Поняття і завдання криміналістичної техніки як розділу криміналістики

Ввстановлення групової приналежності і криміналістичної діагностики у розкритті злочинів, розшуку і встановленні злочинців, збиранні, дослідження, оцінці і використанні доказів у кримінальних провадженнях.

При розслідуванні злочинів поряд з ідентифікацією широко застосовується і встановлення групової приналежності. Під встановленням групової приналежності розуміється визначення типу, класу, роду, виду, різновиду чи іншої групи, до якої належить цей об'єкт. Воно грунтується на об'єктивній можливості класифікувати (групувати) все різноманіття предметів і явищ за їх ознаками. Належність до певної групи означає таке співвідношення двох або більше об'єктів, під час якого всі їхні найважливіші властивості (або ознаки) виявляються співпадаючими і між ними (об'єктами) немає суттєвих відмінностей.

Об'єкти, що належать до тієї чи іншої групи, характеризуються певною сукупністю ознак, причому зі збільшенням кількості ознак, які можуть бути покладені в основу класифікації, об'єм групи, тобто кількість вхідних в неї об'єктів, зменшується. Для цілей розслідування, як правило, важливо встановити найбільш вузьку групу. Звуження групи сприяє більш успішному веденню розшуку ще не встановленого об'єкта, а також дозволяє з більшим ступенем імовірності судити про можливий зв'язок даного об'єкта з розслідуваною подією. Тому у слідчій і судовій практиці при встановленні групової приналежності крім універсальних груп (класів), які використовуються в багатьох галузях науки і виробництва, виділяють так звані спеціальні групи.

Для виділення таких спеціальних груп в якості критеріїв використовуються різні властивості і ознаки об'єктів. Основне завдання спеціальної класифікації полягає в тому, щоб по можливості звузити обсяг групи. Так, у судовій балістиці вогнепальна зброя класифікується не тільки за прийнятими у військовій справі групах залежно від особливостей його конструкції (вид, зразок, модель), а й за характером (виду) слідів обробки патронного упору.

На відміну від ідентифікації, завдання якої полягає у встановленні індивідуально-визначеного об'єкта, при встановленні групової приналежності завдання полягає в тому, щоб шляхом порівняння ознак певного об'єкта з сукупністю ознак, що характеризують ту чи іншу групу, тобто ознак групового значення, визначити, до якої групи належить цей об'єкт. Встановлення групової приналежності означає констатацію факту, що даний об'єкт є таким же, як і інші об'єкти, що становлять певну групу.

Різниця між ідентифікацією і встановленням групової приналежності відзначається також у галузі доказового значення фактів, які встановлюються з їх допомогою. Висновок про тотожність вказує на наявність причинного зв'язку між даним об'єктом і певним обставиною, яке з'ясовується в процесі розслідування; висновок про групову приналежність свідчить лише про. Можливу причетність даного об'єкта до цієї обставини. Тим не менше встановлення групової приналежності має велике значення для розкриття та розслідування злочинів. Встановлення групової приналежності є першим ступенем ідентифікації будь-якого виду. Розбіжність групових ознак виключає необхідність подальшого дослідження і є підставою для висновку об4 відсутність тотожності, збіг їх визначає необхідність продовжувати порівняння. До встановлення групової приналежності вдаються і в тих випадках, коли:

• сукупність ознак, що відобразилися в ідентифікуючий об'єкті, недостатньо для вирішення питання про тотожність (відобразилися тільки групові ознаки);

• ідентифікований об'єкт зазнав зміни в ступені, що виключає ототожнення: нова сукупність ознак не відповідає тій, що відобразилося у ідентифікуючий об'єкті (наприклад, взуття, якою був утворений слід на місці події, тривалий час після цього носилася злочинцем і його ознаки, які відобразилися в слід, змінилися або зовсім зникли. У цьому випадку питання про тотожність залишається відкритим, оскільки експерт змушений обмежитися висновком про вигляді моделі взуття);

• специфіка механізму утворення слідів така, що в них не відображаються ознаки, індивідуалізують конкретний об'єкт (до таких слідах, наприклад, відносяться сліди розпилу, утворені зубами пилки або напилком);

• слідство має ототожнюють об'єктом (наприклад, слідом), але невідомий (не знайдено) об'єкт, тотожність якого належить встановити.

