Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Банківське кредитування підприємств




Кредити, які надаються підприємствам комерційними банками, класифікуються за різними ознаками та критеріями.

За терміном використання розрізняють кредити:

- короткострокові (до 1 року);

- середньострокові (до 3 років);

- довгострокові (понад 3 роки).

Короткострокові кредити надаються банками позичальникам на цілі поточної господарської діяльності, а джерелом їх повернення є кошти, які вивільняються з обороту внаслідок реалізації об'єкта (проекту), що був прокредитований, тобто поточні грошові надходження.

Середньострокові кредити надаються на оплату обладнання, устаткування, на поточні витрати, фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити надаються банками позичальникам на відтворення основних засобів та інвестиційну діяльність. Джерелом повернення такого кредиту є прибуток від впровадження заходів, що прокредитовані, тобто їх економічний ефект.

За забезпеченням виділяють такі види кредиту:

- незабезпечені (бланкові);

- забезпечені.

Незабезпечені (бланкові) кредити надаються тільки під зобов'язання позичальника повернути позичку. Його отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (1-10 днів). На України практично не використовуються.

Забезпечені кредити гарантуються певним майном підприємства. Вони поділяються у свою чергу на:

- заставні;

- гарантовані;

- застраховані.

Заставні позички позначають, що вони надаються під заставу майна. У вигляді майна можуть бути: підприємство в цілому, товарно-матеріальні цінності, валютні кошти, цінні папери тощо. Якщо підприємство в встановлений строк не повертає кредит, то банк має право реалізувати майно та суму виручки спрямувати на погашення позички. Залишок коштів повертається позичальнику. Застава повинна забезпечити не тільки повернення позички, але й сплату відсотків та санкцій по договору. Таким чином, вартість застави у всіх випадках повинна бути більше, ніж сума позички.

Гарантовані позички позначають, що кредит надається під гарантію якоїсь третьої особи. У виді гаранту може виступати інше підприємство або банк. Єдина умова - це платоспроможність самого гаранту. Гарантія оформлюється відповідним листом, що подається до банку, який надає позику. В ньому вказується назва гаранта та позичальника, їх банківські реквізити, вид позички, строк погашення, строк дії гарантії. Якщо в встановлений термін позичальник не погашає позику, то вона списується з рахунку гаранта.

Застраховані позички позначають, що вони надаються під страхове свідоцтво (поліс). Тобто, позичальник заключає страхову угоду зі страховою компанією. Якщо позика не повертається в встановлений термін, то її погашає страхова організація.

За способом сплати відсотків позички бувають:

- з фіксованою процентною ставкою;

- з плаваючою процентною ставкою.

Позички з фіксованою процентною ставкою притаманні стабільній економіці та короткостроковим кредитам і застосовуються за згодою сторін.

Плаваюча процентна ставка є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпах інфляції та довгостроковому кредитуванні.

За строками повернення банківські позички поділяються на:

- строкові;

- безстрокові;

- прострочені;

- відстрочені.

Строкові позички надаються банком на строк, зафіксований в кредитному договорі.

Безстрокові позички надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов'язаний повернути таку позичку за першою вимогою банку. Якщо банк не вимагає повернення, то позичка сплачується на розсуд клієнта.

Простроченими вважаються позички, за якими закінчилися строки повернення, встановлені у кредитному договорі, а кошти банку не повернені. За такі позички банк стягує підвищенні проценти.

Відстрочені, або пролонговані - це такі позички, терміни повернення яких за проханням позичальника перенесені банком на пізніший час. Відстрочка погашення позички оформлюється, як правило, укладанням додаткової угоди до основного кредитного договору та супроводжується встановленням більш високої процентної ставки.

За формою залучення банківські позички поділяються на:

- прямі;

- консорціальні (синдиковані).

Прямі позички означають, що кредитування здійснюється одним банком.

Консорціальні позички надаються кількома банками. Ці кредити надаються у випадку, коли позичальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути наданий одним кредитором. В цьому разі кілька банків об'єднуються в банківський консорціум, і кожен з них надає певну частку кредиту. На чолі групи стоїть один банк, який виконує функції головного банку, тобто він акумулює кошти банків-учасників, заключає кредитний договір, кредитує підприємство та розподіляє відсотки між учасниками кредиту. За операції, що пов'язані з таким кредитуванням, головний банк отримує певну грошову винагороду.

Кредитний процес - це певний порядок надання та погашення кредиту. У теорії та практиці кредитування відокремлюють, як правило, п'ять основних стадій кредитного процесу (рис. 7.1).

