Стаття 44. Склад судових витрат

Поняття й види судових витрат у господарському судочинстві.

Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У законодавстві не міститься поняття судових витрат, а ст. 44 ГПК, що безпосередньо визначає правове положення судових витрат, розкриває лише її склад.

Однак необхідно відзначити, що у п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Госпо­дарського процесуального кодексу України» зазначається, що відповід­но до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначе­ної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, ад­воката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Наявність інституту судових витрат обумовлена такими при­чинами.

По-перше, при організації діяльності господарських судів щодо вирішення господарських спорів та здійснення судової діяль­ності потребуються значні державні видатки, які складаються з витрат на утримання системи господарських судів та матеріально-технічного забезпечення судової діяльності. До того ж у сферу гос­подарського судочинства залучаються особи, які сприяють суду в здійсненні правосуддя: експерти, перекладачі тощо, діяльність яких потребує грошової компенсації, здійснюються дії, які також потре­бують грошових витрат. І тому законодавством покладається обо­в'язок частково компенсувати видатки на осіб, які беруть участь у розгляді справи.

По-друге, такий обов'язок умовно покладається на недобросо­вісну сторону - позивача, який звертається до господарського суду з необґрунтованими вимогами або на відповідача, який добровіль­но не виконав свого обов'язку перед іншою стороною.

Введення судових видатків переслідує наступні цілі:

1) одержувані кошти від судового збору (складової частини судових витрат)в дуже незначному ступені, але все-таки сприяють покриттю тих видатків, які супроводжують судову діяльність. Разом з тим, відшкодування видатків по здійсненню правосуддя не надходить безпосередньо в суд, тому фінансування судів не залежить від суми, одержуваної як судовий збір;

2) наявність судового збору покликано дисциплінувати громадян, юридичних осіб, запобігаючи необґрунтованій заяві позовних вимог;

3) наявність порівняно високих ставок судового збору повинне стимулювати добровільне виконання обов'язків (під страхом сплати судових видатків).

Правовою основою судових витрат є ГПК та Закон України «Про судовий збір», що визначає, визначає правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

28 липня 2011 року Президент України підписав Закон України «Про судовий збір», який набирає чинності з 1 листопада 2011 року. Прийняття Закону стало черговим кроком у здійсненні проголошеної Президентом судової реформи, а введення його в дію істотно зміцнить засади фінансової та організаційної незалежності судів. Закон вніс суттєві корективи в перелік встановлених ГПК судових витрат, які з 1 листопада 2011 року поділяються на:

а) судовий збір;

б) суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом;

в) витрати, пов’язані з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження;

г) оплату послуг перекладача;

д)оплату послуг адвоката;

є) інші витрати, пов’язані з розглядом справи.

Згідно з п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита (з 1 листопада 2011 р. — судового збору), сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (з 1 листопада 2011 р. виключаються) та інших витрат, пов’язаних

з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України належать, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК України).

Інститут судових, витрат у господарському процесі складається не тільки з норм господарського процесуального права, а й містить також норми фінансового права.

Зокрема, норми фінансового права регулюють порядок сплати державного мита (судового збору), звернення до фінансових органів тощо. Ціна позову, звільнення від сплати судових витрат, відстрочка, розстрочка їхньої сплати і багато інших відносин, що виникають між судом, та іншими учасниками процесу, регулюються нормами господарського процесуального права.

Дата добавления: 2015-06-30