Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Готовність до інноваційної діяльності як важлива професійна якість педагога




Тема. Готовність педагога до інноваційної професійної діяльності.

VI. Список литературы.

Основная:

1. Пожарная безопасность технологических процессов. Учебник/ С.А.Горячев, С.В.Молчанов, В.П.Назаров и др.; Под общ. ред. В.П.Назарова и В.В.Рубцова; гриф МЧС России – М.: Академия ГПС МЧС России, 2007.- 221 с.

2. Исследование пожарной опасности повышения давления в нагреваемом аппарате с горючей жидкостью: Методические указания к учебно-исследовательской лабораторной работе. – СПб.: СПб ИГПС МЧС России, 2005. – 17 с.

3. Алексеев М.В., Волков О.М., Шатров Н.Ф. Пожарная профилактика технологических процессов производств: Учебник. — М.: Стройиздат, 2006. — 372 с.

4. Малинин В.Р., Хорошилов О.А. Методика анализа пожаровзрывоопасности технологий: Учебное пособие. — СПб.: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2000. — 274 с.

Дополнительная:

1. Бесчастнов М.В. Взрывобезопасность и противоаварийная защита химико-технологических процессов. — М.: Химия, 1983. — 472 с.

Нормативные документы:

1. Федеральный закон РФ от 22.07.2008г. №123-ФЗ ²Технический регламент о требованиях пожарной безопасности ²

2. ГОСТ 12.1.004 – 91*. Пожарная безопасность. Общие требования.

3. ППБ 01-03. Правила пожарной безопасности в Российской Федерации.

4. ПБ-10-115-96. Правила устройства и безопасной эксплуатации сосудов, работающих под давлением.

 

1. Готовність до інноваційної діяльності як важлива професійна якість педагога.

2.Компоненти інноваційної компетентності педагога.

3.Зміст професійної та особистісної підготовки педагога.

4.Рівні сформованості готовності до інноваційної діяльності.

5.Структура готовності до інноваційної педагогічної діяльності.

6.Розвиток інноваційної поведінки педагога.

Професійна готовність є закономірним результатом спеціальної підготовки, самовизначення, освіти й само­освіти, виховання й самовиховання. Це — психічний, активно-дієвий стан особистості, складна її якість, сис­тема інтегрованих властивостей. Така готовність регу­лює діяльність, забезпечує її ефективність. Однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як професіонала є готовність до інноваційної діяльності.

Педагогічні інновації, як і будь-які інші нововведен­ня, породжують проблеми, пов'язані з необхідністю по­єднання інноваційних програм з державними програма­ми виховання і навчання, співіснування різних педаго­гічних концепцій. Вони потребують принципово нових методичних розробок, нової якості педагогічного нова­торства. На заваді цим нововведенням стають невідпо­відність нових типів навчально-виховних закладів ви­могам батьків, які здебільшого орієнтуються на тради­ційні стандарти навчання і виховання.

Не менш гострими є проблеми адаптації нововведен­ня до нових умов. Часто вони спричинені намаганнями пристосувати до конкретних умов педагогічні техноло­гії, елементи змісту навчання й виховання, які виявили свою ефективність в інших галузях, або концепції, роз­роблені в зовсім інших історичних умовах. Таке меха­нічне перенесення призводить до втрати змісту і гли­бинної суті інновації, що нерідко має наслідком її дис­кредитацію, розчарування багатьох людей, породжує нову хвилю консерватизму.

Успішність інноваційної діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість різних ін­новацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні. Однак включення педагога в ін­новаційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності.

Готовність до інноваційної педагогічної діяльності — особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотива­ційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних ці­лей, здатності до творчості і рефлексії.

Вона є основою активної суспільної і професійно-пе­дагогічної позиції суб'єкта, яка спонукає до інновацій­ної діяльності та сприяє її продуктивності.

Багато проблем, що постають перед педагогами, які працюють в інноваційному режимі, пов'язані і з низь­кою інноваційною компетентністю.

Інноваційна компетентність педагога — система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у робо­ті з дітьми.

Компоненти інноваційної компетентності педагога.

Компонентами інноваційної компетентності педаго­га є:

- поінформованість про інноваційні педагогічні тех­нології,

- належне володіння їх змістом і методикою,

- ви­сока культура використання інновацій у навчально-ви­ховній роботі,

- особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій.

