Судові експертизи, що призначаються при розслідуванні вбивств. 6 страница

85. Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху характеризуються широкою розповсюдженістю і мають підвищену суспільну небезпеку. Так, щороку в Україні скоюється в середньому 40 тис. дорожньо-транспортних подій, внаслідок яких гине 7 тис. людей і десятки тисяч одержують поранення. Кримінальна відповідальність за дорожньо-транспортні події передбачена ст. 286 КК («Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами»), ст. 287 («Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації»), ст. 288 («Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху»), ст. 291 («Порушення чинних на транспорті правил»).

Дорожньо-транспортна подія — це злочинне порушення правил безпеки руху і експлуатації автотранспорту, трамваїв, тролейбусів, тракторів, самохідних машин та інших механічних транспортних засобів, внаслідок якого завдані легкі, середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження чи наступила смерть потерпілого.

Відповідно до п. 7 Правил обліку дорожньо-транспортних пригод, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 03.08.93, не підлягають обліку події:

а) з участю тракторів, інших самохідних машин і механізмів у разі виконання ними основних виробничих операцій, для яких вони призначені (оранка, прокладання траншей, скирдування, збирання врожаю, лісозаготівля, встановлення щогл, опор тощо);

б) які виникли внаслідок стихійного лиха;

в) що сталися через порушення водієм техніки безпеки і правил експлуатації транспортних засобів за відсутності водія за кермом (запуск двигуна за допомогою пускового держаку та ін.);

г) пожежі на рухомих транспортних засобах, виникнення яких не пов'язане з їх технічною несправністю.

Обліком і аналізом дорожньо-транспортних подій тільки з матеріальними збитками без постраждалих (по цих фактах кримінальні справи не порушуються, і, відповідно, до державної статистичної звітності вони не включаються) займаються чергові частини органів внутрішніх справ і підрозділи дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції.

Дорожньо-транспортні події досить різноманітні. Залежно від механізму події вони поділяються на такі:

1) зіткнення транспортних засобів один з одним (при зустрічному чи попутному рухові, бокові зіткнення);

2) наїзд транспортного засобу (на пішохода, нерухомий транспортний засіб, перешкоду, велосипедиста, гужовий транспорт);

3) перекидання транспортного засобу (що буває порівняно рідко — при повороті на великій швидкості чи наїзді при повороті правим боком на узбіччя)*;

В цілому перші три види становлять більшу частину всіх дорожньо-транспортних подій.

4) падіння пасажира з транспорту;

5) інші дорожньо-транспортні події, що звичайно стають наслідком грубого порушення правил руху чи експлуатації транспортних засобів самими постраждалими (падіння транспорту в урвище, з мосту тощо).

Для формування методики розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху і здійснення планування по цій категорії кримінальних справ важливого значення набувають такі елементи криміналістичної характеристики, як дані про способи їх вчинення, обстановку дорожньо-транспортної пригоди, інформація про типові сліди, особу злочинця, а також особу потерпілого. Розглядаючи способи вчинення злочинів даного виду, слід зазначити, що дорожньо-транспортні події належать до необережних злочинів, тобто вчиняються через злочинну самовпевненість або злочинну недбалість. Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху є наслідком різноманітних недозволених дій або невчинення дій з боку суб'єктів цього виду злочинів.

Як свідчить статистика, найчастіше дорожньо-транспортні події виникають внаслідок порушень, яких припускається водій транспортного засобу, а саме: перевищення встановленої швидкості руху; недотримання правил обгону, повороту чи рядності; наїзд на смугу зустрічного руху; порушення правил проїзду перехресть; недотримання безпечної дистанції руху; перевезення пасажирів у непристо-сованому для цього транспорті; неправильне завантаження й укріплення вантажу на транспорті; недотримання сигналів світлофору; виїзд на завідомо технічно несправному транспорті; порушення правил руху на залізничних переїздах тощо. Особливо небезпечним і в той же час дуже розповсюдженим порушенням є управління транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, бо у водія при цьому значно уповільнюється реакція, слабшає увага, неадекватно сприймається та оцінюється дорожня обстановка.

