Поняття та кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх

Тема №2

(2 години)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні даної теми студенти мають усвідомити, що поняття злочинності неповнолітніх, хоча є похідним від загального визначення злочинності, маєт певні особливості.

Зокрема, будучи соціальною формою активності, злочинність неповнолітніх майже не зазнає історичних змін, адже складається переважно з «ядерних» (усталених) суспільно небезпечних діянь. Вона є однозначно деструктивним явищем. Питання щодо її «корисності» не може ставитися, адже цей вид злочинності не лише негативно впливає на суспільство та є таким, що містить зачатки злочинності дорослих осіб, але й деформує особистість дитини, спрямовуючи її розвиток у негативний бік, тобто завдає безпосередньої та віддаленої шкоди суспільним відносинам.

Відносна масовість злочинності неповнолітніх полягає не лише у втягненні багатьох неповнолітніх у кримінальну активність, але й у розповсюдженності суспільно небезпечних дій серед осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності. На злочинність неповнолітніх впливає й вчинення злочинів молодими дорослими (18-21 років). Серед осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності, 25% раніше вже вчиняли злочини у віці від 14 до 16 років. У цей період вони також мали неодноразові приводи в міліцію та притягалися до адміністративної відповідальності (Т.С.Жукова).

Тому злочинність неповнолітніх являє собою єдиний (кримінологічно однорідний) масив із власною сферою суспільних відносин і відрізняється своєю стабільністю (І.В.Калашніков).

Таким чином, злочинність неповнолітніх може розумітися як відносно масова соціальна деструктивна форма кримінальної активності, що реалізується в статистичній сукупності злочинів, які вчиняються протягом певного часу на певній території особами у віці від 14 до 18 років.

Злочинність неповнолітніх межує з поняттями девіантності та делінквентності.

Девіантність являє собою досить складне поняття, яке не знайшло остаточного визначення у фаховій літературі. Одні автори вважають, що девіантність – це сукупність засвоєних підлітками негативних моральних поглядів на життя, які стають особистісними психологічними особливостями (А.Ю.Альтудов). Інші ж під проявами девіантної поведінки пропонують розуміти дії, які відхиляються від норм будь-якої нормативної системи (моралі, релігії, традицій та звичаїв, як у сукупності, так і окремо кожної з них) за виключенням нормативної системи права (С.М.Корецький). Остання позиція підлягає уточненню з урахуванням того, що девіантність як відхилення від суспільних норм може бути як позитивною, так і негативною. Однак у будь-якому разі девіантність пов`язана з базовими соціальними стандартами поведінки.

Делінквентність також не має усталеного розуміння. Іноді делінквентами (в широкому сенсі цього слова) фахівці називають всіх неповнолітніх, які порушили закон, незалежно від того, чи зареєстровані їх діяння (Х.Вітмер). Іншими словами, делінквентна поведінка – це діяння, що відхиляються від приписів нормативної системи права. Вузьке юридичне розуміння делінквентності передбачає застосування цього поняття виключно до дітей (малолітніх та неповнолітніх), які порушили нормативно-правові приписи.

При цьому для неделіктоздатних осіб делінквентністю є будь-яке порушення нормативно-правових приписів. Так, делінквентність малолітніх включає прояви асоціальної поведінки дітей у віці до 14 років від прогулів шкільних занять, жебрацтва, вживання алкогольних, наркотичних речовин до вчинення крадіжок, розбоїв, вбивств (В.Ф.Мороз).

Для деліктоздатих осіб делінквентністю вважається порушення нормативно-правових приписів, окрім кримінально-правових заборон.

З урахуванням дискусії щодо розуміння девіантності та делінквентності студенти мають сформувати власну позицію з цих питань з огляду на проблему статусних порушень (status offense), тобто дій, які не вважаються правопорушеннями, якщо вони вчиняються дорослими, але є забороненими для дітей.

Загалом при кримінологічній характеристиці злочинності неповнолітніх студенти мають виходити з того, що вона становить сукупність злочинів, вчинених особами двох вікових груп: 14-15 і 16-17 років.

Кількість злочинів, вчинених неповнолітніми та за їх участю, зросла в період з 1974 р. по 1998 р. з 10 066 до 39 100 діянь. Після 1998 р. спостерігалася стійка тенденція до зниження рівня злочинності (з коливаннями по окремих роках): 1999 р. – 37 017; 2000 р. – 37 239; 2001 р. – 36 218; 2002 р. – 32 335; 2003 р. – 31 500; 2004 р. – 21 806; 2005 р. – 26 147; 2006 р. – 19 639; 2007 р. – 18 755; 2008 р. – 15 707. З 2009 р. починається приріст кількості злочинів цього виду: 2009 р. – 15 445; 2010 р. – 17 342; 2011 р. – 17 846. Станом на 20.11.2012 р. зареєстровано 14 238 злочинів.

