Поняття і структура політичного режиму

Шляхтун

Терміни і поняття

Автаркія - замкнена на себе, закрита, само­достатня система, суспільство, політичний режим.

Автократія - система управління, за якої одній особі нале­жить необмежена верховна влада.

Авторитаризм (авторитарний режим) - політичний режим як необмежена влада однієї особи чи групи осіб, яка не допускає серйозної політичної опозиції, але зберігає автономію особистості і суспільства в позаполітичних сферах.

Етатизм - політичне вчення, яке утверджує державу як соціально-історичну цінність і вищу мету суспільного розвитку.

Євгеніка - вчення про можливі методи впливу на еволюцію людства для вдосконалення його природи.

Мажоритарна виборча система - система, що ґрунтується на принципі більшості: від кожного виборчого округу обирається один депутат, який набрав найбільшу кількість голосів.

Патерналізм - державна опіка, різновид «соціального парт­нерства».

Пропорційна виборча система - система, яка передбачає розподіл місць у парламенті відповідно до кількості одержаних на виборах голосів за партійними списками.

Теократія- форма правління, за якої політична влада нале­жить духовенству, церкві.

Тоталітаризм (тоталітарний режим) — політичний режим, який передбачає загальний контроль і державну регламентацію над усіма сферами життєдіяльності людини і суспільства.

Глава 12. ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ.

Розглянуті вище поняття «форма державного правління» і «форма держав ного устрою» дають уявлення в основ­ному про організаційну структуру держави, зовнішній вияв державності. Реальна ж роль тих чи інших інститутів державної влади, дійсний стан демократії, способи владарю­вання у тій чи іншій країні знаходять свій вияв у понятті «політичний режим». За одних і тих самих форм правління політичні режими можуть бути істотно відмінними. Оскільки у здійсненні державної влади важливу роль відіграють політичні партії і різноманітні групи інтересів, то політичний режим розглядається після вивчення цих інститутів політичної системи суспільства як її функціональний аспект.

Поняття політичного режиму

Політичний режим (франц. regime, від Лат. regimen — управління) є одним із базисних понять політології. Порівняно з іншими категоріями, які розкривають форми держави, — «форма державного правління» і «форма державного уст­рою» — поняття «політичний режим» є найменш визначе­ним. Це пов'язано значною мірою із близькістю понять, із тим, що одні й ті самі явища і процеси політичного життя стосовно чогось одного можуть характеризуватись як форма державного правління, а щодо іншого — як політичний

режим. Так, під президентським режимом в одних випадках мають на увазі політичний режим, а в інших — прези­дентсько-республіканську форму державного правління, під парламентським режимом також розуміють і політичний режим, і форму правління. Такий підхід, який не розмежовує форму державного правління і політичний режим, по суті, знімає питання про ступінь демократизму держави. Форма правління сама по собі може нічого не говорити про демократизм у здійсненні державної влади. Так, у сучасному світі окремі монархії є більш демократичними державами, ніж деякі республіки. Про "ступінь демократизму у здійсненні державної влади свідчить саме характер політичного режиму.

Якщо виходити з того, що форма правління визначається відносинами між центральними органами держави, то поняттям «політичний режим» доцільно позначати характер цих відносин, здійснення державної влади в цілому, насамперед в аспекті демократизму цього процесу.

І) Відповідно, політичний режим визначається як система методів і засобів здійснення політичної (державної) влади.

Поряд із поняттям «політичний режим» використовується також поняття «державний режим» як узагальнена характе­ристика форм і методів здійснення державної влади в тій чи іншій країні. Хоча політичний режим і державний режим часто визначаються практично однаково, між ними існує і певна відмінність. Полягає вона в тому, що політичний режим виходить за межі держави як інституту і охоплює також інші політичні інститути. Він не може бути зведений до методів діяльності державних органів, а стосується й діяльності політичних партій, масових громадських об'єднань і суспільних рухів, функціонування засобів масової інформа­ції тощо. У цьому значенні політичний режим виступає як функціональний аспект політичної системи суспільства в цілому, тоді як державний режим у точному його розумінні характеризує функціонування лише держави.

Враховуючи відмінності між політичним і державним режимами, між політичною і державною владою, перший із них доцільніше було б визначати як систему методів і засобів здійснення політичної влади, а другий — державної. Однак не буде помилковим і визначення політичного режиму через

державну владу, оскільки саме вона складає основний зміст і сенс політичної влади.

