Загальні вимоги до об'єктів, що направляються на експер-тизу 5 страница

· убивство на замовлення, вчинене кілером-овпсієм (особа, вільна від правил соціуму);

· убивство на замовлення, вчинене дилетантом.

Наведена класифікація має значення для організації розкриття вбивств на замовлення і розслідування відповідних кримінальних справ. Адже спосіб учинення вбивства на замовлення залежить, у першу чергу, від особи виконавця цього злочину.Криміналістична характеристика вбивств на замовлення має певні особливості, що стосуються її окремих елементів та зв’язків між ними. При встановленні одного елемента може бути одержана інформація про ознаки іншого. Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики даного виду злочинів.

Спосіб учинення. Способів позбавлення життя людини багато, але вбивствам на замовлення притаманний відкритий, зухвалий напад на жертву. Спосіб учинення вбивства може бути небезпечним для життя інших людей: відкрита перестрілка в людних місцях, використання вибухівки, гранат, вогнепальної зброї, гранатометів. Може застосовуватись і снайперський постріл у життєво важливі органи. Під час виконання замовлення має місце прагнення знищити тільки замовленого (людину, яку «оплатили»).

Організовані злочинні угруповання віддають перевагу латентним злочинам. Цим можуть пояснюватися випадки втоплення трупів, уторування в асфальт, розчинення у кислоті. Професійні вбивства на замовлення слід шукати у статистиці нещасних випадків: автокатастроф типу «п’яний за кермом», побутових ушкоджень електрострумом, серцевих нападів тощо.

При реалізації способу вчинення злочину важливу роль відіграють дії щодо його підготовки, які забирають багато часу та пов’язані з пошуком вбивці, вивченням жертви, обранням знаряддя злочину, розробленням сценарію вбивства. Ретельно хронометрується «життєвий графік» жертви, перевіряються, де і з ким проживає, чим займається, з ким зустрічається, розпорядок денний, наявність охорони тощо.

Спосіб приховування. У більшості випадків злочинець залишає труп на місці вчинення злочину. Майже не буває випадків приховування трупів керівників великих підприємств, фінансово-кредитних установ, «авторитетів» злочинного світу.

Однією з ознак вбивства на замовлення є факт залишення зброї на місці події або під час втечі: без зброї легше втікати. Деякі замовники позбавляються і самих виконавців убивства (чи посередників).

Збільшення вбивств на замовлення породжує новий вид кримінального бізнесу — «шустовку» зброї, в результаті якої на зброї знищуються ідентифікаційні ознаки.

Місце вчинення злочину. Більшість вбивств на замовлення вчиняються за місцем проживання жертви. Злочинці для нападу обирають сходові площадки у під’їзді жертви, кабіни ліфтів, територію біля будинку чи під’їзду. «Під’їздні» вбивства задали тон першим вбивствам на замовлення на початку 90-х років XX ст.

Місцем вчинення злочину може бути узбіччя дороги, що найчастіше використовується при застосуванні вибухових пристроїв.

Місце вчинення вбивства на замовлення може і не бути заздалегідь визначеним (наприклад, якщо використовується валіза-пастка, наповнена вибухівкою).

Час злочину. Як правило, для нападу злочинці обирають ранковий час, рідше вечірній. Це пов’язано з чіткою регламентацією робочого дня жертви і системою часових інтервалів виходу з домівки.

Знаряддя злочину. Під час вчинення вбивства на замовлення застосовуються вогнепальна зброя, радіокеровані чи контактні вибухові пристрої, гранати. Вогнепальна зброя оснащується глушителями, оптичними або лазерними прицілами, приладами нічного бачення. Речі господарсько-побутового призначення майже не використовуються.

Особа жертви. Найчастіше жертвами вбивств на замовлення стають:

1) особи, які посідають керівні посади у бізнесі (президенти акціонерних товариств, керівники фінансово-кредитних установ, директори великих торговельних чи інших комплексів);

2) представники вищих органів державної влади та управління;

3) працівники правоохоронних та правозастосовних органів (прокуратури, МВС, СБ, судів та ін.);

4) лідери і члени злочинних угруповань.