Встановлення групової приналежності може виявитися необхідним для юридичної характеристики певного об'єкта при розслідуванні справ про незаконне виготовлення, зберігання, збут предметів або речовин, наприклад зброї, а також про випуск недоброякісної, нестандартної чи некомплектної продукції.

При встановленні групової приналежності розрізняють установлюються та встановлюють об'єкти і зразки (за аналогією з ідентифікацією).

Види і форми встановлення групової приналежності аналогічні видам і формам ідентифікації. Процес встановлення групової приналежності за відображенням принципово не відрізняється від відповідних видів ідентифікації, за грунтується на ознаках групового значення.

Криміналістична техніка — це важливий розділ криміналістики, який виникнув у результаті впровадження досягнень природничо-технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину та отримання інформації з метою кримінального судочинства. Науково-технічні засоби криміналістики — це прилади, пристосування і матеріали, які використовуються для збирання і дослідження доказів або створення умов, що утрудняють учинення злочинів. Такі засоби можуть бути розподілені на кілька груп: 1) взяті без змін з різних технічних і природно-технічних наук; 2) спеціально пристосовані для криміналістичних цілей; 3) спеціально розроблені для цілей криміналістики. Основними формами застосування криміналістичної техніки є: 1) використання науково-технічних засобів оперативними працівниками при проведенні оперативно-розшуко-вих заходів; 2) застосування науково-технічних засобів слідчими при проведенні слідчих дій; 3) використання науково-технічних засобів спеціалістами та експертами під час відповідних досліджень; 4) застосування науково-технічних засобів учасниками судового розгляду.

Виділення таких форм використання криміналістичної техніки пов'язано із суб'єктом, що її застосовує. Криміналістична техніка розвивається в трьох основних напрямах: оперативно-слідча, науково-дослідна, профілактична. Кожний з напрямів передбачає розробку не тільки відповідних приладів, пристосувань, інструментів, матеріалів, а й найефективніших прийомів, методів використання науково-технічних засобів. Найскладнішим напрямом є розвиток науково-дослідної техніки, яка застосовується в основному в лабораторних умовах високоваліфікованими фахівцями. До науково-дослідної техніки відносяться різноманітне обладнання та апаратура, які дозволяють здійснювати дослідження в рентгенівських променях, застосовувати радіоактивні ізотопи, проводити люмінесцентний чи спектральний аналіз та ін. Для ефективної реалізації науково-технічних засобів необхідно враховувати вимоги щодо їх застосування (принципи): 1) принцип законності використання науково-технічного засобу; 2) принцип етичності застосування науково-технічного засобу; 3) принцип науковості; 4) принцип безпеки науково-технічного засобу; 5) принцип цілісності об'єктів у незмінному вигляді; 6) принцип ефективності використання науково-технічного засобу.

Використання криміналістичної техніки є припустимим, якщо при цьому не порушуються законні права й інтереси громадян, моральні та етичні норми. Засоби і методи криміналістики повинні мати наукову основу, бути науково обґрунтованими, базуватися на вивчених об'єктивних закономірностях, а тому не можуть використовуватися в доведенні устрої і прилади, що засновані на невстановле-них наукою явищах. На даний час система криміналістичної техніки складається з таких основних галузей: 1) судова фотографія; 2) судова кінематографія і відеозапис; 3) трасологія; 4) судова балістика; 5) криміналістичне дослідження письма; 6) техніко-криміналістичне дослідження документів; 7) ідентифікація особи за зовнішніми ознаками; 8) кримінальна реєстрація. В основу системи криміналістичної техніки покладено предметний принцип, що відбиває особливості кожної галузі.

Дата добавления: 2015-06-04