Дорожньо-транспортні події можуть відбуватися внаслідок неправомірних дій пішоходів чи пасажирів, а саме: перехід проїжджої частини перед рухомим транспортом; рух уздовж проїжджої частини дороги; перехід проїжджої частини у непризначених для переходу місцях; недотримання дорожніх знаків і сигналів світлофору; ігри дітей і підлітків на проїжджій частині дороги; посадка і висадка пасажирів під час руху транспорту; їзда на підніжках; раптова поява на проїжджій частині пішоходів, проїзд на транспорті пасажирів у стані сп'яніння тощо. Якщо при цьому водій не порушував правил дорожнього руху, кримінальна відповідальність для нього не наступає.

Робітники автопідприємств, відповідальні за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів (диспетчери, механіки, завідуючі гаражами), можуть вчиняти протиправні дії (бездії), що також призводять до дорожньо-транспортних подій: випуск на лінію технічно несправного транспорту (із зіпсованою гальмівною системою, несправним рульовим механізмом чи двигуном тощо); неякісний ремонт транспортного засобу; порушення порядку технічного огляду транспорту; неприйняття заходів щодо запобігання експлуатації технічно несправного транспорту; порушення правил контролю за виходом транспорту на лінію; допуск до керування транспортним засобом особи, яка не має або позбавлена прав водія, чи такої, що перебуває в стані сп'яніння; грубе порушення режиму роботи водія.

Дорожньо-транспортні події можуть бути наслідком злочинних порушень правил, норм і стандартів особами, відповідальними за будівництво, ремонт або утримання доріг, вулиць, дорожніх споруд (невідповідність параметрів дороги стандартам, що забезпечують безпечний рух;

несвоєчасний ремонт дорожнього полотна; відсутність належного контролю за станом доріг, вулиць, мостів, залізничних переїздів; неякісний ремонт доріг і дорожніх споруд; порушення правил проведення ремонтних робіт (відсутність огорожі, попереджувальних знаків); недостатня освітленість вулиць тощо).

Інколи дорожньо-транспортні події можуть статися у результаті випадкового збігу обставин, що не могли бути передбаченими учасниками руху (несправність транспорту, що виникла зненацька, розрив камери тощо).

Важливе криміналістичне значення мають дані, що характеризують обстановку злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху (місце, час та інші обставини). Дорожня обстановка становить складну сукупність умов, при яких відбувається рух на певній ділянці дороги чи вулиці, і характеризується як статичними, так і динамічними елементами.

До статичних елементів дорожньої обстановки належать планування доріг і вулиць, їх технічні характеристики (профіль, ширина проїжджої частини, тип і стан дорожнього покриття), наявність засобів автоматичного та іншого регулювання дорожнього руху (огорожі, розмітки, дорожні знаки, зупинки міського транспорту), освітлення проїжджої частини в темний час доби, будови, споруди і зелені насадження, розміщені поруч з дорогою, тощо.

Значний вплив на виникнення і розвиток дорожньо-транспортної події справляють динамічні елементи дорожньої обстановки: інтенсивність і швидкість руху машин і пішоходів, переміщення інших об'єктів по дорожньому полотну, поведінка пішоходів і водіїв транспорту, зміна сигналів регулювання руху, маневри руху автомашин, огля-довість, видимість та ін. Всі ці чинники мають враховуватися водієм при керуванні транспортним засобом.

Час (року, доби) також може бути передумовою формування аварійної дорожньої обстановки. Так, досить часто злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху відбуваються в години «пік» (коли рух найбільш інтенсивний), при несприятливих погодних умовах (ожеледь, дощ, туман), у темний час доби.

Дорожньо-транспортна подія є складною і динамічною системою взаємодії різноманітних об'єктів, таких як транспортні засоби, дорога, предмети дорожньої обстановки, водій, пішохід, внаслідок чого утворюються багаточисельні сліди, типові для даного виду злочинів. Це можуть бути сліди гальмування колес, крові, волочіння потерпілого, його речі, відбитки бампера або протектора на одязі потерпілого, ушкодження і травми, одержані водієм, пасажирами, пішоходами, частки фарби, скалки фар, лобового скла та бокових дзеркал, плями мастила, палива, антифризу, відламані деталі транспортних засобів, частини вантажу, що перевозиться, сліди пошкоджень на самих транспортних засобах, а також зміни, які виникли внаслідок їх неякісного ремонту, пошкодження наземних споруд, волокна тканини, волосся, сліди рук тощо. Аналіз і дослідження Даних слідів сприяють встановленню інших елементів криміналістичної характеристики злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху.