Людину вбивають, як правило, не за зроблене, а за те, що вона могла б зробити, або вона реально заважає здійсненню планів замовника вбивства. Це може стосуватися сфери політики, бізнесу, кримінального впливу чи особистих стосунків.

Особа злочинця. Вбивство на замовлення характеризується складним злочинним переплетінням: замовник — виконавець або замовник — посередник (декілька посередників) — виконавець.

Особливістю вбивства на замовлення є інститут замовника. Як замовники виступають комерційні партнери — бізнесмени, корумпова- 298

ні посадові особи, «авторитети» злочинного світу. Посередник у вбивстві на замовлення шукає конкретного виконавця, є зв’язуючою ланкою між замовником і виконавцем. Посередниками можуть бути особи з оточення організатора, підпорядковані йому по службі, члени злочинних угруповань та ін. Крім того, посередник — це додатковий засіб захисту замовника. Ні виконавець, ні замовник не знають один одного, а для того щоб обірвати сплетіння, треба лише знищити посередника.

Хто такі кілери (або ліквідатори, «курки»)? Кілер в перекладі з англійської означає «вбивця». У нашій лексиці ця назва з’явилася наприкінці 80-х років XX ст. До недавнього часу професія «мокрушник» — вбивця — не користувалася «повагою» у злочинному середовищі. Сьогодні кримінальний світ стає жорстокішим, а професія вбивці перетворилася на одну з «престижних» і високооплачуваних.

Виконавці вбивства умовно можуть бути поділені на два типи: кілери-дилетанти та кілери-професіонали. Дилетанти характеризуються низькою вартістю послуг. При цьому їх використання не дає ніяких гарантій і не виключає помилок: дилетант може вбити не ту людину, лише поранити жертву, залишити докази причетності.

Професіонал йде на справу, коли відчуває майже повну гарантію власної безпеки. Він має достатньо високі навички у «мистецтві» вбивати людей, застосовує найсучаснішу техніку спостереження і радіозв’язку, вживає заходів щодо підготовки вбивства. Професіонал мусить мати надійну легенду. Ніхто і ніколи не повинен запідозрити у ньому ліквідатора. Він має бути неяскравим, непомітним, вміти «розчинятися» у натовпі. Професійного кілера нерідко запрошують з іншого регіону, далекого зарубіжжя чи з країн СНД.

У свою чергу, наймані вбивці-професіонали поділяються на кілерів- одинаків, які виконують замовлення час від часу, та кілерів, які перебувають на постійному утриманні того чи іншого злочинного угруповання. Останні мають спеціальну підготовку, займаються спортом, стрільбою, постійно підтримують форму. Вони вчиняють вбивства групою по два-три чоловіки.

Для виконання вбивств на замовлення можуть бути завербовані колишні військовослужбовці, які мають досвід інтернаціональних і міжнаціональних війн, працівники МВС, Служби безпеки, охоронних підрозділів, майстри спорту (снайпери, сапери, біатлоністи). Останнім часом злочинці роблять спроби змінити типовий зразок вбивці, у вчиненні вбивств на замовлення намітилися нові тенденції — до таких вбивств стали залучати жінок.

Узагальнення криміналістичної практики щодо справ про вбивства на замовлення доволяє вирізнити декілька слідчих ситуацій, які виникають на початковому етапі і повинні враховуватися під час розроблення слідчих версій та плану розслідування. Найхарактерніші з них:

• Особу вбитого і його службовий (соціальний) стан установлено вже на місці виявлення трупа: вчинено вбивство керівника підприємства, банку, комерційної структури, приватного підприємства тощо. Вивчення особи потерпілого засвідчує, що підґрунтям конфліктної ситуації, що призвела до його смерті, може виступати діяльність у підприємницькій сфері.

• Знайдено труп невстановленої особи з ознаками насильницької смерті, що настала на місці його виявлення. Характер тілесних ушкоджень робить можливим висновок про те, що вбивство - наперед заплановане, визначено час, місце і спосіб його вчинення. Є підстави до припущення, що вживалися заходи до локалізації опору потерпілого: його зв'язано, тілесні ушкодження заподіяно ззаду; використано завчасно підготовлений зашморг «удавку»; вжито спеціальних заходів, щоб ускладнити встановлення особи загиблого.

