Жовтня (23 жовтня) — Преподобного Мефодія Почаївського

У Волино-Почаївському патерику (М. 1888) не знаходимо відомостей про чернече життя на Почаївській горі до 1240 року, тобто до приходу туди київських ченців-біженців від татаро-монгольського нашестя. Проте народні передання свідчили, що чернече пустельницьке життя розпочалося там раніше. Про це написав у Волинських єпархіальних відомостях за 1896 рік протоієрей Н. Трипольський. Про це також йдеться у ґрунтовній праці митрополита Іларіона (Огієнка) «Свята Почаївська лавра», яка, слава Богу, збереглася до нашого часу, подолавши всі перепони безбожної влади у XX ст.

Мабуть, немає у Патерику згадок про той час тому, що справді то були народні передання й зафіксовані вони в рукописному творі польською мовою «Монастир-скит». Була на ньому й дата його завершення — 13 липня 1732 року і зберігався він у Лаврському архіві.

Отож згідно з тими переданнями, ще наприкінці XII ст. біля Почаївської гори жив побожний чоловік, якого звали Туркул, і володів навколишніми землями. Сталося так, що уві сні йому з’явилася Божа Мати, а невдовзі до нього прийшов досить поважний за віком чернець з Афону, на ім’я Мефодій. Із розповіді Туркула про те диво, чернець зрозумів, що Мати Божа обрала Почаївську гору місцем свого перебування й тут треба ставити монастир. А щоб залишити там якусь побожну пам’ятку, Мефодій на високій липі очистив від кори частину стовбура й намалював образ Пресвятої Богородиці. Розповіді Мефодіяпро Святу Гору Афон посіяли в душі Туркула бажання віддати Почаївську гору під обитель для ченців.

Невдовзі Мефодій повернувся на Афон, а в Туркула також виникло бажання подорожувати по Святих місцях. Вірогідно, він побував у Києві, а потім відбув на Афон. Там і розповів про своє рішення отцю Мефодію та умовив його повернутися у Волинський край.

Зрозумів отець Мефодій, що заснування чернечої обителі на Почаївській горі покладається саме на нього. У 1219 році вони разом повернулися з Афона, а вже наступного року завдяки праці 12-ти будівників були споруджені монастирські келії й церква Преображення Господнього. Її й освятив отець Мефодій, який і став першим настоятелем цієї обителі. Це був невеликий пустинно-жительний монастир, туди ж вступили і 12 будівників. Адже на його спорудженні трудилися разомі отець Мефодій, і будівники.

Настоятель монастиря багато працював і на освітній ниві. Він заснував школу, у якій було зібрано багато рукописних книг, склав пояснення до Нового Заповіту під назвою «Учительна Євангелія.» Упокоївся преподобний Мефодій у 1228 році, уже зовсім у поважному віці (137 років) і був похований у монастирі. На його могилі лежав великий камінь з написом: «Здесь лежит возобновитель и страж места святого.»

Отож і є всі підстави вважати преподобного Мефодія засновником Святої Почаївської лаври, тому й зображений він на іконі разом з преподобним Іовом Почаївським (пам’ять 28 жовтня (10 листопада)). На загальній іконі Собору Волинських святих вони також разом, стоять на колінах з іконою Почаївської Богоматері попереду всіх святих землі Волинської.

Дата добавления: 2015-06-30