочинів на початковому та наступному етапах.

Планомірність забезпечує впорядкування діяльності з розслідування злочинів, визначення її тактичних та стратегічних завдань, а також найбільш ефективних та оптимальних шляхів їх вирішення.

72. Негативні обставини: поняття, значення та методи виявлення.

Негативні обставини - реальні явища у вигляді матеріальних відображень (хоча можуть проявлятись і як ідеальні відображення у вигляді специфічних показань чи поведінки) певних супутніх злочинним діянням процесів, які своєю наявністю чи відсутністю на місці події, за своїм розміщенням, локалізацією або іншими суттєвими ознаками не відповідають установленим фактичним даним, суперечать механізмові розвитку події.

Негативні обставини можуть виникати внаслідок випадковостей, помилкових діянь злочинців чи інших учасників події, або ж навіть навмисних дій осіб, заінтересованих у протидії розслідуванню.

Саме негативні обставини є особливо цінними для викриття цих інсценувань злочинів, тобто штучного створення особою, заінтересованою у відповідному (бажаному для неї) завершенні розслідування, обстановки, що не відповідає події, яка фактично сталася на цьому місці.

Інсценування може мати таку мету:

- створити видимість учинення на певному місці іншого злочину, з тим щоби приховати ознаки справжньої події (наприклад, створення обстановки розбійного нападу для приховання вчиненого розкрадання);

- створення видимості перебігу події, що не має кримінального характеру, з тим щоби приховати ознаки злочину (наприклад, інсценування самогубства або нещасного випадку, щоби приховати вбивство);

- створення видимості вчиненого злочину для приховання фактів аморальної поведінки, безпечності, халатності та інших вчинків, які не мають кримінального характеру (наприклад, інсценування обстановки крадіжки документів, хоча реально мала місце їх втрата);- створення у слідчого помилкового враження, уяви про окремі деталі фактично вчиненого злочину або про окремі елементи його складу (наприклад, інсценування вчинення злочину іншою особою, з іншою метою, мотивом).

Негативні обставини за своїм характером можуть бути поділені на дві групи:

1) пов’язані з відсутністю слідів, які у зв’язку з аналізом обставин мають бути, і

2) пов’ язані з наявністю слідів у разі, коли природний перебіг подій не передбачає їх.

Так, під час огляду трупа людини, яка заподіяла собі смерть шляхом повішання, на думку експерта, странгуляційна борозна мала посмертний характер. Наявність таких слідів — свідчення того, що настання смерті не є наслідком самогубства. Подібні обставини є негативними і свідчать про інсценування події. Наявність слідів лещат на замку, дужку якого перепиляно за заявою потерпілого під час проникнення у приміщення, також є негативною обставиною — наявність слідів, яких за природним розвитком події не повинно бути. Порушення логіки розвитку подій в першому і другому випадках є показником інсценування події (у першому випадку — відсутність належних слідів, у другому — наявність їх там, де вони не повинні бути). На такі суперечності слід звертати увагу при зіставленні характеру події і тих версій, які виникають у процесі огляду місця події, окремих слідів і речових доказів.

До негативних обставин можуть належати й такі, як невиправдано ускладнена картина події, а саме: безліч розкиданих речей, що не зумовлено метою події; надмірне пошкодження тих чи інших предметів обстановки; вивезення значної кількості викраденого майна за час, протягом якого це неможливо зробити.

На важливість виявлення та дослідження негативних обставин під час розслідування злочинів вперше у літературі звернув увагу Ганс Гросс. У своїй праці він виокремив три групи обставин, які мають вирішальне значення для викриття перекрученої картини злочину (інсценування) та неправдивих свідчень: суперечності, прогалини та недоречності, виявлені під час огляду місця події та допиту.

Коли на стадії порушення кримінальної справи немає ясності стосовно того, чи дійсно відбувся злочин або ж певні наслідки зумовлені іншою причиною, слідчий вимушений перевірити, що відбулося насправді:

– злочин, схожий на інший злочин (за обстановкою);

– злочин, який деякими своїми ознаками нагадує картину іншого злочину;

– злочин, замаскований інсценуванням.

Тобто слідчий повинен з’ясувати доволі важливі (особливо для певної категорії справ) питання, і від цього залежить весь подальший процес розслідування.

