Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Природний заповідник

«Єланецький степ»

 

 

Природний заповідник "Єланецький степ" створений Указом Президента України 17 липня 1996 року. Його організації передувало існування на цій території заказника об­ласного підпорядкування "Єланецький", а ще до нього у 1980 році був створений заказник

місцевого значення "Роза". Саме з того часу бере початок історія збереження ділянок цілинного степу в Правобережній Україні.

Природний заповідник "Єланецький степ" розташований у Єланецькому та частково в Новоодеському районах Миколаївської області й займає площу 1675,7 гектарів.

Заповідник призначений для збережен­ня та відтворення степових природних ком­плексів Правобережної України. Він був організований задля охорони найбільшої у Північно-Західному Причорномор'ї ді­лянки цілинного степу і є першим і, поки що, єдиним степовим заповідником у Правобережній Україні. Його мета — збереження та відновлення типчаково-ковилового степу, не представленого на заповідних територіях України. У вольєрі заповідника в напіввільному стані утримуються бізони американські, ку­лани, олені плямисті, лані європейські, байбаки. В заповіднику створена екологічна стежка, маршрут якої про­ходить біля вольєру. Відвідувачі ма­ють нагоду ознайомитися з історією появи заповідника, його рослинним і тваринним світом, побачити на власні очі спосіб життя мешканців вольєру. Маршрут по стежці діє з початку квітня до середини жовтня.

Природний заповідник "Єланецький степ" знаходиться у межах Дністровсько-дніпровської провінції Північностепової підзони Степової зони, на степових відрогах Придніпровської височини Південнобузько-Дніпровського межиріччя. Територія заповідника являє собою яружно-балковий комплекс, який включає нижню частину кількох великих балок (Прусакової, Орлової та Рози), що нале­жать до гідрографічної мережі річки Громоклії — лівого допливу Інгулу. Днища цих балок широкі й вирівняні, а схили порізані різними за розмірами переважно сильно задернованими ярами. Крутизна схилів звичайно не перевищує 15°, але в окремих місцях досягає 30—40" і більше. Саме завдяки значному ерозійному почленуванню, заповідник суттєво відрізняється від суміжних територій, що зазнали суттєвого антропогенного пресу. Специфічною особливістю рельєфу "Єланецького степу" є об­маль вододільних ділянок, «які були розорані на початку 20 століття. Привододільні ділянки території заповідника були порушені надмірним ви­пасом, кар'єрними розробка­ми вапняку та лісомеліорацією

напередодні заповідання.

Найпоширенішими ґрунто­утворювальними породами є леси, а на схилах балок — вапнякова жорства, мергелі суглинки. Характерною озна­кою ландшафту заповідника, яка надає йому мальовничості, є виходи вапняків, котрі місцями утворюють досить високі і круті стінки. Подекуди по днищах балок виходять червоні граніти, великі брили яких надають усьому ландшафту особливої своє­рідності.

Клімат на території заповідника помірно континентальний з теплим тривалим літом, частими посухами та суховіями. Середньорічна температура повітря +8,4"С, середня температура січня складає -4—5°С, а липня — +22°С. Максимальна температура (липень) сягає +38°С, мінімальна (січень) —-23 "С. Середньорічна сума опадів 438 мм, найбільша їх кількість (до 300 мм) випадає у вигляді злив у теплу пору року, особливо в червні—липні.

У ґрунтовому покриві переважають чорноземи звичайні малогумусні, на схилах — щебенюваті.

Рослинний світ. Незважаючи на відносно невеликі розміри, територія заповідника відзначається значним ландшафтним різноманіттям, що й зу­мовлює багатство його рослинного та тваринного світу. Природна рослинність представлена переважно справжніми степами різних варіантів та їх кам'янистими різновидами, а також лучно-степовими, лучними, лучно-болотними та оригі­нальними чагарниково-деревними комплексами.

