Узгодження та обмеження щодо прийняття рішення про ліквідацію

У цьому підпункті поза увагою залишені так звані«особливості» суб'єктів, повноважних приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, передбачені ГК. Детально про це див. коментар щодо реорганізації юридичної особи.

Закону України «Про кредитні спілки», ч. 2 ст. 17 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації», ст. 21 Закону Укра­їни «Про товарну біржу», ч. 2 ст. 18 Закону України «Про професій­ні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Винятком у цьому плані є рішення про ліквідацію аграрної біржі, що приймається тільки Аграрним фондом як членом такої біржі (підпункт «ґ» п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»)¹;

- в установах це правління або наглядова рада. Аналіз статей 101— 103 ЦК дозволяє стверджувати про неможливість для засновника уста­нови прийняти рішення про її ліквідацію. Отже, воно має бути відне­сено до повноважень органів управління установи, тобто правління або наглядової ради чи іншого органу створеного в установі.

Кількість голосів, необхідна для прийняття рішення про ліквіда­цію юридичної особи. Учасники повного товариства та повні учасники командитного товариства повинні за спільною згодою приймати рішен­ня про ліквідацію товариства, якщо інший порядок не передбачено установчими документами.

Для інших товариств передбачене у ст. 98 ЦК загальне правило, що рішення про ліквідацію приймається більшістю не менш як у ³Л голосів, якщо інше не встановлено законом.

Увага! Таким чином, у випадку відсутності спеціального припису закону, рішення про ліквідацію підприємницьких чи непідприємницьких товариств повинно прийматися більшіс­тю не менш яку³Л голосів.

У ЦК та на рівні окремих законів встановлюються спеціальні вимоги щодо правил обчислення голосів та кворуму на загальних зборах. Рі­шення про ліквідацію приймається:

а) більшістю не менш як у ³А голосів акціонерів, які беруть участь у зборах (ч. 4 ст. 159 ЦК, абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про холдинго­ві компанії в Україні»). Окрім цього, ліквідація корпоративного стро­кового ІСІ до закінчення строку, встановленого регламентом, є можли­вою за умови згоди усіх акціонерів такого ІСІ (ч. 4 ст. 20 Закону України

Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24.06.2004 р. № 1877-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 49. - Ст. 527.

260 ^gfi^g-

«Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвес­тиційні фонди)»)¹;

б) не менш як 75 відсотків членів кооперативу (уповноважених),
присутніх на загальних зборах кооперативу (ч. 11 ст. 15 Закону України
«Про кооперацію»);

в) не менш як 75 відсотків членів кредитної спілки, присутніх на за­
гальних зборах (ч. 4 ст. 14 Закону України «Про кредитні спілки»).

Зміст та форма рішення про ліквідацію юридичної особи. На рівні законодавчих актів відсутні вимоги до змісту рішення про лікві­дацію юридичної особи, а лише наявні певні формальні вимоги. На підставі норм, що містять положення, присвячені ліквідації юридичної особи, можливо зробити висновки про зміст цього рішення і умовно диференціювати їх на формальні та сутнісні.

Формальні вимоги:

а) зважаючи на те, що, як правило, рішення про ліквідацію прийма­
ється загальними зборами товариства воно, звісно, втілюється у про­
токол із дотриманням вимог, які встановлені для цього документа (ч. 9
ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», абз. 1 ч. 5 ст. 14
Закону України «Про кредитні спілки», ч. 2 ст. 46 Закону України «Про
акціонерні товариства»).

Увага! Уразі наявності в юридичної особи (AT, ТОВ, ТАВ) тільки одного учасника, такий документ можливо назвати «рішення про ліквідацію юридичної особи».

Порядок прийняття рішення про ліквідацію установи повинен бути визначений в установчому акті установи. Залежно від того, який орган буде уповноважений приймати рішення про ліквідацію, його формою може виступати протокол засідання колегіального органу чи наказ одноособового органу;

б) згідно з приписами Закону «Про державну реєстрацію юридичних
осіб та фізичних осіб - підприємців»² (ч. 1 ст. 8) документи, які подають-

¹ Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон
України від 15.03.2001 р. № 2299-ПІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законо­
давство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

² Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: Закон Укра­
їни від 15.05.2003 р. № 755-rV // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство
України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

ся державному реєстраторові, мають бути викладені державною мовою. Вказана вимога поширюється і на рішення про ліквідацію юридичної осо­би. У випадку ж її недотримання державний реєстратор має право зали­шити подані документи без розгляду (абз. З ч. 7 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Сутнісні вимоги:

