Мигдалеподібне тіло

Вона бере участь у регу­ляції рухових і вегетативних функцій, емоцій, сну. Огорожу також вважають важ­ливим асоціативним центром, який пов'яза­ний з виникненням орієнтовного рефлексу на різні подразники, сексуальною поведін­кою і входить до загальної гальмівної сис­теми мозку.

Шкаралупа

здійснюють фізіо­логічний зв'язок з моторними зонами кори головного мозку забезпе­чує виконання складних і точних довільних автоматичних рухів - гра на піаніно, писання. Це рухи, набуті в процесі навчання.

Неостріатум (хвостате ядро і шкарлупа) пов'язаний з регуля­цією рухової функції. Рухові роз­лади при пошкоджені цих структур найчастіше виявляються у вигляді надмірних рухів — гіперкінезів.

Передня частина неостріатуму разом з корою лобової част­ки великого мозку бере участь у процесах пам'яті та виявлені біологічно значущих зорових стимулів.

Огорожа.

є най­молодшим утвором серед основних ядер. Огорожа має зв'язки з усіма полями кори і значною кількістю підкіркових структур великого мозку.

залягає у білій речовині скроневої частки півкулі і відноситься до лімбічної системи, зумовлює підвищення хар­чової і пригнічення захисної поведінки, або навпаки, пригнічення харчової і активування захис­ної поведінки.

За характером реагування на зовнішні подразнення усі нейрони мигдалеподібно­го тіла поділяють на:

- неспецифічні, (відповідають реакцією збудження незалеж­но від значущості стимулу);

- специфічні, (реагують тільки на нейт­ральні стимули певної модальності),

- пове­дінкові (змінюють свою активність в умовах вільної поведінки тварин і відпові­дають на біологічно значущі сигнали).

Основні ядра, як і мозочок, передають відповідну інформацію до кори великого мозку, де формується програма рухових реакцій.

Базальним ядрам належить головна роль у програмуванні повільних рухів, мозочку - швидких.

Проте насамперед основні ядрапов'яза­ні з регуляцією рухової функції організму, особливо початку і припинення повільних рухів.

Під час повільних рухів спо­стерігається досить значна активність ней­ронів шкарлупи.

Ураження основних ядер призводить до різних порушень контролю рухових реакцій і патологічних змін.

Функціональна організація кори великого мозку.

Корою великого мозку називають тон­кий шар сірої речовини, який містить ней­рони й клітини нейроглії і який вкриває всю поверхню півкуль великого мозку.

Кора великого мозку філогенетично є най­молодшою структурою головного мозку. У процесі еволюційного розвитку кора ве­ликого мозку набуває властивостей органа вищого нер­вового аналізу й синтезу.

Будова кори великого мозку.

Розріз­няють макроскопічну будову (архітектоні­ка) — опис часток, борозен, звивин і мік­роскопічну (цитоархітектоніка) — опис клітинної структури окремих ділянок кори.

Архітектоніка кори великого мозку описує зовнішню поверхню його півкуль.

Кожна півкуля поділяється глибокими бо­рознами на частки:

- лобову,

- тім'яну,

- скро­неву,

- потиличну,

- лімбічну та

- острівцеву (острівець).

Найглибшою вважають бічну (сільвієву) борозну, яка розміщена на верхньобічній поверхні півкуль і відокремлює скроневу частку мозку від лобової й тім'яної.

Цен­тральна (роландова) борозна відокремлює лобову частку від тім'яної, яка прилягає до потиличної частки.

На присередній поверхні кожної півкулі знаходиться концентрична борозна мозо­листого тіла, яка переходить потім у морськоконикову борозну, що закінчується амоновим рогом.

Вище борозни мозолис­того тіла і паралельно їй розміщена поясна борозна, що обмежує зверху однойменну звивину. Усі ці борозни обмежують коло­ву ділянку, яка входить до складу лімбічної системи.

У межах кожної частки мозку є чис­ленні дрібніші борозни, які відокремлюють одну звивину від іншої. Усередині боро­зен знаходиться близько 60 % кори півкуль великого мозку людини. Завдяки виник­ненню борозен і звивин площа загальної поверхні мозку людини значно зростає і до­сягає 1600 см², що значно перевищує пло­щу внутрішньої поверхні черепа.

Цитоархітектоніка.

Кора велико­го мозку — це тонкий шар сірої речови­ни завтовшки 1,3-4,5 мм у різних ділян­ках, її об'єм становить близько 600 см³. Вона містить 10⁹—10¹⁰ нейронів і майже у 10 разів більше гліоцитів (астроцитів і олігодендроцитів).

Залежно від типу і розміщений нейронів у корі великого мозку розрізняють шість шарів (пластинок):

- мо­лекулярний,

- зовнішній зернистий,

- зовнішній пірамідний (малих і середніх пірамід),

- внутрішній зернистий,

- внутрішній пірамідний (великих пірамід Беца),

- поліморфний (шар веретено­подібних нейронів).

Через поверх­неві І - IV шари отримуються і поширю­ються аферентні сигнали.

У глибших ша­рах (V - VI) починаються основні ефе­рентні шляхи кори. Особливістю будови кори великого мозку є наявність у ній ко­лонок, що складаються з клітин із подібни­ми властивостями та функціями і розмі­щені перпендикулярно до поверхні кори.

Колонка має вигляд майже вертикаль­ного циліндра діаметром близько ЗО мкм, де міститься 100-200 клітин.

Дата добавления: 2015-06-04