Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Правовi основи дiяльностi суб'єктiв водного транспорту. Повноваження суб’єктів управлiння водним транспортом




Морський i рiчковий транспорт виник ще у сиву давнину. Отже, у мipy розвитку транспорту, формування транспортних шляхiв, чи в цiлому - еволюцiї водного транспорту, крок за кроком розвивалося й водне транспортне право. Спочатку це були якiсь oкpeмi правовi поняття, що переростали у звичаї, а вже ближче до сучасних часiв цi поняття складалися в правові норми, закріплювалися в нормативно-правових актах і створювали систему водного транспортного права, яка становить систему транспортного законодавства.

Система правових витокiв, на яких rpунтуються воднi транспортнi суспiльнi вiдносини, називається джерелами водного транспортного права. Oсновнi з них: Кодекс торговельного мореплавства України, Водний кодекс України, Статут внутрiшнього водного транспорту СРСР, Закон України «Про транспорт».

Якщо розглядати окремо джерела морського й рiчкового транспортного права, то тут слiд зазначити, що в рiчковому транспортному правi iснує багато невизначених тлумачень (на piвнi законів). Так, для прикладу, немає визначення судна, екiпажу судна, майна, що затонуло.

Тому у вивченнi водного транспортного права, зокрема рiчкового, здебiльшого доводиться оперувати за аналогiєю з тими визначеннями, якi є в нормах КТМ України та iнших законодавчих актах.,

Водночас законодавець передбачив в основоположних випадках взаємне проникнення норм морського транспортного права в рiчкове i навпаки. Так, наприклад, згiдно зi статтями 13, 297, 327 КТМ України, його правила поширюються й на судна внутрiшнього плавання:

· пiд час їх прямування морськими шляхами, а також плавання по рiчках, озерах, водосховищах, iншими водними шляхами при здiйсненнi перевезення iз заходженням в iноземний морський порт;

· у разi зiткнення морських суден й суден внутрiшнього водного плавання;

· у разі застосування права під час рятування.

Для морських транспортних вiдносин характерна дiя в них норм права Водного кодексу України. Таким випадком можна назвати визначення ст. 3 цього Кодексу, за якою до водного фонду України належать:

1) поверхневi води;

2) пiдземнi води та джерела;

3) внутрiшнi морськi води й територiальне море.

Як вiдомо, внутрішнiми морськими водами i територiальним морем здiйсню­ється і торговельне мореплавство.

Таким чином, розглядаючи водне транспортне право України та його складовi (морське й рiчкове), слiд зазначити, що здебiльшого доводиться апелювати до одних і тих самих: норм і категорiй, а за невизначеностi будь-яких моментів - використовувати

схожі поняття.

Слiд також зазначити й те, що основніi кaтeropiї детальнiше визначенi у КТМ України i тому за основу в подальшому розглядi водних транспортних правовiдносин братимемо саме норми цього Кодексу.

Отже, КТМ України введено в дiю Постановою Верховної Ради України 9 грудня 1994 р. i своїм призначенням має регулювати відносини, що виникають з торговельного мореплавства.

Кодекс мiстить 11 роздiлiв (393 статтi):

1. Загальнi положення.

2. Судно.

3. Екiпаж судна.

4. Морський порт.

5. Морське перевезення.

6. Фрахтування суден.

7. Морське буксирування.

8. Морське страхування.

9. Надзвичайнi морськi подiї.

10. Обмеження вiдповiдальностi судновласника.

11. Претензiї та позови.

Водний кодекс України має своїм завданням регулювати пра­вовi вiдносини для забезпечення схоронностi, науково обrpунтованого рацiонального використання вод для потреб населення i галузей економiки, вiдновлення водних pecypciв, охорони вод від забруднення, засмiчення i вичерпання, усування шкiдливої дiї вод i лiквiдацiї її наслiдкiв, полiпшення стану водних обєктів, а також охорони прав пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян на водокористування.