Готовність до інноваційної діяльності є внутріш­ньою силою, що формує інноваційну позицію педагога. За структурою це складне інтегративне утворення, яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання, на­вички особистості. Як один із важливих компонентів професійної готовності, вона є передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його мож­ливостей, розкриття творчого потенціалу. Джерела го­товності до інноваційної діяльності сягають проблема­тики особистісного розвитку, професійної спрямованос­ті, професійної освіти, виховання й самовиховання, професійного самовизначення педагога.

 

Зміст професійної та особистісної підготовки педагога

В інноваційних освітніх перетвореннях особливо високими є вимоги до рівня теоретичних знань і прак­тичної підготовки вчителя. Він повинен уміти спрямо­вувати навчально-виховний процес на особистість вихо­ванця, вибудовувати свою професійну діяльність так, щоб кожен учень мав необмежені можливості для са­мостійного і високоефективного розвитку. А це у прин­ципово інших вимірах визначає проблематику і зміст професійної та особистісної підготовки педагога, актуа­лізує необхідність створення педагогічних систем, зорі­єнтованих на інноваційну діяльність, і відповідно на по­шук нових підходів до підготовки майбутнього педаго­га. Йдеться про те, що під час навчання він має набути:

— розвинуту творчу уяву;

—стійку систему знань, що розкривають суть, структуру і види інноваційної педагогічної діяльності;

—уміння цілеспрямовано генерувати нові нестан­дартні ідеї з використанням інтелектуальних інстру­ментів і механізмів самореалізації;

— психолого-педагогічні знання про освоєння і впровадження інноваційних процесів у систему освіти;

— спеціальні психолого-педагогічні методи, прийоми і засоби, використання яких дає змогу активно включатися в інноваційну педагогічну діяльність.

Педагогу інноваційного спрямування під час навчаль­но-виховного процесу необхідно вміти реалізовувати:

— педагогічний гуманізм (довіра до вихованців, повага до їх особистості, гідності, впевненість у своїх здібностях і можливостях);

—емпатійне розуміння вихованців (прагнення і вміння відчувати іншого як себе, розуміти внутрішній світ вихованців, сприймати їх позиції);

—співробітництво (поступове перетворення вихо­ванців на співтворців педагогічного процесу);

—діалогізм (уміння слухати дитину, цікавитися її думкою, розвивати міжособистіснии діалог на основі рівності, взаємного розуміння і співтворчості);

—особистісна позиція (творче самовираження, за якого педагог постає перед вихованцями не як позбав­лений індивідуальності функціонер, а як особистість, котра має свою думку, відкрита у вираженні своїх по­чуттів, емоцій).

У сучасних умовах інноваційна діяльність педагога має відповідати основним принципам:

1.Принцип інтеграції освіти. Передбачає посилену увагу до особистості кожної дитини як вищої соціальної цінності суспільства, орієнтацію на формування грома­дянина з високими інтелектуальними, моральними, фі­зичними якостями.

2.Принцип диференціації та індивідуалізації осві­ти. Налаштовує на забезпечення умов для повноцінного вияву і розвитку здібностей кожного вихованця.

3.Принцип демократизації освіти. Дотримання його зобов'язує до створення передумов для розвитку актив­ності, ініціативи, творчості учнів і вчителів, зацікавле­ної їх взаємодії, широкої участі громадськості в управ­лінні освітою.

Реалізація цих принципів вимагає переходу від нор­мативної до інноваційної, творчої діяльності, що перед­бачає зміну характеру освітньої системи, змісту, мето­дів, форм, технологій навчання й виховання. Метою ос­віти за таких умов є вільний розвиток індивідуальних здібностей, мотивів, особистісних цінностей різнобіч­ної, творчої особистості.

Отже, у структурі професійно спрямованої особистос­ті педагога готовність до інноваційної діяльності є по­казником його здатності нетрадиційно вирішувати акту­альні для особистісно-орієнтованої освіти проблеми.

Підготовлений до інноваційної професійної діяль­ності педагог має такі професійні й особистісні якості:

—усвідомлення смислу і цілей освітньої діяльності у контексті актуальних педагогічних проблем сучасної школи;

—осмислена, зріла педагогічна позиція;

—уміння по-новому формулювати освітні цілі з предмета, певної методики, досягати і оптимально пере­осмислювати їх під час навчання;

—здатність вибудовувати цілісну освітню програму, яка враховувала б індивідуальний підхід до дітей, освіт­ні стандарти, нові педагогічні орієнтири;

—співвіднесення сучасної йому реальності з вимога­ми особистісно-орієнтованої освіти, коригування освіт­нього процесу за критеріями інноваційної діяльності;

—здатність бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно до їх особливостей;

