Експертні методи дослідження 3 страница

Огляд одягу потерпілого. Оглядаючи ушкодження на одязі потерпілого, можна дійти висновку про те, в якому положенні знаходився потерпілий у момент удару або пострілу, яким знаряддям заподіяні ушкодження тощо. Огляд одягу потерпілого іноді дає підстави для висування версії про обставини вчинення злочину і його винуватця. Судово-медична експертиза потерпілого повинна призначатися без зволікання. Мета цієї експертизи — не тільки визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а й встановлення часу і механізму їх заподіяння, виявлення даних про можливу родову належність використаної зброї або знаряддя (вогнепального, тупого, гострого, колючо-ріжучого тощо).

64. Розслідування згвалтувань

Порушення кримінальних справ про зґвалтування мають свої особливості. Справи про зґвалтування без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 152 КК України) порушуються тільки за скаргою потерплої особи (ч. 2 ст. 27 КПК України). У виняткових випадках, якщо потерпіла особа в силу безпорадного стану, залежності від підозрюваного або інших причин не може самостійно захистити свої права й законні інтереси, кримінальна справа може бути порушена прокурором і за відсутності скарги потерпілої особи. Така справа у разі примирення потерпілої особи з обвинуваченим відповідно до ч. З ст. 27 КПК України закриттю не підлягає. Перед порушенням кримінальної справи необхідно ретельно вивчити заяву потерпілої особи. За наявності у слідчого сумнівів необхідно провести дослідну перевірку відповідно до ст. 97 КПК України. Під час розслідування зґвалтувань підлягають встановленню такі обставини: 1) чи мав місце факт зґвалтування або в наявності інсценування злочину чи обмова; 2) де, коли (місце і час вчинення злочину), яким способом і за яких обставин вчинено зґвалтування, у яких конкретно злочинних діях спосіб виражається, чи мало місце психічне, фізичне насильство або застосовувався безпорадний стан потерпілої особи; що робив злочинець для приведення жертви в безпорадний стан — поїв спиртним, застосовував наркотики тощо, чи мали місце погрози й наскільки вони були реальними; чи був ґвалтівник озброєним (холодна зброя, вогнепальна зброя) або мав при собі інші предмети (залізний прут, ціпок, камінь) та ін.

; чи мав місце опір ґвалтівникові, якщо так, то в чому він виражався; якщо опір не чинився, то чому; 3)хто потерпілий (потерпіла), її вік (чи повнолітня вона), стан здоров'я (чи не страждає психічним або соматичним захворюванням), розумовий розвиток, досягнення статевої зрілості; спосіб життя й поведінки; як опинилася потерпіла особа на місці події й чи відомий їй ґвалтівник, якщо відомий, то в яких стосунках вони перебували до злочину; які сліди могли залишитися на тілі й одязі ґвалтівника; кому відомо про те, що трапилося; поведінка до, під час і після зґвалтування; 4) хто конкретно вчинив цей злочин (особа злочинця), вік, ставлення до жертви, стан здоров'я, психіки, спосіб життя, наявність судимостей; якими особливостями поведінки злочинця й жертви супроводжувався акт насильства; яким чином ґвалтівник реагував на опір потерпілої особи; неповнолітній, група неповнолітніх, група ґвалтівників; чи притягувалася раніше ця особа до кримінальної (адміністративної) відповідальності за аналогічні діяння, коли; наявність обставин, що обтяжують провину; 5) за яких обставин і коли виник намір винного на статеві зносини або дію сексуального характеру проти волі потерпілої (потерпілого); чи усвідомлював він, що вчинив протиправне діяння, застосував насильство або погрози (слова, дія), які зломили опір жінки (потерпілого) та ін.

