Поняття та ідейні джерела тоталітаризму

Тоталітаризм

Тоталітаризм (totalitas, лат. - повнота, цільність, тобто всезагальність влади) -політичний режим, державний лад, що здійснює абсолютний контроль над всіма сферами суспільного життя.: Прояви тоталітаризму стали яви­щем суспільного життя давно і тільки в XX ст. склався в певну політичну систему./Тоталітаризм не зводиться до авторитаризму або самодержавного режиму. І хоча государ Росії Петро Великий і король Франції Людовік XIV - могутні правителі-деспоти, але примітивність засобів комунікації, нерозвиненість соціальної інфраструктури визначали їх владу не стільки ефективною та всепроникаючою, щоб назвати тотальною. Об'єктивно самодержці не володіли можливостями контролювати всіх і вся в житті підда­них. Звичайно, вони вимагали і досягали зовнішньої покори, але завжди в сфері державного регулювання був присутній той або інший «пробіл». Адже частина суспільства володіла або політич-, ним імунітетом (станові привілеї), або самостійністю в сфері еко­номічної і господарської діяльності (відсутність планово-наказової системи керівництва економікою), або певною свободою життя (адже селян все-таки не змушували брити бороди і одягати німецькі камзоли, а старообрядців не розстрілювали за їх релігійні переконання тощо). В протилежність автократичним режимам середньовіччя тоталітаризм допускає всезагальність державного контролю і намагається регулювати кожний аспект життєдіяль­ності суспільства.,В 20-х роках XX ст. для характеристики вста­новленого в Італії політичного і державного режиму лідер фа­шистського руху Беніто Муссоліні вперше вжив поняття тоталітаризму. Згодом поняття тоталітаризму утверджується і в на­уці про політику. Концепція тоталітаризму - політичного режи­му, державного ладу знаходить відображення в працях Франца Хайєка, Ханни Арендт, Карла Фрідріхсона, Збігнєва Бжезинсько-го та ін. Ідейні ж джерела, що виправдували тоталітарну модель управління державою, беруть початок в глибокій стародавності.

Ще Геракліт Ефеський вважав, що, володіючи мудрістю і доскона­лим знанням, можна управляти рішуче всіма речами. В Стародавньому Китаї виправданню тоталітарних форм панування держави над суспіль­ством і особистістю особливе значення надавали теоретики законності Цзи Чань, Шепь Бу-хай, Шап Яп та ін. Держава повинна володіти мо­нополією в ряді галузей виробництва і торгівлі і постійно контролювати поведінку і умонастрій підданих. Критикуючи демократичний устрій держави, Платон допускав при досконалій ідеальній державі не тільки безумовне підпорядкування індивіда державі, але і його власності па землю, будівлі тощо. Тотальність державного регулювання розповсюд­жувалася і на регламентацію розпорядку дня і ночі, обов'язкове спові­дування єдиної релігії. Платон підкреслював необхідність для держави очищати себе від неугодних осіб смертною карою або вигнанням. Ідеї необхідності повного підпорядкування населения країни, індивіда і етапів державі, а також повної керованості суспільством розробляються в пра­цях Томаса Мора і Томмазо Кампаиелла, Гракха Бабефа та ін. Однією з яскравих характерних рис тотального управління: вимога загальної рівності. Так, Гракх Бабеф закликав «назавжди зняти у кожного надію стати більш багатим, більш впливовим, переважаючим у знаннях кого-небудь із своїх співгромадян». Встановлення революційним шляхом насильства диктатури народу тільки і можливо для досягнення фактич­ної соціальної рівності всіх. У XIX ст. для багатьох французьких соці­алістів, німецьких філософів основним стало прагнення до насильного перетворення суспільства, насильне встановлення загального добра і ща­стя. Тоталітарні ідеї розвиваються в працях Руссо, Фіхте, Гегеля, Мар­кса, Ніцше та іп. З початком XX ст. тоталітарні ідеї втілювалися в кон­кретні масові соціальні рухи - комуністичний (соціалістичний), фашистський (паціопал-соціалістський) та іп. Загальна риса тоталітар­них моделей устрою людського суспільства - всезагальність держави. Соціальпо-економічно допускається планування і регулювання всіх соці­альних і господарських аспектів діяльності, не залишає за індивідом свободи в прийнятті рішень, підпорядковуючи його колективній волі тощо. Тоталітарне управління претендує па монопольне право володій пя істиною і зазнає неприязні до інакомислення і незгоди. Соціально економічний прогрес змінив вигляд світу, поглибив суспільні зв'язки і комунікації, зробивши можливим проникнення держави в сферу інди­відуального. Тотальному управлінню притаманний колективпо-мехапі-стичний світогляд, що розглядає державу як відлагоджений працюючий механізм: «всі люди - гвинтики однієї машини»

Дата добавления: 2015-06-29