а) підстава для прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи;

б) кількість учасників, присутніх на загальних зборах, і кількість голосів,
висловлених за прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи;

в) склад ліквідаційної комісії (ліквідатора) та вказівка ідентифікацій­
них номерів членів такої комісії. У ст. 105 ЦК, що містить загальні
правила щодо припинення юридичної особи, призначення ліквідаційної
комісії (ліквідатора) розмежовано в часі з прийняттям рішення про
ліквідацію. Однак згідно із Законом «Про державну реєстрацію юри­
дичних осіб та фізичних осіб -підприємців» (абз. 6 ч. 7 ст. 34) відсутність
у рішенні складу ліквідаційної комісії може слугувати підставою для за­
лишення документів без розгляду. Крім того, склад ліквідаційної комісії
має бути вказаний у повідомленні про ліквідацію юридичної особи, яке
має публікуватися на підставі рішення про ліквідацію юридичної особи.
У зв'язку з цим з метою виконання вимог Закону України «Про держав­
ну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у тексті
рішення про ліквідацію доцільно зазначати склад ліквідаційної комісії.

При цьому слід мати на увазі, що деякими законодавчими актами встановлюються особливості, що мають ураховуватися при формуван­ні ліквідаційної комісії, і полягають, зокрема, в такому:

- порядок утворення, склад, повноваження та порядок функціону­вання ліквідаційної комісії кожного окремого пенсійного фонду ви­значаються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (ч. 5 ст. 17 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»)¹;

- до складу ліквідаційної комісії корпоративного інвестиційного фонду обов'язково повинні входити представники компанії з управління активами та зберігача, а також можуть входити представники Держав­ної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ч. 7 ст. 20 Закону

' Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 p. № 1057-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №. - 4748. - Ст. 372.

262 ^ф^^

України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпора­тивні інвестиційні фонди)»);

г) порядок і строки ліквідації юридичної особи.

Увага! Відповідно до абз.2ч.1 ст. 34Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- під­приємців» державному реєстраторові має подаватися но­таріально засвідчена копія рішення про ліквідацію юридичної особи. Унаслідок внесення змін до Закону України «Про дер­жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців»' була узгоджена термінологія цього Закону із нотаріальним законо­давством. Нотаріальне засвідчення копії рішення про ліквідацію має здійснюватися відповідно до Закону України «Про нотаріат» (cm. 7S)² та Інструкції про вчинення нотаріальних дій (п. 2SS)³.

У певних випадках законодавством передбачається узгодження такого рішення з певним державним органом, що зумовлено специфікою діяль­ності, яку здійснює юридична особа. Зокрема, рішення про ліквідацію:

а) пенсійного фонду погоджується з Державною комісією з регулю­
вання ринків фінансових послуг України. Погодження надається за
умови виконання на день ліквідації пенсійного фонду всіх передбачених
пенсійними контрактами зобов'язань щодо сплати пенсійних внесків
до такого фонду та зобов'язань щодо адміністрування фонду (абз. 2ч. 1
ст. 17 Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення»);

б) приватного дошкільного навчального закладу приймається засновником
(власником) за погодженням із відповідним органом виконавчої влади з
питань освіти (абз. 2 ч. З ст. 16 Закону «Про дошкільну освіту»)⁴.

¹ Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та
фізичних осіб - підприємців»: Закон України від 25.12.2008 p. № 809-VI // Урядовий
кур'єр. - 2009. - № 2.

² Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. № 3425-ХІІ // Офіційний сайт Верховної
Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/
laws/main.cgi.

³ Інструкція про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства
юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України. За­
конодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

⁴ Про дошкільну освіту: Закон України від 11.07.2001 р. № 2628-Ш // Відомості Верховної
Ради України. - 2001. - № 49. - Ст. 259.

-=^»Щ^263

Містить законодавство й обмеження щодо прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи у добровільному порядку. Наприклад, лікві­дація спеціалізованої іпотечної установи до повного виконання зобов'язань за структурованими іпотечними облігаціями може здійснюватися виключ­но зарішенням суду (ч. 5 ст. 18 Закону «Про іпотечні облігації»)¹.

