Клас Павукоподібні

Представники цього класу, на відміну від ракоподібних, живуть переважно на суші, дихають за допомогою трахей і легенів. Клас охоплює три ряди, на представниках яких можна прослідкувати процес злиття відділів тіла. Так, у ряді павуків тіло поділяється на головогруди і черевце, у скорпіонів – складається з головогрудей, передчеревця і задньочеревця, у кліщів усі відділи злиті в один щит.

Спільні ознаки павукоподібних: відсутність вусиків, чотири пари ходильних ніг, трахейне або легеневе дихання, постійні навколоротові придатки – верхні щупальця і ногощупальця.

На головогрудях розташовані чотири пари простих очей, ротові органи і кінцівки (ходильні ноги).

Найбільш поширені павуки і кліщі.

Ряд павуків. Типовим представником є павук-хрестовик. Його можна зустріти в лісах, парках, в садибах, у будинках, де вони плетуть великі ловильні сітки з павутини. У павука перша пара ротових органів – верхні щелепи, обладнані гострими, загнутими вниз кігтиками.

Біля кінця кігтиків відкриваються вивідні протоки отруйних залоз. Щелепи служать павуку для умертвіння здобичі і для захисту. Друга пара ротових органів – ногощупальця, якими павук прощупує і повертає жертву під час живлення.

Чотири пари членистих ходильних ніг вкриті чутливими волосками. Черевце павукоподібних більше, ніж головогруди. На задньому кінці черевця в павуків розташовані павутинні бородавки, до яких відкриваються павутинні залози. Речовина, яка виділяється залозами, твердішає в повітрі, утворюючи павутинні нитки. Одні залози виділяють павутину, стійку і неклейку, що йде на утворення остова ловильної сітки. Інші залози виділяють дрібні клейкі нитки, за допомогою яких павук будує ловильну сітку. Треті залози виділяють м'яку шовковисту павутину, яку використовує самка для плетіння кокона.

Жертву, що потрапила до ловильної сітки, павук заплутує клейкою павутиною, устромляє в здобич кігтики верхніх щелеп й упорскує в неї отруйну рідину, яка розчиняє м'які тканини і діє як травний сік. Через деякий час павук всмоктує частково перетравлену поживу. Так у павуків відбувається часткове перетравлення поживи поза організмом.

Павуки мають численні і різноманітні органи чуття: органи дотику (волоски на тілі павука і на ногощупальцях), нюху і смаку (на ногощупальцях і ходильних ногах), органи смаку є ще й на бічних частинах глотки; органи зору (вісім простих очей). Деякі павуки здатні розрізняти колір, особливо ті, які шукають здобич на квітках рослин (павуки-краби).

Павуки – різностатеві тварини. Самки більші, ніж самці. Восени самка плете кокон із павутини і відкладає в нього яйця. У ньому яйця зимують, а навесні з них виводяться павучки. Більшість павуків приносять користь: ними живляться багато дрібних ссавців, птахи, ящірки, деякі комахи. Серед павуків є й отруйні - тарантул і каракурт Вони дуже небезпечні для людини й домашніх тварин.

Ряд кліщі. Убільшості представників ряду тіло не має чіткого поділу на членики або відділи. Кліщів дуже багато. Одні з них живуть у ґрунті, інші – на рослинах, тваринах і людині.

На відміну від павуків, кліщі мають непрямий розвиток. З яйця виходить шестинога личинка, в якої після першого линяння з'являється четверта пара ніг. Після декількох линянь личинка перетворюється в дорослу особину.

Червоний павутинний кліщ поселяється на листі бавовнику та інших цінних рослин. Він знижує врожай бавовни і викликає загибель рослин.

Мучний кліщ поселяється в цибулі й зерні. Виїдає в зерні зародок майбутньої рослини, що приводить до загибелі насіння. Він викликає псування харчових продуктів на складах, наприклад різних круп, хлібопродуктів, насіння соняшника. Чистота і провітрювання приміщень, де зберігаються продукти, – один з основних заходів боротьби з мучним кліщем.

Коростяний кліщ викликає таке захворювання як короста в людей. Самки цього виду кліщів проникають у більш ніжні ділянки шкіри людини і прогризають у ній ходи. Тут вони відкладають яйця. З них виходять молоді кліщі, які знову прогризають ходи в шкірі. Чистота рук запобігає цьому небезпечному захворюванню. Тайгові кліщі – дуже небезпечні паразити людини і тварин. При ссанні крові вони можуть викликати тяжке захворювання нервової системи – енцефаліт. У природних умовах збудник енцефаліту знаходиться в тілі диких тварин. Роль кліщів у передачі енцефаліту від диких тварин людині була відкрита в кінці 30-х років Є. Н. Павловським.

Ряд скорпіони. Скорпіони живуть у країнах із теплим і спекотним кліматом, до того ж зустрічаються в найрізноманітніших місцях проживання: від вологих лісів і морських узбереж до безплідних кам'янистих місцевостей і піщаних пустель. Нерідко скорпіони поселяються в помешканнях людини.

Скорпіони здебільшого живородні, деякі види відкладають яйця, в яких зародки вже розвинені, так що невдовзі вилуплюється молодь. Це явище називають яйцеживонародженням. Скорпіон стає дорослим через рік-півтора після народження, роблячи за цей час 7 линянь.

Укол скорпіона – засіб нападу й захисту. На дрібних безхребетних, що служать звичайно поживою скорпіону, отрута діє майже миттєво: тварина відразу ж перестає рухатися. Для дрібних ссавців отрута скорпіонів здебільшого смертельна.

Для людини укус скорпіона, як правило, не смертельний, але відомо ряд випадків з дуже тяжкими наслідками і навіть із смертельним кінцем.

Дата добавления: 2015-06-30