Лінії рівного нахилу. Інтерферометри

Установка для спостереження кілець Ньютона

Рис. 2.8

Для променя 1' інтерферуючі частини променя відбиваються від нижнього краю лінзи в точці А та від верхнього краю чорної пластинки в точці В. Оскільки зазор АВ дуже маленький, можна знехтувати заломленням променя в точці А, та вважати, що різниця ходу дорівнює 2 h + λ /2 при h = АВ.

Із вищесказаного відомо, що якщо на пластинку з паралельними гранями, товщина якої декілька λ, падає паралельний пучок променів під деяким кутом, то можна спостерігати інтерференційну картину як у відбитому, так і у прохідному світлі. Залежно від кута падіння променів на пластинку буде змінюватися вигляд інтерференційного спектра – він буде залежати від нахилу променів до пластини. Звичайно, що для одного й того ж нахилу променів до пластинки спектр буде повторюватися. Через це цей спектр називається лініями однакового нахилу. Лінії однакового нахилу спостерігаються в фокальній площині лінзи, або можна спостерігати, акомодуючи око на нескінченність.

Через це кажуть, що лінії однакового нахилу локалізовані в нескінченності й утворюються променями, для яких кут падіння, а також і кут заломлення один і той же, тобто променями, для яких β = const. Для різних ліній β – різні.

Лінії однакового нахилу можна спостерігати і на товстій пластинці, товщиною в декілька сантиметрів для монохроматичних променів.

,

де h – відстань між лініями;

λ – довжина хвилі;

d – товщина пластинки.

Через це для білого світла d повинно бути малою, щоб лінії не зливалися. Треба застосовувати строго монохроматичне випромінювання і пластинки брати дуже тонкі.

На явищі інтерференції основана будова деяких вимірювальних приладів, які використовуються технікою.

Деякі з них:

Дата добавления: 2015-06-04