• Труп невідомої людини зі слідами насильницької смерті виявлено не на місці вбивства. Огляд місця виявлення трупа дає підстави для припущення, що вживалися заходи для ускладнення виявлення трупа. Особу потерпілого встановити неможливо, вживалися спеціальні заходи, що ускладнюватимуть встановлення особи потерпілого.

• На трупі є тілесні ушкодження, характерні для слідів катувань.

• Виявлено труп особи, що недавно приватизувала квартиру (інше помешкання). Це житло завчасно заповідано чи було предметом купівлі-продажу, про що укладено й нотаріально засвідчено відповідний договір. Приватизована квартира перепродана, або вже заселена іншими мешканцями, або має іншого власника.

• Зник підприємець після конфліктної ситуації, що виникла на ґрунті підприємницької діяльності.

• Зникла людина після приватизації житла, складення заповіту, договору дарування тощо.

Успішне розкриття вбивств на замовлення неможливе без конструювання й перевірки типових загальних і окремих версій. До найбільш характерних із них відносять:

> Убито керівника (одного з керівників) державного, комерційного або спільного підприємства, банку, іншого фінансового закладу, акціонерного товариства (загальна версія).

• Замовником убивства може бути керівник іншого схожого підприємства, який перебуває з потерпілим у складних відносинах конкуренції або співпраці, або відповідальний працівник того ж підприємства (окремі версії щодо суб'єкта вчинення вбивства).

• Замовником убивства може бути лідер кримінального угруповання.

За таких версій можна припускати й те, що вбивство за перелічених мотивів переслідувало й додаткову мету - створення обстановки кримінального терору, яка дозволяла би злочинцям диктувати свої послуги керівникам інших організацій (фірм, підприємств тощо). > Убито лідера кримінального угруповання або «злодія в законі».

• Замовником убивства може бути лідер протиборчого (такого, що є суперником) кримінального угруповання.

• Замовником убивства може бути один із членів найближчого оточення потерпілого.

• Замовником убивства може бути один із керівників підприємств, організацій і фірм, що перебувають у «ділових» відносинах із кримінальним угрупованням, яке очолював потерпілий.

> Убито учасника злочинного угруповання.

• Замовником вбивства може бути лідер злочинного угруповання, до складу якого входив убитий.

• Замовником може бути лідер протиборчої злочинної групи.

> Убито керівника або працівника правоохоронних органів.

• Замовником убивства може бути лідер кримінального угруповання.

> Вбито керівника або активного члена політичної партії, громадської організації, руху, кандидата на виборну посаду.

• Замовником убивства може бути член керівництва екстремістського руху, претендент на виборну посаду.

• Замовником убивства може бути лідер кримінального угруповання, що діє в інтересах конкуруючого кандидата, екстремістського руху.

> Вбито працівника ЗМІ.

• Замовником убивства може бути лідер злочинного угруповання.

Наведені ситуації щодо загальних і окремих типових версій не претендують на вичерпність, оскільки можливі й інші суб'єкти, мотиви та обставини вчинення вбивств на замовлення (тобто окремі версії можна конструювати також щодо часу, місця, способу вчинення вбивства на замовлення, кількості злочинців тощо).

Враховуючи той факт, що найперспективніші версії будуються па основі і слідчої, і оперативно-розшукової інформації, їх правильніше називати слідчо-оперативними.

Важливою особливістю планування розслідування у справах про вбивства на замовлення є багатоверсійний характер цього процесу.

Потреба в конструюванні декількох версій (контрверсій) різного ступеня ймовірності та конкретності диктує обов'язковість паралельної (одночасної) перевірки хоча б декількох із них, виходячи з наявних для цього сил і засобів.

Типовими первинними слідчими діями, що повинні бути передбачені планом початкового етапу розслідування вбивств па замовлення, є:

- огляд місця події;

- огляд трупа;

- огляд зброї та інших предметів;

- виявлення і допит свідків;

- пред'явлення трупа для впізнання;

- призначення судово-медичної експертизи трупа;

- призначення інших судових експертиз.

Також на цьому етапі плануються й виконуються первинні оперативно-розшукові заходи, зокрема у складі специфічної, як для розслідування вбивств на замовлення, тактичної операції.