Підстави для прийняття рішення про добровільну ліквідацію юри­дичної особи. Відносно розуміння підстав для добровільної ліквідації в законодавстві відсутшй єдиний підхід. Це спостерігається при аналізі, зокрема, п. 1 ч. 1 статті 110 ЦК. Якщо буквально тлумачити наведену норму, то можливо зробити висновок, що ріїпення учасників або органу юридичної особи може прийматися без наявності окремої підстави для його прийняття. Аналогічні за своєю сутністю формулювання містяться і в інших законодавчих актах. Наприклад, у Законі «Про господарські товариства» (ч. 4 ст. 19) передбачається, що товариство ліквідується: після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнен­ня мети, поставленої при його створенні; за рішенням вищого органу товариства, з інших підстав, передбачених установчими документами.

Однак видається, що необхідно розмежовувати: а) підстави для прий-няттярішення про ліквідацію юридичної особи; б) суб'єктів повноважних приймати таке рішення за наявності відповідних підстав, указаних у законі та/або установчих документах юридичної особи; в) рішення учасників або органу як єдину підставу добровільної ліквідації.

У рішенні про ліквідацію втілюються підстави, які послугували пере­думовою для його прийняття. І саме рішення є підставою для проведен­ня ліквідації юридичної особи. Тобто в будь-якому випадку необхідна підстава для прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи.

Аналіз законодавства дозволяє класифікувати підстави для прийнят­тя рішення про ліквідацію юридичної особи за декількома критеріями, що відображають певну специфіку тієї чи іншої підстави.

Залежно від того, чи поширюються на всіх юридичних осіб, підстави для прийняття рішення про ліквідащю поділяються на:

а) загальні, що поширюються на всіх юридичних осіб: - закінчення строку, на який було створено юридичну особу (п. 1 ч. 1ст. П О ЦК);

Про іпотечні облігації: Закон України від 22.12.2005 p. № 3273-rV // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 16. - Ст.134.

- досягнення мети, для якої юридичну особу було створено (п. 1 ч.1ст. ПО ЦК);

- інші випадки, передбачені установчим документом юридичної особи (п. 1ч. 1ст. ПО ЦК);

Для прийняти рішення про ліквідацію юридичної особи із закінченням строку, на який її було створено або з досягненням нею мети створення необхідно, щоб в установчому документі юридичної особи було позначен­ня про те, що вона створюється на певний строк або з певною метою.

Увага! У випадку відсутності в установчих документах вказівки на строк або мету учасники або уповноважений орган не можуть прийняти рішення про ліквідацію юридичної особи за цих підстав.

б) спеціальні, що поширюються на окремі види юридичних осіб:

- при вибутті учасника з повного товариства, якщо така підстава передбачена засновницьким договором або домовленістю між учасниками цього товариства (ч. З ст. 129 ЦК). Це є виключенням із загального правила, що вихід учасника з повного товариства не впливає на існування самого товариства;

- якщо в повному товаристві залишається один учасник (ст. 132 ЦК);

- при вибутті всіх вкладників із командитного товариства (ст. 139 ЦК). У такому разі повні учасники можуть або перетворити це товариство на повне товариства, або мають його ліквідувати;

- при вибутті з командитного товариства всіх повних учасників (ст. 139 та 132 ЦК);

- при фізичному знищенні або руйнуванні житлового комплексу, яке унеможливлює його відновлення або ремонт (абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»)¹;

- при відчуженні житлового комплексу за рішенням суду (абз. З ч. 1 ст. 28 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»);

- за умови придбання однією особою всіх приміщень у житловому комплексі (абз. 4ч. 1 ст. 28 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»);

Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку: Закон України від 29.11.2001 р. № 2866-ІП // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 10. - Ст. 78.

- внаслідок викупу акцій корпоративним інвестиційним фондом, якщо вартість його активів стала меншою, ніж початковий розмір статут­ного капіталу (абз. 2 ч. З ст. 20 Закону України «Про інститути спіль­ного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»);

- закінчення строку діяльності закритого корпоративного інвестицій­ного фонду (абз. З ч. З ст. 20 Закону України «Про інститути спіль­ного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»);

- якщо проспект емісії акцій корпоративного інвестиційного фон­ду, випущених з метою спільного інвестування, не зареєстровано протягом року з дати включення до реєстру ІСІ (абз. 4 ч. З ст. 20 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпо­ративні інвестиційні фонди)»);

- ліквідації всіх корпоративних підприємств холдингової компанії та залишення у статутному капіталі холдингової компанії холдин­гового корпоративного пакета акцій (часток, паїв) тільки одного корпоративного підприємства (абз. 2 ст. 10 Закону України «Про холдингові компанії в Україні»);

- скасування відповідним органом Антимонопольного комітету України або Кабінетом Міністрів України дозволу на концентрацію, узгоджені дії суб'єктів господарювання (абз. З ст. 10 Закону Укра­їни «Про холдингові компанії в Україні»);

- у разі, коли після закінчення строку, встановленого для тимчасо­вого припинення сплати пенсійних внесків, юридична особа, що є одноосібним засновником корпоративного пенсійного фонду, не приймає рішення про поновлення сплати пенсійних внесків за власні кошти до утвореного цією юридичною особою фонду (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення»);

- ліквідація без правонаступництва всіх засновників фонду (п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»);

- припинення участі в пенсійному фонді всіх його учасників (п. З ч. 2 ст. 17 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»).

