Методичні вказівки

Опрацювання питання необхідно розпочати із з’ясування суті понять “міжнародна правосуб’єктність» та “суб’єкт міжнародного права”, а також суть терміну «personality», який раніше вживався для позначення правосуб’єктності.

Формування міжнародної правосуб’єктності як окремої категорії відбувається шляхом обговорення, погодження і прийняття рішень про межу зовнішніх прав і обов’язків учасників таких відносин.

Процес становлення інституту міжнародної правосуб’єктності необхідно прослідкувати, починаючи із періоду до становлення політичної організації суспільства, коли зовнішні зносини були не систематизованими, ситуативними, їхнє здійснення відбувалось за участі окремих членів племені (торговців, воїнів, осіб, що здійснювали міжплемінний бартер і обов’язково за погодженням з радою, вождем або народом чи племенем в цілому і т. ін.). З утворенням політичних спільнот на рівні вождеств, протодержав, ранніх держав і т.п. комплекс положень, що формували зовнішні права і обов’язки також набувають політико-правового характеру, а про їх носіїв вже можна говорити як про початкових суб’єктів стародавнього міжнародного права.

Слід звернути увагу на те, що принцип рівності суб’єктівміжнародного права мав свої витоки у природному праві, ідеї природної рівності держав, концепції природного стану (Близький Схід, Китай, Індія, Греція).

Інститут міжнародної правосуб’єктності, маючи на початку суттєві регіональні розбіжності, з розвитком міжрегіональних відносин все більше набуває рис спільного, властивого йому незалежно від регіону. Це і пірамідально-ієрархічна структура розмежування суб’єктів за статусом, і поступове обмеження кола таких суб’єктів (як правило, правителем держави), і більш чітка формалізація їх прав і обов’язків. З цієї точки зору можна сказати, що інститут міжнародної правосуб’єктності раніше за інші нормативні комплекси долав регіональні особливості і став основним в давньому міжнародному праві, і таким чином формував інші його інститути.

При опрацюванні питання необхідно звернути увагу на розвиток інституту міжнародної правосуб’єктності після Вестфальського миру 1648 р., особливо на такі важливі процеси, як персоніфікація держави та поєднання ідеї держави з ідеєю народу. Дуже важливим є проаналізувати такі міжнародно-правові акти як: Підсумковий акт НБСЄ 1975 р., Декларацію ООН про надання незалежності колоніальним країнам та народам 1960 р., а також Програму дій ООН з метою повної реалізації положень Декларації про надання незалежності колоніальним країнам і народам 1970 р.

Дата добавления: 2015-06-04