Дані про особу злочинця також мають важливе значення для визначення багатьох обставин дорожньо-транспортної події. При вивченні особи водія встановлюється його вік, фахова підготовка, наявність чи відсутність практичних навичок, стаж роботи, стан здоров'я, наявність фізичних вад або захворювань, тривалість і характер роботи до моменту події. Зокрема, велика кількість дорожньо-транспортних подій вчиняються особами зі стажем водіння до п'яти років, оскільки вони ще не мають достатніхнавичок керування транспортом і в той же час виявляють зайву самовпевненість.

Інколи дії порушників правил безпеки дорожнього руху детермінуються особливостями їх фізичного і психологічного стану. Тому виникає необхідність дослідити поведінку водія на роботі й в побуті, з'ясувати, чи не порушував він раніше правил дорожнього руху, його стосунки з потерпілим. Значна кількість дорожньо-транспортних подій скоюється через провину водіїв, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

У зв'язку з тим, що дії потерпілого є важливим елементом механізму дорожньо-транспортної події, а деякі з них порушують правила дорожнього руху, необхідно враховувати стан здоров'я потерпілого, його вік, фізичні і психічні характеристики, наявність захворювань зору, слуху, з'ясувати, чи не перебував він у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Узагальнення практики розслідування ДТП дозволило сформувати цілий набір типових слідчих ситуацій, а на їх основі відповідний набір типових слідчих версій і комплекс первинних слідчих дій і оперативноно-розшукових заходів, необхідних для успішної реалізації плану розслідування ДТП.

У справах даної категорії до числа типових слідчих ситуацій та версій по них відносяться:

1. Обстановка в момент закінчення динамічних перетворень, що сформували ДТП, зафіксована без особливих зрадіний в такому положенні, коли на місці події присут-обхідних всі її доданки. Слідчі версії в такій ситуації: а) подія стало результатом злочинних порушенний водієм правил безпеки дорожнього руху, б) пригода була результатом порушення цих правил постраждалим особою (пішоходом або пасажиром), в) пригода стало результатом порушення посадовою особою правил випуску на лінію транспорту або результатом неожіданно що з'явилася технічну несправність транспортного засобу.

2. Обстановка, реально характеризувати результати ДТП, видозмінена присутніми учасниками події. У такій ситуації поряд з уже згаданими версіями необхідно висунути версію про те, що таке порушення обстановки могло бути вироблено з метою відновлення умов нормального та безпечного руху або з метою знищення окремих слідів, що вказують на винність того або іншого учасника події. При цьому доцільно також видвінути версії про мотиви знищення цих слідів.

3. Обстановка, в якій збереглися фактичні ознаки ДТП, але водій зник з місця події на транспорті. Така ситуація зобов'язує слідчого побудувати в першу "чергу версію про те, яке конкретно транспортний засіб брало участь у пригоді і хто ним керував. Поряд з цим необхідно висувати також версії, перераховані в першій ситуації.

4. Обстановка, при якій в зоні дорожнього руху відпрацьовано-жается злочинний факт (наприклад, на проїжджій частині вулиці чи дороги, в кюветі або на узбіччі мається труп, але немає явних ознак ДТП). У такій ситуації можуть бути висунуті версії про те, що в даному випадку має місце: а) інсценування ДТП для приховання іншого злочину, б) приховування реального місця ДТП. Разом з тим з даної ситуації, крім загальних слідчих версій, можлива побудова приватних версій про дійсний місці ДТП, його характері, конкретних обстоятельствах, виді злочину, скоєному в действітельности, місці його вчинення, обставини появи трупа на проїжджій частині та ін.

