Організація оборотних коштів підприємств

Організація оборотних активів – це встановлення на під­приємствах необхідного складу та структури оборотних акти­вів, визначення потреби в них та джерел їх формування, а та­кож контроль за зберіганням та ефективністю їх використання.

Організація оборотних активів побудована на таких прин­ципах:

- створенні мінімального обсягу оборотних активів, що за­безпечує неперервність процесу виробництва та обігу, а також їх ефективне використання;

- раціональному розміщенні наявних оборотних активів за сферами відтворювального процесу в межах підприємства;

- формуванні та поповненні оборотних активів за рахунок власних та позикових джерел залежно від обсягів вироб­ництва;

- створенні фінансових резервів;

- контролі за рухом оборотних активів.

Оборотні активи підприємств класифікуються за трьома ознаками:

- залежно від участі їх у кругообігу;

- за методами планування, принципами організації та регу­лювання;

- за джерелами формування.

Залежно від участі в кругообігу оборотні активи поділя­ються на активи у сфері виробництва та у сфері обігу. Вста­новлення оптимального співвідношення оборотних активів, що перебувають у цих сферах, сприяє ефективнішому їх ви­користанню. Водночас, що більшою є питома вага оборотних активів у сфері виробництва та меншою у сфері обігу, то ефек­тивніше вони використовуються. Отже, важливим напрямком підвищення ефективності використання оборотних активів на підприємствах є вдосконалення їх розподілу за стадіями круго­обігу, зниження питомої ваги фондів обігу.

Залежно від методів планування, принципів організації та регулювання оборотні активи поділяються на нормовані та ненормовані.

Нормованими називають оборотні активи, за якими об­числюється норматив. До них належать виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво, витрати май­бутніх періодів та ін. Обчислення нормативів (мінімальної потреби) за цими видами оборотних активів дає можливість забезпечити їх ефективне використання та нормальний про­цес виробництва.

Ненормованими є оборотні активи, за якими норматив не обчислюється. До них належать грошові кошти в касі та на ра­хунках у банках, кредиторська заборгованість та ін.

Нормування оборотних активів може здійснюватися трьо­ма методами: прямого рахунку, аналітичним та методом кое­фіцієнтів.

Метод прямого рахунку полягає в тому, що спочатку ви­значаються відповідно до діючого порядку норми та нормати­ви за окремими елементами оборотних активів, а потім дода­ванням їх сум – сукупний норматив.

Аналітичний метод виключає розрахунок нормативу за окремими елементами оборотних активів, а сукупний норматив на запланований рік обчислюється, виходячи з чинного нормативу в поточному році, скоригованого на зміну обсягу виробництва (обсягу товарної продукції) та розміру приско­рення обігу оборотних активів у запланованому році.

Застосування методу коефіцієнтів нормативів власних оборотних активів на запланований рік розраховується за нор­мативом, що діяв у попередньому році, і розміром змін відпо­відних запасів та витрат у запланованому році.

Використання того чи іншого методу розрахунку нормати­ву власних оборотних активів залежить від часу функціону­вання та економічного становища підприємств. При створенні підприємств, а також в умовах їх функціонування для розра­хунку нормативів власних оборотних активів найдоцільніше застосовувати метод прямого рахунку.

6.3. Визначення потреби в оборотних коштах

Розмір власних оборотних активів, необхідних підприєм­ству для забезпечення нормальної діяльності, встановлюється нормуванням.

Нормування – це процес обчислення частини оборотних активів (запасів та витрат), потрібної підприємству для за­безпечення нормального, неперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків. Основним завданням нор­мування є розробка на кожному підприємстві економічно об­ґрунтованих норм та нормативів власних оборотних активів, що забезпечують прискорення обороту та найефективніше ви­користання матеріальних і фінансових ресурсів.

Нормування оборотних активів включає розробку та вста­новлення на підприємствах спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва тощо, а також розрахунок нормативу власних оборотних активів у гро­шовому вираженні на кінець року, кварталу.

Норма – це обчислювана у встановленому порядку за кож­ним видом оборотних активів відносна або мінімальна їх вели­чина, необхідна для розрахунку нормативу. За одними видами оборотних активів норма обчислюється в абсолютних величи­нах (гривнях, копійках), за іншими – у відносних величинах (відсотках). Розроблені норми діють кілька років і перегляда­ються при зміні технології виробництва, номенклатури продук­ції, що випускається, умов матеріально-технічного постачання.

