Червня (27 червня) — Благовірного князя Мстислава, у святому хрещенні Георгія, Хороброго, Новгородського

Благовірний князь Мстислав був нащадком великих князів Київських: прадіда Володимира Мономаха, діда Мстислава Володимировича та батька Ростислава Мстиславича (пам’ять 14(27) березня).

У святому хрещенні був наречений ім’ям Георгій. Уже в 1168 році був співучасником перемоги багатьох руських князів, яких зібрав його батько — князь Ростислав, над половцями. Приймав він участь і в інших князівських походах, де також прославився винятковою мужністю і героїзмом.

Після смерті батька Ростислава Мстиславича почала розгорятися боротьба за столицю Київської держави — Київ, а особливо, коли на нього почав зазіхати Володимирський князь Андрій Боголюбський. З великим обуренням слухав князь Мстислав вимоги Андрія Боголюбського про те, щоб Ростиславичі залишили Київ, які були передані його послом. Проте князь Мстислав був не з лякливих і звелів постригти тому послу голову і бороду та й відправити його назад зі словами для Андрія:

«До цих пір ми поважали тебе, як батька, але коли ти розмовляєш з нами як зі слугами і простими людьми — ідемо на Суд Божий!»

50 тисяч війська послав завойовник на Київ. Першу сутичку разом з військом свого брата Давида Мстислав розпочав такими словами:
«Браття! Вдаримо з поміччю Господа і святих мучеників Бориса і Гліба!»

Ці слова дали зрозуміти Боголюбському, що він має справу із серйозним супротивником, але Київ був знищений до тла.

Мстислав з військом розмістився у Вишгороді, а військо північне протягом десяти тижнів стояло навколо нього і нічого не могло вдіяти. Ішов 1173 рік.

Стіни Вишгородської фортеці були нікчемними, такими, що її можна було розібрати руками. Але ж свою святиню захищав істинний Витязь!

Воїни князя Мстислава здійснювали щоденні успішні вилазки, доки не дочекалися допомоги князя Ярослава з Волині та вдарили по ворогах разом. Весь неприятельський стан став здобиччю дружин Мстислава і Ярослава, полоненим і жертвам не було ліку, інші втікали хто куди міг.

Піднявши руки до неба, мужній князь Мстислав прославив захисників Вишгорода святих страстотерпців Бориса і Гліба. За таку славну перемогу він отримав ім’я Хороброго.

Проте такою славною перемогою князь Мстислав ніколи не гордився, не вступав в міжкнязівські усобиці, щедро роздавав милостиню нужденним та допомагав православним обителям.

Тимчасом народне віче, що зібралося у волелюбному Новгороді, почало кликати князя Хороброго до себе. Він же відповідав:

«Не залишу братів своїх та отчини».

«А ми хіба не твоя отчина?», — умовляли його новгородські посли.

То ж радості у жителів вільного міста Новгорода не було меж, коли в 1179 році благовірний князь Мстислав Хоробрий до них таки прибув. Відомого своїми військовими доблестями князя новгородці обрали одностайно. На підтвердження цього князь Мстислав негайно звільнив новгородські і псковські землі від естонських завойовників, спровадивши їх на свої землі, аж до моря.

Та небагато днів залишалося хороброму і благородному князеві Мстиславу в його земному житті. Він повелів нести себе в церкву і, причастившись Святих Божественних Тайн, тихо спочив.

Сталося це 14 червня 1180 року. Вдячні новгородці поховали його в приділі Різдва Пресвятої Богородиці в Соборі Святої Софії.

Червень за старим стилем (Липень за новим стилем)

Дата добавления: 2015-06-30