5. Обстановка, за якої труп виявляється поза зоною руху транспортних потоків (у лісі, парку, яру і т. п.), але характер пошкоджень на ньому і його одязі специфічний для транспортного засобу (сліди протектора шин, дрібні осколки скла фар або лобового скла автомобіля, сліди волочіння трупа). При такій ситуації слідчий поряд з версіями, що не відносяться до ДТП, може висунути також загальну версію про те, що сталася дорожньо-транспортна пригода, а потім була проведена інсценівка іншого злочину. Приватними по відношенню до цієї версії про причини смерті можуть бути висунуті припущення про місце злочину, його часу, характер, про механізм події, а також про винних у його скоєнні.

Своєчасне планування розслідування ДТП у значній мірі впливає на об'єктивність і якість розслідування привання цього виду злочинів. Воно здійснюється відповідно до спочатку отриманими фактичними даних д.ми. При складанні плану розслідування ДТП слідчий залежно від ситуації і розроблених по ній версій має визначити оптимальну послідовність проведення сліджавних дій, а також у разі необхідності і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на виявлення транспортного засобу і водія, що зникли з місця ДТП.

На одне з перших місць в плані ставляться встановлення очевидців події, допити свідків, потерпілих, винних у ДТП водіїв транспортних засобів, призначення судово-медичної експертизи, огляд водителя, винного в ДТП, з метою перевірки, чи не перебував він у стані алкогольного сп'яніння. Найважливіше місце в плані розслідування ДТП відводиться призначенням та виробництва автотехнічної експертизи, так як висновки експерта-автотехніка багато в чому зумовлюють подальшу долю кримінальної справи. У плані розслідування ДТП також відображаються терміни реалізації намічених заходів та їх конкретні використанвача.

Початкові слідчі дії у справах про ДТП, як правило, включають: огляд місця події; огляд транспортного засобу (якщо воно виявлено); огляд трупа (якщо він знаходиться на місці події); медичну експертизу й огляд водія; вилучення і огляд одягу потерпілого; допити водіїв, потерпілих, свідків - очевидців ДТП. При необхідності в число первинних можуть увійти й інші слідчі дії (наприклад, криминалістіческая, автотехнічна, біологічна, псіхіатрічесючи та інші експертизи, слідчий експеримент).

Розшукові заходи, проведені для виявлення свидетелей, а іноді і встановлення учасників ДТП, організація заходів з розшуку транспортного засобу і водіїв, що зникли з місця події, мають істотне значенняня в розслідуванні ДТП.

Коло первинних та інших слідчих дій, а також їх послідовність в кожному конкретному випадку розслідування привання залежать від особливостей що виникли слідчих ситуацій.

Одним з найбільш важливих способів збирання доказів у справах даної категорії є огляд місця проісшествия, який проводиться негайно після отримання інформації про події ДТП. При огляді місця події слідчий повинен зосередити свою увагу на виявленні даних, необхідних для встановлення точного місця і меж події, характеру і механізму розвитку події і ролі кожного з його учасників, а також на виявленні слідів транспортного засобу, якщо його не виявилося на місці подіїходи.

1. Огляд ділянки вулиці чи дороги, де сталося ДТП, вироблений своєчасно, ретельно і кваліфіковано, дозволяє вже на початку розслідування встановити: а) точні координати місця події та його межі, б) час події; в) обстановку на місці події; г) сліди, за якими можна судити про швидкість руху транспорту і темпі руху пішохода; д) характерні ознаки відсутнього транспортного засобу, а іноді і ознаки його технічної неисправності; е) стан дорожнього покриття, наявність дорожньої розмітки, розміщення знаків організації дорожнього руху і світлофорів та інші дані, пов'язані з ДТП. При цьому збирається інформація про можливий механізм ДТП.

2. Огляд ділянки місцевості чи дороги, прилеглих до місця ДТП, проводиться, як правило, в тих випадках, коли є підстави вважати, що на ньому можуть бути виявлені додатвальні сліди, пов'язані або безпосередньо до самої події (наприклад, відірвався від колеса декоративний ковпак покотився за межі дорожнього полотна), або до якихось умисним діям водія - учасника ДТП, направлінням на інсценування інших причин ДТП (наприклад, згортання болтів в системі рульового управління і вибрасивання їх за межі місця події). Практиці відомі випадки, коли водій на машині ховається з місця происходи, від'їжджає на деяку відстань, зупиняє машину, робить огляд її зовнішнього вигляду, усуває некоторие сліди, в тій чи іншій мірі свідчать про ДТП, а потім продовжує рух.