У складі флори зареєстровано 492 види рослин, серед яких є регіонально-рідкісні та ендемічні. До Червоної книги України занесено 12 видів (зокрема, 5 видів ковили: волосиста, Лессінга, найкрасиві­ша, українська та вузьколиста, астрагали шерстистоквітковий та пухнастоквітковий, сон чорніючий, дрік скіфський тощо). 7 видів рос­лин, поширених у заповіднику, занесені до Європейського червоного переліку (гвоздика ланцетна, смілка бузька, карагана скіфська, перлівка золотопускова). Ендемічних рослин тут 32 види, частина з яких (астрагал одеський, зіновать Скробічевського, гвоздика прибузька та інші) є вузькими ендемами вапнякового субкомплексу та гранітних відшарувань середнього Побужжя. Різноманіття рослин у всі сезони створює неповторну красу краєвидів заповідника, забарвлює їх у різноманітні кольори, одягає степ у пухнасті ковилові ковдри, прикрашає його квітучим різнотрав'ям.

За складом і територіальним розподілом рослинності заповідник "Єланецький степ" помітно відрізняється від інших степових заповідників України тим, що в ньому майже половину площі займають перелоги різного віку. Через це, поряд із охороною ділянок цілинного степу, одним з основних завдань заповідника є відновлення природної рослинності на трансформованих ділянках. Цей надзвичайно актуальний напрям діяльності надає заповіднику "Єланецький степ" особливого значення.

Тваринний світ. Незважаючи на значну господарську освоєність навколишніх територій та наслідки колишнього господарювання в самому заповіднику, його тваринний світ зберіг головні зональні риси. На території сучасного заповідника та його найближчих околиць мешкає приблизно 1500 видів безхребетних тварин, з них 158 видів є рідкісними або регіональне рідкісними і потребують охорони, більше третини їх занесено до Червоної книги України (ктир гігантський, 16 видів перетинчастокрилих, зокрема, сколія степова, джмелі моховий, лезус, вірменський, глинистий і яскравий, 32 види метеликів), а до Європейського червоного переліку занесено 8 видів безхребетних (зокрема, сатурнія грушева, товстун багатобугорчатий, дибка степова). Близько 40 відсотків безхребетних становлять мешканці степу, а решту — різних деревно-чагарникових угруповань, лук, а також види, що не віддають переваги жодному біотопу.

Загальна кількість зареєстрованих у заповіднику хребетних тварин становить 153 види. З них 20 видів включено до "червоних переліків" різного рівня (полози чотирисмуговий та жовточеревий, шпак рожевий, канюк степовий, лелека чорний, сорокопуд сірий, борсук тощо). Найбільшим різноманіттям відрізняються птахи — 105 видів і ссавці — 34 види. Плазунів виявлено 7, а земноводних — 6 видів. Цікавою особливістю є значна щільність популяції полоза чотирисмугового, або Палласового, який трапляється майже на всіх ділянках заповідника, проте перевагу віддає стрімким, місцями кам'янистим і не дуже зарослим чагарниками схилам балок. Інша прикметна ознака тваринного світу заповідника полягає у надзвичайно високому поширенні хижаків, насамперед дрібних соколів, лунів, сов. З інших цікавих видів трапляється сиворакша, змієїд, орел-карлик. Серед ссавців переважають дрібні гризуни, зокрема, нориця луч­на, а з хижих ссавців — лисиця, трапляються ласка, тхір степовий, інколи вовк. З диких копитних в заповіднику мешкає козуля, зустрічається дикий кабан.

Відсутність великих тварин, які в прадавні часи були притаманні степовим екосистемам, нині ком­пенсується спробами розведення їх у спеціальному вольєрі площею близько 70 га. Передбачається, що у майбутньому такі представники копитних, як кулани, олені плямисті, лані європейські та інші
стануть функціональною ланкою відновленого сте­пового комплексу заповідника.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Теннесси Уильямс. Стеклянный зверинец 5 страница | В лицо бросали мне
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-30; Просмотров: 1080; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.