Загалом злочинність неповнолітніх становить від 5% до 7% від загальної кількості злочинів, зареєстрованих в Україні.

Виходячи з даних офіційної статистики, злочинність неповнолітніх є груповою (до 50%). Дані по рецидиву злочинів коливаються від 12,7% (2009 р.) до 27% (2012 р.). При цьому статистична картина злочинності неповнолітніх значно деформована високим рівнем латентності. Так, за даними кримінологічних досліджень, рівень групової злочинності серед неповнолітніх становить до 80%, а рівень рецидиву – понад 40%.

Сучасна злочинність неповнолітніх тяжіє до омолодження – більше половини всіх злочинів вчиняються учнями шкіл. Виходячи з судової статистики, зменшується питома вага неповнолітніх, до яких застосовуються примусові заходи виховного характеру. Це непрямим чином свідчить про збільшення кількості тяжких та особливо тяжких злочинів.

По структурі злочинність неповнолітніх – загальнокримінальна корислива (крадіжки, грабежі). Також вчиняються хуліганства (7-10%), злочини проти особи (до 5%).

Групова злочинність неповнолітніх передбачає наявність трьох основних видів спільнот: традиційні (нестійкі, нечисленні, діють протягом нетривалого часу); перехідні (до 15% їх членів – дорослі особи); стійкі угруповання. За спрямованістю групи неповнолітніх бувають дозвільними, правопорушуючими, злочинними.

Злочинність неповнолітніх має виражений сезонний характер та залежність від часу доби (що обумовлено особливостями способу життя неповнолітніх). Вона є переважно міською (до 80%). Крім того, переважну кількість злочинів вчиняють юнаки. На долю дівчат припадає менше 10%, які поряд з крадіжками, грабежами, злочинами в сфері незаконного обігу наркотиків вчиняють і найбільш тяжкі злочини – умисні вбивства.

Також для розуміння кримінологічних закономірностей злочинності неповнолітніх важливе значення мають:

- порушення кримінально-правових заборон особами, які не досягли віку кримінальної відповідальності – серед них переважають крадіжки та грабежі (до 70%);

- рівень адміністративної деліктності неповнолітніх. Відповідно до статистичних даних МВС України, у 2006 р. частка адміністративних проступків, учинених неповнолітніми, становила 32,9 % від загального числа аналогічних проступків за зазначений період; у 2007 р. – 34,7 %; у 2008 р. – 36,5 %; у 2009 р. – 38,3 %, у 2010 р. – 39,9 % (І.П.Багаденко);

- таке явище, як безпритульність та бродяжництво, адже неповнолітні бродяги вчиняють злочини корисливої спрямованості та в сфері незаконного обігу наркотиків. В Україні, за даними Уповноваженого з прав дітей при Президентові України, загалом подолано масову дитячу безпритульність.

Таким чином, злочинність неповнолітніх посідає важливе місце в кримінальній ситуації в Україні, оскільки виконує функцію передачі злочинних навичок та розповсюдження злочинного способу життя.

Також студенти мають вміти характеризувати головні тенденції злочинності неповнолітніх, серед яких найсуттєвіші:

- омолодження кримінальної активності дітей;

- поява нових злочинів, зокрема, пов`язаних з високими технологіями та вчинюваних у кіберпросторі;

- неспроможність ефективно протидіяти злочинності неповнолітніх традиційними засобами соціального контролю.

Ці тенденції на сьогодні є загальними для більшості держав світу.

ПИТАННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ:

(2 години)

1. Поняття злочинності неповнолітніх.

2. Кримінологічні показники злочинності неповнолітніх в Україні на сучасному етапі.

3. Місце злочинності неповнолітніх у кримінальній ситуації в Україні.

4. Тенденції злочинності неповнолітніх в Україні.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

(2 години)

1. Співвідношення понять «злочинність», «делінквентність» та «девіантність» неповнолітніх.

2. Злочинність неповнолітніх у радянський період.

3. Специфіка кримінальної активності неповнолітніх у світі.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ:

1. Групова та організована злочинність неповнолітніх.

2. Специфіка структури злочинності неповнолітніх в Україні.

3. Специфіка аналізу латентності злочинності неповнолітніх.