Конкретна структура цієї тактичної операції залежить від конкретної слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування, зокрема момент виконання огляду місця події. До первинної тактичної операції входять такі структурні елементи.

• Опитування очевидців, які перебувають на місці події, з метою виявити прикмети кілерів, транспорту й інших даних, необхідних для розкриття вбивства «по гарячих слідах».

• Огляд місця події, що проводиться слідчим прокуратури за участі експерта-криміналіста. У разі особливої складності об'єктів огляду в ньому можуть брати участь декілька слідчих та експертів-криміналістів. Тоді один із слідчих (зазвичай прокурор-криміна-ліст) перебирає на себе керівництво всією тактичною операцією.

• Зовнішній огляд трупа на місці його виявлення виконує слідчий за участі судмедексперта. У разі потреби запрошують й іншого спеціаліста, наприклад, у сфері судової балістики, вибу-хотехніки тощо.

• Призначення судово-медичної експертизи трупа і, залежно від ситуації, деяких інших судових експертиз.

• Переслідування кілерів «по гарячих слідах» за допомоги службово-пошукової собаки, за наявними прикметами або за напрямком, указаним очевидцями. Цей важливий пошуковий захід виконують інспектор-кінолог, оперативні працівники, працівники групи силової підтримки.

• Огляд («прочісування») прилеглої до місця події території здійснюють оперативні працівники. За межами місця події можуть бути виявлені важливі речові докази. Тоді межі слідчого огляду розширюються, до участі в ньому слідчий може залучити будь-яких спеціалістів.

• Перекриття шляхів можливого відходу (втечі) злочинців. До участі у здійсненні цього пошуково-перепонного заходу залучаються особовий склад сусідніх із місцем події відділів МВС, а в разі потреби - додаткові сили з інших правоохоронних органів.

• Подвірно-поквартирні обходи й виконання розвідувальних опитувань із метою встановлення очевидців та отримання інформації про кілера (кілерів). Цей пошуковий захід здійснюють дільничний інспектор та оперативні працівники.

Часто до складу тактичної операції входять також: перевірка піднаглядного контингенту, допити найбільш важливих очевидців, а інколи й затримання підозрюваних, їх допит, виконання освідування, огляд одягу та обшуки. Але частіше за все ці слідчі дії та оперативно-розшукові заходи входять до іншої тактичної операції, характерним для якої є встановлення даних, щодо осіб, причетних до вбивства.

Коли злочинці використовували під час злочину автотранспорт, то після з'ясування його прикмет до розшуку залучають працівників ДАІ, патрульно-дорожної та патрульно-постової служб. Цей пошуковий захід також може охоплюватися розглянутою тактичною операцією. Звичайно, в усіх випадках розширення тактичної операції необхідно відповідне збільшення складу слідчо-оперативиої групи і тимчасово наданих їй сил.

79.Особливості розслідування вбивств на сексуальному підґрунті.

Єдиної криміналістичної класифікації сексуальних вбивств поки ще не розроблено. Ряд класифікацій убивств з сексуальною мотивацією запропоновано судовими медиками, психіатрами, психологами, кримінології.

На основі аналізу класифікацій сексуальних убивств різних вчених можна навести такі криміналістичні класифікації сексуальних убивств.

З огляду на особливості особистості злочинця, сексуальні вбивства класифікуються на ті, які відбуваються: 1) особами з прихованими психічними аномаліями, пов'язаними з різними формами порушення статевого потягу; 2) особами з явно вираженими психічними захворюваннями, пов'язаними з різними формами порушення статевого потягу.

За попередньої судимості злочинця, сексуальні вбивства діляться на ті, які відбуваються: 1) особами, раніше судимими за вчинення сексуальних злочинів; 2) особами, раніше засудженими за вчинення хуліганства чи злочинам проти особи; 3) нетиповими особами з благополучними характеристиками.

За віковими характеристиками злочинця: 1) дорослими; 2) неповнолітніми.

За кількістю учасників злочину, сексуальні вбивства відбуваються: 1) одноосібно; 2) групою осіб.

За час виникнення злочинного наміру: 1) із заздалегідь обдуманим наміром, 2) з раптово виникли наміром.