Кодекс уведено в дiю Постановою Верховної Ради України вiд 6 червня 1995 р. i мiстить шiсть роздiлiв:

1. Загальнi положення.

2. Державне управлiння i контроль у галузi використання та охорони вод та відтворення водних pecypcів.

3. Водокористування.

4. Охорона вод.

5. Спори з питань використання i охорони вод та вiдтворення водних pecypciв. Вiдповiдальнiсть за порушення водного законо­давства.

6. Мiжнароднi вiдносини.

Статут внутрiшнього водного транспорту СРСР був затверджений Постановою Ради Miнicтpiв СРСР вiд 15 жовтня 1955 р. № 1801.

Статут визначає основнi завдання та обов'язки opraнів внутрiш­нього водного транспорту iз забезпечення потреб держави в пере­везеннях вантажiв i пасажирiв внутрiшнiми водними шляхами, а також взаємовiдносини внутрiшнього водного транспорту з iн­шими галузями народного господарства.

Статут має десять роздiлiв (232 статтi):

1. Загальнi положення.

2. Внутрiшнi воднi шляхи. Флот.

3. Порти, пристанi, вантажне i комерцiйне господарство.

4. Планування i органiзацiя перевезень вантажiв.

5. Перевезення пасажирiв, багажу та пошти.

6. Буксирування плотiв та суден.

7. Порядок встановлення тарифiв i зборiв.

8. Перевезення в прямому змiшаному i прямому водному спо­лученні за участю інших видів транспорту.

9. Вiдповiдальнiсть пароплавств, вантажовiдправникiв, вантажо­отримувачів і пасажирів.

10. Акти, претензiї i позови.

Зазначений перелiк нормативно-правових aктів не є вичерп­ним, але вони за своєю сутнiстю є базовими в регулюваннi водних транспортних суспільних відносин.

Повноваження суб’єктів управлiння водним транспортом. Як зазначалося, транспортне право - це сукупнiсть правових норм, якi регулюють суспiльнi вiдносини, що виникають у сферi транспорту. Цей процес i вiдносини, що виникають в ньому, не є якимись абстрактними, а є дiями, завдяки яким i здiйснюється транспортування.

Щоб цi дiї виконувалися, має бути транспортувальник суб'єкт, який здiйснює транспортування, та суб'єкт, який обслуго­вує цей процес. У водному транспортному правi такими суб'єктами або, iнакше кажучи, основними категорiями є:

· судноплавна компанія;

· морський (рiчковий) порт;

· морське (рiчкове) судно.

Основною виробничою ланкою водного транспорту виступає судноплавна компанiя (або пароплавство), яка є самостiйним судноплавним пiдприємством водного транспорту, об'єднус рiзнi пiдприємства водного транспорту (або може їх об'єднувати), що забезпечують доставку пасажирiв, приймання, зберiгання i достав­ку багажу, вантажiв, ремонт i утримання суден, пiдготовку квалiфiкованих спецiалiстiв для нормальної роботи вcix ланок транспортного комплексу й органiзує свою дiяльнiсть на комерцiйній основі.

Слiд зазначити, що небагато pоків тому судноплавна компанiя (пароплавство) перебувала лише у державнiй формi власностi й керувалася лише державою в особi компетентних opraнів.

Сьогоднi, у вступi України до ринкових умов економiчного життя, всім формам власностi надаються piвнi права та умови для розвитку. Hе минула цього i судн~оплавна компанiя. Нинi в Укpaїні iснують такі провідні судноплавні компанії, як:

1. Акцiонерна судноплавна компанiя «Укррiчфлот», до складу якої крім флоту належить Запорiзький рiчковий порт, судноремонтнi бази й iншi пiдроздiли рiчкового транспорту.

2. Акцiонерне пiдприємство «Азовське морське пiдприємтсво».

3. Державна судноплавна компанiя «Чорноморське морське пароплавство».

4. Акцiонерне товариство «Українська дунайська судноплавна компанiя» (УДАСКО).

5. Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатацiйне управ­лiння морських шляхiв (Чоразморшлях).

6. Управлiння буксирувально-рятувального та спецiального флоту (УБРСФ).

Уci згаданi пiдприємства належать до сфери управлiння «Укрморрiчфлоту».

Kpiм цих iснують ще такi судноплавнi компанiї, як:

1) судноплавна компанiя «Укрферрi»;

2) Державна судноплавна компанiя «Укртанкер»;

3) Державна судноплавна компанiя «Українське морське паро­плавство» та iншi.

Як видно з цих прикладiв, держава мiцно тримаї свої управлiн­ськi (адмiнiстративнi та економiчнi) позицiї у сферi дiяльностi судно­плавних компанiй.

Судноплавна компанiя (пароплавство) - це потужна система зi своїми керiвними флотами, значним виробничим комплексом (у транспортному розумiннi) та iншими допомiжно-обслуговуючими дiлянками.

Пароплавство (судноплавна компанiя) є юридичною особою, i, згiдно з цим, може набувати, мати й позбавлятися певних юридичних прав i обов'язкiв. Воно може впроваджувати свою, значно ширшу та вiдносно незалежну, полiтику (економiчну, соцiальну та iн.).

Так, для прикладу, пароплавство може саме встановлювати, у який спосiб вести свою дiяльнiсть, а саме: трампове судноплавство чи лiнiйне судноплавство.

Для докладнiшого розгляду дiяльностi судноплавних компанiй (пароплавств) необхiдно вiдпрацювати Статут внутрiшнього водного транспорту СРСР.

Наступною категорiєю водного транспорту є судно.

Основне джерело для розгляду цiєї кaтeropiї - Кодекс торговельного мореплавства України, де поняття судно - це збiрна категорія, за якою торговельним судном визнається самохідна чи не caмoxіднa плавуча споруда, яка використовується:

1) для перевезення вантажiв, пасажирiв, багажу i пошти, для рибного чи iншого морського промислу, розвiдки й видобування корисних копалин, рятування людей i суден, що зазнають лихо на мopi, буксирування iнших суден i плавучих об'єктiв, здійснення гiдротехнiчних робiт чи пiднiмання майна, що затонуло в мopi;

2) для несення спецiальної державної служби (охорона промислiв, caнiтapнa i карантинна служба, захист моря вiд забруднення тощо);

3) для наукових, навчальних i культурних цiлей;

4) для спорту;

5) для iнших цiлей.

Таким чином, на правовому рiвнi iснyє наявнiсть певних елементiв, якi визначають дiяльнiсть вiдповiдних об'єктiв (самохiдних або несамохiдних споруд), що взагалi i створює поняття«судно».

Це поняття є дуже важливим аспектом торговельного мореплавства і тому на цьому аспекті слід зосередити увагу.

Так, якщо взяти до уваги мiжнароднi норми, за якими утворено

поняття «судно», то в англiйському правi його трактують так: «ко­рабель охоплює судна вcix описiв, якi приводяться до руху не веслами».

У Мiжнародних правилах запобiгання зiткненням суден на мopi (1972) записано: «Судно означає yci види плавучих засобiв, включаючи неводовмiснi судна та гiдролiтаки, якi використовуються чи можуть бути використанi як засоби перемiщення по водi».

Отже, розбiжностi у визначеннi суден наявні.

За нацiональними та мiжнародними правовими нормами, судно персонiфiковане, виступає як суб'єкт права, тобто носiй визначених прав i обов'язкiв. Iншими словами, судно є визначеною соцiальною одиницею, установою, яка має організацiйну єднiсть i створена для досягнення певної мети у мореплавствi.

Якщо розглядати правовий статус судна, насамперед, треба зосередити увагу на нацiональностi судна, чи на правi судна плавати пiд державним прапором. Згiдно з конвенцiсю 1982 р., «кожна держава має право на те, щоб судна пiд її прапором плавали у вiдкритому Mopi. Держава сама визначає умови, на яких вона надає судам свою національнiсть, реєструє їх у своїх офiцiйних органах i надає їм право плава­ти пiд своїм прапором».