Узагальнений слідчий досвід доводить, що під час розслідування злочинів різне функціональне навантаження несуть матеріальні об’єкти, які досліджуються:

– відображення предметів обстановки місця події (сліди дій злочинця, змін матеріальної обстановки; сліди дій потерпілих, інших осіб; сліди їх взаємодії);

– об’єкти безпосереднього злочинного посягання;

– засоби вчинення злочину;

– речі та предмети, залишені (покинуті, загублені тощо) злочинцем на місці події;

– речі та предмети, випадково занесені на місце події після вчинення злочину;

– ознаки негативних обставин;

– ознаки інсценування.

Усі вони є окремими ланками у низці фактів, явищ і дуже важливі під час розслідування.

Результатом опрацювання вихідної інформації про подію злочину є правильне висунення версій, що передбачає перевірку припущення про інсценування події.

Проблема виявлення ознак негативних обставин та інсценування на початковому етапі розслідування є актуальною для методики розслідування. Саме у цей період оперативні працівники, слідчі та спеціалісти мають справу з негативними обставинами, про які традиційно згадують у працях, присвячених розгляду проблеми кримінальних інсценувань.

Негативні обставини за своїм характером можуть бути поділені на дві групи:

– ті, що пов’язані з відсутністю слідів, які за результатами аналізу обставин події повинні бути;

– ті, що пов’язані з наявністю слідів, які не можуть бути передбачені природним перебігом подій (наявність таких слідів, яких за природним розвитком події не повинно бути, є свідченням того, що ці обставини є негативними і свідчать про інсценування події).

Порушення логіки розвитку подій в обох випадках є показником інсценування події (у першому випадку — це відсутність належних слідів, у другому — наявність їх там, де не повинно бути). На такі суперечності слід звертати увагу під час зіставлення характеру події й тих версій, які виникають під час огляду місця події, окремих слідів і речових доказів. До негативних обставин може належати й невиправдано ускладнена картина події, а саме:

– безліч розкиданих речей, що не зумовлено метою події;

– надмірне пошкодження певних предметів обстановки;

– вивезення значної кількості викраденого майна за час, упродовж якого це

неможливо зробити.

У цілому тактику огляду місця події, що ґрунтуються на пізнавальній діяльності,

дуже часто розглядають як своєрідну логіку огляду. Елементами пізнавальної

діяльності є:

– речові ознаки злочину, що потрапляють у поле зору слідчого;

– версії про механізм розслідуваної події;

– уявна модель події, що відбулася;

– встановлення наслідків цієї моделі, тобто суджень про обставини і сліди, які

повинні мати місце, якщо відтворена модель є правильною.

Під час реалізації цього механізму одну з головних функцій виконує аналіз об -

становки місця події та слідів, які виявлено у зв’язку з нею. Виявлений під час огля-

ду об’єкт спочатку аналізують з точки зору його звичайної у людському розумінні

субстанції та призначення. Результати аналізу спрямовують на встановлення у

знайденому об’єкті (сліді, речовому доказі) таких ознак, які свідчать про його вико-

ристання під час вчинення злочину. Цей етап аналізу дає змогу виявити зв’язки

певного об’єкта зі злочином, а отже, встановити коло обставин, що мають значен-

ня для здійснення пізнання у розслідуванні.

Таким чином, важливою складовою з’ясування негативних обставин на почат-

ковому етапі розслідування є збирання достатнього матеріалу, його ретельний

аналіз та перевірка.

73. Криміналістична класифікація і характеристика вбивств.

У ч.1 ст.115 КК дається поняття вбивства як умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині. Крім того, в ст.119 передбачена відповідальність за вбивство через необережність. Тому загальне поняття вбивства може бути визначене як умисне або необережне заподіяння смерті іншій людині (позбавлення її життя).

За суб'єктивною стороною розрізняють вбивства умисні (статті 115—118) і вбивства через необережність (ст. 119).

У свою чергу умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115) і вчинене за пом'якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство.

