Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Методи прогнозу землетрусів




Прогнозування землетрусів

Проблема прогнозу землетрусів полягає в послідовному з'ясуванні місця і часу, у межах яких слід чекати можливого землетрусу. Розрізняють декілька видів прогнозу: довгостроковий (роки), середньостроковий (місяці), короткостро­ковий (тижні) і безпосередній (дні, години).

Для проведення довгострокових прогнозів на території України розгорнуто Єдину мережу сейсмічних спостережень, яка включає сейсмічні й геофізичні станції та обчислювальні центри.

Для проведення середньострокових прогнозів на території регіонів також роз­ташовано подібні мережі.

Методи прогнозу землетрусів базуються на спостереженні аномалій геофізич­них полів, вимірюванні значень цих аномалій та обробці даних, які опрацьовува­лися. Розрізняють методи прогнозу землетрусів пов'язаних із:

оцінкою сейсмічної активності;

вимірюванням руху земної кори;

виявленням опускання й підняття ділянок земної кори;

вимірюванням кута нахилу земної кори, деформації гірських порід;

визначенням рівнів води у свердловинах і колодязях;

оцінкою змін швидкості сейсмічних хвиль;

реєстрацією змін геомагнітного поля, земляного електроопору;

визначенням складу радону в підземних водах.

Систематичні спостереження за сейсмічністю, деформацією земної поверхні, магнітним полем Землі здійснює Національна академія наук України (у цент­ральних районах України, у Криму й Карпатах із центрами обробки у містах Київ, Сімферополь та Львів).

Координація робіт з аналізу сейсмічної обстановки в Україні, з урахуванням усього комплексу Інформації, здійснюється Міжвідомчою комісією із сейсмічно­го моніторингу.

При Інституті геофізики НАНУ працює Комісія із прогнозу землетрусів та оцінки сейсмічної небезпеки. Комісія має два відділення: Кримське (Кримська експертна рада з питань сейсмології) і Карпатське (експертна рада з питань сейсмології Карпатського регіону).

При Раді міністрів Автономної Республіки Крим створено Експертну раду з оцінки сейсмічної небезпеки і прогнозу землетрусів, яка займається усім комп­лексом питань, що стосуються визначення (прогнозування) сейсмічної небезпе­ки, сейсмостійкого будівництва та захисту від землетрусів на території Криму.

Усього в України розташовано 34 сейсмічні та геофізичні станції, серед яких 19 сейсмічних станцій оснащені сучасною цифровою апаратурою. Отримана інфор­мація надходить та обробляється в Національному центрі сейсмічних даних. Ме­тодика в цілому не відрізняється від світових, але її головний недолік - відсутність можливості отримання інформації на пунктах у реальному масштабі часу.

У результаті спостережень отримано сотні тисяч записів сейсмічних подій, проведено їх обробку, визначено тип (землетрус, природний чи техногенний ви­бух, шум), параметри землетрусу у вогнищі, каталоги сейсмічних подій, які відбу­лися на території України або поблизу її кордонів, і детальні дані про них.

Сучасний етап розвитку сейсмічного моніторингу базується на досвіді багато­річних сейсмологічних досліджень та інструментальних спостережень, що ведуть­ся, починаючи з кінця XIX століття, у Криму і Карпатському регіоні. Але сейсміч­ний моніторинг не може бути реалізований без аналізу можливостей, що зумовлю­ють і визначають систему сейсмічних спостережень. Нинішня мережа сейсміч­них станцій України являє собою дві ізольовані одна від одної регіональні системи спостережень, що контролюють сейсмічну активність не більше 300 км.

Віщунами землетрусу можуть слугувати деякі непрямі ознаки, про які має знати населення:

запах газу в районах, де раніше повітря було чистим, і це явище не спостерігалося;

занепокоєння птахів і домашніх тварин;

спалахи у вигляді розсіяного світла блискавок;

іскріння близько розташованих, але недотичних один до одного електричних дротів;

блакитне світіння внутрішніх поверхонь стін будинків;

самозапалювання люмінесцентних ламп незадовго до підземних поштовхів.

Заходи щодо зменшення наслідків землетрусу

Інженерно-технічні заходи:

1. Проектування й будівництво об'єктів із включення заходів щодо підвищен­ня їх сейсмостійкими залежно від інтенсивності землетрусу, що прогнозується у визначеному місці на поверхні землі. Відповідно до ДСТУ при прогнозуванні зем­летрусу силою до VI балів спеціальні заходи щодо підвищення сейсмостійкості будинків не проводяться, при очікуваних землетрусах силою VII—ІХ балів про­водяться заходи щодо підвищення сейсмостійкості об'єктів. При прогнозуванні землетрусів силою більш ІХ балів, будівництво об'єктів у даній місцевості забо­ронено.

2. Підвищення сейсмостійкості побудованих будинків відповідно до сейсмо-небезпечності регіону і ДСТУ з будівництва у цьому регіоні.

3. Розосередження об'єктів при будівництві міст та населених пунктів.

4. Забезпечення підвищення пожежостійкості об'єктів.

5. Будівництво доріг з твердим покриттям з метою забезпечення маневру рятувальних сил і засобів, проведення необхідних евакуаційних заходів.

6. Заборона будівництва потенційно безпечних об'єктів, особливо ядерно-і хімічно небезпечних, у регіонах із підвищеною сейсмічністю.

Організаційні заходи:

1. Планування попередження й ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на всіх рівнях - розробка необхідних оперативних, мобілізаційних та адміністративно-організаційних документів. Основним документом у органах управління з надзвичайних ситуацій є План дій щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій.

2. Підготовка сил і засобів для проведення рятувальних та інших невідклад­них робіт. Визначення необхідної кількості, складу і оснащення сил здійснюється на основі прогнозування і моделювання надзвичайної ситуації.

3. Забезпечення населення засобами індивідуального захисту - медичними засобами надання першої медичної допомоги, а у районах розташування ядерно-і хімічно небезпечних об'єктів - засобами захисту органів дихання, йодовими препаратами.

4. Контроль за сейсмічною обстановкою у регіоні, у тому числі прогнозування землетрусів.

5. Організація ефективної системи оповіщення населення шляхом побудови дублюючих систем оповіщення у разі руйнування основних систем зв'язку, вклю­чаючи підготовку мобільних засобів оповіщення на автомобілях; підготовку ва­ріантів текстів оповіщення при загрозі та виникненні землетрусу.

6. Підготовка населення на випадок загрози та виникнення землетрусу є обо­в'язковим для всього населення.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-04; Просмотров: 2106; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.014 сек.