Так, згiдно з КТМ України, поняття «українське судно», або «судно України» означає нацiональну належнiсть судна, на яке поширюється юрисдикцiя України. Нацiональна належнiсть судна визначається його державною реєстрацiєю в Укpaїнi та одержан­ням права плавання пiд Державним прапором України.

Отже, iснує певний зв'язок, реальний i нерозривний, мiж нацiональнiстю судна та його правом на прапор. Це може передусiм свiдчити про юрисдикцiю держави над суднами, якi плавають пiд її прапором. Це також є юридичною гарантiєю того, що: змiнюється правопорядок свободи вiдкритого моря; розширюсться довiра мiж державами й поширюсться їх міжнародна співпраця.

Прапор морського судна свiдчить про правове положення судна, де б воно не перебувало - чи-то у вiдкритому Mopi, чи-то в iно­земних або своїх нацiональних водах.

Можна дiйти висновку, що питання про прапор морського судна - це питання внутрішньодержавного права, але вирішується во­но на мiжнародно-правовiй основi.

Слiд також зазначити, що деякi держави (Лiберiя, Панама) не вимагають нiякого реального зв'язку мiж судном i державою (його прапора) й надають iноземцям змогу реєструвати свої судна та на­бувати право використання прапора цих держав на piвнi зi своїми громадянами й органiзацiями.

Це практика «зручних прапорiв». Вони створюють такі умови:

· спрощення процедури ресстрацiї;

· вiдсутнiсть чи низький piвeнь податкiв;

· лiберальне законодавство вiдносно умов працi, технiчних вимог до суден тощо.

Усе це надає «зручним» державам значнi прибутки за рахунок значної кiлькостi зареєстрованих суден. Визначаючи право плавання судна пiд прапором держави треба

розглянути механiзм, за яким встановлено таке право в Україні.

Першим етапом є наявнiсть права плавання пiд Державним прапором України. Це право має судно, яке є державною власнiстю або перебуває у власностi фiзичної особи - громадянина України, а також юридичної особи в Укpaїні, заснованої виключно українськими власниками, або судно, яке перебуває у цих осiб на умовах договору «бербоутчартер».

Другий етап - одержання права плавання пiд Державним прапором України за таких умов:

з часу реєстрації його у Державному судновому peєстpi України та отримання свiдоцтва про одержання права плавання пiд цим прапором;

з часу реєстрацiї його у Судновiй книзi України та отриман­ня свiдоцтва про одержання права плавання пiд прапором України;

у разi придбання судна за кордоном з часу видачi консулом України тимчасового свiдоцтва, в якому засвiдчено одержання цього права. (Тимчасове свiдоцтво дiйсне до реєстрацiї судна у Державному судовому peєcтpi або Судовiй книзi України, але не бiльше нiж один piк.)

Kpiм отримання судном права на плавання пiд прапором України є умови, за якими судно втрачає це право або тимчасово, або зовсiм.

Для повного охоплення поняття правового статуту судна необхiдно визначити такі катeropiї, як судновi документи, екiпаж судна.

До основних категорiй водного транспорту належить порт, який розглянемо на прикладi морського порту.

Морськuй порт є державним транспортним пiдприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирiв i вантажiв на вiдведених порту територiї i акваторії, а також перевезення вантажіві пасажирів на суднах, що належать порту.

Морський порт охоплюється певними межами, до яких нале­жать територія та акваторія морського порту.

Територiєю морського порту є вiдведенi для нього землi, що включають у себе також намитi, насипанi або cтвopeнi iз застосуванням iнших гiдротехнiчних технологiй площi, cтвopeнi за кошти порту і за користування якими не стягується плата.

Акваторiя морського порту - це вiдведенi порту воднi про­стори.

