Житіє святого отця нашого Миколая, архиєпископа Мир Ликійських, чудотворця 2 страница

Вищезгадані же воєводи, що з ним прийшли, бачивши все, що було, дивувалися ревності і благості великого Божого архиєрея. Тоді святих його молитов сподобились і, його благословення за доброго супутника взявши, у Фриґію відійшли, щоб виконати цареве веління. І, там бувши, заворушення добре замиривши і все, що звелів їм цар, здійснивши, з радістю у Візантію повернулися, многохвальну від царя і від всіх бояр почесть прийнявши і таке инше через добру славу свою; у палатах перебували і царської ради удостоїлися. Заздрісні ж очі лукавого серця злих людей, не можучи їх в добрій славі бачити, на злобу і ворогування зрушилися, їм же злу раду склавши, приступили до градського єпарха Євлавія, люто на мужів тих складаючи наклепи і говорячи: "Не добре радять воєводи ані на добро не обернеться кінець їхньої ради, нові-бо починають речі, що нам у слух ввійшли, і лукаве кують на царя". Так на них сказавши, золота багато єпархові дали. Він же і цареві у вуха доніс наклеп той. І зразу, чувши, цар звелів без допиту посадити тих трьох воєвод до темниці, щоб уникнути здійснення їхньої таємної злої ради. І були в путах воєводи, не знаючи, через що у в'язницю вкинені, не знали-бо вини своєї. Часу ж мало минуло, забоялися наклепники, що якось викриється брехливий наклеп їхній, і стане явним зло їхнє, і на самих біда обернеться; через те з численними просьбами приступили до єпарха, щоб не залишав довго жити мужам тим, але суд на них смертний після початку першої ради невдовзі хай вчинить. Єпарх же, грошолюбством подавившись, це чувши, обіцянці кінець поклав. Зразу-бо з понурим лицем і зажуреним поглядом до царя прийшов, як злий вісник з'явився. Разом з тим і показати хотів, як вельми про цареве життя турбується і вірно йому підкоряється. І почав всіляко йому лестити, лукавими і хитромудрими словами на гнів проти невинних гніваючи, підштовхуючи і кажучи: "Ні один з тих, хто сидить у в'язниці, не хоче покаятися, о царю, але в попередному злому намірі перебувають, не перестають злі наміри обдумувати, сплітаючи на тебе зло. Звели-бо, не гаючись, замучити їх, щоб вони не встигли здійснити зло, що на тебе нарадили і не довели до кінця погане своє починання". Такими словами обурений, цар на смерть невинних засудив. Був же вечір, і на ранок страта їх відклалася. Дізнавшись же про те, в'язничний сторож, який і раніше багато плакав через таку напасть на невинних, прийшов до тих воєвод, таке кажучи: "Добре мені було б, якби не пізнався з вами, не насолоджувався приємними бесідами і трапезами, ісраще перетерпів би розлуку з вами і менше б уболівав через напасть, що на вас напала, і не прийшла б така журба на душу мою. Зранку-бо один з одним розлучимося, о горе мені, кінцевою і гіркою розлукою. І вже відтоді любого лиця вашого не побачу ані мови вашої не почую: убити-бо вас наказано. Заповідайте, якщо хочете, що про маєток ваш, нині-бо є час, щоб не перешкодила волі вашій смерть". Коли таке їм із риданням сказав, вони, нічим супроти царя не згрішивши ні смерти пізнати не вартувавши, роздерли ризи свої і волосся страшно рвали, говорячи: "Який ворог позаздрив на наше життя, чому ж ми маємо, як злодії, прийняти смерть; що зробили, смерти гідне?" І прикликали поіменно своїх родичів же і знайомих, і у свідки брали Бога, бо нічого злого не вчинили, і плакали гірко. Один з них, Непотіян, згадав про святого Миколая, який в Мирах, перед тими трьома мужами поставши, скоро помічником прославлений був і добрим заступником, врятував їх від смерти. Про те розмовляли один з одним, молилися, кажучи таке: "Боже Миколаєвий, що врятував перед тим трьох мужів від неправедної смерти, зглянься нині і над нами, бо нема нам серед людей помічника, це-бо охопила нас біда велика, і нема кому врятувати від напасти. Це і голос перед відшестям душ наших замовкає, і язик вогнем сердечним згоряє, пересихає, вже і молитви не можемо принести Тобі. Скоро хай охоплять нас щедроти Твої, Господи, і візьми нас із рук тих, що шукають душ наших, завтрашнього-бо дня умертвити нас хочуть, поспіши на допомогу нам, і вибав нас, невинних, від смерти". Бог же, чуючи молитви тих, що молилися до нього і боялися його, і, як батько дітей, обдаровуючи, послав їм на допомогу святого свого угодника, великого архиєрея Миколая. І тої ночі, коли цар спав, представ цей святитель Христовий, кажучи: "Як тільки встанеш, відпусти тих трьох воєвод