На першому етапі підприємство надає в банк заявку на отримання кредиту, до якої надаються такі документи:

1. Заяву на надання кредиту.

2. Статут підприємства (засвідчений нотаріально).

3. Установчий договір.

4. Реєстраційне посвідчення.

5. Документи щодо права власності на землю.

6. Банківські виписки з поточного та валютного рахунків.

7. Фінансову звітність.

8. Висновок аудиторської фірми щодо фінансового стану підприємства.

9. Підтвердження наявності застави або гарантії.

 

Рис. 7.1 Структура кредитного процесу.

На другому етапі банк вивчає інформацію про підприємство, оцінює його ділову репутацію, аналізує кредитоспроможність підприємства, вивчає його фінансовий стан і визначає міру ризику при наданні кредиту.

На третьому етапі банк приймає рішення про доцільність видачі кредиту. При позитивному вирішення даного питання банк укладає з позичальником кредитний договір.

Кредитний договір - це документ, який заключається між банком та позичальником про взаємні обов'язки щодо надання, використання та погашення позичок.

Кредитний договір, як правило, містить такі розділи:

1. Загальні положення.

2. Права та обов'язки позичальника.

3. Права та обов'язки банку.

4. Відповідальність сторін.

5. Порядок вирішення суперечок.

6. Термін дії договору.

7. Юридичні адреси сторін.

1. Загальні положення: найменування сторін, вид кредиту, сума й розмір процентної ставки, умови забезпечення кредиту(застава, гарантія, страховий поліс), порядок надання та погашення кредиту, порядок нарахування й сплати відсотків за кредит.

2 та 3 розділи. "Права та обов'язки сторін" регламентуються певним законодавством, а також особливостями кожної кредитної угоди.

4. Відповідальність сторін. В цьому розділі відображаються різні санкції, які можуть застосовуватися як до підприємства, так і до банку у разі порушення умов кредитного договору.

Після складення кредитний договір підписується обома сторонами та приймає силу юридичного документу.

На четвертому етапі відбувається надання позики.

У світовій банківський практиці найпоширенішими видами кредиту є: строковий кредит, кредитна лінія, контокорентний кредит.

Строковий кредит - це кредит, який надається у повному обсязі негайно після укладання кредитної угоди. Він надається на покриття визначеної цільової потреби в коштах і рішення про видачу такого кредиту приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі відповідних документів.

Кредитна лінія - це згода банку надавати позичальникові кредити протягом певного часу в розмірі, який не перевищує раніш оговорену суму. Протягом дії кредитної лінії підприємство може у будь-який момент отримати позику без додаткового оформлення кредитних документів. Розмір заборгованості може коливатися залежно від зміни реальних потреб підприємства, але сукупний залишок за кредитною лінією не повинен перевищувати встановленого ліміту. Вона відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період.

Контокорентний кредит - це кредит, що надається банком підприємству до його потреб в обсязі, який не перевищує встановлений ліміт. Він надається, як правило, тим підприємствам, з якими банк має тривалі і міцні відносини і які відчувають регулярну потребу у банківському кредиті. Контокорентний кредит застосовується тільки для фінансування поточного виробництва й обсягу і не спрямовується на фінансування інвестицій. Плата за користування контокорентним кредитом є найвищою у банківський практиці, оскільки цей кредит пов'язаний з підвищеним ризиком для банку і є дуже зручним для підприємства. Він забезпечує останньому можливості оперативно користуватися правом залучення банківських коштів для врівноваження зобов'язань і вимог.

Види банківських кредитів зумовлюють форму позичкового рахунку, який використовується для надання і погашення кредиту. Позичкові рахунки є активними рахунками: при наданні кредиту вони дебетуються, а при погашенні - кредитуються. Для здійснення операцій щодо кредитування підприємству можуть відкриватися такі види позичкових рахунків: простий, спеціальний, контокорентний.

Простий позичковий рахунок є найпоширенішою формою банківського строкового кредитування. Він може мати тільки дебетове (активне) сальдо. Кожний факт видачі та погашення кредиту оформлюється відповідними документами: платіжне доручення, розпорядження кредитного відділу банку тощо. Простих позичкових рахунків може бути відкрито декілька, так як позички надаються під різні об'єкти, на різні терміні, під різні відсотки. Видача такої позички може відбуватися двома шляхами: або перерахуванням її на поточний рахунок підприємства, або шляхом оплати платіжних документів з позичкового рахунку. Погашення позички здійснюється повністю після закінчення строку кредитної угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