; 6) злочин вчинений однією особою чи групою осіб, який склад групи, які дії вчинив кожний із співучасників і яка роль кожного, обставина виникнення наміру, підготовки й приховання слідів злочину, мети й мотиви зґвалтування (задоволення сексуальних потреб, хуліганство, помста та ін.); хто організатор злочину; як поводилася потерпіла до злочину, що пропонували їй ґвалтівники; чи зробили вони раніше аналогічні або інші злочини; 7) хто є свідком або пособником зґвалтування, їх характеристики; 8) наслідки зґвалтування: заподіяння тілесних ушкоджень, вагітність, зараження венеричною хворобою, розлад психіки, самогубство потерпілої особи; 9) який матеріальний (моральний збиток заподіяно потерпілій особі; якими цінностями заволодів злочинець, які відмітні ознаки вони мають; 10) чи не супроводжувалися зґвалтування вчиненням інших злочинів, якщо так, то якими саме; 11) причини та умови, що сприяли зґвалтуванню. Наведений перелік має орієнтовний, приблизний характер і конкретизується залежно від типових слідчих ситуацій, обставин злочину і його учасників.

65. Розслідування злочинів, пов’язаних із виготовленням або збутом підроблених грошей або цінних паперів.

Розслідування злочинів - це процес добування, осмислення та використання інформації, за допомогою якої формується уявлення про пізнаваний об'єкт. Інформація при цьому є і об'єктом пошуку, і засобом пізнання. Слідчий, здійснюючи розслідування, отримує її з різних джерел. Для встановлення істини в розслідуваній справі не останнє значення має оперативно-розшукова інформація, що здобувається оперативними працівниками ДСБЕЗ. Достатньо важливим є обмін інформацією між різними службами та працівниками, він становить значну частину взаємодії між слідчим, у провадженні якого перебуває конкретна кримінальна справа за фактами, пов'язаними з виготовленням і збутом підроблених грошей та іншими службами. Оскільки взаємодія передбачає взаємний обмін інформацією, то в основі всіх рішень, які приймаються в справі, лежить різноманітна інформація. Як слушно зауважив В. О. Образцов, "інформація - це повітря, а інформаційні процеси - кровоносні судини зазначеної діяльності. Чим чистіші, якісніші, насиченіші киснем інформаційні потоки, чим ширший і надійніший інформаційний масив, тим ефективніше відбувається процес прийняття та реалізації правильних, адекватних ситуаціям, які складаються, правових і криміналістичних рішень на всіх стадіях розслідування, на всьому величезному просторі його "Кулико-вого поля" битви за інформацію".

Зміст первинної інформації щодо розслідуваного факту виготовлення чи збуту підроблених грошей у міру її пізнання й оцінки дає слідчому змогу оцінювати ситуацію, що склалася, висувати версії та організовувати проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на пошук і збирання нової інформації, а потім, використовуючи її в комплексі, приймати об'єктивне рішення в справі. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту чи збут підроблених грошей - це досить складні та небезпечні злочини.

Предметом купівлі-продажу, їх транспортують від місця виготовлення чи придбання до місця збуту, при цьому використовуючи різні доступні засоби комунікації. Місце виготовлення може розташовуватися в одному населеному пункті чи на значній відстані від місця збуту, іноді фальшивомонетники виготовляють підроблені гроші за кордоном. У цьому циклі часто бере участь група осіб, кожна з яких виконує безпосередньо їй відведену функцію. Як показує слідча практика, збувальник може не тільки не знати виготовлювача, а й навіть не мати гадки про місце, де було виготовлено підроблені гроші. Та, незалежно від змісту всього злочинного ланцюжка, завжди виявлення злочину починається з наявності якоїсь кількості вихідної інформації про розслідувану подію, а також з необхідності проведення комплексу слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на розслідування кожного конкретного факту.

Своєчасне та швидке виявлення ознак цього злочину, встановлення всіх обставин, необхідних для правильної кваліфікації дій кожного співучасника, з'ясування його ролі, ступеня участі й поінформованості про кожну ланку "технологічного" ланцюжка від виготовлення до збуту, а також установлення всіх епізодів злочинної діяльності є основним завданням розслідування. Досягнення цих цілей немислиме без чіткої, добре налагодженої взаємодії з різними службами та підрозділами органів внутрішніх справ і, насамперед, з відділами по боротьбі з економічною злочинністю та НДЕКЦ.

