Структурно-функціональна організація ВНС

Французький фізіолог М. Біш (1801 р.) запропонував усі функції організму умовно поділити на соматичні (анімальні, або тваринні) і вегетативні (вісцеральні, рослинні).

До соматичних функцій віднесені ті, що забезпечують взаємодію організму із навколишнім середовищем: сприйняття зовнішніх подразників і рухові реакції, що здійснюються скелетними м'язами і "психічні" - вищі відображен­ня функцій кори.

Автономними називають ті, від яких залежить здійснення обміну речовин у цілісному організмі, травлення, кровообіг, дихання, виділення, ріст і розмноження тощо. Вони забезпечують підтримання гомеостазу та процеси адаптації організму до швидкозмінюваних умов зовнішнього середовища.

Поняття "автономна нервова система" включає комплекс центральних і периферійних нервових структур, які підтримують рівень гомеостазу та регулюють, забез­печують і контролюють функціональний рівень внутрішнього середовища організму для реалізації адекватних реакцій усіх систем на зміни чинників зовнішнього і внутрішнього середовища.

Авто­номна нервова система регулює:

- ріст орга­нізму,

- його розмноження,

- обмін речовин,

- функції внутрішніх органів,

- забезпе­чує процеси адаптації організму до умов навколишнього середовища.

Вона є функ­ціонально автономною, тобто здійснює свої функції незалежно від нашої волі й свідо­мості.

ВНС має деякі особливості будови та функцій:

1) функції, за деякими винятками, не контролюються свідомістю,

2) має тільки еферентну ланку рефлекторної дуги, аферентна ж ланка цієї дуги є спільною з іншими відділами нервової системи,

3) імпульси по еферентним волокнам передаються з малою швидкістю (10м/с), тоді коли імпульси від інших відділів н.с. по еферентним волокнам передаються зі швидкістю до 100 м/с

4) еферентні волокна або зовсім не мають шару мієліну, або він незначний, тому еферентні волокна ВНС значно тонші,

5) центральні та периферичні відділи розподілені нерівномірно, тобто і вигляді вогнищ,

6) тіло останнього неврона міститься на периферії, а сукупність таких невронів формує периферичні нервові вузли,

7) еферентні волокна, що виходять з автономних центрів, на шляху до органу перериваються в тих, або інших автономних вузлах і їх називають перед - і після вузловими,

8) найпростіша рефлекторна дуга ВНС складається з 3-х нейронів (обов'язково є вставний нейрон), а соматичної н.с. - з 2-х нейронів,

9) автономна нервова система іннервує органи, залози, здійснює трофіку тканин,

10) відсутність сегментарності,

11) на­явність периферичних гангліїв,

12) різноманітність медіаторів,

13) має безпосередній вихід на внутрішні органи.

Залежно від умов функціонування автономна нервова система може здійснювати на органи коригувальний і пусковий вплив.

Коригувальний вплив полягає у тому, що коли орган, володіючи автоматією, функціонує, то імпульси, які надходять автономними нервами, тільки посилюють чи послаблюють його діяльність.

Якщо ж робота органа не є постійною, а збуджується імпульсами, що надходять симпатичними чи парасимпатичними нервами, має місце пусковий вплив. Найчастіше пускові впливи доповнюють коригувальні.

Автономна нервова сис­тема здійснює два види рефлекторних впливів:

- функціональний,

- трофічний.

Функціональний вплив на органи полягає в тому, що подразнення автономних нервів або стимулює їх функцію, або гальмує її.

Трофічний вплив — у зміні обміну речовин у виконавчих органах, чим визначається рівень їхньої функції. Цей ефект нази­вають адаптаційно-трофічним впливом (Л. Орбелі).

Дата добавления: 2015-06-04