3. Огляд транспортних засобів, які брали участь у ДТП, поз-воля встановити: а) тип і вид транспортного засобу та його відмітні ознаки, б) приналежність транспортного засобу; в) його зовнішній стан, а також наявність і характер вантажу; г) ознаки участі транспорту в ДТП; д) стан елементів управління на момент огляду; ж) сліди пальців рук (на рульовому колесі, важелі перемикання швидкостей, дзеркалі заднього виду та інших деталях), придатні для ідентифікації водія, який керував транспортним засобом у момент ДТП.

4. Огляд трупа на місці події дозволяє отримати дані для вирішення питань: про механізм події і його наслідки, про розташування та позі трупа, взаіморасположенії його по відношенню до інших елементів місця події; про наявність, характер, розташуванні і взаиморасположении пошкоджень на тілі та одязі трупа, а також про вміст кишень цього одягу. Разом з тим при невпізнаних трупів його огляд дозволяє виявити індивідуальні ознаки особистості потерпілого і його одягу (ознаки зовнішності, наявність особливих прикмет - шрамів, татуювань, особливостей одягу та ін)

Судово-медична експертиза призначається у всіх випадках коли в результаті ДТП настали наслідки, передбачені ст. 215 КК. Перед експертом при призначенні судово-медичної експертизи ставляться питання про тяжкість тілесних ушкоджень, про час і причини смерті, про характер і механізм травми, про можливий стан потерпілого від ДТП (наприклад про алкогольне або наркотичному сп'янінні), про розташування та взаиморасположении ушкоджень. Можливо також вирішення питання про встановлення тотожності конкуруютьної частини автомобіля зі слідами на тілі потерпілого та інших питань.

Біологічна експертиза призначається при виявленні на об'єктах обстановки ДТП речовини, схожої на кров, часток шкірного покриву, частинок речовини, схожої на мозковий, частиц волокон м'язів і т. п. У цих випадках експерт-біолог може вирішити питання про приналежність названих об'єктів человеку, а при дослідженні крові може також встановити групову і видову приналежність.

Допити різних суб'єктів дорожньо-транспортної пригоди проводяться в залежності від того, яке відношення дане особа мала до ДТП. Допиту піддаються водії транспортних засобів, що брали участь в ДТП, потерпілі, свідки.

Допитуючи водія, слідчий повинен з'ясувати його версію про обставини розслідуваної події, а також чи було справно кероване ним транспортний засіб, і якщо несправне, то в чому ця несправність, коли вона була виявлена ​​водієм і які заходи він прийняв для її усуненняня. Важливою обставиною, що підлягає перевірці, є питання про швидкість руху, оглядовості, розміщенні транскравців засобів на проїзній частині, які заходи приймалися водієм для запобігання події, коли, в який момент і на якій відстані водій виявив перешкоду або іншу ознаку аварійної ситуації, які були в момент події метеорологічні умови і яке було відбутися уяніе дорожнього покриття, в зоні дії яких знаків дорожного руху проїжджав водій, який сигнал був на світлофорі, які заходи були прийняті для надання допомоги потерпевшиеся, які дії він вчинив на місці безпосередньо після події, хто, крім нього, знаходився в транспортному засобі.

При допиті слідчий повинен враховувати, що нерідко водії щоб уникнути відповідальності або в силу добросовіснийного омани вказують неточні відомості. Для установлення правдивості і точності показань необхідно їх тщакові перевіряти ще раз, використовуючи при цьому сукупність інших доказів.

Допит потерпілих з урахуванням їх фізичного або психического стану бажано проводити невідкладно, оскільки окремі деталі події можуть зникнути з пам'яті або трансформуватися під впливом дії, що чинив на них зацікавленими особами (водієм, його родичами і т. д.). Разом з тим необхідно враховувати, що іноді потерпілі навмисне спотворюють деякі дані про подіютії пригоди (наприклад, для зняття з себе відповідальності за подію). Нерідкі також випадки, коли потерпілий сумлінно помиляється і дає свідчення, не відповідаєющіе дійсності.

