Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Основні риси тоталітаризму




Основні ознаки, риси тоталітарної по­літичної системи: загальна ідеологія, мо­нополія однієї політичної партії, контроль

над економікою, організований терор і переслідування інакомис­лячих та ін.

Загальна ідеологія, Ідеологія в тоталітарній державі становить офіційну теорію, що дає відповідь на всі питання життя людини, включає тлумачення історії, економіки, майбутнього політичного та соціального розвитку суспільства, здійснює філософське тлу­мачення проблем політики, економіки, соціальної сфери тощо. Ідеологічні постулати, виступаючи своєрідною «біблією» тоталі­тарного режиму, можуть, однак, бути підкорені кон'юнктурним тлумаченням. Правом вільного кон'юнктурного тлумачення полі­тики, проблем економіки, соціальної сфери життя суспільства володіє політичний лідер. Маніпуляція ідеологічними нормами, що завжди залишаються «чорно-білими» надто показові в полі­тичному тлумаченні та практиці тоталітарних режимів і систем.

В кінці 30-х років радянським людям повідомлялось, що на­цистська Німеччина більше не ворог соціалізму, ворогом Рад є «неправдива демократія буржуазного Заходу». Пояснювались такі варіації тим, що реалії суспільного ладу тоталітарної полі­тичної системи відрізняються від ідеальних теоретичних побу­дов. Ще Володимир Ленін практичні дії політичної сили, якою він керував, виправдував «революційною доцільністю». Тимча­сова угода Гітлера зі Сталіним також пояснювалась «доцільністю безпеки соціалізму» тощо. Монополія влади на інформацію, по­вний контроль за засобами масової інформації пояснюється ідео­логізацією всього суспільного життя. Витіснення з політичної арени і з культурно-духовної сфери ідейних опонентів і просто підозрілих «ненадійних» опонентів супроводжується масовим наступом на загальнолюдську мораль і цінності, яким або зовсім відмовляють у праві на існування, або підпорядковують інтере­сам доцільності та практичної користі. Політичні лідери і активіс­ти, що виступають прихильниками панівної ідеології, стають ос­новною керівною силою в процесі впровадження ідеологічних норм в повсякденне життя. Стрижнем або ядром політичної сис­теми, політичного режиму стає політична партія.

Монополія однієї політичної napmuS/B умовах тоталітаризму існує легально одна політична партія, що виступає стрижнем всієї політичної системи, політичного режиму. На чолі такої партії стоїть лідер, що ототожнює загальну доктрину і долю дер­жави до такого ступеня, що доки він стоїть у владі, навколо нього створюється культ особистості. Муссоліні - в Італії, Гітлер - в Німеччині, Мао Цзедун - в Китаї, Сталін - в СРСР, Кім Ір Сен - в Кореї, Чаушеску - в Румунії та ін. здаються безсуперечними авторитетами. Але ця вимога обов'язкова навіть в тому разі, якщо особистість не у всьому відповідає. Досвід обов'язкового створення атмосфери винятковості навколо ліде­ра політичної партії привів до появи цікавої ситуації «культу без особистості» (Леонід Брежнєв, Михайло Горбачов та ін.). Пояснюється така ситуація кризою тоталітарної системи і пере­ходу її до посттоталітаризму. Бюрократична організація партій­ної структури, окрім принципу «фюрерства», «вождізму», тобто незмінюваності політичного лідера, друга особливість тоталіта­ризму. Винесені на фасад державного правління виконавчі органи дублюються партійним апаратом. Партійні кадри відповідають в обов'язковому порядку за дотримання хоча б зовні ідеологіч­них канонів і вимог, ведуть політичне виховання, відповідають за моральний вигляд громадян в усіх первинних колективах» На володіння всенародною підтримкою і відображення справжньої, єдино можливої форми демократи, претендує всякий тоталітар­ний режим. Формальні процедури, характерні для демократич­ної форми правління, уміло використовуються владою. Часто-густо вибори фальсифікуються владою або ж проходять формально. Використовуються і силові засоби для впроваджен­ня в суспільне життя колективістського початку. Суспільні за­соби виробництва перетворюються в державну власність, вво­диться рівність в розподілі тощо.

Контроль за економікою. В умовах тоталітарного режиму еко­номіка і виробництво перебувають під жорстким централізова­ним контролем держави. Це забезпечує могутність держави, мож­ливість мобілізувати всі ресурси та зосередити пріоритети в економічній сфері на створенні та розвитку військово-промис­лового комплексу, вимушено або свідомо жертвуючи інтереса­ми інших галузей економіки. Сферу економічної діяльності дер­жава використовує і як засіб політичного управління. Здійснювані націоналізація (одержавлення) засобів виробництва і регулювання всім господарським життям дозволяють тоталітарному режиму |, маневрувати трудовими ресурсами країни для реалізації акту­альних політичних соціально-економічних і духовних проблем. Така ситуація робить можливою і реалізацію великих економічних проектів (індустріалізація в СРСР). Може дати відчутні та ефек­тивні результати і зосередження зусиль на важливих, основних для держави напрямках господарської та соціально-духовної діяльності. Однак, складається парадоксальна ситуація, коли успіхи в освоєнні космосу супроводжуються дефіцитом і неста­чею найнеобхідніших товарів народного споживання і продо­вольства, які режим змушений імпортувати із-за кордону. Показово, що найефективнішим сектором сільськогосподарської и виробництва в Україні, Китаї, Угорщині, Польщі, Білорусії за лишається особисте присадибне господарство, а не великі сільськогосподарські колективи або радгоспи. Тоталітарні сік теми формують у громадян особливе розуміння цінностей і пріо ритету суспільного розвитку саме як загальнодержавного роп витку. Ідеологічний апарат формує почуття гордості за гігантські звершення в суспільстві і державі, жорстко протиставляючи їх антицінностям індивідуалізму.