За наміру вчинення вбивства, сексуальні вбивства відбуваються: 1) з прямим умислом, 2) з непрямим умислом.

За зв'язку «вбивця-потерпілий», сексуальні вбивства, вчинені особами: 1) раніше знайомими з жертвою, 2) рідними чи близькими родичами, 3) раніше не знайомими з жертвою.

За віковим і статевим характеристикам потерпілих сексуальні вбивства відбуваються: 1) щодо дітей та підлітків (обох статей), 2) щодо дорослих (обох статей), 3) щодо людей похилого віку (обох статей).

За особливостями несексуальних мотивів сексуальні вбивства:

- пов'язані з корисливою мотивацією;

- пов'язані з хуліганською мотивацією;

- пов'язані з псевдокористной мотивацією (при сексуальному фетишизмі);

- пов'язані зі змішаною корисливо-хуліганською мотивацією.

За способами приховування злочину сексуальні вбивства ховаються шляхом: 1) неправдивих показань і шляхом пред'явлення помилкового алібі, 2) приховуванням знарядь убивств, 3) використанням місця і часу скоєння вбивства, 4) приховуванням трупа або його частин, предметів, які належали жертві; 5) переїзду злочинця в іншу місцевість після вчинення злочину; 6) розчленуванням трупа; 7) знищенням чи приховуванням інших слідів злочину, які можуть бути доказами; 8) змішаних способів.

За місцем скоєння злочину сексуальні вбивства:

- вчинені в приміщеннях;

- вчинені на відкритій місцевості.

За кількістю сексуальних убивств, скоєних однією особою:

- сексуальні одиночні вбивства;

- сексуальні подвійні вбивства;

- сексуальні серійні вбивства.

За мети вчинення, сексуальні вбивства скоєні:

- з метою досягнення або переживання оргазму;

-з метою приховування статевого злочину;

-з метою запобігання опору потерпілого і криків про допомогу.

За зв'язку зі статевими злочинами:

- вбивства, пов'язані з згвалтуванням;

- вбивства, пов'язані із задоволенням статевого потягу неприродним способом;

- вбивства, пов'язані з розбещенням малолітніх;

- вбивства, пов'язані з мужолозтвом;

- вбивства, пов'язані з декількома статевими злочинами..

Сексуальні вбивства - група вбивств, безпосередньо пов'язаних із задоволенням сексуального потягу і мають схожі криміналістично значущі ознаки.

З кримінально-правової і криміналістичної точки зору - це сукупність злочинів на межвидовом рівні, тому що в цю сукупність входять вбивства, пов'язані зі згвалтуванням, розбещенням малолітніх, задоволенням статевих потреб у збоченій формі. Виходячи з цього, в криміналістичне поняття сексуального вбивства вкладається одне з положень кримінально-правового визначення вбивства.

Аналіз вивчення сексуальних вбивств підтверджує, що вбивства, пов'язані із задоволенням сексуального потягу мають схожі криміналістичні ознаки, які вказують на спосіб приготування, спосіб вчинення, спосіб приховування злочину, місце, час, обстановку, знаряддя, предмет замаху, особистість злочинця, сліди злочину.

Сексуальна мотивація злочинних дій може не знаходити жодного або досить яскравого втілення ні в особистих ознаках, ні в повсякденному, побутовому поведінці крім як у кримінальних діях.

У ході аналізу кримінальних справ про сексуальні вбивства були виділені фактори, які детермінують способи вчинення сексуальних убивств. В цілому їх можна розділити на дві групи:

об'єктивні фактори (місце, час і умови вчинення; фізичні та психічні особливості потерпілого, його соціальний статус; наявність співучасників; вплив мікросередовища; інформованість правоохоронних органів щодо особи злочинця або фактори здійснення попередніх убивств);

суб'єктивні фактори (фізичні та психічні особливості злочинця, професійний і злочинний досвід; загальноосвітній рівень; звички і нахили, фізичні і психічні аномалії; схильність до вживання алкоголю).

Прийоми вчинення сексуальних убивств:

· пошкодження від механічних факторів (нанесення ушкоджень колючі - ріжучими предметами, нанесення ушкоджень руками, ногами, різними тупими предметами, нанесення ушкоджень вогнепальною зброєю);

· асфіксія при задушенні (повішення, задушення петлею, руками, удушення за допомогою предметів);

· отруєння.