У процесі допиту потерпілого необхідно з'ясувати послідовність дій потерпілого та інших учасників події, що сформували ДТП. Для цієї мети слідчий повинен отримати відповіді на питання: де перебував потерпілий у момент розвитку події, в якому напрямку і в якому темпі рухався, їхав, бачив він рухомий транспорт, що це за транспорт, з якою швидкістю і в якому напрямку цей транспорт рухався, які заходи предпринималий водій для запобігання події, якою частиною транспортного засобу заподіяно ушкодження, які сигнали у момент події були на розташованих поблизу светофорах і т. д.

ДТП частіше відбувається на очах у оточуючих. Ними можуть бути пасажири і водії транспортних засобів, що не участвовавшіх в пригоді, пішоходи, працівники міліції, робітники медичних установ. З числа свідків важливо виділити свідків-очевидців, безпосередньо спостерігали за розвитком події. Таких свідків-очевидців з більшим ступенем імовірності можна виявити в зоні події (наприклад, проживають або працюють поруч).

Слідчий повинен розуміти, що свідки-очевидці не підготовлені до сприйняття події, воно для них являєся несподіванкою. У силу цих обставин свідок-очевидець рідко може відтворити всю картину проісшествия, частіше він може відтворити лише окремі моменти. Тому дуже важливо виявити всіх свідків-очевидців, сумма їх показань дозволить найбільш повно відтворити всю картину розвитку ДТП і ролі її учасників. У ході допиту свідка-очевидця слідчий повинен з'ясувати, де знаходився свідок у момент події, чим займався, що привернуло його увагу до події. Для цієї мети бакові дати можливість свідку намалювати план происходи і вказати на ньому, де знаходився свідок. Це слідчому перевірити і оцінити правильність показань.

У випадках, коли водій сам або на транспортному засобі зник з місця події, слідчий повинен з'ясувати, які прикмети водія або транспорту вдалося запам'ятати свідкові.

При допиті свідка, є посадовою особою транспортного підприємства, необхідно отримати відомості про технічний стан вийшов на лінію транспорту. При допиті свідків, є працівниками медичних закладів, необхідно з'ясувати, чи не повідомив потерпілий будь-яких даних, що відносяться до справи.

Розшук транспортного засобу і водія, що зникли з місця ДТП. Щоб уникнути відповідальності за діяння, що призвело злочинний результат у справах даної категорії, водії іноді ховаються з місця події. Для розиска водія і транспорту проводиться комплекс оперативно-розшукових заходів, в основу проведення яких закладивает дані, отримані в ході проведення описаних вище слідчих дій. Активна роль у розшуку належить ДАІ та міліції, при цьому широко використовується допомога обмадських сил. Розшук ведеться з використанням обліків ДАІ. При цьому компетентні органи (особовий склад ДАІ, постової та патрульної служби, дільничні інспектори міліції) ориентируются на відомі прикмети водія і транспорту; випредставляються спеціальні пости в місцях передбачуваного появи водія та транспортного засобу; організовуються перевірки рухомого складу в гаражах і парках з метою виявлення транспортних засобів з характерними для ДТП пошкодженнями; перевіряються в транспортних організаціях шляхові документи з метою визначення кола транспортних засобів, які працювали в певний час поблизу місця події; \ виявляються свідки у прилеглих до місця події житлових і службових приміщеннях і т. д.

Практиці відомі випадки, коли поховалися з місця пригоди водії заявляють у міліцію про те, що у них викрадено транспортний засіб. Нерідкі випадки, коли водій, приховавшишійся на транспортному засобі з місця події, принимаєт заходів до ліквідації наслідків ДТП, збережених на цьому засобі (виправляє вм'ятини, замінює поламані деталі, змиває кров і т. п.). У таких випадках перед следователем варто ускладнена задача по викриттю водія у скоєнні дорожньо-транспортної злочину. Особливе місце при розслідуванні ДТП займає автотехнічна експертиза. Вона призначається для вирішення питань, пов'язанийних з встановленням швидкості руху транспорту перед ДТП, визначення зупинкового шляху при гальмуванні, расстояния від транспортного засобу до місця наїзду в момент виникнення аварійної ситуації, вирішення питання про технічеський можливості у водія запобігти ДТП, визначення технічного стану транспорту та його окремих вузлів, а також вирішення питання про те, які конкретно правила були порушені в даній обстановці.