Норматив – це мінімальний розмір власних оборотних ак­тивів у грошовому вираженні, необхідний підприємству для забезпечення нормального безперервного процесу виробни­цтва, реалізації продукції та розрахунків. Нормативи власних оборотних активів мають ураховувати потреби підприємства в активах не тільки для основної діяльності, а й для капітального ремонту будинків, споруд, що виконується господарським спо­собом, а також для допоміжних підприємств та інших служб підприємств, що не перебувають на самостійному балансі.

Норми та нормативи обчислюються шляхом складання спеціальних розрахунків за кожним видом оборотних активів, що нормуються. Визначаються нормативи на кінець планового року за окремими видами оборотних активів шляхом множен­ня норми на обсяг (одноденну витрату) нормованих цінностей або витрат виробництва, що враховуються. Дані, необхідні для розрахунку норм та нормативів за окремими елементами нор­мованих оборотних активів, беруть з відповідних видів бухгал­терської звітності (балансів тощо) і таблиць виробничо-фінан­сового плану.

Нормування власних оборотних активів за їх окремими елементами:

1. Розрахунок нормативу власних оборотних активів на си­ровину, основні матеріали та напівфабрикати

Норматив власних оборотних активів на сировину, основні матеріали та напівфабрикати визначається у грошовому вира­женні множенням вартості їх однодобової витрати в заплано­ваному році на норму оборотних активів у днях:

Н = О х N (6.1)

де О – однодобова витрата сировини, матеріалів та напівфа­брикатів, грн.;

N – норма оборотних активів, днів.

Денні витрати сировини, матеріалів та напівфабрикатів ви­значаються діленням вартості їх річної (квартальної) витрати в запланованому році на 360 (90) днів.

Денна потреба визначається за формулою:

Д = , натур. один. або грн. (6.2)

де М_ЗАГ – загальна потреба в цьому виді ресурсів, натур. один. або грн.

Норма оборотних активів за кожним видом або за однорід­ною групою матеріалів враховує час їх перебування в поточно­му, страховому, транспортному, технологічному запасах, а та­кож час, необхідний для відвантаження, доставки, прийняття та складування матеріалів. Підсумовуючи визначені за окремими операціями норми оборотних активів за відповідними видами сировини, матеріалів та напівфабрикатів, отримують загальну норму. Множенням загальної норми на вартість однодобової витрати відповідного виду цінностей визначають норматив.

М_ЗАГ = (6.3)

де q₁ – маса (площа) заготовки однієї деталі (виробу) і-го виду, натур. одиниць.

Якщо найменувань сировини та матеріалів багато і вони надходять від багатьох постачальників, що утруднює розраху­нок норми за окремими її елементами (доставка, приймання, зберігання тощо), визначають норму в середньому за всіма матеріалами, виходячи з фактичних даних про вартість їх витрат у звітному році та розміру їх середнього залишку. При цьому середній залишок визначається на підставі звітних даних за кварталами діленням на 4 суми половини залишку на початок та кінець року плюс повні залишки на початок II, III та IV квар­талів. Норма у днях обчислюється діленням середньорічного залишку сировини та матеріалів за попередній звітний рік на їх одноденну витрату в цьому самому році. Множенням вартості однодобової витрати сировини та матеріалів у запланованому році на норму оборотних активів у днях визначають норматив власних оборотних активів за сировиною та матеріалами.

Норматив власних оборотних активів на запаси палива.

Запаси пального на підприємствах створюються у роз­мірі мінімальних залишків з урахуванням змін його спожи­вання (витрат) у запланованому році. Норматив за цим видом цінностей визначається аналогічно обчисленню нормативу за сировиною, основними матеріалами та купованими напів­фабрикатами шляхом множення розрахованої норми запасу у днях на вартість одноденної її витрати на виробничі та неви­робничі потреби в запланованому році. При цьому норматив обчислюється за всіма видами палива (крім газу), що вико­ристовуються на технологічні цілі та господарські потреби виробництва.

Норматив власних оборотних активів на допоміжні мате­ріали.