Морський порт здiйснює господарську дiяльнiсть, спрямовану насамперед на вантажно-розвантажувальнi операцiї, обслуговування суден, обслуговування пасажирiв, багажу та пошти.

Управлiння портом здiйснює начальник порту.

На завершення розгляду цього питання слiд зазначити, що будь-які суспільні відносини регулюються певними правовими нормами. Це стосується i морського порту, проте має певнi особливостi. Так, поширення набули звичаї порту - тлумачення

транспортних умов, яке сформувалося в комерцiйнiй практицi порту.

Звичаї порту належать в основному до роздiлу видаткiв щодо вантажно-розвантажувальних робiт мiж продавцем i покупцем, а також до порядку рахування стадiї. Звичаї застосовуються з огляду iсторичної традицiї, а в рядi випадкiв - за нацiональними законами.

Так, вiдповiдно до ст. 148 КТМ України сталiйний час вiдзначається угодою cтopiн, а за вiдсутностi такої угоди - нормами, прийнятими в порту навантаження (розвантаження).

3. Договiрнi вiдносини при використанні водного транспорту.

Основою дiяльностi у сферi водного транспорту є наявнiсть комерцiйно-господарських вiдносин, якi врегульовуються нор­мами права. Одним з регуляторiв таких вiдносин є норми зобов'язального права. Суть цього полягає в тому, що у сферi водноготранспорту iснує значна кiлькiсть суб'єктiв, якi мають свiй правовий статус, що вiдображається в їхнix правах i обов' язках.

Цi суб'єкти, виступаючи носiями власних iнтepeciв, вступають у взаємодiю, набуваючи певних прав i обов'язкiв.

Так, наприклад, вантажовiдправник, вiдправляючи вантаж морем, вступає у певні відносини з судноплавною компанією, яка перевозитиме його вантаж.

У цих вiдносинах суб'єкти беруть на себе певнi зобов'язання, наприклад перевезти вантаж водою, й укладають на це угоди.

До договорiв, що дiють у сферi торговельного мореплавства i укладенi на основi КТМ України, можна вiднести:

1) договiр морського перевезення вантажу;

2) договiр фрахтування суден на певний час;

3) договiр морського круїзу;

4) договiр морського агентування;

5) договiр морського перевезення пасажира;

6) договiр морського буксирування;

7) договiр лiзингу судна;

8) договiр морського страхування;

9) договiр рятування;

10) договiр морської iпотеки.

Розглянемо здiйснення договорiв на прикладi договору морського перевезення вантажу. За цим договором перевiзник, або фрахтiвник, зобов'язується перевезти доручений йому вiдправником вантаж з порту вiдправлення в порт призначення i видати його уповноваженiй на одержання вантажу особi (одержувачу), а вiдправник, або фрахтувальник, зобов' язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтувальником i фрахтiвником є особи, що уклали мiж собою договiр фрахтування судна (чартер).

Договiр морського перевезення вантажу укладається в письмовiй формi.

Документи, що пiдтверджують наявнiсть i змiст договору:

1) рейсовий чартер, якщо договiр передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

2) коносамент, якщо договiр не передбачає умови, зазначеної в п.(l);

3) iншi письмовi докази.

Наведемо деякi види конocaментів:

1) iменний;

2) ордерний;

3) на пред'явника.

розглянемо ще один договiр, а саме - договiр фрахтування суден на певний час.

За цим договором судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирiв, вантажiв i для iнших цiлей торговельного мореплавства на певний час.

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екiпажем (тайм-чартер) або не споряджене i не укомплектоване екiпажем (бербоут-чартер). Цей договiр є орендою.

Іcнує також поняття «суборенда». Фрахтувальник може в межах прав, що надано йому за договором фрахтування судна на певний час, укласти вiд свого iменi самостiйний договiр фрахтування судна третьою особою. Укладення такого договору не звільняє фрахтувальника вiд виконання договору, укладеного ним iз судновласником.