Слідчий же повинен чітко уявляти джерела отримання інформації, можливість її використання в процесі доказування, сутність, завдання та значення оперативних комбінацій, щоб комплексно застосовувати ці засоби для встановлення об'єктивної істини при розслідуванні зазначеної категорії злочинів.

Отже, проведення оперативно-розшукових заходів має плануватися заздалегідь і в разі необхідності узгоджуватися зі слідчим, який як організатор роботи групи з розслідування злочину одержує право керівництва її членами.

В інформаційному аспекті розслідування будь-якого злочину, й виготовлення та збуту підроблених грошей також, можна розглядати як процес виявлення, дослідження, зберігання передання й використання криміналістично значущої інформації. Особливість такого процесу полягає в тому, що подія злочину щодо розслідування практично завжди є подією минулого. Кінцевим результатом розслідування є закінчена провадженням кримінальна справа, що є впорядкованою інформаційною моделлю розслідуваної події. Увесь хід розслідування можна визначити як процес її побудови. Під час слідчих дій відбувається виявлення та фіксація інформації. На її основі виникають найпростіші моделі, у яких систематизується інформація про певні об'єкти, факти й обставини. Ці найпростіші моделі, своєю чергою, зв'язуються в загальну систему розслідування. Отримана в процесі окремих слідчих дій інформація оцінюється з позицій її доказового значення та посідає в загальній моделі своє місце, добудовуючи її.

Загальні завдання розслідування виготовлення та збуту підроблених грошей, як і будь-якого іншого злочину, випливають зі змісту ст. 2 КПК України, серед яких виділено "швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону"

Сструктуру розслідування виготовлення та збуту підроблених грошей:

реагування на привід до порушення кримінальної справи - перевірка інформації, що надійшла, про виявлення підроблених грошей, певну особу, яка займається їх виготовленням, збутом або транспортуванням;

проведення початкових слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення: обставин виготовлення та збуту підроблених грошей; злочинців і їхніх спільників; свідків; фактів виявлення аналогічних грошей тощо (діяльність підпорядкована основній меті -встановленню та викриттю збувальника, виготовлювача);

проведення подальшого розслідування й оперативно-розшукових заходів, виявлення всіх учасників виготовлення, збуту та транспортування, решти обставин, що впливають на ступінь вини й характеризують особу злочинця, визначення причин і умов, які сприяють вчиненню злочину, та ін.;

завершення розслідування та складання обвинувального висновку.

Проведені дослідження дають змогу визначити коло відомостей, які формують типові ситуації, що виникають за фактами виготовлення та збуту підроблених грошей. Пропонуємо розглянути типові чинники, для початкового етапу розслідування вказаної категорії злочинів, виокремивши об'єктивні чинники, пов'язані з особливостями виготовлення та збуту підроблених грошей, а також наявністю інформації про них.

До таких чинників, зокрема, належать:

наявність предмета (підроблена купюра);

наявність матеріально фіксованих слідів виготовлення й об'єктів, які використовувалися при виготовленні;

наявність матеріальних слідів злочинця;

відомості про засоби та методи, що застосовувалися для виготовлення підроблених грошей;

відомості про спосіб транспортування підроблених грошей від місця виготовлення до місця збуту;

відомості про спосіб збуту;

відомості про місце виготовлення, зберігання, транспортування та збуту;

відомості про час виготовлення, зберігання, транспортування та збуту;

відомості про особу виготовлювача (виготовлювачів);

відомості про особу збувальника (збувальників);

відомості про осіб, які зберігали, пересилали, перевозили підроблені гроші;

відомості про особу потерпілого чи про особу, що прийняла підроблені гроші;

відомості про інших співучасників (осіб, які доставляли, пересилали, зберігали підроблені гроші, а також передавали чи продавали* їх збувальникам).

66. Розслідування контрабанди.