Норматив власних оборотних активів на допоміжні матері­али визначається множенням норми запасу у днях на вартість їх одноденної витрати, що визначається кошторисом витрат на виробництво. При цьому норми за видами допоміжних матері­алів обчислюються в тому самому порядку, що й за основними матеріалами.

Норматив власних оборотних активів на запаси тари.

Норматив на запаси тари обчислюється множенням норми у днях на вартість однодобового обороту (витрати) тари за її ви­дами. Норма оборотних активів за тарою визначається залежно від джерел її надходження (способу заготівлі) та порядку вико­ристання. Розрізняють тару куповану, власного виробництва, з поверненням та без повернення. За купованою тарою, при­значеною для пакування готової продукції, норма оборотних активів встановлюється так само, як за сировиною, основними матеріалами та купованими напівфабрикатами, виходячи з ін­тервалів поставок. При цьому враховується час перебування тари в дорозі, на складі, ремонті, промиванні, у поточному та страховому запасі.

Норматив власних оборотних активів на запасні частини для ремонту.

Норматив на запасні частини для ремонту машин, устатку­вання та транспортних засобів можна обчислювати двома ме­тодами: прямого рахунку та укрупненим.

За методом прямого рахунку вартість і кількість запасних частин, необхідних для капітального та поточного ремонтів у запланованому році, визначаються за кошторисами, що скла­даються на ремонт відповідних видів машин, транспортних засобів та устаткування. Однак оскільки цей метод складний, розрахунок нормативу на запасні частини можна виконати укрупненим методом.

За укрупненим методом норматив обчислюється, виходячи з норми, що визначається в абсолютних величинах, і вартості машин, устаткування та транспортних засобів. Норма оборот­них активів визначається в абсолютних величинах діленням вартості середньорічного залишку запасних частин на середню вартість машин, транспортних засобів та устаткування, а нор­матив – множенням норми (у гривнях, копійках) на балансову (початкову) вартість машин, транспортних засобів та устатку­вання на кінець запланованого року.

Норматив для малоцінних та швидкозношуваних пред­метів визначається окремо для кожної групи незалежно від характеру їх використання у виробництві: господарський ін­вентар, спеціальний одяг і взуття, спеціальний інструмент і пристосування і т.д.

2. Розрахунок нормативу власних оборотних активів на не­завершене виробництво

До витрат у незавершеному виробництві належать усі ви­трати, вкладені у вартість розпочатих, але не завершених ви­робів, що перебувають на різних стадіях виробничого процесу з моменту першої операції до здачі готової продукції на склад.

Норматив оборотних активів, що виділяються на заснуван­ня незавершеного виробництва, залежить від обсягу та складу продукції, що виробляється, тривалості виробничого циклу, собівартості продукції та характеру збільшення витрат у про­цесі виробництва.

Норматив власних оборотних активів у незавершеному ви­робництві обчислюється за формулою

, (6.4)

де В_О – однодобові витрати на виробництво продукції у IV кварталі, грн.;

Д_В.Ц. – тривалість виробничого циклу, днів;

К – коефіцієнт наростання витрат.

Однодобові витрати визначаються діленням на 90 витрат на обсяг випуску валової продукції в оцінці за виробничою со­бівартістю IV кварталу запланованого року.

Тривалість виробничого циклу відображає час перебуван­ня продукції в незавершеному виробництві від першої техно­логічної операції до повного виготовлення продукції та здачі її на склад. Вона визначається на основі технологічних карт та інших планових нормативів виробництва за кожним виробом у календарних днях. До тривалості виробничого циклу включа­ється час, витрачений на обробку деталі (технологічний запас), час на транспортування деталей від одного робочого місця до іншого і здавання готової продукції на склад (транспортний запас), час перебування виробів, що обробляються, між окре­мими операціями (оборотний запас), час перебування виробу у страховому запасі.

Коефіцієнт наростання витрат відображає характер збіль­шення витрат у незавершеному виробництві за днями вироб­ничого циклу.

При рівномірному розподілі витрат він обчислюється за формулою:

, (6.5)

де А – витрати, які здійснюються одноразово на початок ви­робничого циклу;

Б – подальші витрати, які включаються до собівартості продукції.

При нерівномірному зростанні витрат за днями виробничо­го циклу, цей коефіцієнт обчислюється за формулою:

К = , (6.6)

де С – середня вартість виробу в незавершеному виробництві, грн.;

В – виробнича собівартість виробу, грн.