Залежно від характеру підстави' прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи вони є:

а) факультативними - за наявності факультативних підстав юридич­ній особі надані інші правові можливості, при здійсненні яких можливо

¹ Надалі при зазначенні того чи іншого різновиду наводитимуться тільки приклади, які стосуються певного виду.

уникнути прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи. Зокре­ма, такою підставою є закінчення строку на який було створено юри­дичну особу оскільки юридична особа може внести зміни до установчих документів і виключити таку підставу з передумов для прийняття рі­шення про ліквідацію;

б) обов'язкові - за умови наявності обов'язкових підстав юридична особа у будь-якому випадку «вимушена» приймати рішення про лікві­дацію. Наприклад, при фізичному знищенні або руйнуванні житлового комплексу, яке унеможливлює його відновлення або ремонт, звісно, виключається й існування об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке повинне бути ліквідованим.

Скасування рішення про ліквідацію юридичної особи. З прагматич­ної точки зору актуальним є з'ясування відповіді на питання про те, чи існує можливість відмінити рішення про ліквідацію юридичної особи самими учасниками або ж уповноваженим органом юридичної особи. Така ситуація може виглядати таким чином: загальні збори спочатку приймають рішення про ліквідацію юридичної особи, а згодом вирішу­ють продовжити функціонування юридичної особи і відмінити власне рішення про її ліквідацію. Жодний законодавчий акт не регулює про­цедури скасування або ж відміни самими учасниками або органом, що прийняв відповідне рішення¹.

Певну подібність можливо виявити з визнанням такого рішення не­дійсним. Однак у цьому випадку відбувається його відміна через невід­повідність цього рішення вимогам закону або установчих документів. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підпри­ємництва вважає, що необхідно на підставі статті 8 ЦК використати аналогію закону щодо відмови від одностороннього правочину. І відпо­відну реєстраційну дію слід проводити на підставі рішення засновників юридичної особи про відміну рішення про її припинення².

Винятком у цьому плані є п. 2.1 Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулю­вання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, яким допускається відміна рішення про ліквідацію AT. Див.: Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від ЗО. 12.1998 р. № 22 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. Щодо відміни юридичною особою власного рішення: Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 15.0S.2008 р. № 4049 // Офіційний сайт Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. -Режим доступу: http://dkrp.gov.ua:8080/control/uk/publish/article;jsessionid=41458FA8 3CDEC6332BE94F9C0CC0A9B2?art_id=l 16072&cat_id=37168. - Заголовок з екрану.

Слід висловити сумнів щодо беззастережного застосування вислов­леного підходу з таких причин:

а) дійсно до моменту внесення запису юридична особа існує як суб'єкт
права і може приймати певні рішення;

б) утім, допускаючи застосування аналогії закону в цьому разі, навряд
чи доцільно і обґрунтовано пов'язувати його з відмовою від правочину.
Адже навіть із певною мірою умовності неможливо стверджувати, що
рішення загальних зборів буде одностороннім правочином. Навіть якщо
спробувати використати саму лише відмову (яка, до речі, не позбавлена
проблемності в застосуванні й щодо правочинів), теж навряд чи можли­
во допускати істотну і близьку схожість норм, в яких існує ряд ідентичних,
схожих ознак, що дозволяють застосування аналогії закону. Вбачається,
що виходом із цієї ситуації може слугувати застосування аналогії з повно­
важенням про прийняття самого рішення про ліквідацію;

в) однак слід ураховувати, що основоположним критерієм при прий­
нятті ріїпення про відмиту рішення щодо ліквідації юридичної особи має
виступати підстава для його прийняття. Адже неможливо вести мову про
скасування чи відміну рішення за наявності обов'язкової підстави для
прийняття ріїпення про ліквідацію юридичної особи¹. Зокрема, при від­
чуженні житлового комплексу за рішенням суду виключається подальше
існування об'єднання співвласники* багатоквартирного будинку.

Дата добавления: 2015-06-04