Під контрабандою (італ. contro — проти, bando — урядова постанова) згідно зі ст. 201 КК визнається переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з прихованням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлені відповідні правила вивезення за межі України. КК містить також ст. 305, яка встановлює відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Для формування методики розслідування контрабанди важливе значення мають такі елементи криміналістичної характеристики як: предмет злочинного посягання, способи вчинення злочину, типові сліди контрабанди, обстановка вчинення таких злочинів і особа злочинця

Слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування, доцільно класифікувати на три групи залежно від обсягу та змісту даних, що послужили підставою порушення кримінальної справи та інформації про злочинця. 1. Є ознаки — достатні дані про вчинення контрабанди, відома особа, яка її вчинила. А. Вихідні (початкові) дані—ознаки контрабанди отримано працівниками митниці при здійсненні митного контролю під час затримання злочинця з речовим доказом безпосередньо під час незаконного перетину кордону. При проходженні митного контролю виявляють предмети контрабанди, що за найменуванням, кількістю, вартістю, способом переміщення та приховування від митного контролю вказують на ознаки контрабанди. При цьому, відома особа, яка її вчинила. Слідчі дії: а) обшук особи, затримання і допит підозрюваного; б) огляд місця затримання з метою з'ясування обстановки події, виявлення слідів злочину та речових доказів; в) слідчий огляд предметів, що мають відношення до злочину (предметів контрабанди, документів, транспортних засобів, тайників, записних книжок, листів тощо); г) допит осіб, які виявили і спіймали з речовим доказом злочинця, а також допит свідків-очевидців про обставини злочину та затримання; ґ) призначення судових експертиз (трасологічної, біологічної, товарознавчої, вибухово-технічної, балістичної, а також техніко-криміналістичної експертизи документів); д) обшук за місцем проживання підозрюваного та в інших місцях, де, зважаючи на обставини справи, можуть зберігатися документи та інші предмети, що мають значення для справи. Б. Вихідні (початкові) дані про вчинення злочину отримано в результаті прикордонного контролю співробітниками Державної прикордонної служби України. Початкові дані про вчинення контрабанди отримано в результаті прикордонного контролю співробітниками ДПС України, коли виявлено предмети посягання і затримана особа, яка переміщує їх. Протокол затримання, в якому необхідно фіксувати всі обставини вчинення контрабанди. Слідчі дії такі ж самі. В. Інформацію про вчинення контрабанди отримано в результаті здійснення оперативно-розшукових заходів, коли кримінальну справу було порушено за матеріалами СБУ або МЕС України. Початкові дані про вчинення контрабанди отримані в результаті здійснення оперативно-розшукових заходів. Відомі причетні до злочину особи і місце події, дані про підготовку, безпосереднє вчинення контрабанди або про результати контрабандної діяльності, проте інші обставини відомі не повністю. У цьому випадку матеріали оперативно-розшукової діяльності є приводом і підставою для порушення кримінальної справи і проведення невідкладних слідчих дій (п. 1 ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). Раптовість проведення комплексу оперативно-розшукових заходів, організаційних та слідчих дій: 1) затримання, обшук особи підозрюваного; 2) допит підозрюваного; 3) огляд місця події; 4) огляд предметів контрабанди, місць їх приховування та транспортного засобу, в якому вони виявлені; 5) огляд документів, пред'явлених митному контролю для переміщення товарів або валюти і для перетинання кордону; 6) допит свідків; 7) обшук за місцем роботи та проживання підозрюваного (підозрюваних) і за місцем його «зв'язків»; 8) призначення за необхідністю судових експертиз — товарознавчої, трасо-логічної, технічної експертизи документів тощо; 9) виїмка та огляд документів за місцем роботи підозрюваного; 10) огляд складських та виробничих приміщень за місцем роботи підозрюваного і товарів, що там знаходяться; 11) виїмка та огляд дискет і даних, що містяться в пам'яті комп'ютерів за місцем роботи та проживання підозрюваного, і за необхідності призначення щодо них експертизи; 12) накладення арешту на поштово-те-леграфну