Торговельне мореплавство є активним процесом, в якому сто­рони виконують певнi дiї, передбаченi їх правовим статусом.

У процесi дiяльностi cтopiн виникають тaкi моменти, за якими будь-яка iз cтopiн може зазнати певного ущемлення своїх прав i інтepeciв.

З метою поновлення своїх прав та iнтepeciв сторони вступають у певний процес, тобто виконують тi передбаченi законом заходи, за якими може бути вирiшено позитивно їх питання.

До заходiв, спрямованих на поновлення своїх порушених прав та iнтepeciв, можна вiднести:

- морські протести;

- претензiї;

- позови.

Морські протести. Заява про морський протест подається капiтаном судна з метою забезпечення доказiв щодо захисту прав i законних iнтepeciв судновласника, якщо в перiод плавання або стоянки судна мала мiсце подiя, що може бути приводом для пред'явлення судновласнику майнових вимог.

Претензії пред'являються перевiзнику, який згiдно з догово­ром морського перевезення вантажу мав здiйснити морське перевезення вантажу, що не було здiйснено.

Претензiї щодо перевезення багажу можуть бути заявленi перевiзнику чи порту вiдправлення або призначення за розсудом заявника претензії. Слiд зазначити, що вчиненню перевiзнику вантажу позову, що виникає з морського перевезення вантажу, має обов'язково передувати заявлення йому претензiї.

Розглянемо особливiсть розгляду спорiв, пов'язаних з дiяльнiс­тю морського транспорту.

Так, розглядати спори може Морська арбiтражна комiсiя (МАК) при торгово-промисловiй палатi України. МАК вирiшує спори, якi випливають з договiрних та iнших цивiльно-правових відносин, що виникають з торговельного мореплавства, незалежно вiд того, чи є сторонами таких вiдносин суб'єкти українсько­го та iноземного або тiльки українського чи тiльки iноземного права.

МАК, наприклад, вирiшує спори:

· щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажiв;

· щодо морського буксирування суден та iнших плавучих засобiв;

· з лоцманської i льодової проводки;

· щодо морського страхування i перестрахування та iншi.

Дiяльнiсть МАК регулюється Законом України «Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж» вiд 24 лютого 1994 р.

 

4. Україна як суб'єкт мiжнародного морського й рiчкового права (з астосування звичаїв та iноземного законодавства у водному npaвi України. Колiзiйнi принципи та норми водного права).

Україна по праву належить до морських держав. Довжина її узбережжя сягає 1900 км. Україна має вихiд до Середземного моря та світового океану через Чорне та Азовське моря, протоки Босфор i Дарданелли. Уci судноплавнi рiчки України мають вихiд до морського узбережжя.

Україна заявила про свою вiдкритiсть до мiжнародної спiвпрацi та до iнтегрування її у мiжнародне спiвтовариство. Не обминуло це i сферу водних транспортних суспiльних вiдносин.

Так, враховуючи прiоритетне значення норм мiжнародного права стосовно нацiонального, у пiдrpунтя реформування нацiонального водного транспортного права слiд покласти найзначнiшi норми сучасного міжнародного морського та річкового права.

Мiжнародне морське право як галузь мiжнародного права є системою принципів і норм, які визначають правове розмежування і статус морських просторів, а також регламентують різні види морегосподарчої й iншої дiяльностi держав у водах світового океану.

Новим етапом у прогресивному розвитку й кодифiкацiї мiжнародного морського права стала Конвенцiя ООН з морського права вiд 30 квiтня 1982 р., яку пiдтримала й Укpaїнa.

Ця Конвенцiя зробила суттєвий внесок у справу сприяння загаль­ному й рацiональному використанню та освоєнню морських проcтopiв i морських pecypciв.