із в'язниці, яких там тримаєш, без вини обмовлені є і несправедливо страждають". Розповів же йому і всю суть зрозуміло й каже: "Якщо не послухаєш мене ані не відпустиш їх, війну воздвигну на тебе, як було у Фриґії, і погано загинеш". Дивувався ж цар із сміливости мужа, думаючи, що вночі несвоєчасно всередину палат посмів увійти, і каже: "Хто ти є, що такі на нас і на мою державу погрози наносити смієш?" Він же каже: "Миколай моє ім'я, Мирейської митрополії архиєрей". Цар же від видіння збентежився і, вставши, думав, що то є. Також і Євлавію-єпарху тої ж ночі, коли спав, святий уві сні явився і також про мужів тих повідомив. Збудився ж Євлавій, настрашився і розмірковував подумки про видіння. До нього ж зразу хтось від царя прийшов, повідомляючи, що цар у сні бачив. Він же скоро пішов до царя, про своє видіння повідомив і про те, що явилося, все розповів. І дивувалися обоє через преславне видіння, що обом однакове було. Звелів же цар відразу воєвод привести із в'язниці і каже їм: "Які волхвування здійснили, що послали на нас такі сновидіння, вельми-бо лютував і сумував муж, що явився, в ближньому часі навести війну погрожував". Вони ж нічого не знали, кивками один одного питали, чи хто з них щось знає, але ні один нічого не знав, лише мисленими очима один на одного поглядав. Цар же, це бачачи, на лагідність змінився і каже до них: "Не бійтеся нічого поганого, кажіть правду". Вони ж із очима, повними сліз, вельми ридаючи, казали: "Ми, о царю, волхвування не знаємо, ані на твою державу нічого злого не робили, ані не думали, свідком є нам Всевидяче Око. Якщо ж так не є, але щось лукаве у нас знайдеш, то не роби нам жодної милости, не лише нас трьох, але і весь наш рід не щади. Ми ж від батьків наших навчилися царя шанувати і бути йому вірними понад усе. Тому ж і нині вірно твого здоров'я пильнуємо і поручене нам, як належить санові нашому, міцно бережемо, велінню твоєму з ревністю служимо: у Фриґії заворушення примирили, ворожий напад здолали і свою хоробрість ділами тобі досить довели, як же добре ті, що знають, кажуть. Твоя держава понад почесті для нас дарунок, нині ж люттю на нас озброївся, і судять нас люто, і найгіршого страждання чекаємо. Та як же здається нам, о царю, що наша приязнь до тебе причиною є більшої для нас муки, і замість слави і почестей, на які сподівалися, на смертний страх і осудження ми приречені". Такими словами цар зворушився і каявся, що наругу вчинив над мужами тими, трепетав-бо перед Судом Божим і багряниці царської соромився, що, иншим закон встановлюючи, сам беззаконні суди чинити збирався. І тоді милостиво подивився на них і лагідно говорив до них. Вони ж, зворушено дивлячись на царя, раптом побачили подобу святого Миколая, що сидів із царем, помахом же прощення і милосердя їм обіцяючи. Цього ж ніхто инший не бачив, тільки три воєводи ті. Тоді вони, насмілившись, велегласно сказали: "Боже Миколаїв, що визволив трьох мужів у Мирах колись від неправедної смерти, візьми і нас, рабів твоїх, з теперішньої біди цеї". Схопився ж цар за слово і каже: "Хто цей Миколай, котрий мужів спас, кажіть, щоб було мені це відомо". Непотіян же все по порядку розповів йому. Тоді цар святого Миколая, великого угодника Божого, пізнав, сміливості ж його і за ображених великій ревності дивувався, звільнив воєвод тих, кажучи: "Не я вам дарую життя, але Миколай, великий Господній служитель, що його ви на допомогу призиваєте. Ідіть-бо до нього і вдячність віддайте. Скажіть же і від мене йому: "Те, що ти велів, зробив, не гнівайся на мене, Христовий угоднику". Це сказавши, Євангеліє золоте і кадило золоте, чистим камінням викладене, і свічники два вручив їм, звелів те віддати Мирейській Церкві. І так троє тих воєвод, преславне отримавши спасіння, зразу віддалися дорозі і радісно до святого дійшли, і весело Його бачили, і велику вдячність воздали тому, хто зробив їм таке добродійство, і співали, говорячи: "Господи, Господи, хто подібний на Тебе, що вибавляєш бідних із рук сильніших ані вбогих же не залишиш без милостині, але і тих з маєтку Свого вдовольниш, і до себе благопоспішно повернемся". Такі є діла Бога, що звеличує свого угодника, тому, ніби крилата, про нього слава, здійнявшись, всюди розійдеться і все охопить, морську безодню пройде, і по Вселенній рознесеться, і жодного ж місця не залишить, і де ж тільки не буде чути про великі і дивні чуда великого архиєрея Миколая та подаровану йому благодать від Всемогутнього Бога.