Методи та засоби примусового контролю і регулювання в економіці використовували і країни західної демократії. Але це завжди виклика лося кризовими і гострими ситуаціями, що складалися в державах. Так, в ситуації економічної кризи на початку 30-х років в США федеральний уряд розробив серію директивних програм розвитку окремих галузей економіки і безпосередньо контролював зайнятість робочої сили. Захо­ди обмежувальио-розподільчатого характеру вводилися в період другої світової війни в США і Англії для постачання населення продуктами харчування та товарами повсякденного попиту аналогічно «трудовії! повинності» і примусовій експропріації майна і житла для потреб вою­ючої армії. Але такі заходи і втручання держави в економіку і соціальну сферу тимчасові. Тоталітарні режими перетворюють «падзвичайщииу» в повсякденну нормальність суспільного і державного життя.

Організований терор. При тоталітарному режимі в життя сус­пільства проникає не стільки внаслідок настанови на «знищення класових ворогів», що прямо декларувалося, а як вимушений засіб примусових заходів для встановлення «ідеальних» порядків, сус­пільного ладу, проголошених політичною силою, що прийшла до влади. Органи охорони суспільного порядку і державної націо­нальної безпеки трансформуються в таємні політичні розшуки і органи збереження ідеологічних устоїв. Виникнення такого полі­тичного явища як політичні злочинці - інакомислячі та ін. Син­дром терору супроводжується в тоталітарних режимах устано­вою ідеологічно спрямованого законодавства, а в'язниці, колонії, табори - пенітенціарна система - офіційно розглядається як місця примусового перевиховання тощо. Практика всіх тоталітарних режимів показує, що логіка боротьби з ідеологічними супротив­никами засобами правоохоронних органів веде до втрати почуття законності в суспільстві, до свавілля і непідконтрольиості сило­вих правоохоронних структур і органів.

Тоталітаризм правого толку. Після першої світової війни Німеччина стала виплачувати величезні репарації. Почуття пере­моженої і приниженої нації породжувало настрої реваншу та ком­пенсації. В країні постійно зростало безробіття, гіперінфляція пе­ретворила в прах заощадження, нагромадження бюргерів (власників крамниць і лавок), чиновників державного апарату і кваліфікованих робітників. На шляху до влади Гітлер обіцяв відно­вити в країні порядок, забезпечити зайнятість населення, покінчи­ти з інфляцією, здійснити великі державні соціально-економічні програми і, разом з тим, відгороджувати власність від націоналівації і одержавлення тощо. Звернення і обіцянка Гіглера стосува­лись промисловців, військових кіл, великого числа дрібних при-иатних власників, які і стали його масовою опорою. Ідея віднов­лення національного престижу Німеччини стала фактором, що згуртовує, об'єднує все німецьке суспільство. В таких умовах то­талітаризм правого толку не ставив мету докорінного зламу сус­пільства, а спрямований на зміцнення існуючих порядків в суспільстві, зосереджується на звеличуванні держави. Тоді-то в гітлерівській Німеччині на озброєння взята теорія переваги арійської раси і обґрунтування фізичного знищення «неповноцін­них» і небезпечних для істинних арійців народів, а також народів за природою ворожих і небезпечних. Тоді-то в Німеччині і пізніше в захоплених, окупованих країнах знищувалися цигани, євреї та інші національні меншості. На досягнення національної величі спрямовувалась і економічна політика. Зберігаючи існуючі в еко­номіці структури, тоталітарний режим прагнув підпорядкувати їх контролю з боку держави, впроваджувати регулювання і навіть допускаючи експропріації картелів, національно-промислових і фінансових корпорацій тощо. В середині 30-х років в Німеччині здійснюється націоналізація капіталу, транспорту, що належать іноземним (американським) фірмам та компаніям та ін. Аналогічні події і політичні, соціально-економічні процеси тоді відбувалися і в фашистській Італії.

Тоталітаризм лівого толку більш радикальний і ставить ме­тою докорінне перетворення соціально-економічної структури суспільства. Відомо, що після приходу до влади в Росії більшо­виків здійснюється націоналізація підприємств великих власників і капіталістів. Одержавлення і великого, і середнього, і дрібного промислового, і сільськогосподарського виробництва - стає іде­альною ситуацією в умовах тоталітаризму. Специфіка і конкретні історичні обставини різних країн змушують в умовах тоталітар­ного режиму вдаватися до тимчасових відступів тощо (допущен­ня приватного сектора в усуспільненій економіці і вкладення іно­земного капіталу в різноманітні галузі господарства). В 20-х роках в СРСР введено нову економічну політику, що допускає приват­ну власність та іноземний капітал, в сучасних умовах економічні реформи Ден Сяо Піна в Китаї. В країнах з тоталітарним режи­мом лівого толку перерозподілом благ між заможними і бідно­тою досягається забезпечення соціальної рівності між громадяна­ми суспільства. Встановлення комуністичних режимів, що поступово переросли в тоталітарні, сталося якраз не в передових індустріально-розвинених країнах, як вважав Карл Маркс, а в краї­нах з перехідною економікою і середнім або невисоким рівнем роз­витку індустрії. Схильними до тоталітарного режиму виявля­ються країни, де є незадоволення недемократичною владою тощо. Кінець XX ст. охарактеризувався крахом тоталітарних політич­них систем і переходом суспільств до демократичного устрою або принаймні, авторитаризму.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-29; Просмотров: 1258; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.