Грудня (24 грудня) — Преподобного Никона Сухого, Печерського, у Ближніх печерах

«Пам’ятайте в’язнів, ніби і ви з ними були в кайданах…» (Євр., 13, 3). Так заповідав Святий Апостол Павло в Посланні до євреїв, а ми доречно згадаймо про чудеса блаженного в’язня Никона, преподобного Києво-Печерського, у долі якого проявилася сила Господня, що звільняє від пут в’язнів своїх.

Никон був сином багатих і знатних батьків, що проживали у Києві. Проте вже в молоді роки, заради Ісуса Христа, він залишив усе багатство і став ревним ченцем Києво-Печерського монастиря.

У 1096 році, коли на Київ напав половецький хан Боняк, ченці Печерські Никон, Євстратій та інші потрапили в полон, і Никона було забрано до Половецької Землі. Варвари немилосердно поводилися з в’язнями — ті були закуті в залізні кайдани. Якийсь христолюбець прибув з Києва і хотів викупити Никона з полону, але той відмовився, викуплено було багато інших невільників. Повернувшись назад, він розповів про блаженного Никона його родичам і ті негайно прибули до Землі Половецької, маючи великі статки для його викупу. Проте блаженний дав їм таку відповідь:

«Не витрачайте даремно своє майно. Адже, якби хотів Господь мати мене вільним, то не віддав би до рук оцим беззаконникам тому, що Сам віддає в тяжкий полон тих, кого хоче». «… невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати?» (Іов., 2, 10). Розчаровані родичі забрали свої численні багатства й повернулися до Києва. Половці, яким нічого не дісталося, почали безжально мордувати Никона. Протягом трьох років він був ув’язнений, його мучили вогнем, ножами різали тіло, тримали на палючому сонці, а взимку — на снігу й морозі, по два-три дні не давали їжі. І все це безбожні половці робили для того, щоб він викупив себе. За час перебування в неволі було багато чудес від блаженного Никона. Він благодатно зцілив невільників, які занедужали з голоду, тяжких робіт і нестатків та ще й учинив так, що вони таємно втекли додому.

А ще було, що його хазяїн — половець теж тяжко захворів і вже збирався помирати та наказав своїм жінкам і дітям розіп’яти блаженного Никона на своїй могилі. Проте блаженний, прозрівши, що той половець врешті покається, своїми молитвами до Господа зцілив його і себе вберіг від тілесної смерті.

Преподобний Никон увесь час молився Господу і дякував йому за все, а своїм мученикам відповідав: «Христос звільнить мене з рук ваших задарма. Явився мені брат мій Євстратій і сказав: «На третій день будеш ти в монастирі ради молитов святих Антонія і Феодосія та тих чорноризців, що з ними»"… «Отут і перелякався хозяїн-половець, що преподобний Никон втече та й перерізав йому сухожилля на ногах і приставив до нього посилену варту. Проте вже третього дня о шостій годині він став невидимим для тієї варти, яка лише почула голос:. «Хваліть Господа з небес!» (Пс, 148, 1).

Також незримо його було перенесено до Печерської Церкви Пресвятої Богородиці в той час, коли там на Божественній Літургії почали співати причасний стих. Тут же біля преподобного зібралася вся братія й почала розпитувати, де він узявся. Спочатку Никон хотів утаїти те велике чудо, що з ним сталося, та коли всі побачили, скільки на ньому тяжкого (і заліза, і скільки ран на тілі), довелося йому відкрити істину. А коли він не дозволив знімати з ніг і рук кайдани, то ігумен мовив: «Брате, якби бажав Господь тримати тебе в недолі, то не визволив би звідтіля. Нині ж скорися волі нашій!» Кайдани було знято й перековано на потреби вівтаря. Минуло чимало часу і з половцями було укладено мир.

Той половець, що тримав преподобного Никона у неволі, приїхав у Київ, та з цікавості зайшов до Києво-Печерського монастиря. Яке ж було його здивування, коли він побачив свого колишнього бранця. Про всі події він розповів ігумену і братії. Сам же він прийняв рішення не повертатися на батьківщину і разом з усіма своїми родичами прийняв Святе Хрещення. Потім прийняв чернечий постриг і був прислужником у свого колишнього бранця Никона до кінця його днів. Закінчив він своє життя в каятті в Печерському монастирі.

Названо Никона в нашому пом’яннику «Сухим», тому що, ще перебуваючи в полоні, від тих тортур зійшов кров’ю, згнив від ран та всохся, але в сухості своїй він палав любов’ю до Бога і по смерті прийняв нетління тіла свого.

Свята Православна Церква прикликає віруючих звертатися до Печерського чудотворця під час важких випробувань та скорбот тому, що преподобний Никон помагає своїми молитвами всім нещасним, а особливо тим, хто знаходиться у неволі. Преставився преподобний Никон 11 грудня 1101 року (за даними Енциклопедичного довідника Бронгауза і Єфрона). Мощі його спочивають у Ближніх (Антонієвих) печерах, а пам’ять відзначається ще 28 вересня (11 жовтня) разом зі всіма Києво-Печерським угодниками, що в Ближніх печерах спочили, та в другу неділю Великого посту.

Дата добавления: 2015-06-30