До інформації, що вказує на вчинення сексуального вбивства, належать ознаки здійснення статевого акту. Ознаками сексуального вбивства можуть бути: поза трупа, відсутність на ньому одягу, оголені статеві органи тощо. Про сексуальне вбивство можуть свідчити різні рани, локалізовані в області статевих органів, молочних залоз та ін.; розкриті порожнини трупа; розчленування тощо. Зникнення органів і частин трупа свідчить про прагнення злочинця заволодіти еротично значущими фетишами, що, безумовно, є ознакою сексуального вбивства.

При сексуальних убивствах можуть мати місце випадки, коли очевидні ознаки відсутні або нечіткі, символізовані. Під час огляду місця передбачуваного сексуального вбивства слід враховувати, що сексуальний мотив убивства може бути прихований іншими мотивами, наприклад корисливими, а тому неврахований при побудові версії про злочинця, що може спрямувати слідство в хибний бік і суттєво ускладнити розслідування.

Найпоширенішими способами сексуального вбивства є механічна асфіксія (від здавлювання шиї руками, петлею, від закривання рота й носа) й тупа травма голови. У випадках механічної асфіксії на шиї трупа знаходять странгуляційну борозну, садна, синці, аналогічні ушкодження навколо отворів рота й носа, на слизовій губ. Ушкодження голови тупими предметами частіше бувають множинними. Рідше спостерігаються різані, колото-різані, колоті рани різної локалізації, заподіяні гострими предметами.

Зазначені ушкодження можуть наноситися не тільки для подолання опору жінки під час здійснення з нею насильницького статевого акту, а й до зґвалтування, а також після здійснення злочину для його приховання.

Під час опору жінки насильницькому статевому акту при огляді, зазвичай, виявляють садна та синці на внутрішній поверхні стегон, в області зовнішніх статевих органів, на сідницях, молочних залозах. Можуть бути розриви стінок піхви й проміжності.

Разом із зазначеними ушкодженнями на тілі потерпілої для встановлення насильницьких статевих зносин чи спроб до цього має значення і стан її одягу. Типовими для зґвалтування пошкодженнями одягу вважають: розриви чи розрізи трусів, сорочки, бюстгальтера, плаття, кофточки, спідниці, відрив ґудзиків і розриви петель на цих предметах одягу, зламані блискавки, гачки й пряжки на них. Проте у випадках зґвалтування із застосуванням погроз або при використанні безпомічного стану жінки пошкоджень, характерних для опору ґвалтівнику, може не бути.

Обстановку місця події при сексуальних убивствах здебільшого характеризує низка особливостей, які дозволяють встановити сексуальні мотиви злочину. Насамперед привертає увагу поза трупа: ноги широко розведені, статеві органи оголені, нижня білизна та верхній одяг безладно розірвані чи розрізані, часто окремі предмети одягу зняті з тіла і лежать осторонь від трупа. На трупі звичайно добре помітні пошкодження, які виникли під час опору ґвалтівникові.

Оглядаючи місце події, значну увагу слід приділити опису місця розташування, пози трупа, стану й розташування одягу на ньому. Описана поза трупа в поєднанні з типовими пошкодженнями одягу, а також ушкодженнями певної локалізації на тілі жертви часто дозволяє відразу виявити сексуальний мотив скоєного злочину. Описуючи пошкодження верхнього одягу, слід зіставити їх з пошкодженнями нижнього одягу й тіла загиблої. При наявності на одязі слідів, схожих на кров або сперму, інших забруднень, доцільно відразу вилучити їх і направити для дослідження в бюро СМЕ. Під час огляду трупа на місцевості слід звернути увагу на частинки ґрунту, трави, які потрапили на тканину одягу, їх також треба вилучити разом із предметами одягу, щоб уникнути втрати чи псування під час перевезення трупа до моргу.

Опис трупних змін проводять за загальними правилами, так само, як і опис окремих частин тіла.

Під час опису рота відзначають: відкритий він чи ні, ушкодження слизової оболонки рота, цілість і стан зубів, наявність сторонніх тіл і речовин у порожнині рота.