—уміння продуктивно, нестандартно організувати навчання й виховання, тобто забезпечити творення дітьми своїх результатів і, використовуючи інноваційні технології, стимулювати їх розвиток;

—володіння технологіями, формами і методами ін­новаційного навчання, яке передбачає уміння на основі особистого досвіду і мотивів вихованців бути співтвор­цем мети їх діяльності, зацікавленим і компетентним консультантом і помічником у співвіднесенні мети з ре­зультатом, використанні доступних для дітей форм реф­лексії та самооцінки;

—здатність бачити, адекватно оцінювати, стимулю­вати відкриття та форми культурного самовираження вихованців;

—уміння аналізувати зміни в освітній діяльності, розвитку особистісних якостей вихованців;

— здатність до особистісного творчого розвитку, рефлексивної діяльності, усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і відкриттів.

Готовність педагога до інноваційної діяльності ви­значають за такими показниками:

1)усвідомлення потреби запровадження педагогіч­них інновацій у власній педагогічній практиці;

2)інформованість про новітні педагогічні техноло­гії, знання новаторських методик роботи;

3)зорієнтованість на створення власних творчих завдань, методик, налаштованість на експерименталь­ну діяльність;

4)готовність до подолання труднощів, пов'язаних зі змістом та організацією інноваційної діяльності;

5)володіння практичними навичками освоєння пе­дагогічних інновацій та розроблення нових.

Ці показники виявляють себе не ізольовано, а в різ­номанітних поєднаннях і взаємозв'язках. Зокрема, по­треба у нововведеннях активізує інтерес до найсвіжіших знань у конкретній галузі, а успішність власної педаго­гічної інноваційної діяльності допомагає долати трудно­щі, шукати нові способи діяльності, відстоювати нова­торські підходи у взаємодії з тими, хто їх не сприймає.

 

Рівні сформованості готовності до інноваційної діяльності.

На основі співвідношення і міри вияву цих показни­ків виокремлюють інтуїтивний, репродуктивний, по­шуковий, творчий (продуктивний) рівні сформованості готовності до педагогічних інновацій.

Інтуїтивний рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Педагоги, яких за особливостями їх мислення і практичної діяль­ності зараховують до цього рівня сформованості готов­ності, ставляться до інноваційної проблематики як до альтернативи традиційній практиці. Основою такого ставлення є емоційна, інтуїтивна налаштованість на сприйняття нового тому, що воно нове, а не глибокі тео­ретичні знання особливостей інноваційної ідеї чи аналіз педагогічної практики, яка на цій ідеї базується. Педа­гогічна рефлексія у них не сформована.

Репродуктивний рівень сформованості готов­ності до інноваційної педагогічної діяльності. Ця категорія педагогів добре обізнана з теоретичними за­садами, змістом, конкретними методиками педагогів-новаторів, нерідко застосовує елементи цих систем у власній педагогічній діяльності. Однак використання інновацій у їх педагогічній практиці є спорадичним (невпорядкованим), ситуативним. Окремі педагоги вважають, що новітні технології можуть бути застосо­вані лише їх авторами. Педагогічна рефлексія у них виражена недостатньо.

Пошуковий рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Педагоги, яких зараховують до цієї групи, намагаються працювати по-новому, втілюючи у власній діяльності відомі техноло­гії та методики навчально-виховної роботи. Вони охоче йдуть на експеримент, не приховують ні своїх успіхів, ні помилок, відкриті для публічного обговорення, ос­мислення педагогічних інновацій.

Творчий рівень сформованості готовності до ін­новаційної педагогічної діяльності. Педагоги, які творчо ставляться до інноваційної діяльності, мають широкі й змістовні знання про нові наукові та новатор­ські підходи до навчання й виховання, володіють новіт­німи технологіями і створюють власні. Реалізація твор­чого потенціалу в інноваційному процесі для багатьох із них є найважливішим орієнтиром діяльності.

Готовність до інноваційної педагогічної діяльності формується не сама по собі, не у віртуальних розмірко­вуваннях, а під час педагогічної практики, акумулюючи все накопичене на попередньому етапі, сягаючи зав­дяки цьому значно вищого рівня. Це означає, що кожен попередній рівень такої готовності є передумовою фор­мування нових.

Своєчасне, об'єктивне з'ясування рівня сформованої готовності конкретного педагога до інноваційної діяль­ності дає змогу спланувати роботу щодо розвитку його інноваційного потенціалу, який є важливим компонен­том структурних професійних якостей.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-07-01; Просмотров: 1949; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.037 сек.