Спеціальний позичковий рахунок відкривається, як правило, підприємствам, які мають постійну потребу в банківському кредиті, коли кредитом опосередкується найбільша частка платіжного обороту підприємства. Використання цього рахунку передбачає спрямування всього доходу від реалізації продукції в кредит цього рахунку. Таким чином, відбувається регулярне надання кредиту і його погашення. Поточний рахунок в цьому випадку виконує роль допоміжного рахунку, так як по ньому здійснюється обмежене коло операцій, пов'язаних, в основному, з використанням готівки. Для цього періодично з спеціального позичкового рахунку на поточний рахунок підприємства перераховуються відповідні суми. Якщо на цьому рахунку виникає кредитове сальдо, воно в той самий день має бути зараховано на поточний рахунок підприємства. Спеціальний позичковий рахунок може бути відкрито тільки один. Але підприємство може паралельно використовувати й прості позичкові рахунки при необхідності прокредитувати окремі операції.

Контокорентний рахунок - це активно-пасивний рахунок, на якому враховуються усі операції підприємства з банком. На ньому відображаються з одного боку (за кредитом) погашення кредиту банку та інші платежі з доручення клієнта, з другого (за кредитом) - усі кошти, які надходять на користь підприємства у вигляді, наприклад, доходу від реалізації продукції. Таким чином, контокорент — це поєднання позикового рахунку з поточним.

Оскільки суми платежів і надходжень, як правило, не збігаються, він може мати дебетове та кредитове сальдо. Сальдо виводиться, як правило, щоденно. Якщо виникає дебетове сальдо, то банк за використані їм кошти сплачує підприємству відсотки, як правило, у розмірі ставки на вклади до запитання. Дебетове сальдо позначає, що у підприємства є на рахунку певна сума власних грошей. Якщо кредитове - то підприємство сплачує банку відсотки в розмірі, передбаченому в кредитному договорі. Воно свідчіть про нестачу у підприємства власних коштів для здійснення поточних платежів. Використання цього виду кредиту має для підприємства певні переваги: відсотки за кредит нараховуються тільки за фактичні дні користування, не потрібно кожного разу заключати новий кредитний договір.

Користування контокорентним кредитом не виключає можливості оформлення підприємству у банку інших кредитів, якщо очікується тимчасові потреби в позичкових коштах.

На п'ятому етапі банк здійснює постійний контроль за кредитною операцією. Протягом усього строку дії кредитного договору банк підтримує ділові контакти з підприємством, здійснює постійний моніторинг та контроль за порядком використання кредиту та динамікою його фінансового стану. У процесі моніторингу проводиться така робота:

- перевіряється цільове використання кредиту;

- своєчасне і повне погашення кредиту та сплата відсотків за ним;

- перевіряється стан збереження заставленого майна;

- перевіряються фінансові можливості гарантів;

- оцінюється фінансовий стан підприємства та визначається відхилення фактичних показників діяльності від запланованих;

При виникненні певних порушень умов кредитного договору з боку підприємства, банк має право застосовувати економічні і правові санкції.

Коли виявлені факти використання кредиту не за цільовим призначенням, банк має право достроково розірвати кредитний договір. У разі несвоєчасної сплати відсотків банк може нараховувати пеню в розмірі, визначеному в кредитному договорі. У разі погіршення фінансового стану підприємства, ухилення від контролю банку, надання недостовірної звітності, виявлення незабезпеченості кредиту, банк має право пред'явити вимогу про дострокове стягнення кредиту і процентів за ним.

Якщо підприємство постійно порушує умови кредитного договору, то банк може звернутися у передбаченому законом порядку із заявкою про порушення справи про банкрутство.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі і в узгоджений строк розрахуватися за борговими зобов'язаннями. Іншими словами, це - якісна оцінка позичальника, яку дає банк. Вона оцінюється на основі системи показників, які характеризують фінансовий стан підприємства. Кожен банк розробляє власні критерії та методики оцінки кредитоспроможності позичальника. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності підприємства, його специфіки та інших факторів.

На основі проведеного аналізу основних напрямків діяльності підприємства банком визначається клас надійності підприємства-позичальника. Вони можуть бути поділені на п'ять класів:

Клас А - підприємство з дуже стійким фінансовим станом;

Клас Б - підприємство із стійким фінансовим станом;

Клас В - підприємство має ознаки фінансових ускладнень;

Клас Г - підприємство підвищеного ризику;

Клас Д - підприємство з незадовільним фінансовим станом.

Таким чином, тільки на підставі результатів ретельної перевірки банк робить висновки про здатність клієнта повертати борги, а отже, і про можливість укладання з ним кредитної угоди.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-30; Просмотров: 1125; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.037 сек.