Рішення загальних зборів 3 страница

В інших країнах для таких випадків застосовується конструкція не­прямого (похідного) позову, тобто позову акціонера, що подається в інтересах товариства про притягнення посадових осіб цього товариства До відповідальності у випадках, передбачених законом¹. Зокрема, у США, -Японії, Канаді та деяких європейських країнах право на пред'явлення похідного позову розглядається як одне з важливих суб'єктивних кор­ поративн их прав міноритарного акціонера, яке забезпечує його мож-

априклад, у Рф інститут похідного позову ґрунтується на нормах ч. З ст. 53 ЦК РФ та -т. /1 Федерального закону РФ «Про акціонерні товариства» від 26.12.1995 р. Разом з в російській юридичній літературі неодноразово відмічалось, що відповідне про­хальне законодавство не передбачає процесуального порядку розгляду вказаних вів, тому відповідної судової практики практично не має. З цього питання див.: _п ^{онин г}-°- Групповые иски. - И.: Изд-во НОРМА, 2001. - С. 45-47; Чугунова ЕМ. зводные иски в гражданском и арбитражном процессе: Автореф. дис.... канд. ^ЮРИД. наук. - Екатеринбург, 2003. - С. 4,6,11.

ливістю суттєво впливати на мажоритарних акціонерів і менеджерів у випадках внутрішнього корпоративного конфлікту.

Єдине, що за чинним вітчизняним законодавством можуть зробити акціонери, так це вимагати скликання зборів AT та прийняття рішення про звернення до суду з відповідним позовом. Однак для подання до суду такого позову він повинен бути підписаний уповноваженою на це стату­том AT особою, оскільки рішення зборів за правилами ЦПК та ГПК не є процесуальним засобом відкриття провадження у справі. Реалізувати це буде неможливо навіть за наявності такого рішення зборів, якщо, на­приклад; відповідальною за збитки товариству особою є голова правлін­ня, який таку позовну заяву не підпише. У цьому разі спочатку слід вирі­шити питання про припинення правовідносин із цією посадовою особою, а потім ухвалювати рішення про її відповідальність.

Водночас, якщо відповідальною особою за завдану товариству шко­ду, є мажоритарний акціонер, то вирішення цього питання практично неможливе. Таким чином, міноритарні акціонери повністю не захище­ні. Не завжди в цьому випадку може бути реалізована функція пред­ставництва прокурора, передбачена ст. 121 Конституції України, ст. 45 ЦПК чи ст. 29 ГПК, оскільки таке представництво можливе лише щодо інтересів громадянина або держави, в тому числі господарських това­риств з часткою державної власності у статутному капіталі¹.

Оскільки, як уже було зазначено, відповідачем за позовом про від­шкодування шкоди, завданій третім особам, буде сама юридична особа, а не її учасники/акціонери, бо вони не відповідають за зобов'язаннями юридичної особи, то притягнення до участі у справі (а відтак і до відпо­відальності) учасників/акціонерів неприпустимо. Так само неприпус­тимо притягнення учасників/акціонерів до відповідальності за рішенням самого товариства, наприклад, для покриття збитків. Тобто не може бути притягнутий до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності учасник/акціонер, якщо він не перебуває з юридичною особою в тру­дових відносинах. Так само не може бути притягнутий до корпоратив­ної відповідальності найманий працівник товариства, якщо він не є його учасником. Таке рішення може бути оскаржене до суду з урахуван­ням положення ч. 5 ст. 98 ЦК.

Див.: Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. щодо представництва прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді // Вісник Конституційного Суду України. -1999.- №2.

іЖ

^Щ?&139

§ 8. ФІЛІЇ ТА ПРЕДСТАВНИЦТВА ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Дата добавления: 2015-06-04