Методика його оцінки

ТЕМА 4. АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК ТА

4.1. Поняття аудиторського ризику.

4.2. Складові аудиторського ризику.

4.3. Методика оцінки аудиторського ризику.

4.4. Суттєвість помилок, виявлених в ході аудиторської перевірки.

4.5. Взаємозв’язок аудиторського ризику с суттєвістю помилок.

4.1. Поняття аудиторського ризику.

Аудиторський ризик є специфічним поняттям, яке застосовується в аудиторській роботі і означає ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку у випадках, коли у фінансовій звітності містяться суттєві перекручення.

З закордонної практики відомо, що загальний аудиторський ризик не може бути вище 5% (чи ж 95% вірних аудиторських висновків зі ста, котрі ще вважаються магічною цифрою аудиторської перевірки – це рівень довіри аудитора. Якщо цей рівень нижче – нема сенсу в проведені аудиту). Для того, щоб оцінити аудиторський ризик аудитор повинен усвідомити: його сутність; складові його частини; визначити і розрахувати його максимально припустимий рівень. Від цього залежить рішення аудитора проводити чи відмовитися від перевірки.

4.2. Складові аудиторського ризику.

Аудиторський ризик складається з трьох компонентів: власного ризику, ризику контролю та ризику невиявлення помилок. Власний ризик (ризик системи обліку) виражає ймовірність існування помилки, що перевищує припустиму величину, до перевірки системи обліку. Ризик контролю виражає ймовірність того, що існуюча помилка, що перевищує припустиму величину, не буде ні відвернена, ні виявлена в системі обліку.

Ризик невиявлення (детекційний ризик) виражає ймовірність того, що застосовувані процедури і підлягаючі збору докази не дозволять знайти помилки, що перевищують припустиму величину.

4.3. Методика оцінки аудиторського ризику.

Існує кілька методик оцінки аудиторського ризику: кількісна (у відсотках, коефіцієнтах, абсолютному числовому значенні), якісна (низький, високий, середній).

Вибираючи методику визначення аудиторського ризику та його припустиму величину, необхідно враховувати конкретні умови перевірки, її термін, характер діяльності клієнта, компетентність і кваліфікацію аудитора, його попередній досвід аудиторських перевірок і багато інших факторів.

При кількісній оцінці аудиторського ризику використовується факторна модель аудиторського ризику:

АР = ВР * РК * РН, (4.1)

де АР – загальний аудиторський ризик, %;

ВР – власний ризик, %;

РК – ризик контролю, %; РН - ризик невиявлення, %.

Застереження при використанні кількісної методики оцінки аудиторського ризику (Дж. Робертсон): ВР ≠ 0, РК ≠ 0; РН ≠ 0; РН. → 0 → ЗАР → 0 при ВР → 1 та РК → 1.

4.4. Суттєвість помилок, виявлених в ході аудиторської перевірки.

Під суттєвістю в аудиті розуміють вплив виявленої помилки на достовірність фінансової звітності та рішення потенційних користувачів цих звітів.

У зарубіжній практиці помилка є суттєвою, якщо вона у сукупності з іншими викривляє фінансову звітність на суму 4 – 5 % від загальної суми звітності або змінює фінансовий результат на протилежний: збиток – на прибуток або навпаки.

Рівень суттєвості визначається до стадії планування аудиторської перевірки та враховується при зіставленні плану аудиту, а також у ході виконання аудиторських процедур та на завершальній стадії аудиторської перевірки.

4.5. Взаємозв’язок аудиторського ризику с суттєвістю помилок.

Аудиторський ризик тісно пов’язаний з явищем яке формулюється поняттям суттєвості. При визначенні характеру, часу та обсягу аудиторський процедур аудитор приймає до уваги, що між рівнем суттєвості та ступенем аудиторського ризику існує зворотний зв'язок. Виходячи з прийнятого для перевірки значення рівня суттєвості та особливостей залишків та оборотів на рахунках бухгалтерського обліку, аудитор повинен вирішити, які статті обліку він буде вивчати особливо уважно, а в яких випадках буде використовувати аудиторську вибірку або аналітичні процедури.

Дата добавления: 2015-06-04