У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Георгія Ісповідника, єпископа Антіохії Писидійської

Пам'ять преподобного Йоана, отця Старої Лаври

Місяця квітня у 19-ий день

Старою Лаврою називалася обитель Харитона преподобного в пустелі Палестинській поблизу Єрусалиму, бо її швидше від инших лавр збудував святий Харитон, як же про те написано просторо в його житті. У тій-бо старій Харитоновій Лаврі чинив подвиг постницький цей Йоан преподобний; з юности божественною любов'ю зранений, до Бога приєднався, за написаним: «До Бога прибігаю, Він добро моє». Зневаживши суєтну мирську насолоду й гординю і віддалившись від батьківщини, узяв хрест чернечого життя й подорожував у чужому краю Господа ради, Того, хто подорожнім був на землі від народження свого й аж до смерти не мав де голови прихилити. Досягнув же святих єрусалимських місць і поклонився чесному хрестові й життєдайному Христовому Гробу, прийшов у вищезгадану блаженного Харитона Лавру й у ній священичого сану удостоївся за добродійне життя своє: давніх-бо постників явився наслідувачем. Загнуздавши плотські пристрасті великою повстримністю і всенічним на молитвах стоянням, пам'яттю смертною і різноманітними умертвленнями, зовсім виснажив свою плоть і став земним у плоті ангелом. Коли мав досить років життя і досконало Богові угодив, переставився до Господа, руками безплотних ангелів святих була віднесена його душа в небесну обитель, що ніколи не старіє. Називали його деякі старопечерником замість старолаврником, бо та стара преподобного Харитона Лавра спочатку була в печері розбійницькій. У ній преподобного Харитона розбійники зв'язали, та він чудом звільнився, бо повмирали несподівано розбійники від вина, зміїною отрутою зараженого. Звільнившись, знайшов у печері золота багато і насамперед у ній влаштував церкву і братів зібрав, тоді над печерою збудував обитель. Тому, що Йоан преподобний у давній печері мешкав, служачи в церкві печерній, старопечерником його назвали.

Преподобний отець наш Георгій, ісповідник Христовий, жив у роки іконоборців. Змолоду ж Христа полюбивши, у чернечий постригся образ і завдяки великим трудам своїм і подвигам церковним став оселею і домом Святого Духа. І поставлений був єпископом Антіохії Писидійської, і доручене собі стадо добре пас. Коли ж іконоборна єресь, допомогою диявола, перемогла і всі єпископи, царським писанням прикликані, поспішали до Константинополя, тоді й цей святитель туди прийшов, став мужньо за правовір'я і сказав цареві, що підкоряється переданням церковним соборним Святих Отців, наставників православ'я, наслідуючи віру їхню, навчанням чужим і всіляким не захоплюється, за заповіддю святого апостола Павла. Примушували його самого відректися від поклоніння іконам — не покорився, через те вигнаний був із престолу свого й у вигнанні до Господа відійшов.

Дата добавления: 2015-06-04