ВИСНОВОК. З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Політичний режим є осереддям взаємодії комплексу компонентів, кожний з яких, у свою чергу, містить не менш інтегровані складові.

Політичний режим - це вираження політичного напряму здійснення політичної влади, її політичних пріоритетів. Він показує, докорінні інтереси яких груп громадян ця влада відстоює, які механізми пропонує для задоволення поточних потреб більшості, що робить для зняття соціальної напруженості й досягненням стабільності, тобто як в цьому суспільстві функціонує політична система. Політичний режим характеризує політичну систему, він пов'язаний з нею загалом і з усіма її складовими.

Типологізувати таку багатопланову категорію, як політичний режим, можна за різними підставами. Найбільш універсальним, що відповідає тенденціям сучасної доби, є його поділ на демократичний та авторитарний. Зрозуміло, у реальному житті існує безліч їх варіантів зі змішаними у різних пропорціях характеристиками. Запропонована загальна типологія дає можливість наочніше зрозуміти певний набір характеристик, які переважають у кожному із зазначених типів політичних режимів.

Найбільш поширена типологія політичних режимів:

а) демократичний політичний режим;

б) ліберальний політичний режим;

в) авторитарний політичний режим;

г) тоталітарний політичний режим.

Демократичний режим характерний для правової держави. Його способи і методи здійснення державної влади реально забезпе­чують вільний розвиток людини; участь у здійсненні державної влади; свободу в економічній діяльності; захищеність прав і за­конних інтересів; врахування інтересів більшості і меншостей (меншин); легальна дія опозиційних партій; формування уряду тими партіями, що перемогли на відповідних виборах; доміну­вання переконання, узгодження, компромісу; виборність і змі­нюваність центральних і місцевих органів державної влади тощо.

При антидемократичному режимі відбувається потоптання прав і свобод людини, придушення опозиції, не виключається скасу­вання представницького вищого органу (парламенту) або пере­творення його на маріонеткову установу, формування уряду ар­мією, що захопила владу, і т. ін.

Тоталітарний режим — крайня форма антидемократичного режиму. Характеризується повним пануванням держави над людиною і суспільством; одержавленням усіх легальних громад­ських організацій; не обмеженими законом і закону не підвлад­ними повноваженнями влад; забороною демократичних органі­зацій; фактичною ліквідацією формально проголошених кон­ституційних прав і свобод; всепроникаючим контролем за діяльністю громадян і громадських організацій; політичною цен­зурою; відсутністю гласності; войовничою тотальною нетер­пимістю до усіх, хто мислить інакше, ніж диктують правляча партія та її ідеологія; репресіями відносно опозиції та інако­мислячих; мілітаризацією суспільного життя; прагненням до зов­нішньої експансії.

Авторитарний режим не є настільки різким у крайніх, реакцій­них проявах, як тоталітарний режим. Він поєднує в собі риси то­талітарного і демократичного режимів. Як і демократичний ре­жим, він зберігає автономію особи і суспільства в сферах, що не належать до політики; не намагається радикально перебудувати суспільство на ідеологічних засадах; допускає економічний, со­ціальний, культурний, а частково й ідеологічний плюралізм; не прагне ввести планове управління економікою і встановити за­гальний контроль за населенням, обмежується жорстким політич­ним контролем; може ґрунтуватися на праві, моральних засадах.

За останні 20 років дуже багато недемократичних: тоталітарних і авторитарних режимів розпалося чи трансформувалося в демократичні республіки чи держави на демократичній основі. Загальний недолік недемократичних політичних систем полягає в тому, що вони не були підконтрольні народу, а виходить, характер їхніх взаємин із громадянами залежав насамперед від волі правителів. У минулі століття можливість сваволі з боку авторитарних правителів істотно стримувалася традиціями правління, щодо високою освіченістю і вихованістю монархів і аристократії, їхнім самоконтролем на основі релігійно-моральних кодексів, а також думкою церкви і погрозою народних повстань. У сучасну епоху ці фактори або взагалі зникли, або їх дія сильна послабла. Тому надійно приборкати владу, гарантувати захист громадян від державної сваволі може тільки демократична форма правління. Тим народам, що готові до індивідуальної волі і відповідальності, обмеженню власного егоїзму, повазі закону і прав людини, демократія дійсно створює найкращі можливості для індивідуального і суспільного розвитку, реалізації гуманістичних цінностей: волі, рівноправності, справедливості, соціальної творчості.

Очевидно, що для України оптимальна модель політичного і господарського реформування може бути знайдена лише на шляху ретельного обліку власної специфіки і світового досвіду, проведення активної і реалістичної державної політики з метою формування більш динамічного і гуманного суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. - М., 2000.

2. Влада при переході від тоталітаризму до демократії // Вільна думка. - 2001 - № 8.

3. Вятр Е. Лекції по політології Т- 1. Типологія політичних режимів. 1991.

4. Гуггенберг Б. Теорія демократії. // Поліс. - 2000. - №4.

5. Дзюба І. Політологія. Курс лекцій. - Київ, 2003.

6. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / За редакцією В.В.Копєйчикова.- К.:Юрінком,1999.

7. Лазоренко О. Теорія політології. Для тих, хто прагне успіху. Київ, 1996.

8. Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А.Нечитайленко - Харків, 1998.

9. Потульницький В. Нариси з української політології. Київ, 1994.

10. Потульницький В. Теорія української політології. Курс лекцій. Київ, 1993.

11. Стародубский Б.А. Політичні режими європейських країн. Свердловськ., 1989.

12. Теорія держави: Навч. посібник / М.С.Кельман -Тернопіль, 2000.

13. Теория права: Підручник/ С.С.Алексєєв - видавництво БЕК, Харьков, 2000.

14. Теория государства и права: Підручник/ під ред. В.М.Корельского і В.Д.Перевалова - М., 2001.

15. Характер політичного режиму // Політична думка. - 2003. - №6.

16. Якушик В. Різновиди політичних режимів. // Віче. – 1995. - №9.

Дата добавления: 2015-06-29