Середня вартість виробу в незавершеному виробництві об­числюється як середньозважена величина витрат, що припадає на кожен день виробничого циклу, і кількості днів їх знахо­дження у процесі виробництва.

3. Норматив власних оборотних активів на запаси готової продукції

До готової продукції належать вироби, завершені у вироб­ництві, прийняті відділом технічного контролю та здані на склад.

Норматив оборотних активів на залишки готової продукції (Н_Г.П.) визначається як добуток норми оборотних активів у днях на вартість однодобового випуску товарної продукції в наступ­ному році за виробничою собівартістю:

(6.7)

де, З – одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю (грн.); Р – норма запасу оборотних коштів для готової продукції

(днів).

Норма оборотних активів на запаси готової продукції

складається з таких елементів: часу, необхідного для комплек­тування виробів для постачання; часу на пакування продукції; часу на оформлення та здачі банку платіжних документів. Час на зазначені операції визначається розрахунково (хронометра­жем). При великій номенклатурі продукції, що випускається, виокремлюються основні види виробів, що становлять 70-80 % загального обсягу випуску.

За ними розраховується середньозважена норма оборотних активів, яка потім поширюється на всю готову продукцію, що перебуває на складі.

Множенням вартості однодобового випуску товарної про­дукції, оціненої за виробничою собівартістю в запланованому році, на середньозважену норму оборотних активів у днях ви­значають норматив.

4. Норматив власних оборотних активів на витрати майбут­ніх періодів

До витрат майбутніх періодів належать витрати, що здій­снюються в поточному плановому періоді, але відносяться до собівартості продукції в наступному періоді. Це витрати з осво­єння нових видів продукції, удосконалення технології вироб­ництва, на передплату періодичних видань, орендну плату та ін.

Норматив на витрати майбутніх періодів визначається так: до витрат майбутніх періодів, які має підприємство на початок планованого року, додаються витрати, що здійснюються в за­планованому році, і віднімаються витрати, що включаються до собівартості продукції, яка виробляється в запланованому році.

Норматив власних оборотних активів на витрати майбутніх періодів обчислюється за формулою:

Н_М.П. = В_О + В_П – В_В (6.8)

де В_О – сума коштів, вкладених у ці витрати на початок запла­нованого періоду, за відрахуванням отриманих банківських кредитів;

В_П – витрати, що проводяться в плановому періоді, перед­бачені відповідними кошторисами;

В_В – витрати, які включаються до собівартості продукції за­планованого року та передбачені кошторисом виробництва.

Так розраховуються нормативи власних оборотних активів за їх окремими елементами методом прямого рахунку. Додаючи суми нормативів, розрахованих за окремими елементами обо­ротних активів, отримують сукупний норматив по підприємству.

Розрахунок нормативу оборотних активів економічним методом

Особливість обчислення нормативу цим методом полягає в тому, що при цьому обчислюються не нормативи за окремими елементами оборотних активів, а одразу сукупний норматив на кінець запланованого року. Він визначається, виходячи з діючого сукупного нормативу в поточному році, зміни обсягів виробництва та прискорення обігу оборотних активів у запла­нованому році.

При обчисленні сукупного нормативу на запланований рік економічним методом використовуваний сукупний норматив поточного року поділяється на дві частини:

- нормативи за статтями оборотних активів, розмір яких безпосередньо залежить від зміни обсягів витрат на ви­робництво (сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція);

- нормативи за статтями оборотних активів, розміри яких безпосередньо не залежать від зміни витрат на виробни­цтво (запасні частини для ремонтів обладнання, витра­ти майбутніх періодів, малоцінні та швидкозношувані предмети).

Норматив за оборотними активами, розмір яких залежить від зміни обсягів виробництва, обчислюється множенням ді­ючого нормативу за цим елементом оборотних активів на від­соток зміни обсягів виробництва, а за оборотними активами, розмір яких не залежить від зміни обсягів виробництва, – мно­женням діючого нормативу за цими видами оборотних активів на 50 % приросту обсягів виробництва.

Обчислена сума сукупного нормативу на запланований рік з урахуванням зміни обсягів виробництва коригується на вста­новлений розмір прискорення обороту оборотних активів у за­планованому році.

