Стаття 103. Зміна мети установи та структури управління

Стаття 102.Передання майна установі

Стаття 101. Управління установою

1. Засновники установи не беруть участі в управлінні нею.

В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовуються положення статті 99 цього Кодексу.

Установчий акт може передбачати створення також інших ор­ганів, визначати порядок формування цих органів та їх склад. 2. Нагляд за діяльністю установи здійснює її наглядова рада. Наглядова рада здійснює нагляд за управлінням майном установи, додержанням мети установи та за її іншою діяльністю відповідно до установчого акта.

1. В установчому акті визначається майно, яке заснов­ник (а в разі його смерті - зобов'язана особа) повинен передати установі після її державної реєстрації.

1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган, який здійснює державну реєстрацію, може звер­нутися до суду з заявою про визначення іншої мети установи за погодженням з органами управління установою.

2. У разі зміни мети установи суд повинен враховувати на­міри засновника та дбати про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці ви­годи призначалися за наміром засновника.

3. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.

4. У разі зміни мети установи або зміни структури управлін­ня установи її правління зобов'язане повідомити суду письмо­вій формі про свою думку з цього питання.

1.1. Поняття установи

Загальне визначення установи як різновиду я*,, організаційно-правових форм юридичних осіб містить ч. З ст. 83 ЦК України, згідно з якою установою є органі­зація, створена однією або кількома особами (заснов­никами), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновни­ками, за рахунок цього майна.

Аналіз наведеного визначення та його порівняльне витлумачення з визначенням поняття «товариство» дозволяє виокремити ознаки, що притаманні установам:

- засновник або засновники установи не є її учасниками;

- засновник або засновники установи мають змогу визначити лише мету створення установи й не беруть участі в управлінні цією особою;

- визначена засновником або засновниками мета створення уста­нови є критерієм правомірності участі цієї особи в цивільних відносинах;

- майно установи має використовуватися з урахуванням мети ство­рення установи.

Незважаючи на те що поняття установи досліджується в юридичній доктрині вже достатній проміжок часу, щодо суті та змісту цього по­няття продовжують тривати суперечки та дискусії, які так і не отрима­ли свого логічного завершення в одній науковій точці зору, що, звісно, впливає й на практику застосування цього поняття на практиці.

Причому проблеми тлумачення цього поняття пов'язані не лише зі складністю визначення загальноприйнятого розуміння його змісту, а й навіть з термінологічною невизначеністю, коли терміном «установа» позначаються учасники цивільних відносин, які існують в організаційно-правовій формі товариств, наприклад фінансові установи, й протилежні

приклади, коли юридичні особи, що є установами за своєю суттю, по­значаються іншими термінами: «заклад», «фонд» тощо.

Увага! Позначення юридичної особи як «установа» на практиці підлягає критичному осмисленню з метою виявлен­ня справжньої сутності цієї особи та формулювання висновку щодо зарахування останньої до товариств (наприклад, бан­ківські установи є переважно акціонерними товариствами) або, власне, установ.

1.2. Класифікація установ

ЦК України не містить прямої вказівки на можливість класифікації установ на підприємницькі та непідприємницькі. Водночас системне тлума­чення положень статей 83, 86 ЦК дозволяє дійти висновку, що підпри­ємницька мета, тобто отримання прибутку, не може бути визначена за­сновником (засновниками) установи як основна мета її створення.

Здійснювати підприємницьку діяльність установи все ж можуть, однак обов'язково лише поряд з основною діяльністю та з урахуванням того, що:

- інше не встановлено законом;

- здійснення підприємницької діяльності відповідає меті створення установи або сприяє її досягненню.

Таким чином, засновницькі документи (установчий акт) установи обов'язково мають містити вказівку на основну мету її створення. За­значення в цьому документі на можливість здійснення підприємницької діяльності є факультативним, тобто необов'язковим. Наявність же по­силань в установчому акті установи на можливість здійснення підпри­ємницької діяльності може бути обґрунтоване з огляду на бажання за­сновників, наприклад, визначити механізм використання одержаного прибутку для сприяння досягненню основної мети.

Дата добавления: 2015-06-04