Якось кораблеплавці з Єгипту плили до краю Ликійського, були у великому штормі й бурі, що й вітрила поскидало і весь корабель об великі хвилі розбився, і вже всі втратили надію на життя. Коли ж згадали великого архиєрея Миколая, його ж не бачили ніколи, лише про нього чули, що швидкий помічник є всім, хто призиває його в біді, у молитві до нього звернулися і на допомогу його кликали. Святий же зразу їм явився і в корабель зайшов, говорячи: "Це кликали мене і я прийшов допомогти вам, не бійтеся-бо". І, взявши весло, здавалося, ніби керував кораблем. Тоді заборонив вітрам і морю, як же і Господь наш колись, що звелів: "Віруй у Мене, в діла, що зроблю". І він зробив. Так вірний раб Господній морю і вітрам звелів, і слухняні йому були. Кораблеплавці ж після того, тихим вітром несені, до Мирейського граду пристали і вийшли з корабля, в град ішли, хотівши бачити того, хто врятував їх від біди.

Побачивши ж його, коли йшов до церкви, впізнали благодійника свого і, припавши до ніг його, віддавали йому вдячність. Дивний же Миколай не лише від тілесної біди і смерти їх вибавив, але й про душевне їхнє спасіння потурбувався: ясновидець-бо, він духовними очима добачив у них нечистоту любодіяння, яка людину далеко від Бога відкидає і від заповідей його відводить, і каже до них: "Нарозумте себе, прошу вас, о діти, нарозумте і серця ваші, і помисли на добровгідність Богові виправте, бо якщо від багатьох людей можемо втаїтися, здаємося добрими, то від Бога нічого не втаїться. Для цього намагайтеся душевну святиню і тілесну чистоту зі всілякою ревністю берегти. "Ви — храм Божий", — як каже Павло, божественний апостол. — А якщо хто Божий Храм зруйнує, того зруйнує Бог". Так мужів тих душекорисними настановивши словами, відпустив їх з миром. Мав-бо блаженний вдачу, як дітолюбний батько, погляд же ангела Божого, благодаттю божественною сяяв. Сходив з лиця його, як із Мойсеевого, якийсь пресвітлий промінь. Від бачення ж його велика користь була тим, що дивилися на нього, бо якщо хто якимось стражданням чи печаллю душевною обтяжений був і лише подивився на святого, зразу достатню знаходив печалі своїй втіху. Або якщо хто побесідував з ним, все мінялся на добре. Не лише з вірних, але і від невірних, якщо траплялося кому від солодкого того медоточивого язика що почути, зворушувалися і на спасенну наставлялися стезю: вирощену змолоду невір'я злість відкидали, приймали ж у серце праведне слово істини.

Пожив же великий угодник Божий років досить, серед Мирейського граду божественними добротами сіяючи, за Божественним Писанням: як зірка ранкова посеред хмар, і як місяць повний удень, і як Сонце, що сяє на Церкву Бога Великого, і як лілея при витоку води, і як дорогоцінне миро всіх овіваючи. У глибокій старості, сповнений днів багатьох, борг спільної природи людської віддав, трохи спершу тілом похворівши, добре тимчасове закінчив життя і на життя без старости блаженне з радістю і псалмоспівом перейшов у супроводі святих ангелів та святих, що ликом зустрічали святого. Тіло ж його чесне єпископи з клириками, і ченці, і люди, що їх незчисленна кількість зібралася зі всіх градів всієї тої Ликійської землі, поклали чесно в соборній Мирейської митрополії церкві, грудня-місяця в 6-ий день. І здійснювалося багато чуд від святих мощей угодника Божого, миро-бо благовонне і цілюще мощі його виділяли, ним же помазуючись, хворі здоров'я здобували. Через те з кінця землі прибував люд до гробу його, хворобам своїм зцілення шукаючи, і не залишалися без того, що шукали, всілякі-бо недуги святим тим миром зцілювалися, не лише тілесні, але й душевні. І духи лукаві проганяв, на них-бо не лише за життя свого, але й по переставленні озброївся і перемагав їх, і нині перемагає.