кореспонденцію. Г. Інформацію про ознаки вчинення контрабанди отримано в ході розслідування інших злочинів. Відрізняється від розглянутих вище насамперед фактором несподіванки, коли ознаки контрабанди слідчий виявляє в результаті проведення слідчих дій у іншій кримінальній справі, не пов'язаній із контрабандою. Напрямами розслідування в таких ситуаціях є передусім встановлення події злочину та вини особи, яка його вчинила. Діяльність працівників дізнання (слідства) орієнтована на збирання доказів та встановлення всіх обставин, що входять до предмета доказування. Ґ. Початкові дані про підготовлювану або вчинену контрабанду отримано із заяв, повідомлень громадян, а також інформації, що надійшла від інших правоохоронних органів. Початкові дані щодо контрабанди отримано в результаті попередньої перевірки заяв і повідомлень фізичних та юридичних осіб про підготовлювану або вчинену контрабанду. Під час проведення перевірки шляхом відібрання пояснень або витребування документів (ст. 97 КПК України) нерідко має місце передчасне витікання інформації, що дає можливість злочинцю вжити заходів щодо приховування слідів контрабандної діяльності чи самому переховатися від слідства. Слідчі дії аналогічні першій типовій ситуації 2. Є ознаки про вчинену контрабанду, особа, яка її вчинила, невідома. Виникають при виявленні предметів контрабанди на митному кордоні, коли особа, яка вчинила злочин, невідома. Кримінальна справа порушується за фактом виявлення злочину, за відсутності особи, підозрюваної у його вчиненні. Встановлення особи злочинця, його розшук, затримання та викриття. а) висококваліфіковане проведення огляду місця події, утому числі огляд предметів контрабанди та місць їх приховування; б) допит свідків-очевидців, а за їх відсутності дії мають бути спрямовані на їх виявлення; в) залучення спеціалістів кінологічної служби митниці або прикордонників; г) перевірка результатів оглядів та допитів за криміналістичним обліком (дактилоскопічним, за способом вчинення, за ознаками зовнішності тощо); ґ) вивчення матеріалів архівних кримінальних справ даної категорії (розкритих і нерозкритих) шляхом порівняльного аналізу способів вчинення контрабанди (розслідуваного та вказаного в архівній справі); д) взаємодія митних органів, Прикордонних військ, підрозділів СБУ і МВС України та ін. 3. Є ознаки контрабанди і відомості про злочинця, але останній зник з місця події. Особа контрабандиста відома, але останній зник з місця злочину. Напрями розслідування в цій ситуації мають бути орієнтовані на дослідження матеріальної обстановки на місці події, виявлення, збір і фіксацію доказової та орієнтуючої інформації про подію злочину й особу злочинця, який зник. Дії мають бути спрямовані на негайне переслідування злочинця «по гарячих слідах» та на його затримання, а також на збір даних, що характеризують особу розшукуваного, виявлення його зв'язків, встановлення можливого його місцезнаходження, вжиття заходів для затримання злочинця та доставлення його за місцем дізнання. Комплекс початкових слідчих дій у даній ситуації може виглядати таким чином: а) огляд місця події, включаючи огляд предметів контрабанди та місць їх приховування; б) допит свідків-очевидців, співучасників (якщо такі є); в) допит осіб, що можуть дати відомості про злочинця та його спосіб життя (родичів, товаришів по службі, знайомих); г) затримання й обшук особи підозрюваного; ґ) допит підозрюваного; д) обшук за місцем проживання та його «зв'язків»; е) за необхідності — призначення криміналістичних експертиз (за предметами посягання або результатами оглядів) та ін. Паралельно зі слідчими діями здійснюються оперативно-розшукові й організаційні заходи, до числа яких належать: а) використання службово-розшукових собак; б) переслідування злочинця, який зник з місця події, «по гарячих слідах»; в) виявлення можливих свідків та їх допит; г) прочісування й обстеження місцевості із залученням прикордонників у районі місця події; ґ) проведення загороджувальних заходів; д) складання (або постановка завдання про складання) композиційного портрета особи, яка вчинила контрабанду; е) складення розшукових орієнтувань стосовно злочинця; є) накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію; ж) оперативне спостереження у місцях вірогідної появи злочинця; з) блокування можливих місць перебування злочинця та ін.