Вбивства з обтяжуючими обставинами, відповідно до КК можна поділити на: вбивство двох або більше осіб; малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; заручника або викраденої людини; вчинене з особливою жорстокістю; вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб; з корисливих мотивів; з хуліганських мотивів; особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку; з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення; поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом; вчинене на замовлення; вчинене за попередньою змовою групою осіб; з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості; вбивство вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Вбивства з пом’якшуючими обставинами відповідно до КК можна поділити на умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання; умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини; умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

У криміналістиці вбивства часто класифікують за обсягом і характером первинної інформації, наявної в розпорядженні слідчого до моменту порушення кримінальної справи. Тут виділяють т.зв. очевидні вбивства і вбивства, скоєні в умовах неочевидності [4]. За статистичними даними більшість вбивств є очевидними, тобто до початку розслідування вже встановлено підозрюваного (підозрювані) і факт скоєння вбивства не викликає особливих сумнівів. Як правило, такі злочини вчиняються на грунті особистих неприязних відносин, часто після тривалого спільного вживання алкогольних напоїв. У більшості випадків злочинець знайомий з потерпілим. Приватним випадком очевидного вбивства є т.зв. "Побутове" вбивство, при якому злочинець і потерпілий мають родинні чи інші стійкі особисті зв'язки, і проживають або в одному населеному пункті, або навіть в одному житловому приміщенні. Злочини даної категорії характеризуються відсутністю попередньої підготовки, здійснюються як правило зі раптово виникли умислом. Як знаряддя вбивства найчастіше використовуються предмети побутового призначення, випадково опинилися на місці скоєння злочину (кухонні ножі, сокири, праски і т.д.) або вогнепальна зброя, що знаходяться в житловому приміщенні. Іноді вчинення таких злочинів передує неправомірне поведінку потерпілого. Слідом за вчиненням "побутових" вбивств часто слід явка з повинною.

Більш рідкісними і набагато більш складними для розкриття є вбивства, скоєні в умовах, коли вбивця робить певні дії з підготовки до вчинення злочину або намагається (більш-менш успішно) знищити сліди злочину після його вчинення, хоча попередня підготовка до вчинення злочину відсутній. Такі злочини прийнято називати таємними. У ситуації таємного вбивства підозрюваний (і) до моменту порушення кримінальної справи не встановлені, факт скоєння вбивства не завжди очевидний. Для таємних вбивств характерна наявність заздалегідь обдуманого наміру, детально розробленого плану, що передбачає систему дій, спрямованих на створення помилкового алібі виконавця, або на приховання самої події злочину. Для методики розслідування має велике значення визначення способу приховування злочину. У випадках, коли дії з приховування були заздалегідь передбачені планом суб'єкта, реалізовувалися з урахуванням і у взаємному зв'язку з підготовчим етапом та у спосіб позбавлення життя потерпілого, їх слід розглядати як елемент способу вчинення злочину. Слід врахувати, що особи вчинили вбивство у стані афекту, при перевищенні меж необхідної оборони, або при перевищенні заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила злочин або правомірно заподіяли смерть, перебуваючи в стані необхідної оборони, а також заподіяли смерть через необережність, або вчинили вбивство з раптово виникли умислом іноді вживають заходів з приховування слідів подій, що відбулися. У більшості випадків такі дії робляться в умовах дефіциту часу, сильного стресу, відсутність необхідної підготовки і не дають бажаного ефекту.

Вбивства можуть бути піддані в криміналістичних цілях класифікації за певними криміналістично значущими ознаками ще й на підвиди, наприклад, за суб’єктом, способом, умовами, місцем вчинення. Йдеться про вбивства, які, або передбачені нормами КК України (умисне вбивство, вчинене на замовлення), або виходять за межі відповідної статті КК, не перелічені в ній, але мають істотні криміналістичні ознаки, наприклад, вбивства, вчинені на релігійному підґрунті, у процесі протистояння організованих злочинних угруповань, з метою заволодіння житловою площею громадян, на залізничному транспорті, водіїв автомашин, вбивства з інсценуванням тощо.

I. Класифікації злочинів, що пов’язані з суб’єктом злочину (вчинено одноособово чи групою; вчинено вперше чи повторно; вчинено особами, що знаходяться в особливому відношенні з безпосереднім об’єктом посягання або тими, що не мають такого відношення; вчинено дорослими чи неповнолітніми; вчинено чоловіками чи жінками).