Виходячи з того, що методи й засоби здійснення держав­ної влади можуть істотно відрізнятися за однакових форм державного правління, деякі науковці вважають, що категорія «політичний режим» стосується не форми здійснення державної влади, а її змісту, тобто що політичний режим не є формою держави. Так, російський правознавець К. В. Ара-новський зазначає, що «політичний режим не можна зарахо­вувати до форм державності. Це змістовна, а не формально-юридична характеристика»1.

Політичний режим, справді, більшою мірою стосується змісту державної влади, ніж форма державного правління чи форма державного устрою. Проте єдина за своєю сутністю і змістом державна влада може здійснюватись різними методами й засобами. Відмінності між цими методами й засобами визначають різновиди політичних режимів, які стосовно державної влади виступають саме формою, а не змістом.

Структура Оскільки політичний режим виступає політичного режиму функціональним аспектом політичної системи суспільства, його структуру складають ті самі елементи, що й структуру політичної системи. Це насамперед політичні інститути — держава та її структурні елементи, політичні партії, громадсько-політичні організації, а також політичні відносини, політичні норми, політична культура у їх функціональному аспекті. Стосовно держави йдеться не просто про структуру, а про характер відносин між її елементами, способи формування органів державної влади, стосунки держави з громадянами, створення нею умов для реалізації прав і свобод особи тощо. Політичні партії виступають елементами політичного режиму не як інститути політичної системи, а у взаємодії між собою, тобто як певна партійна система. Громадські організації є складо­вими політичного режиму як групи тиску. Саме таке розуміння структури політичного режиму ми знаходимо у відомого французького політолога М. Дюверже, котрий визначав цей режим як «певне поєднання системи партій, режим. Так, під президентським режимом в одних випадках мають на увазі політичний режим, а в інших — прези­дентсько-республіканську форму державного правління, під парламентським режимом також розуміють і політичний режим, і форму правління. Такий підхід, який не розмежовує форму державного правління і політичний режим, по суті, знімає питання про ступінь демократизму держави. Форма правління сама по собі може нічого не говорити про демократизм у здійсненні державної влади. Так, у сучасному світі окремі монархії є більш демократичними державами, ніж деякі республіки. Про "ступінь демократизму у здійсненні державної влади свідчить саме характер політичного режиму.

1 Арановскип К. В. Государственное право зарубежных стран. М., 1998. С. 235.

Якщо виходити з того, що форма правління визначається відносинами між центральними органами держави, то поняттям «політичний режим» доцільно позначати характер цих відносин, здійснення державної влади в цілому, насамперед в аспекті демократизму цього процесу.

| Відповідно, політичний режим визначається як система | методів і засобів здійснення політичної (державної) влади.

Поряд із поняттям «політичний режим» використовується також поняття «державний режим» як узагальнена характе­ристика форм і методів здійснення державної влади в тій чи іншій країні. Хоча політичний режим і державний режим часто визначаються практично однаково, між ними існує і певна відмінність. Полягає вона в тому, що політичний режим виходить за межі держави як інституту і охоплює також інші політичні інститути. Він не може бути зведений до методів діяльності державних органів, а стосується й діяльності політичних партій, масових громадських об'єднань і суспільних рухів, функціонування засобів масової інформа­ції тощо. У цьому значенні політичний режим виступає як функціональний аспект політичної системи суспільства в цілому, тоді як державний режим у точному його розумінні характеризує функціонування лише держави.

Враховуючи відмінності між політичним і державним режимами, між політичною і державною владою, перший із них доцільніше було б визначати як систему методів і засобів здійснення політичної влади, а другий — державної. Однак не буде помилковим і визначення політичного режиму через

державну владу, оскільки саме вона складає основний зміст і сенс політичної влади.

Виходячи з того, що методи й засоби здійснення держав­ної влади можуть істотно відрізнятися за однакових форм державного правління, деякі науковці вважають, що категорія «політичний режим» стосується не форми здійснення державної влади, а її змісту, тобто що політичний режим не є формою держави. Так, російський правознавець К. В. Ара-новський зазначає, що «політичний режим не можна зарахо­вувати до форм державності. Це змістовна, а не формально-юридична характеристика»1.

