У той самий день переставлення преподобного отця нашого Сави, ігумена святої обителі Пресвятої Богородиці, що на Сторожах, нового чудотворця

Преподобний отець наш Сава з юности своєї Христа возлюбив, світ же зненавидів. І пішов до преподобного Сергія, прийнявши образ ангельський, і добре подвизався, догоджуючи Богові постом, і чуванням, і молитвами, і смиренномудрістю, і всіма чеснотами, прагнучи небесні блага прийняти від Господа. Багато спокус перетерпів від бісів, їх же й переміг Всевишнього допомогою, і здобув владу над пристастями. Потім, за настановою учителя свого великого Сергія, відійшов від обителі Пресвятої Тройці й оселився в пустелі, живучи на одній горі, що називається Сторожі, вгорі Москви-ріки, від Звенигорода за одне поприще, від царствуючого ж града Москви за сорок поприщ. І так добре інокував святий у мовчанні, мороз нічний терплячи і важкість спеки денної переносячи. Через його життя, сповнене чеснот, почали приходити до святого з різних місць ченці, і від світських людей багато — жити при ньому й користати від нього хотіли. Отець же приймав усіх з любов'ю, бувши для них зразком смирення та чернечих трудів, воду набираючи і на плечах своїх носячи та инші потрібні справи сам роблячи, щоб навчити братів не лінуватися й не губити днів своїх у ліні, що є матір'ю всього злого. Тоді один христолюбивий князь, прийшовши до блаженного отця Сави, впросив його звести храм на місці тому [давши досить золота святому на будівництво], і зразу святий, прохання князя виконуючи, звів храм Пречистої Богоматері, чесного і славного її Різдва, і обитель влаштував дуже гарну й велику для ченців спасенного перебування, у ній же добре випасав у Христі зібране стадо, на пашу духовну вивів його. І жив разом із божественним Сергієм, багато доброчинств здійснив у Христі. На старість же добродійник цей впав у хворобу тілесну і, трохи похворівши, прикликав братів та, поучивши її досить із Божественного Писання, щоб берегли чистоту тілесну і братолюбіє мали, і смиренням впокорювалися, посту ж і молитви дотримувалися. Тоді поставив їм одного ігумена з учнів своїх на своє місце і всім братам заповів перебувати в послуху і в покорі ігуменові. На кінець, мир давши всім та останнє цілування, в доброму віросповіданні передав душу свою в руки Божі місяця грудня в третій день. У всьому догодив Владиці своєму Христові. Почувши ж про переставлення святого, князі та бояри й ті, що недалеко жили, і всі христолюбні громадяни Звенигорода поспішили з великою любов'ю на поховання отця, несли недужих своїх і, псалмоспівом надгробним відпровадивши, поклали його чесно в Церкві Пресвятої Богородиці, що зведена по правому боці від нього. Чесні ж його мощі й до нинішнього дня багато різних зцілень уділяють для тих, хто з вірою приходить на славу Христу, Богові нашому, що творить преславні чуда через угодників своїх і після переставлення їх. Йому ж слава нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Дата добавления: 2015-06-04