Колись богобоязливі мужі з гирла ріки, що Танаїс називається, чуючи про мироточиві і цілющі мощі святителя Христового Миколая, які були в Мирах, граді Ликійському, вирішили піти морем туди, щоб поклонитися. І, наповнивши корабель пшеницею, відплисти хотіли. Лукавий же біс, який в капищі Артеміди раніше жив і його ж святий Миколай звідти вигнав, капище зруйнувавши, відчув, що корабель той хоче плисти до Великого Отця, гніваючись же на святого за зруйнування капища і за своє звідти вигнання, всією силою своєю помсту віддати намагався. Замислив мужів тих завернути з наміреного шляху і позбавити їх святині, пакість і перешкоду зробивши бажанню їхньому. Перетворився-бо на жінку, і посуд якийсь, повний єлею, несучи, метався і говорив до мужів тих: "Оце хотіла б нести до гробу святого, та боюся плавання дуже, неможливо-бо є немічній і на шлунок хворій жінці зважитися на таку глибину. Через те прошу вас, посуд цей взявши, донесіть до гробу і вилийте єлей у світильник святого". Таке говорячи, лукавий посуд боголюбцям в руки дав. Не відомо ж, з якими бісівськими чарами змішаний був єлей той, лише відомо, що шкідливий і згубний для тих, що пливуть. Ті ж, не відаючи лукавого чину, послухали проханого і посуд той із бісівським єлеєм взяли. І, пустившись берега, плили день той добре. Зранку ж звіявся вітер північний, і почалося важке плавання їхнє і вдень, і вночі. Багато ж днів у невдалому плаванні бідували, мучилися довгим збуренням і думали назад повернутися. І вже корабель у свій край повертали, аж явився їм святий Миколай, плив проти них в малій лодії і говорив: "Куди ідете, о мужі? Через що дорогу покидаєте, назад повертаєтеся, у ваших руках є вгамувати бурю і влаштувати кораблеві дорогу зручну. Бо диявольський то підступ вас відвертає від плавання. Не жінка, а біс дав вам посуд, викиньте-бо його в море, і зразу щасливу дорогу матимете". Те чуючи, мужі ті взяли бісівський посуд, вкинули його в морську безодню. Коли це сталося, раптом звідти дим чорний і полум'я вийшли, і сморід великий наповнив повітря, море ж розколювалося і крутило води із дна кипінням, клекотання творячи, і краплини були як іскри вогненні; боялися страшно ті, що в кораблі, навіть зі страху не могли кричати. Явлений ж їм помічник, дерзати і не боятися звелівши, упокорив море і тих, що плили, страху позбавив, і дорогу щасливу до Ликії влаштував. Бо відразу холод якийсь добропашний дихнув, повіваючи на них, і доплили щасливо до бажаного града, радіючи. І поклонилися мироточивим мощам швидкого помічника і заступника свого, дякуючи всесильному Богові. Великому ж отцю молебень відправивши, повернулися в землю свою, розповідаючи всім усюди, що трапилося їм по дорозі. Багато ж великих і преславних чуд великий цей угодник Божий здійснив, на землі і на морі тим, що в бідах, помагаючи, від потоплення рятуючи, із глибини морської на дно виносячи, зід полону звільняючи і переносячи в дім, від пут і темниці вибавляючи, від посічення мечем заступаючи і від смерти визволяючи. Багатьом багато подав зцілень: сліпим бачити, кульгавим ходити, глухим чути, німим говорити. Багатьох, в убогості і злиднях останніх страждаючих, збагатив, голодним їжу подав і кожному у кожній потребі готовий помогти, гарячим заступником, і швидким помічником, і захисником виявився. І нині також тим, хто його призиває, допомагає і від бід визволяє. Його ж чудес не можна порахувати ані незручно всі детально описати. Знає великого чудотворця цього Схід і Захід, бачать і всі кінці земні чудотворення його. Хай славиться-бо ним Бог, у Тройці єдиний, Отець, і Син, і Святий Дух. І його святе ім'я устами всіх хай шанується у хвалі навіки. Амінь.

Якщо хто хоче про деякі з превеликих і преславних чудес цього святителя Христового Миколая дізнатися, такі, як: про Василія, сина Агрикового, як його переніс в одну мить від сарацинів, про Христофора ієрея, якого від усічення мечем вибавив; про Стефана, царя Сербського, якому дарував прозріння, та багато инших чуд його, — хай дивиться про них у Пролозі цього ж місяця і числа, і знову місяця травня в 9-ий день — на перенесення чесних його мощей, і в книжечці про чудеса його, в печерській обителі у рік від Різдва Христового 1680-ий виданій.

Дата добавления: 2015-06-04