Детально описують стан статевих органів жінки – їхній розвиток, ступінь оволосіння, колір слизової оболонки входу в піхву, цілість незайманої пліви, характер виділень з піхви (кількість, колір, вид), ушкодження зовнішніх статевих органів, наявність будь-яких сторонніх предметів.

Виявлені під час огляду трупа ушкодження, описують за загальними правилами. При цьому важливо відзначити не тільки наявність ушкоджень у тій чи іншій області, а й їх відсутність.

Детально описують ушкодження від укусів (це дозволяє ідентифікувати злочинця за слідами зубів). Усі виявлені ушкодження фотографують за правилами масштабної фотографії. При наявності слідів укусів на шкірі іноді вдається отримати їхні відбитки з допомогою пластичної маси. Крім того, рекомендовано перемальовувати укуси на прозору плівку для подальшого зіставлення з будовою зубів підозрюваного.

Під час огляду передбачуваних знарядь травми (каміння, кастети, ножі, мотузки тощо) звертають увагу на наявність слідів крові, відбитків пальців, волосся, яке прилипло, та інших слідів.

Для встановлення факту статевих зносин, що відбулися, в усіх випадках сексуальних убивств потрібно досліджувати вміст піхви на наявність сперми та її групову належність. За погодженням із судовим медиком, мазки і тампони з піхви, прямої кишки й порожнини рота для подальшого лабораторного дослідження беруть або на місці події, або під час розтину трупа в морзі.

Із зовнішніх статевих органів, лобка, стегон та інших частин тіла схожі на сперму плями вилучають на місці події.

Сліди сперми потрібно шукати не тільки на трупі, оскільки їх розташування залежить від місця здійснення статевого акту.

Сперма на місці події і в статевих органах жінки може бути відсутня, в зв’язку із застосуванням чоловіком запобіжних засобів, зокрема презерватива.

Одяг та інші предмети з плямами, схожими на кров і насінну рідину, вилучають повністю й відправляються на дослідження.

Якщо на одязі, тілі потерпілої, на різних предметах виявлено волосся чи об'єкти, схожі на волосся, описують точне місце їх виявлення, кількість, колір, довжину, забруднення; їх вилучають і направляють на дослідження. Разом з тим беруть зразки волосся з голови, лобка та пахвових впадин трупа.

Слід враховувати необхідність лабораторного дослідження піднігтьового вмісту рук убитої. Якщо він буде вилучатися під час експертизи трупа в морзі, то щоб запобігти його втраті під час перевезення, потрібно на кисті рук трупа одягти паперові чи целофанові мішечки, зав’язавши їх навколо променевозап’ястних суглобів.

Іноді застосування протизаплідних засобів дозволяє виключити фізичне насильство під час здійснення статевого акту. Наприклад, під час одного з убивств ковпачок на шийці матки, виявлений під час дослідження трупа, став доказом того, що жінка готувалася до статевих зносин. Убивство було скоєно під час добровільного статевого акту.

Наявність значних ушкоджень статевих органів у жінки, так само як і ушкоджень інших частин тіла, повинно націлити учасників огляду на пошук на місці події знаряддя, якими ці ушкодження могли бути нанесені. У зв'язку з цим, огляд трупа жінки обов’язково слід робити на місці його виявлення. Вкрай небажано оглядати й фіксувати на місці події тільки позу трупа й розташування одягу, а подальший зовнішній огляд робити в морзі, як це іноді буває. Якщо потреба в цьому все ж таки виникає, місце виявлення трупа й навколишня місцевість повинні обов’язково охоронятися, для того щоб після огляду трупа в морзі продовжити огляд місця події. Усі знаряддя, якими могли бути заподіяні ушкодження взагалі і статевих органів зокрема, повинні обов’язково вилучатися. Біологічне дослідження плям і різних слідів на них дозволяє встановити механізм і послідовність нанесення ушкоджень.

Підлягають опису й огляду сліди крові (обов’язково слід вказувати кількість крові), глибину просочування нею ґрунту, частоту, розміри й форму плям, наявність і спрямованість патьоків на одязі тощо). Це стосується й опису плям крові в приміщенні.

Дата добавления: 2015-06-04