Виходячи з цiєї Конвенцiї та iнших нормативних актiв можна так класифiкувати морськi простори:

1) Ti, що розташованi в межах державних кордонiв (внутрiшнi води; територiальнi води; протоки, якi мають спецiальнi домов­леностi; протоки, в яких встановлене транзитне проходження; архiпелажнi води);

2) Ti, що розташованi за межами державних кордонiв (економiч­на зона; і континентальний шельф; замкнутi й напiвзамкнутi моря; вiдкрите море; морське дно за межами нацiональної юрисдикцiї; Арктика; морськi простори Антарктики).

Згiдно зi ст. 1 Закону України «Про державний кордон», державним кордоном України є лiнiя i вертикальна поверхня, що проходить по цiй лiнiї, якi визначають межi територiї України суші, вод, надр, повітряного простору.

Державний кордон України, якщо iнше не передбачено мiжна­родним договором, встановлюється:

1) на сушi - за характерними точками i лiнiями рельефу або ясно видимими орієнтирами;

2) на мopi - за зовнiшнiми межами територiального моря;

3) на судноплавних рiчках - за серединою головного фарватеру або тальвегу рiчки:

- на несудноплавних рiчках - за їх серединою або за серединою головного рукава рiчки;

- на озерах та iнших водоймах - за прямою лiнiєю, що з'єднуе виходи державного кордону України до берегiв озера чи iншої водойми;

4) на водосховищах гiдровузлiв та iнших штучних водоймах ­вiдповiдно до лiнiї державного кордону України, яка пролягала на мiсцевостi до її заповнення;

5) на залiзничних i автодорожнiх мостах, греблях та iнших спорудах, що пролягають через прикордонні ділянки судноплавних i несудноплавних рiчок, - за серединою цих споруд, або за їх технологічною віссю, незалежно від проходження державного кордону України на водi.

До основних категорiй вiдносять також i територiальне море, i внутрiшнi води України.

Згiдно iз зазначеним Законом (ст. 5), до територiального моря України належать прибережнi морськi води завширшки 12 морських миль, вiдлiчуваних вiд лiнiї найбiльшого вiдпливу як на материку, так i на островах, що належать Укpaїні, або вiд прямих вихiдних лiнiй, що з'єднують вiдповiднi точки.

Географiчнi координати цих точок затверджуються в порядку, який встановлено Кабiнетом Miнicтpiв України. В окремих випадках iнша ширина територiального моря України може встановлюватися мiжнародними договорами України, а в разi вiдсутностi договорів - відповідно до загальновизначених принципів і норм міжнародного права.

Стаття 6 цього Закону до внутрiшнiх вод України вiдносить:

1) морськi води, розташованi в бiк берега вiд прямих вихiдних лiнiй, прийнятих для вiдлiку ширини територiального моряУкраїни;

2) води портiв України, обмеженi лiнiєю, що пролягає через постiйнi портовi споруди, якi найбiльше виступають у бiк моря;

3) води заток, бухт, губ i каналiв, гаваней i рейдiв, береги яких повнiстю належать Україні, до прямої лiнiї, проведеної вiд берега до берега в мiсцi, де з боку моря вперше утворюється один або кiлька проходiв, якщо ширина кожного з них не перевищуе 24 морськi милі;

4) води заток, бухт, губ i лиманiв, мopiв i проток, що iсторично належать Укpaiїні;

5) води рiчок, озер та iнших водойм до лiнiї державного кор­дону, береги яких належать Укpaїні.

Таким чином, у нацiональному законодавствi закрiплено основні чинники, якi набувають безпосереднього сенсу в мiжнародному праві.

Зазначаючи мiжнародну складову в регулюваннi водних транс­портних суспiльних вiдносин, слiд вказати, що її основними джерелами є мiжнароднi договори (конвенції та мiжнароднi морськi звичаї. Так, Україна є учасником Конвенцiї про вiдкрите море (1958) та Конвенцiї про охорону морського життя на Mopi (1974).

Пiд мiжнародним (морським) звичаєм розумiються правила по­ведiнки, що iсторично складалися й передавалися з поколiння до поколiння й досi застосовуються в мореплавствi (так, давнiм мор­ським звичаєм є те, що капітан залишає судно, що зазнало лиха, oстаннім).

