У той самий день страждання святого мученика Єрмія у Команах

Пам'ять святого апостола Єрмія, одного із сімдесятьох

Місяця травня в 31-ий день

Святого апостола Єрмія в Посланні святого апостола Павла до римлян з иншими сімдесятьма апостолами згадано так: "Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними". Цей Єрмій святий у Филипополі був єпископом і багато в Христовому благовістуванні показав подвигів і трудів — нині насолоджується спокоєм у благих Господа свого.

Було велике гоніння на християн за царювання нечестивого римського царя Антоніна, який послав одного князя, що називався Севастіян, мучити християн. Той, із Киликії у Кападокію прийшовши, зустрів у Команах одного воїна на ім'я Єрмій, літами старого, з білим волоссям, законом християнина, що вірив у єдиного правдивого Бога і чинив правду. Йому князь той сказав: "Римський цар Антонін прислав до мене лист, в якому наказує всім християнам принести жертви богам римським. Якщо ж не захочуть, то великими і лютими карами мучити. Тому й ти, Єрмію, принеси жертви богам, і будеш другом цареві, і багатьма вшанують тебе почестями. Послухай мене, щоб я тіла і душі твоїх не замучив". Відповів Христовий подвижник Єрмій: "Я — воїн небесного і безсмертного царя Христа, Його ж царству не буде кінця. І через те не підкорюся смертному і нечестивому цареві, царство якого тимчасове. Буде ж царство Господа нашого Ісуса Христа непорушним навіки, і ті, що вірять у Нього, успадкують життя вічне. І в Нього я вірю, і Йому спершу таємно служив, нині ж служу явно. І не переможе мене диявол. Ти ж маєш владу над тілом моїм, і то — з допусту Бога мого. Над душею ж моєю ніхто не має влади, лише один Бог, який може подати мені терпіння і зберегти мене навіки". Це чуючи, князь Севастіян сказав святому Єрмію: "Принеси жертву богам, щоб насолодитися в радості життя цього". Відповів святий: "Яка мені буде радість, і яка насолода, і яке життя, якщо, відступивши від Творця мого, поклонюся бісам. Справді не радість це, а печаль, не насолода, а гіркота, не життя, але смерть вічна".

