Методичні вказівки. 1. Сутність та принципи міжнародного правотворчого процесу

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

План заняття

1. Сутність та принципи міжнародного правотворчого процесу.

2. Поняття джерела міжнародного права. Статут Міжнародного Суду ООН про джерела міжнародного права.

3. Міжнародний договір як універсальне джерело міжнародного права.

4. Міжнародний звичай, його основні реквізити.

5. Загальні принципи права як джерело міжнародного права та їх тлумачення.

6. Допоміжні джерела міжнародного права: рішення міжнародних органів та організацій, рішення міжнародних судів та арбітражних трибуналів, доктрина міжнародного права.

Методичні вказівки

При підготовці до першого питання семінарського заняття необхідно зясувати суть поняття «міжнародна правотворчість», характерні стадіїпроцесу міжнародно-правового нормотворення: стадія досягнення згоди інших суб'єктів міжнародного права (в першу чергу держав)щодо змісту правил поведінки та стадія досягнення згоди стосовно визнання цих правил поведінки в якості норм міжнародного права.

Серед чисельних норм особливу роль в стабілізації міжнародного правотворчого процесу відіграють принципи правотворчої діяльності, серед яких необхідно виділити ті, що забезпечують політико-правову сторону міжнародного правотворчого процесу та ті, що удосконалюють його технічно-управлінську сторону.

Відповідь на друге питання включає: зясування суті поняття «джерела міжнародного права», аналіз ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, що дає перелік джерел міжнародного права.

При підготовці питань 3 – 6 необхідно дати характеристику термінів "міжнародний договір", "міжнародний звичай", "загальні принципи права", "судова практика", "доктрина міжнародного права", визначити їх суть та місце в системі джерел міжнародного права.

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА (КУРСАНТА)

1. Дискусійність питання про роль національного законодавства у системі джерел міжнародного права.

Питання співвідношення джерел міжнародного і внутрішньодержавного права має важливе значення в регулюванні як внутрішньодержавних, так і міжнародних відносин. З цією метою слід розглянути питання, чи виступають джерела внутрішньодержавного права одночасно джерелами міжнародного права. Так як це питання носить дискусійний характер, то необхідно з’ясувати протилежні точки зору вчених юристів-міжнародників, проаналізувати їхні аргументи. Зокрема необхідно зупинитися на майже одностайному твердженні представників західної науки міжнародного права, що національне законодавство та рішення національних судів не вважаються джерелом міжнародного права, на теорії Г. Лаутерпахта, що закон держави та рішення її національних судів можуть розглядатись лише як вираження opinio juris цієї держави. Слід ознайомитись із поглядами Д. Анцилотті, П. Фошіля, Л. Оппенгейма та ін.

Необхідно проаналізувати ставлення до цього питання у радянській науці міжнародного права (С. Крилов, Ф. Кожевніков, В. Дурденевський, В. Лісовський, М.Мінасян та ін.) та більш сучасні погляди (Г. Тункін, І. Лукашук, Л. Тимченко, А. Дмитрієв, А. Мацко та ін).

Дата добавления: 2015-06-04