II. Класифікації злочинів, що пов’язані з об’єктом злочину (щодо особи потерпілого; щодо характеру безпосереднього предмета посягання; щодо місця розташування безпосереднього предмета посягання; щодо способів та засобів охорони безпосереднього предмета посягання).

III. Класифікації злочинів, що пов’язані з об’єктивною стороною злочину (за способом вчинення злочину; за способом приховування злочину, якщо він не входить складовою частиною у спосіб вчинення злочину).

IV. Класифікації злочинів, що пов’язані з суб’єктивною сторону злочину (вчинені свідомо чи з умислом, що раптово з’явився)

Вбивство — це злочин проти життя особи, який являє собою умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ст. 115 КК). Найважливішим завданням оперативно-розшукових та слідчих органів є швидке розкриття вбивств, встановлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Складність розслідування вбивств зумовлена відсутністю, як правило, свідків, великою кількістю версій розслідування, характером речових доказів, а у деяких випадках — інсценуванням обставин події злочину.

Ефективному розслідуванню злочинів сприяє з’ясування даних, що становлять криміналістичну характеристику вбивств, тобто сукупності криміналістично значущих елементів, які сприяють найбільш швидкому розслідуванню. До елементів криміналістичної характеристики вбивств належать:

1) спосіб вчинення;

2) спосіб приховування;

3) місце, час та обстановка;

4) типові сліди вбивства;

5) особа злочинця;

6) особа потерпілого.

Так, при розгляді першого елемента характеристики — способу вчинення злочину — важливо з’ ясувати, як саме вбивство було вчинено — в умовах неочевидності або очевидності. З’ясування цієї обставини впливає на планування та організацію розслідування. У першому випадку факт вчинення вбивства неочевидний, і особа, яка вчинила цей злочин, невідома. Завданням розслідування є встановлення особи злочинця, обставин вчинення злочину та особи потерпілого.

Вбивство, вчинене в умовах очевидності, характеризується тим, що особа злочинця відома, злочин вчинено в присутності інших осіб. Завданням розслідування є встановлення обставин злочину, виявлення речових доказів, встановлення особи потерпілого і мотивів убивства.

Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики вбивств.

Спосіб вчинення. Способи вбивств надзвичайно різноманітні: застосування вогнепальної і холодної зброї, удавлення зашморгом, дія високої температури, утоплення та ін. Спосіб вчинення часто вказує на особу злочинця і дозволяє висувати версії як щодо вбивці, так і щодо мотивів учинення злочину. Спосіб вчинення злочину орієнтує слідчого на комплекс слідів і речових доказів, які можуть бути виявлені у процесі розслідування. Крім того, спосіб вчинення може сприяти встановленню особи потерпілого (мається на увазі характер попередніх стосунків потерпілого зі злочинцем).

Спосіб приховування. Найбільш традиційними способами приховування є: знищення слідів злочину; приховування чи знищення знарядь і засобів; інсценування вбивства під нещасний випадок чи самогубство; знищення трупа (спалювання, утоплення, розчленування, закопування); спотворення трупа з метою приховування особи потерпілого. Як правило, такі дії пов’язані з бажанням вбивці уникнути відповідальності, приховати свою причетність до злочину.

Час, місце та обстановка події злочину. Звичайно злочинець обирає час, коли немає свідків, коли потерпілий один у будинку, офісі або іншому місці, нерідко вечірній або нічний. Місце вчинення вбивства — найчастіше безлюдна місцевість чи квартира, в якій потерпілий може бути один. Також це можуть бути транспорт (автомобільний чи залізничний), зруйновані будинки або такі, що будуються, інші місця, куди через різні обставини потрапляє потерпілий. Місце злочину, як і обстановка, є надзвичайно важливим джерелом інформації, бо воно містить велику кількість слідів і речових доказів, що визначають напрям розслідування і висунення слідчих версій.

Типові сліди вбивства. «Слідову картину» утворюють обставини і сліди події злочину. Їх виявлення, аналіз, встановлення причинних зв’язків дозволяють побудувати картину події, сформувати уявні або дійсні моделі злочину, механізм його вчинення. Дослідження таких слідів і речових доказів може вказати на особу злочинця, особу потерпілого та обставини події, виявити негативні обставини, сліди приховування злочину.