Політичний режим, справді, більшою мірою стосується змісту державної влади, ніж форма державного правління чи форма державного устрою. Проте єдина за своєю сутністю і змістом державна влада може здійснюватись різними методами й засобами. Відмінності між цими методами й засобами визначають різновиди політичних режимів, які стосовно державної влади виступають саме формою, а не змістом.

Структура Оскільки політичний режим виступає політичного режиму функціональним аспектом політичної системи суспільства, його структуру складають ті самі елементи, що й структуру політичної системи. Це насамперед політичні інститути — держава та її структурні елементи, політичні партії, громадсько-політичні організації, а також політичні відносини, політичні норми, політична культура у їх функціональному аспекті. Стосовно держави йдеться не просто про структуру, а про характер відносин між її елементами, способи формування органів державної влади, стосунки держави з громадянами, створення нею умов для реалізації прав і свобод особи тощо. Політичні партії виступають елементами політичного режиму не як інститути політичної системи, а у взаємодії між собою, тобто як певна партійна система. Громадські організації є складо­вими політичного режиму як групи тиску. Саме таке розуміння структури політичного режиму ми знаходимо у відомого французького політолога М. Дюверже, котрий визначав цей режим як «певне поєднання системи партій, способу голосування, одного або кількох типів прийняття рішень, однієї або кількох структур груп тиску»2.

1 Арановскш К. В. Государственное право зарубежных стран. М., 1998. С. 235.

На основі структурних елементів політичного режиму виокремлюються його основні ознаки: спосіб формування органів влади; співвідношення законодавчої, виконавчої і судової влади, центрального уряду та місцевого самовряду­вання; становище й роль громадських організацій і партій; правовий статус особи; встановлена законодавча система; зміст і співвідношення дозволеної і забороненої політичної діяльності; рівень економічно-господарського розвитку; політична стабільність суспільства; порядок функціонування правоохоронних та каральних органів; історичні й культурні традиції, моральні звичаї народу в ставленні до влади. Найважливішими ознаками політичного режиму є вживані процедури та способи організації установ влади і врядуван-ня, стиль прийняття публічних, тобто загальних і обов'язко­вих для всіх, рішень, відносини між державою і громадянами3. -.Важливою характеристикою політичного режиму є його легітимність (від лат. legitimus — законний). За прямого значення цього терміна легітимним є той політичний режим, який встановлений законним шляхом і спирається на зако­ни. Проте на законах у їх формально-правовому значенні можуть грунтуватися й тиранічні, диктаторські режими, засновані на гнобленні мас. Тому існує інше розуміння легітимності політичного режиму — як визнання його масами, яке спирається на їхнє переконання в тому, що саме такий режим є найкращим з усіх можливих і найбільшою мірою відповідає їхнім інтересам. Таке розуміння легітим­ності політичного режиму стосується не самого режиму, а його сприйняття (визнання) масами. Відповідне переконан­ня в масах шляхом ідеологічної обробки може бути сфор­моване будь-яким режимом. Так, під час фактичного панування антидемократичного політичного режиму за соціалізму маси були глибоко переконані в тому, ще саме цей суспільний лад є найкращим, і всіляко його підтримували, у тому числі й стовідсотковою участю у виборах органів державної влади з їх одностайним схваленням.

2 Цит. за: Шмачкова Т. В. Из основ политологии Запада (характер режимов, гражданское общество и партийные системы при демократии // Полит, исследования. 1991. № 2. С. 134.

3Див.: Рябов С. Г. Державна влада: проблеми авторитету й легітимності. К., 1996. С. 68; Політологічний енциклопедичний словник / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко, В. Д. Бабкін. К., 1997. С. 294.

Третій підхід до розуміння легітимності політичного режиму об'єднує два попередніх і стосується як самого режиму, так і його відповідності устремлінням мас. Фран­цузький політолог Ж.-Л. Кермонн вважає, що принцип легітимності режиму має на увазі відповідність політичної влади тим цінностям, на яких заснований режим. Легітим­ним є не лише той режим, який провадить у життя власні цінності, а й той, який хоча б у невиразній формі відповідає народним устремлінням; іншими словами, легітимний будь-який режим, що відповідає народному консенсусу. На практиці легітимність політичного ладу проявляється через відповідність походження і дій влади вимогам демократії4. За такого підходу ступінь демократизму політичних режимів стає їхньою найважливішою сутнісною характеристикою і основною ознакою типології, а сам режим виступає формою взаємодії держави і громадянського суспільства.

Дата добавления: 2015-06-29