У той самий день пам'ять святого мученика Солохона і тих, що з ним

Пам'ять святого апостола Андроника, одного із сімдесятьох, і Юнії, помічниці його

Місяця травня в 17-ий день

Святий апостол Андроник зі святою Юнією, помічницею своєю, знаменитий був у лику святих сімдесяти апостолів. Повірив у Христа швидше, ніж святий апостол Павло, йому ж і родичем був, як же про те Павло святий у Посланні до римлян свідчить, кажучи: "Вітайте Андроника і Юнію, родичів моїх і співв'язнів, що знамениті серед апостолів, бо швидше від мене повірили в Христа". Був же святий Андроник єпископом у Панонії, проте не лише одного града чи краю, але цілого світу проповідник й учитель. Все-бо, наче крилатий, обійшов, звабу бісівську в основі викинув, проповідуючи Христа. Мав же послідовницю — предивну Юнію, і з нею для світу помер, для Христа ж одного жив, багатьох до благорозумности привів. Ідольські храми зруйнувавши, божественні церкви будували, і духів нечистих з людей виганяли, і пристрасті хворобливі лікували. Спільним же єства людського боргом смертним з тутешніх відійшли, прийняли від Господа вінець апостольства і мучеництва, бо від невірних багато вистраждали. їхні ж святі мощі разом із мощами багатьох святих мучеників у Євгенійських поселеннях знайдені були й одкровенням сповіщені, як же про те місяця лютого у двадцять другий день написано.

Святий мученик Солохон був у часи царя Максиміяна. Родом єгиптянин, християнин вірою, чином — воїн, під Кампаном був тривуном, що три тисячі воїнів під собою мав. Коли волею царя Кампан із полком своїм з Єгипту в Халкедон прийшов, наказано було від царя всім воєначальникам, щоб зі своїми воїнами принесли ідолам жертви, — і виконував Кампан наказане. Тоді всі воїни принесли жертви, а святий Солохон і з ним два воїни, Памфамир і Памфалон, християнами себе визнали і сказали, що ніколи не відречуться Христа, хоч і найлютіші витерплять муки, але до кінця перебуватимуть у святій вірі. Тому мучили їх жорстоким побиттям, і в тих ранах святі мученики Памфамир і Памфалог передали душі свої в руки Богові. А святий Солохон укріпився, сміливо Христа призивав, Кампан же кат не знав, що робити, вельми розгнівався, звелів мечем уста мученикові відкрити і влити вино ідоложертовне. Мученик схопив зубами залізо — і частину його розламав, і пута на собі розірвав, став перед катом, величаючи Божество Христове, Кампанове ж злобісся безчестячи. І прийшов голос з неба до святого, зміцнюючи його і зрушуючи до мужнього страждання. Після того мучили святого всіляко: немилостиво били, за ноги по черепках і гострому камінні нагого волочили, за праву руку до сволоку в хаті підвішували з прив'язаним до лівої ноги каменем великим. І висів так від шостої години до дев'ятої — переконували його всіляко, щоб відрікся Христа, він же не підкорився. Тоді відрізали серпом шнур — став святий на землі просто. І вже глибокий вечір був, Кампан, люттю непогамовною охоплений, взяв тростину для писання, застромив її у вухо святому і сховав її цілу в голові. Тоді відійшли всі воїни з тривуном на вечерю, а християни прийшли, взяли святого, що всіма частинами тіла ослаб, несли на ношах у дім одної вдови-християнки і там поклали його. Святий, хліба і води трохи з'ївши, укріпився і розмовляв з християнами, переконуючи їх непохитними бути у вірі. Поглянув на небо і, досить помолившись, передав дух свій Христові, Богу нашому, Йому ж слава навіки. Амінь.

У той самий день пам'ять святого отця нашого Стефана, архиєпископа Царгородського, який був сином царя Василя Македонського, братом же царя Лева Премудрого.

Дата добавления: 2015-06-04