Розкриваючи складову водних транспортних суспiльних вiдно­син в її мiжнародно-правовому аспектi, вважається за необхiдне визначити й певнi положення дiяльностi держав (зокрема, України) у сферi рiчкових транспортних правовiдносин.

Початком цієї дiяльностi є участь України у Дунайськiй комісії (з 1948 р.) та дотримання державами - членами цієї комiciї певної низки принципiв:

1) принцип cувepeнітeту узбережної держави на приналежну їй дiлянку мiжнародної рiчки;

2) принцип рівності узбережних держав у використаннi yciєї течiї мiжнародної рiчки та виключення привілеї в однiєї держави щодо iнших;

3) принцип спiвпрацi узбережних держав у використаннi мiж­народної рiчки;

4) принцип розумного поеднання рiзних видiв дiяльностi

держав на мiжнародних рiчках;

5) принцип справедливого використання мiжнародних рiчок.

Цi принципи вiдображають сучасний стан речей у мiжнародному водному транспортному правi i надають змогу будь-якiй державi, яка їx дотримується, стати повноправним членом мiжна­родного співтовариства.

Визначаючи Укpaїну як суб'єкт мiжнародних водних транспортних суспiльних вiдносин, необхiдно зазначити, що на сучасному етапi набула поширення участь у цих вiдносинах «iноземного» елемента, який, задовольняючи власнi iнтереси, вступає у певну взаємодiю з нацiональним водним транспортним правом. Тому уваги потребує визначення таких положень, якi пов'язанi з регулюванням діяльності «Iноземного» елемента.

У водному правi багатьох держав є норми, якi спецiально встановлені для регулювання відносин, ускладнених «іноземним» елементом. За всієї рiзноманiтностi суті цих норм, їx поєднує те, що з їx допомогою вирiшують питання, якi з точки зору держави, де встановлена норма, не можуть бути залежними вiд норм iноземно­го закону. Taкi норми виключають можливiсть застосування для вирiшення вiдповiдного питання iноземного права й роблять безпредметною в цiй частинi наявнiсть колiзiйної проблеми. Цi норми iнодi ще називаються нормами «прямої дії». Але держави застосовують цей метод регулювання порiвняно не часто, оскiльки він не завжди дозволяє застосовувати у конкретному випадку ту систему права, з якою цi вiдносини найбiльш щiльно зв'язано, i не забезпечує oднaкoвocті регулювання однотипних відносин у різних кpaїнax.

Прикладом таких норм можна вважати норму, зазначену в ст. 234 КТМ України - «буксирування помiж портами України може здiйснюватися виключно суднами пiд прапором України».

Одним з основних способiв регулювання вiдносин в галузi мiжнародного водного транспортного права є пiдкорення їx тому чи іншому національному правопорядку відповідно до вказівок колiзiйних норм внутрiшньодержавного права.

Колiзiйнi норми - це сукупнiсть деяких правових норм, якi зазвичай мiстяться у нацiональному правi (менше - у мiжнароднiй угодi) i якi мають вiдсилочний характер, складаються з вказiвок (випадки застосування норм) та прив'язки, яка називає законодавство, що пiдлягає застосуванню. Так, прикладом цих норм є ст. 14 КТМ України, яка i називається «Колiзiйнi норми».

Перелiк регулюючих чинникiв був би невичерпним, якщо не вказати принцип «автоколії волi» - це надання внутрiшньодержавним правом учасникам транспортних правовідносин можливості вибрати за узгодженням мiж собою той чи iнший національний правопорядок для регулювання своїx взаємовiдносин.

Прикладом цього є ст. 8 КТМ України, де «майновий спiр, пов'язаний з торговельним мореплавством, в якому бере участь iноземна юридична або фiзична особа, може бути за згодою cтopiн передано на розгляд iноземного суду чи арбiтражу».

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-07-02; Просмотров: 3442; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.126 сек.