Переважні права учасників та їх захист

S^^^47S

Увага! Частина 3 cm. 147 ЦК України зазначає про продаж частки у сплаченій частині. Тобто йдеться про продаж час­тини частки. Однак, якщо учасник продає лише частину частки, то інша її частина (не відчужена і не оплачена), за­лишається в нього. Підстав для припинення корпоративних відносин в цьому випадку законом не передбачено. Таким чином, за­конодавство де-факто допускає участь у товаристві особи, частка якої не оплачена взагалі.

Відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦК, ст. 53 Закону України «Про господар­ські товариства» учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасни­ками не встановлено інший порядок здійснення цього права.

Увага! Наявність норми про переважне право купівлі част­ки у структурі ст. 147 ЦК України дає підстави вважати, що воно стосується лише випадків продажу частки третім особам і не поширюється на випадки продажу частки іншим учасникам товариства, як це було за ст. S3 Закону України «Про господарські товариства» в старій редакції. В іншому ви­падку законодавець не мав логічних підстав для розташування цих двох норм (про право продажу частки третім особам і про порядок переважного права купівлі частки) в одній частині.

Якщо частка (її частина) продається іншим учасникам цього самого товариства, то право обрання покупця серед учасників належить учаснику-продавцеві. Жодних переважних прав інші учасники не мають. Право продажу частки іншим учасникам цього ж товариства передбачено в ч. 1 ст. 147 ЦК України, яка є імперативною і не передбачає можливості вста­новлення в статуті інших зобов'язань для учасника, який продає частку.

Увага! Важливою є також конкретизація в ч. 2 ст. 147 ЦК України сфери застосування переважного права лише до випадків відчуження частки в статутному капіталі шляхом купівлі-продажу. Уразі дарування, міни частки, а так само

476 ^p«- її відчуження іншим способом, учасники не мають жодних переваг перед третіми особами.

Переважне право придбання частки учасника застосовується лише у випадку продажу частки і не поширюється на випадки її безоплат­ного відчуження (дарування). Натомість у Листі від 01.10.2003 р. № 5727 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва висловив думку, що ситуація з відступленням част­ки (її частини) шляхом дарування не визначена в законодавстві, а тому необхідно керуватися вимогами установчих документів товари­ства¹. Розвиваючи логіку цієї відповіді, можна дійти висновку, що установчими документами може бути передбачено переважне право придбання частки в разі її відступлення шляхом дарування. Однак такий підхід суперечить суті дарування як особистого та безвідплат­ного договору.

Уразі укладення договору дарування частки замість договору купівлі-продажу, для того, що б інші учасники не могли скористатися своїм пере­важним правом, такий правочин є удаваним (ст. 235 ЦК України). Однак доводити це в суді повинна зацікавлена особа, яка оспорює правочин.

Увага! Відповідно до cm. 147 ЦК України учасники това­риства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасни­ками не встановлено інший порядок здійснення цього права.

Порядок повідомлення учасників про намір продати частку законом спеціально не обумовлюється. Механізм повідомлення може бути обу­мовлено в статуті товариства. Повідомляти про відступлення частки слід кожного окремого учасника, а не саме товариство, адже переважні права мають учасники. Повідомлення учасників про відступлення част­ки шляхом купівлі-продажу має надійти завчасно (не менше як за місяць, якщо інший термін не встановлено статутом або домовленістю учасни­ків) і з наведенням усіх істотних умов.

¹ Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 01.10.2003 р. № 5727 // База даних «Право». Системний реєстраційний номер №VS727563-03.

Увага! Учасник, який продає частку, повинен подбати, щоб мати докази повідомлення про продаж частки інших учасників. Тому повідомлення повинне бути письмовим і вру­чатися учаснику під підпис. Перевірити цю обставину пови­нен і нотаріус, який посвідчуватиме договір.

У ст. 147 ЦК України передбачено, що інший порядок здійснення цьо­го права може бути встановлено статутом товариства або домовленістю між учасниками. Мається на увазі інший порядок, ніж «правило про­порційності», яке передбачає, що кожен з учасників може придбати таку частку, яка необхідна для того, щоб зберегти свою частку в статут­ному капіталі в попередньому розмірі.

Домовленість між учасниками - це договір про порядок здійснення права переважної купівлі частки. Сторонами такого договору є учасни­ки, які мають переважне право. Той учасник, який продає частку, пере­важних прав на купівлю своєї ж частки не має, а тому участі у форму­ванні домовленості з приводу реалізації цього права не бере. Оскільки не встановлено іншого, така домовленість може бути усною. Про її до­сягнення може свідчити й рішення загальних зборів учасників про по­рядок здійснення переважного права, але за умови, що на зборах були присутні всі учасники й рішення прийнято одноголосно. Такий про­токол доцільно підписувати всім учасникам, а не лише голові й секре­тарю. Якщо хтось з учасників відсутній або «не домовляється», то можна внести необхідні зміни до статуту щодо реалізації переважного права придбання частки. Для цього за загальним правилом треба лише 50% голосів усіх учасників, а не згода усіх учасників.

Порядок здійснення права переважної купівлі частки може бути змінений або статутом, або домовленістю між учасниками. Домовленість не може суперечити статуту. Тому якщо статутом установлено певні правила, то домовленістю учасників їх змінити не можна. У такому ви­падку необхідно вносити зміни до статуту.

У коментарі до ЦК України, підготовленому суддями Верховного Суду України, висловлюється думка, що учасник, який відступає частку, вправі відмовитися від продажу частки третій особі, і тоді відчужити її на користь іншого учасника, обраного на власний розсуд. У цьому ви­падку буде застосовуватися ч. 1 ст. 147ЦКУкраїни,анеч.2,якарегулює

відносини, що виникають у разі продажу частки третім особам і перед­бачає право переважного придбання частки¹.

Якщо придбати частку бажає один учасник, то вона повинна бути продана йому; якщо ж кілька учасників, то кожному з учасників у пого­дженому ними розмірі, або пропорційно належним їм часткам у статут­ному капіталі товариства.

За чинним законодавством переважне право на придбання частки мають лише учасники товариства, а не товариство.

Дата добавления: 2015-06-04