Основні принципи роботи консультантів

5.3.1. Проводити перед- та післятестове консультування мають право медичні працівники (лікарі та медичні сестри), психологи, соціальні працівники, представники ОГ, що працюють у сфері профілактики ВІЛ/СНІДу (включаючи групи ЛЖВ), які пройшли спеціальну підготовку.

Протягом часу, необхідного для спеціальної підготовки достатньої кількості консультантів, консультування можуть проводити особи, які добре обізнані з цим Порядком та забезпечують виконання усіх його вимог.

5.3.2. Підготовка консультантів здійснюється:

5.3.2.1. Відповідно до цього Порядку (додаток 2 до Порядку).

5.3.2.2. Навчальними закладами, які мають кваліфікованих викладачів, навчальні програми з ДКТ та здійснюють підготовку медичних працівників, психологів, соціальних працівників за умови включення в навчальні програми курсу з ВІЛ-інфекції з основами ДКТ.

5.3.2.3. Проектами міжнародної технічної допомоги, які діють на підставі меморандумів про взаєморозуміння та співпрацю у сфері охорони здоров’я: між урядами країн; між окремими міжнародними і національними організаціями чи проектами міжнародної технічної допомоги та МОЗ України.

5.3.2.4. Шляхом постійного методичного керівництва та супервізії послуг консультантів кваліфікованими спеціалістами.

1. Принцип „розуміння замість засудження” (гуманізму)	Кожну людину потрібно сприймати такою, якою вона є, і надавати їй можливість для виявлення як позитивних, так і негативних власних відчуттів, не засуджуючи їх, а приймаючи до сумісного усвідомлення
2. Принцип «добровільності замість контролю»	Кожна людина має право на самовизначення того, яка допомога їй потрібна та яку вона хоче приймати
3. Принцип «конфіденційності інформації особи, що звернулась за консультацією»	Кожна людина має право на повагу та збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються
4. Принцип «щирих та довірливих взаємовідносин пацієнта та консультанта»	Взаємовідносини пацієнта і консультанта мають бути відкритими, чесними, довірливими. Професіонал не дозволяє собі робити нічого такого, що суперечить інтересам пацієнта
5. Принцип «тісного спілкування з родиною пацієнта»	Захист та допомога кожному пацієнту можуть бути забезпечені тільки у співпраці з його родиною. Кожна родина, яка має проблеми з ВІЛ-інфекцією, може розраховувати на надання дієвої психо-соціальної підтримки, щоб таким чином усунути існуючі проблеми та попередити появу інших
6. Принцип «допомоги для самодопо- моги (активність замість пасивності)»	Кожна людина, якій надається допомога, не повинна бути безпорадною та залежною, а, навпаки, має здійснювати активні самостійні дії з вирішення своїх життєвих проблем. Консультант повинен надавати пацієнту можливості для самостійної побудови свого життя
7. Принцип «комплексної допомоги»	Будь-яка допомога повинна розглядатись у сукупному контексті проблемних життєвих обставин і тому здійснюватись у співпраці з усіма зацікавленими установами, організаціями та закладами

5.3.4. Для якісного та ефективного виконання своїх обов‘язків консультант повинен:

достатнім запасом сучасної інформації про ВІЛ-інфекцію, її клінічні прояви та бути обізнаним з новітніми розробками з діагностики та лікування СНІДу;

практичними уміннями та навичками консультування (активне слухання, з’ясування без засудження стверджень пацієнта, сприяння прийняттю рішень, спроможність переконання, організація та участь у рольових іграх тощо);

навичками саморегуляції, нейтралізації стресового навантаження, психоемоційного виснаження.

5.3.4.2. Вміти: встановлювати позитивні стосунки з пацієнтом, що базуються на основі довіри, розуміти почуття пацієнта, його проблеми з урахуванням індивідуально-психологічних, вікових, статевих та соціальних особливостей пацієнтів;

відділяти та переборювати свої особисті почуття, ставлення і упередження від консультаційних взаємостосунків;

сприяти обізнаності пацієнта та через оцінку власного ризику інфікування сприяти його рішенню щодо зниження цього ризику;

використовувати зрозумілу для пацієнта мову;

розпізнавати найбільш поширені психосоціальні та клінічні ускладнення, що пов'язані з інфікуванням ВІЛ: підвищену тривожність, депресію, нав'язливі ідеї, схильність до самогубства, потребу та пошук можливості помсти тощо;

тактовно та доброзичливо контактувати з колом осіб, різних за фахом, освітою та способом життя.

Крім того, при проведенні групового консультування /інформування консультант повинен вміти справлятись зі складними ситуаціями, що можуть виникнути у групі:

вміти спілкуватись із занадто категоричними, домінуючими членами групи;

залучати до роботи тихих, сором’язливих, однак все ж уважних учасників;

дозволяти всім учасникам висловити свою думку;

вміти поводитись з людьми, які дають вихід своїм емоціям в групі;

бути неупередженим та сприйнятливим до будь-яких переконань (релігійних, культурних, медичних тощо) членів групи;

утримуватись від «читання лекцій» групі, дозволяти її учасникам в процесі спілкування дізнатися щось нове з досвіду інших членів групи;

поводитись як один з учасників, а не як вчитель у класі.

про особливості (спосіб) життя ВІЛ-позитивних осіб, осіб з груп підвищеного ризику інфікування тавмітитактовно обговорювати з ними інтимні питання, пов’язані з ризиком інфікування, в тому числі фактори мотивації щодо небезпечних моделей поведінки;

про служби та організації, які надають підтримку ЛЖВ та особам з груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ.

5.3.4.4. Постійно самостійно удосконалювати рівень знань та навичок, брати участь у спеціальних конференціях, тренінгах, семінарах, при можливості – в обговореннях клінічних випадків.

Не перевищувати свої повноваження під час консультування, не надавати інформацію та рекомендації, які перевищують рівень підготовки та компетентності консультанта. У разі відсутності необхідних знань – рекомендувати відповідного фахівця.