Особа злочинця. Соціальний і психологічний портрет вбивці має різноманітні риси залежно від того, чи є злочин умисним або його вчинено з необережності. Злочинець, який вчинив убивство умисно, характеризується негативно, має такі якості, як агресивність, жорстокість, егоїзм, цинізм, зневага до чужих інтересів, розпущеність тощо. Серед злочинців цієї категорії переважають наркомани, сексуальні психопати, особи з психічними відхиленнями. У випадках необережних убивств злочинці, як правило, не мають таких якостей. Дії злочинця на місці події дозволяють дійти висновків щодо його обережності, продуманості дій, наявності фахових навичок, сили, жорстокості та ін.

Особа потерпілого. Особа потерпілого нерідко вказує на особу злочинця (зв’язки потерпілого зі злочинцем, характер їхніх стосунків, мотиви вчиненого злочину). Тому вивчення особи потерілого дозволяє висунути версії щодо вбивці, мотивів учинення злочину, в окремих випадках щодо віктимної поведінки потерпілого.

74.Обставини, що підлягають встановленню у справах про вбивства.

Відповідно з нового КПК (Стаття 91, Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні), кримінальному провадженні загалом підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

У процесі розслідування вбивств необхідно з’ясувати низку обставин, що сприяють встановленню істини. До них належать:

1) безпосередня причина смерті;

2) що мало місце — насильницьке заподіяння смерті чи смерть сталася з інших причин (нещасний випадок, хвороба);

3) в який спосіб, за допомогою яких знарядь вчинено вбивство;

4) час настання смерті (має важливе значення для встановлення багатьох обставин, зокрема часу вчинення злочину, визначення кола можливих свідків, організації оперативно-розшукових заходів, пов’ язаних з пошуком злочинця, та ін.);

5) місце вчинення вбивства;

6) обставини, за яких вчинено вбивство;

7) особа жертви (може бути встановлена у разі виявлення документів, які посвідчують особу, а також пред’явлення для впізнання особам, котрі першими виявили потерпілого, або тим, які проживають поруч з місцем події; особа жертви може бути встановлена шляхом звернення до криміналістичних обліків, зокрема до дактилоскопічного та обліку осіб, які зникли безвісти);

8) співучасники вбивства і роль кожного з них у вчиненні злочину;

9) особа вбивці (може бути встановлена шляхом опитування свідків, складання суб’єктивного портрета, його показу по телебаченню);

10) мотиви вбивства (помста, користь, ревнощі, бажання усунути конкурента, «розборки» організованих злочинних груп);

11) обставини, що сприяли вбивству (умисному чи з необережності), заходи, яких треба вжити для попередження таких злочинів.

Перелічені обставини є основними питаннями при розслідуванні вбивств, але не вичерпують їх.

75. Вихідні слідчі ситуації, тактичні завдання і напрямки розслідування вбивств.

Слідча ситуація - певна сукупність інформації, обставин, умов, яка є наявною на тому чи іншому етапі розслідування в конкретній кримінальній справі та яка обумовлює вибір слідчим відповідного напряму своїх пошуково-дослідницьких дій.

Проаналізуймо найтиповіші слідчі ситуації, які виникають на початковому етапі розслідування вбивств.

Ситуація 1. Убивство вчинено в умовах очевидності (відкрите), труп жертви знайдено, особу потерпілого встановлено, вбивцю затримано. За такої ситуації конфлікт між убивцею та жертвою, можливо, назрівав протягом тривалого часу, і їхні неприязні, ворожі відносини не становлять таємниці для родичів, знайомих і співпрацівників. Мотивами таких убивств, зазвичай, є конфлікт на сімейному чи побутовому ґрунті, хуліганські спонукання, спалах негативних емоцій під час розпивання спиртних напоїв тощо.

Для такої ситуації характерними є такі коло і черговість слідчих дій:

- затримання, допит і особистий обшук підозрюваного;

- освідування підозрюваного чи призначення щодо нього судово-медичної експертизи;

- огляд місця події, обшук помешкання чи за місцем роботи підозрюваного з вилученням чи окремою виїмкою його одягу, взуття, окремих предметів тощо;

- допити свідків - очевидців, інших свідків;

- призначення судових експертиз (судово-медичної трупа, речових доказів, психолого-психіатричної експертизи вбивці тощо).