6.4Джерела формування оборотних активів

Залежно від джерел формування оборотні активи поділя­ються на кошти власні, позикові та залучені.

Власними називають кошти підприємств, якими вони по­кривають мінімальні розміри оборотних активів (запасів і ви­трат), необхідні для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Вони постійно перебувають на підприємстві і строк користування ними не встановлюється. У цьому разі важливо забезпечити відповід­ність власних джерел фактичній наявності оборотних акти­вів, оскільки і їх надлишок або нестача негативно впливають на ефективність їх використання і виробництво загалом. Нині більшості підприємств народного господарства України прита­манна нестача оборотних активів, що є однією з основних при­чин їх збиткової роботи.

Мінімальна потреба підприємства в оборотних активах по­кривається за рахунок таких власних джерел:

- статутний капітал (фонд);

- відрахування від прибутку до фондів спеціального при­значення;

- цільове фінансування та цільові надходження (із бюдже­ту, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів);

- приріст стійких пасивів.

Підприємство, що починає свою діяльність, як правило, формує оборотні активи за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Усі ці кошти включаються до статутного капіталу новостворе-ного підприємства.

Діюче підприємство фінансує оборотні активи за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, над­ходження від емісії цінних паперів, стійких пасивів.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття при­росту нормативу оборотних активів.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних активів, залежить від очікуваних розмірів прирос­ту нормативу оборотних активів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших фак­торів.

До активів, які можна прирівняти до власних, належать стійкі пасиви. Це активи цільового призначення, які в резуль­таті застосованої системи грошових розрахунків постійно пе­ребувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних ак­тивів підприємства.

Стійкі пасиви – це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове дер­жавне пенсійне страхування, на соціальне страхування, мінімальна заборгованість з резервів на покриття майбутніх витрат і платежів, авансування покупців (замовників).

Залежно від виду стійких пасивів можуть застосовуватись різні методики їх розрахунку.

Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати зале­жить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Чим більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, тим вища заборгованість, тим більше коштів підприємство може вико­ристати в господарському обороті.

Мінімальна заборгованість щодо резерву майбутніх плате­жів створюється, переважно за рахунок нарахувань на оплату відпусток. Ці суми, що відносяться до собівартості продукції щомісячно, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів.

Сума стійких пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку розрахунків.

На покриття приросту нормативу оборотних коштів спрямо­вується не вся сума стійких пасивів, а лише приріст її в плано­вому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.

На підприємствах в процесі діяльності виникають різні проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відванта­жену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням дого­вірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах. Такі проблеми породжують потребу в додаткових засобах, у тому числі для фі­нансування оборотних активів.

Підприємство вимушене звертатися до залучення фінансо­вих ресурсів, а саме:

- короткострокових кредитів та інших кредитів банку;

- комерційного (товарного) кредиту;

- кредиторської заборгованості.

Банківські кредити призначені для фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробни­чих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської забор­гованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями. Кредити банку дозволяють оптимізувати джерела оборотних активів і справляють активний вплив на раціональне форму­вання запасів оборотних активів.

Комерційний (товарний) кредит використовується підпри­ємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (спожива­ча) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що по­ставляється, і від споживача він замість грошей одержує век­сель або інше боргове зобов'язання.

Комерційний кредит має свої переваги і недоліки (рис. 6.3).

Підприємство, що використовує комерційний кредит, по­винно обов'язково враховувати властиві йому переваги та не­доліки.

Рис. 6.3. Переваги та недоліки комерційного кредитування

Використання комерційного кредиту набуло певного роз­витку в період становлення ринкової економіки, створення під­приємств з різноманітними формами власності та надання зна­чної самостійності підприємствам. Загалом його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних активів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних активів.

Кредиторська заборгованість – це короткострокові зобов'я­зання підприємств, які виникають за:

- розрахунками з бюджетом;

- за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк;

- за короткостроковими кредитами.

За кредиторської заборгованості постачальникам залу­чення активів відбувається у товарній формі, на відміну від власних оборотних активів і банківського кредиту, які ви­ступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних активів, особливо – від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборго­ваності, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.

Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних активів впливають на ефективність використання оборотних активів і загалом оборотного капіталу. Раціональне формування назва­них джерел оборотних активів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан під­приємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за певних умов оборотними активами.

Дата добавления: 2015-06-30