4. Особливості групової злочинності неповнолітніх.

ЛІТЕРАТУРА:

Декларация о защите женщин и детей в чрезвычайных обстоятельствах и в период вооруженных конфликтов от 14 декабря 1974 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_317

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021

Керівні принципи ООН запобігання злочинності серед неповнолітніх від 14 грудня 1990 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_861

Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_927/paran2#n2

Абросімова Ю.А. Злочинність неповнолітніх та запобігання їй на регіональному рівні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дніпропетровський держ. ун-т внутр. справ. - Дніпропетровськ, 2009. – 22 с.

Борисов С.С. Преступления экстремистской направленности: проблемы законодательства и правоприменения: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / ГОУ ВПО «Московский университет МВД России». - М., 2012. – 47 с.

Головкін Б.М. Крадіжка як найтиповіший злочин неповнолітніх // Часопис Київського університету права. - 2004. - №1. - С. 82-88.

Зиядова Д.З. Преступность учащихся общеобразовательных учреждений и проблемы ее предупреждения. - М.: Юристъ, 2005. - 318 с.

Иванцов С.В. Организованная преступность: системные свойства и связи (криминологическая оценка): Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Московский ун-т МВД России. – М., 2009. – 56 с.

Исаев А.Н. Преступность несовершеннолетних как преступления адаптации: состояние проблемы и стратегии сдерживания // Человек: преступление и наказание. - 2009. - №4. - С. 76-79.

Калашников И.В. Криминологическая характеристика и предупреждение преступлений, совершаемых организованными преступными группами с участием несовершеннолетних: Автореф. дисс.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Московский ун-т МВД России. – М., 2011. – 20 с.

Корецький С.М. Кримінологічна характеристика девіантної поведінки неповнолітніх: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ. – К., 2003. – 20 с.

Кочеткова Е.М. Организация социально-педагогического взаимодействия несовершеннолетних в процессе ресоциализации делинквентных групп (на материалах США): Автореф. дисс. … канд. педагог. наук: 13.00.01 / Моск. пед. гос. ун-т. - М., 2012. – 23 с.

Крестовська Н. М. Ювенальна відповідальність: до постановки проблеми // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – О.: Юрид. л-ра, 2004. – Вип. 22. – С. 31-35.

Крестовська Н. М. Ювенальний проступок та ювенальна відповідальність // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. – 2004. – № 3. – Ч.1. – С. 127-131.

Леонов Р.А. Общественно опасные деяния (проступки), совершаемые лицами, не достигшими возраста уголовной ответственности (уголовно-правовой и криминологический аспекты): Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / ФГБОУ ВПО «Московский государственный лингвистический университет». – М., 2012. – 29 с.

Мальцев А.А. Преступность несовершеннолетних в Республике Корея: криминологические, уголовно-правовые, уголовно-политические аспекты: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Дальневосточный гос. ун-т. – Владивосток, 2009. – 32 с.

Мороз В.Ф. Делінквентність дітей до чотирнадцятирічного віку (кримінологічні проблеми): Автореф. дис….канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ун-т внутр. справ. – Х., 1999. – 19 с.

Орловська Н.А. Осудність та її види (порівняльний аналіз законодавства України та інших держав): дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Одеська нац. юрид. акад. – О., 2001. – 222 с.

Пісоцька Н.М. Рецидивна злочинність молоді та її попередження: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2001. - 17 с.

Подольный Н.А. Организованная молодежная преступность: некоторые особенности и направления борьбы с ней // Следователь. - 2003. - №6. - С.44-50.

Стабровская Е.А. Насильственная преступность несовершеннолетних и ее предупреждение уголовно-правовыми мерами: Автореф. дисс.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / МГЮА. - М., 2007. -19 с.

Стеблинська О.С. Запобігання злочинам, які вчиняються неповнолітніми в стані сп’яніння: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Львівський держ. ун-т внутр. справ. – Львів, 2008. - 16 с.

Щербакова Л.М. Женская насильственная преступность в современной России: криминологические проблемы: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / ГОУ ВПО «Ставропольский государственный университет». – М., 2008. – 60 с.

Яницька Н.В. Групова корисливо-насильницька злочинність молоді та її попередження: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України. - К., 2000. - 21 с.

ДЖЕРЕЛА СТАТИСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ:

Судова практика та статистика Верховного суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/DCB0F812911447D9C2256BF70052D6A9?OpenDocument&Start=1&Count=300

Міністерство внутрішніх справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua

Дата добавления: 2015-07-02