67. Розслідування крадіжок.

Вихідними даними для порушення кримінальної справи про вчинення крадіжок є такі: а) заяви громадян чи посадових осіб; б) заяви очевидців чи інших осіб, які дізналися про крадіжку; в) заяви громадян про злочинну діяльність конкретних осіб; г) затримання з краденим; ґ) інші джерела. Найбільш типовими слідчими ситуаціями початкового етапу розслідування крадіжок є такі: 1. Факт крадіжки виявлено і підозрюваного затримано з речовими доказами або по «гарячих слідах». 2. Факт крадіжки встановлено, є відомості про гаданого злочинця (групу осіб), проте нікого не затримано. 3. Факт крадіжки встановлено (зламані вхідні двері, своєрідний безлад у приміщенні, відсутнє певне майно), але дані про суб'єкта злочину відсутні. Для початкового етапу розслідування крадіжок характерні певні типові слідчі версії. 1) крадіжку вчинила стороння особа; 2) крадіжку вчинила стороння особа за участю або при сприянні працівника об'єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відповідальною особою; 3) крадіжку вчинив працівник даного об'єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відповідальною особою, або особа, яка охороняла даний об'єкт; 4) крадіжку вчинила стороння особа, але факт крадіжки використано матеріально відповідальною особою для приховання недостачі або присвоєння інших цінностей, що є у її розпорядженні; 5) крадіжку вчинила стороння особа при сприянні матеріально відповідальної особи, яка намагається приховати недостачу; 6) крадіжку зі зломом інсценувала матеріально відповідальна особа метою приховання недостачі або ухилення від сплати податків (нібито викрадене майно списується на збитки і тим самим знижується реальний прибуток, який підлягає оподаткуванню). Для розслідування крадіжок особистого майна громадян, які вчинено з квартир, будинків, дач, характерні такі типові версії: а) щодо події злочину: — крадіжка дійсно мала місце; — крадіжки фактично не було, а заявник помиляється стосовно події злочину, або крадіжка інсценована ним самим з метою приховання факту загублення чи розтрати довірених власнику приміщення документів, коштовностей, зброї тощо; б) щодо осіб, причетних до вчинення крадіжки, то вона вчинена: — однією особою чи злодійською групою; — особою з числа родичів потерпілого; — особою, обізнаною про місця знаходження викраденого; — особою, яка має певні навички; — особою, яка раніше проводила якісь роботи у потерпілого або побувала в його квартирі з іншого приводу; в) щодо місць можливого перебування злочинця: квартири; заміські дачі родичів, знайомих; готелі, вокзали та ін.; г) щодо місць знаходження викраденого майна: — сховано за місцем мешкання, роботи злодія, його знайомих, родичів; — здано в комісійні крамниці, ломбарди; — реалізовано; — вивезено за межі даного населеного пункту; — відправлено поштовою посилкою та ін. Висунення робочих версій у конкретному випадку розслідування залежить від обсягу зібраної первісної інформації та слідчої ситуації, що склалася. Так, при висуненні версій про осіб, причетних до вчинення крадіжки, беруться до уваги спосіб учинення злочину, вид і кількість викрадених цінностей, а також відомості, отримані в результаті дослідження слідів та інших речових доказів, виявлених на місці злочину. Ефективність розслідування крадіжок багато в чому обумовлена наявністю погоджених планів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Планами розслідування передбачаються заходи щодо встановлення і затримання злочинця, виявлення співучасників, виявлення і вилучення викраденого, відшкодування шкоди, розпізнання інсценування тощо. Організуюча роль у цій діяльності належить слідчому, який визначає пріоритетні напрями розслідування, дає окремі доручення органу дізнання щодо проведення оперативно-розшукових заходів.