Специфічною особливістю автотехнічної експертизи є те, що в ній поряд з конкретними матеріальними об'єктами в якості об'єктів можуть використовуватися фактіческі дані, отримані слідчим у процесі виробництва слідчих дій (дані в протоколі огляду місця події, у протоколі допитів, у протоколі слідчого експерименту, зображення на фотознімках, схеми і плани місця події).

У справах даної категорії найбільш поширеними криміналістичними експертизами є трасологічна і техніко-криміналістична експертизи документів. При призначенні трасологічної експертизи перед експертом ставляться питання, пов'язані: а) з встановленням групової приналежності протектора шин, при цьому визначаються тип і модель шини, її розміри, а також коло транспортних засобів, на яких експлуатуються подібні шини, б) з ідентіфікацією следообразующих об'єктів (протектора шин, слідів ніг людини, окремих частин транспортного засобу) за їх відображенням (слідами) на следовоспринимающих поверхнях - дорожньому покритті, інших транспортних засобах і т. д.; в) з встановленням цілого по його частинах.

Дактилоскопічна експертиза у справах про ДТП призначається, як правило, в тих випадках, коли водій заявляє про те, що він не керував транспортним засобом і не має ніякого відношення до ДТП.

Необхідність призначення криміналістичної експертизи документів частіше настає при виникненні питань, свячених з встановленням автентичності подорожніх документів і рідше - для встановлення виконавця рукописних записів у них.

Для дослідження мікрочастинок окремих речовин, виявлених і вилучених при огляді місця події, транс-кравців коштів та одягу потерпілих, виникає необхідність призначення експертизи матеріалів, речовин і виробів для визначення якісного та кількісного складу структурних елементів, що містяться в досліджуваному речовині.

Такими досліджуваними об'єктами можуть бути частинки фарби, паливно-мастильних матеріалів, частинки сипучого вантажу, проби грунту з місця події і т. п.

У практиці розслідування кримінальних справ, пов'язаних з пре-ступнях порушенням правил дорожнього руху, іноді виникає необхідність у проведенні комплексної криминалістіческой та автотехнічної експертиз.

У певних випадках виникає необхідність проведення слідчого експерименту та перевірки показань на місці.

Їх призначення - перевірити можливість за певних умов робити певні дії (наприклад, застосувати маневр і гальмування при виявленні перешкоди на конкретному відстані і за певний проміжок часу), можливість утворення тих чи інших слідів в певній ситуації (наприклад, чи можливо освіту матеріально-фіксованих відображень конкретними частями транспорту у перевіреній ситуації), можливість восприємства водієм, потерпілим, свідком тих чи інших обставин у сформованій дорожньої ситуації (наприклад, можливість побачити і сприйняти в умовах обмеженої видимості подачу світлових сигналів або взагалі рухомий транспорт).

Однак слідчий повинен пам'ятати, що проведення слідчого експерименту не повинно спричинити настання шкодиних наслідків (наприклад, не допускається проведення експеріментов по досвідченому визначення спроможності екстреного гальмування або маневрування безпосередньо перед столкНовен або наїздом і т. п.).

86. Підпали та інші злочини, пов'язані з виникненням пожеж, спричиняють збитки господарству, майну, життю та здоров'ю громадян. Основним завданням при розслідуванні цих злочинів є дослідження всіх обставин, пов'язаних з пожежею, встановленням причин, виявленням винних у її виникненні. Кримінальне законодавство України передбачає відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК), знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245 КК), терористичний акт (ст. 258 КК), порушення правил поводження в вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст. 267 КК), незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст. 269 КК), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК), порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 КК), порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст. 274 КК) та ін.

Дата добавления: 2015-06-04