Різновидом цієї ситуації є вбивство без очевидців, коли підозрюваного встановлено, він визнає свою вину у вбивстві. У цьому випадку очікується зміна підозрюваним своїх показань і висунення ним на свій захист нових версій про те, що вбивство вчинено іншим або за умов необхідної оборони. Перевіряються версії про самообмову і виконуються перелічені вище дії.

Ситуація 2. Виявлено труп людини, вбитої в умовах неочевидності, однак особа загиблого відома або встановлена в процесі огляду місця події та трупа. Ці дії виступають початковими діями. По-іншому в літературі цю ситуацію називають «ситуацією, за якої вчинено таємне вбивство, але без заховання трупа, без інсценування і виявлене зразу ж після злочину».

Після огляду місця події та трупа за цієї ситуації або одночасно з оглядом виконують оперативно-розшукові заходи щодо встановлення свідків, які виявили трун і повідомили про це в міліцію, знали потерпілого, а також для встановлення й розшуку злочинця «по гарячих слідах». Далі допитують цих свідків; призначаються судово-медична і криміналістичні експертизи. Коло свідків обумовлюється необхідністю з'ясування питання, кому ж була вигідною смерть потерпілого і яким міг бути мотив убивства: грабіж, розбій, сексуальний чи бізнесовий тощо?

Типові версії для такої ситуації - це версії про особу вбивці (або коло підозрюваних), версії, як уже було сказано, про мотиви вбивства; розшукові версії щодо місця перебування злочинця, який переховується (до його затримання) та ін.

Ситуація 3. Виявлено невпізнаний труп або частини розчленованого трупа (зі слідами приховання вбивства чи без таких). За такої ситуації:

- першочергово виконують огляд місця події, трупа чи його частин за правилами огляду невпізнаного трупа або частин трупа;

- допити свідків, які виявили труп або його частини;

- допити заявників про злочини;

- виконуються оперативно-розшукові міроприємства для встановлення особи загиблого;

- особам, які заявили про зникнення людини, труп пред'являється для впізнання, але після їх допиту про зовнішність зниклого;

- призначається судово-медична експертиза трупа, криміналістичні експертизи речових доказів;

- проводять перевірку за обліком безвісно відсутніх та облік засуджених;

- органам дізнання доручається проведення оперативно-розшукових міроприємств з метою встановлення особи загиблого, мотиву вбивства та особи, яка вчинила злочин тощо.

Іншими словами, щонайперше конструюються і перевіряються версії про механізм убивства та особу жертви. Коли встановлюють особу жертви, вивчаються версії щодо осіб, у кого була потреба не тільки вчинити вбивство, а й приховати його, передбачаючи, що не уникне викриття.

На практиці, інколи, вбивцю знаходять раніше за встановлення особи жертви, а тому черговість наведених вище процесуальних і оперативпо-розшукових дій буде ситуативно іншою.

Ситуація 4. Має місце заява про зникнення людини і наявні підстави вважати, що це - результат убивства і заховання трупа.

У цій ситуації першочергово, ще до порушення кримінальної справи проводиться перевірка двох типових версій.

А. Зникла особа жива, але з якихось причин не повідомляє про себе (переховується від правосуддя, від кредиторів, хвора і лежить у лікарні під чужим іменем або в неї амнезія тощо).

Б. Зниклого немає в живих (його вбито, покінчив життя самогубством, помер з інших причин тощо).

У кожному разі перевіряють, чи міг зниклий виїхати з місця постійного перебування не за власним бажанням. Це встановлюють у спосіб;

- одержання пояснень від заявників зникнення, родичів, сусідів, співпрацівників, знайомих;

- отримання довідок, особистих справ, сторій хворіб тощо з установ і закладів (РАЦСів,моргів,лікарень),зокрема органів внутрішніх справ та ін.;

- проводять огляд місць проживання, праці чи іншого там перебування з метою виявлення предметів, речей, без яких зникла людина не могла кудись поїхати (речі туалету, окуляри, лікарські препарати, предмети одягу, взуття тощо), документів, які можуть наштовхнути або пояснити якось мотив її відсутності.

Дата добавления: 2015-06-04