Наступний етап розслідування крадіжок характеризується вирішенням завдань, спрямованих на розширення доказової бази та підтвердження раніше зібраних фактів щодо винності обвинуваченого. Можуть скластися такі типові слідчі ситуації: 1. Подія злочину не мала місця. Розпізнання інсценування крадіжки проводиться на підставі вивчення: а) негативних обставин під час розслідування події; б) результатів слідчого експерименту по перевірці певного факту; 2. Факт крадіжки й особа, яка її вчинила, встановлені, злочинець затриманий і визнає себе винним у повному обсязі пред'явленого обвинувачення, його показання не суперечать зібраним по справі доказам, викрадене майно виявлено. 3. Факт крадіжки встановлено, зібрано докази про винність особи, яка її вчинила, однак обвинувачений визнає свою вину частково 4. Факт крадіжки встановлено, зібрано докази винності обвинуваченого у її вчиненні, але він пред'явленого обвинувачення не визнає, посилаючись на алібі (називає місце перебування на момент крадіжки й осіб, які можуть це підтвердити), викрадене майно не знайдено.

68. Розслідування крадіжок з квартир.

По справах про крадіжки із квартир з'ясовується також, чи не проживає по сусідству особа, що могло знати про наявність у потерпілого цінностей, чи не проявляв хто-небудь до них інтересу й хто зі сторонніх останній побував у квартирі. Якщо допитуваний називає конкретних осіб, які, на його думку, могли зробити крадіжку, то варто з'ясувати, на чому засноване така підозра. При допиті матеріально-відповідальних осіб установлюється, який режим роботи організації, хто має доступ у сховище, порядок охорони об'єкта, чи не працює в даній організації хтось із підозрілих осіб і чи не звільнялися такі особи останнім часом. При розслідуванні крадіжок до числа невідкладних слідчих дій, ставиться також допит свідків. По справах про крадіжки особистої власності - це члени родини, у яких з'ясовуються прикмети викраденого. Важливі дані можуть бути отримані при допиті сусідів і громадян, що відпочивають біля під'їздів будинків. По справах про крадіжки державного й громадського майна допитуються працівники охорони з метою встановлення їхнього місцезнаходження в момент крадіжки й з'ясування, чи не бачили вони поблизу охоронюваного об'єкта підозрілих осіб. Як показує практика, при розслідуванні крадіжок часом вдається затримати злочинців безпосередньо при здійсненні злочину (у випадку спрацьовування охоронної сигнализація, установленої у квартирі, магазині, аптеці, на складі й в інших приміщеннях з матеріальними цінностями), під час розшуку по "гарячих слідах", після допиту потерпілих, свідків-очевидців або сусідів, що прямо вказують на особи, які могли вчинити злочин. У подібних ситуаціях до первісних слідчих дій ставляться особистий обшук і огляд підозрюваного, огляд його одягу й обшук за місцем проживання. При проведенні зазначених дій розшукуються не тільки самі викрадені речі, але також звертається увага на виявлення їхніх упакувань, товарних ярликів, знарядь злому, планів приміщень, виготовлених злочинцями при підготовці до крадіжки, їхнього особистого одягу, на яку могли потрапити з місця події частки ґрунту, фарби, побілки й інші мікрооб'єкти. При проведенні обшуку завжди потрібно враховувати, що злочинець, готуючись до крадіжки, звичайно ретельно продумує способи приховання викраденого. Тому потрібно обшукувати не тільки житлове, але й всі підсобні приміщення (горища, підвали, гаражі й т.д.).

Оскільки в деяких випадках злочинці до моменту їхнього встановлення встигають зробити не одну, а кілька крадіжок, то при обшуку це завжди повинне враховуватися. При цьому вилучаються речовинні докази не тільки по розслідуваній крадіжці, але й по інших злочинах. Обшук варто робити з використанням пошукових приладів, що полегшує виявлення схованок. При огляді підозрюваного й при огляді його одягу можуть бути виявлені пил від будівельного сміття (при крадіжках зі зломом підлоги, стін або стелі), ворсинки на взутті від килимових виробів, що були на підлозі у квартирі потерпілого або службовому приміщенні, звідки була зроблена крадіжка. Якщо особа підозрюється в крадіжці з торговельних крапок, складських приміщень, аптек, то при проведенні зазначених слідчих дій

Дата добавления: 2015-06-04