Сказав князь: "Бачу, що ти вельми премудрий". Відповів святий: "Премудрий я в Господі Бозі моєму, віруючи в Нього і працюючи для Нього всіма зусиллями, за Нього ж страждати і померти з радістю бажаю". Сказав князь: "Дивлячись на сивину твою і розум твій, жалію і шкодую тебе". Відповів святий: "Не потребую такого твого шкодування, але шукаю милости Божої, що приведе мене до Нього, який робить мудрими рабів своїх Духом Святим". Сказав князь: "Вибираєш смерть понад життя?" Відповів святий: "Ця смерть не є смертю, але життям вічним, якщо терпеливо витерплю від тебе муки". Тоді звелів князь камінням розбити щелепи його, і зуби йому вибити, й обдерти шкіру з лиця його. І сказав святий: "Дякую Богові, що благодать Господа мого Ісуса Христа була зі мною". Сказав князь: "Чому оброку свого не приймаєш, як же приймають инші воїни?" Відповів мученик: "Бо неправедно грабуєте убогих, через те не приймаю оброків ваших і не їм з того, маю духовну їжу від Духа Святого і не зголоднію повіки". Звелів князь розпалити піч сильно, і вкинув у неї Христового мученика. Через три дні, відкривши піч, побачив, що він живий і цілий, співає і славословить Бога, бо не торкнувся до нього вогонь. Тоді князь прикликав волхва, звелів отрутою заморити Єрмія. Святий же помолився до Бога, прийняв отруту — і не пошкодило йому, за словом Христа Господа, що мовив: "Якщо і щось смертельне вип'єте — не пошкодить вам". Волхв же сильнішу отруту приготував, дав мученикові, кажучи: "Якщо і від цієї отрути не постраждаєш, то я покину волхвування своє і повірю в розіп'ятого Бога, якому ти служиш". Святий же Єрмій і ту, сильнішу, отруту спробував і всю спожив, нічого злого з ним не сталося, але залишився цілий і здоровий. Тоді волхв скрикнув: "Переміг ти, Єрмію, здолав і укріпився, рабе Христовий, і врятував від пекла загиблу мою душу, і зробив, щоб я жив для Бога. Як же образ створений, старий, перекований оновлюється, так я, зостарівшись у гріхах і в злості, оновлююся душею, навертаючись до Бога живого, що існує завжди навіки. О Боже небесний, єдиний, правдивий, Ти визволив мене від бісівської зваби і від нечистоти ідольської через раба Твого Єрмія, через нього я пізнав Тебе. Прийми мене, грішного, що навертаюся до Тебе, і помилуй мене, бо визнаю Тебе". Коли він так взивав, князь сповнився люті — звелів зразу його обезголовити. І стратили волхва того, охрестився кров'ю своєю — і новий християнин і мученик Христовий пішов до Христа Бога, за якого поклав душу свою. Святого ж Єрмія звелів князь мучити, вириваючи жили його по цілому тілі. Коли так люто мучений був святий, говорив до ката: "Не відчуваю в тілі своєму болю від цього катування, бо як же кровопусканням звільняють нездорову кров і роблять тіло здоровим, так і я, видирання жил моїх терплячи, здоровіший у вірі Христовій". Після того кат вкинув мученика у казан з киплячою олією. І зразу вистиг казан, і олія кипляча була як роса, холодна, мученик же взивав: "Не чую муки і волі твоєї не виконаю, о кате, але виконую волю Отця Небесного і Йому приношу себе самого в жертву непорочну — Творцеві моєму, Він-бо душ і тіл Владика". Коли так говорив святий, звелів кат оцет гострий, із жовчю змішаний, насилу вливати в гортань йому. Мученик же говорив: "Гіркота ця мені — як стільники медові, які заради Бога мого терплю". Тоді звелів князь виколоти очі мученикові. Це чуючи, святий сказів йому: "Якщо потребуєш очей моїх тілесних, що дивляться на суєту світу цього, візьми їх собі. Я ж маю очі сердечні, ними ж ясно бачу світло правдиве". І викололи очі святому. Після того повісили мученика вниз головою, і висів так три дні, і багато крови ніздрями його вийшло. Через три дні прийшли подивитися на нього, думаючи, що він уже помер, і побачили, що він живий, славить Бога, — вжахнулися. Впала ж на очі їм мряка за невірство їхнє — й осліпли, і почали взивати: "Помилуй нас, рабе істинного Бога, ось-бо сліпотою вражені ми". Святий же сказав: "Підійдіть до мене". І, коли підійшли, поклав на них руки свої і мовив: "В ім'я Господа мого Ісуса Христа, прозріть". І зразу прозріли. І, повернувшись, розповіли князеві про те, що сталося з ними. Князь же, гнівом розпалюючись, звелів здерти шкіру з усього тіла мученикового. І коли це було, насміхався святий із князя і докоряв богам нечистим, на більший гнів зрушуючи ката. Він же, як лев, заричав, ножем відрізав чесну його голову — і так помер Христовий мученик Єрмій святий. Прийшли ж потаєні християни, взяли святе його тіло і голову й поклали в Кападокії, на місці, названому Комани. І почали відбуватися чуда від чесних його мощів, і подавалися зцілення на славу Христа, Бога нашого, Йому ж з Отцем і Святим Духом честь і поклоніння нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь.

У той самий день пам'ять святого мученика Філософа, який, на одрі м'якому лежачи, по руках і ногах мотузяними путами зв'язаний, від блудної жінки втекти не міг, похіть у собі, від безсоромних її дотиків збуджений, відчував, стиснув сильно зубами язик свій, і відкусив його, і плюнув у лице безсоромниці, і погасив у собі болем тим вогонь похоті — і блудницю, жаху сповнивши, від себе відігнав. Про це 15-го дня місяця січня, у житії преподобного Павла Тивейського.

Дата добавления: 2015-06-04