Розрахунки

Жалоба

Лінн Коффі (ζ журналістка): Наступного ж дня після смерті Рента Кейсі – публічного самогубства, за яким спостерігали тисячі людей (або мільйони, якщо брати до уваги всіх телеглядачів, що бачили, як його машина вибухнула, у прямому ефірі), – так от, наступного ж дня офіцер комендантської служби на ім’я Деніел Гемміш, сорока семи років, із 19‑річним досвідом служби в комендантському патрулі, при вечірньому обході напав на перехожого. Гемміш уп’явся зубами в нічим не захищену шкіру на шиї незнайомця, не будучи ніяк спровокованим до такої атаки. Відповідальні працівники швидкої медичної допомоги констатували в Гемміша стан марення й галюцинації, перед тим як офіцер знепритомнів і невдовзі помер.

Тодд Ратц (☼ торговець монетами): Поліцейські приходять до мого магазину, показують мені знімок того малого, що продавав мені монети, я тоді вперше почув, що хлопця звали Бастер Кейсі. Вони кажуть, він загинув у автокатастрофі, про неї було в новинах. Питають, що я про нього знаю, про того малого Кейсі? Питають усяку маячню, типу чи виявляв він агресивні схильності? Чи він колись цілував мене? Чи, може, кусав?

Дурнуваті питання.

Лінн Коффі: На мою думку, було щось трохи театральне в загибелі Кейсі. Передусім, він подбав про те, щоб сидіти тієї ночі за кермом найбільшої та найяскравішої машини, буквально загромадив її вогнями, просочив бензином і їздив про ігровому полю зигзагами, щоби привабити якнайбільше охочих поставити мітку. Плюс гелікоптери телевізійників і те, як він подзвонив на радіо та розмовляв, поки не згорів. Навіть те, як він поїхав на червоне світло, майже в пику кільком поліцейським, схоже, було сплановано, щоб забезпечити собі ескорт у наступне життя із блималками та сиренами – за всією формою.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): Як людина компенсує втрату рівних собі?

Озираючись у минуле, я інколи думаю: а чи не вигадали ми Рента Кейсі? Наш невеликий гурт. Можливо, ми потребували несамовитого, міфічного персонажа, який символізував би наше власне нетривке життя. Дивовижного блискучого антигероя, який став би викликом, що його ми – містер Даньюн, міс Лоуренс і я – пережили б, аби про нього оповідати. Тієї миті, коли Рент вибухнув на екранах телевізорів, тієї миті, коли його машину охопило полум’я, він став фантастичною оповідкою з нашого бездумного руйнувального минулого. Яку ми можемо всім розповідати. Омиті спалахом його бензинового сяйва, ми ніби стаємо легендою за компанію.

Шот Даньюн (Чруйнувальник): Дивно, скажіть? Неважливо, що останні роки тисячі людей грали в Руйнувальних Ночах і ні з ким не ставалося нічого страшнішого за травму хребта. Ми ніколи не бачили, що може статись. Ми не помічали цього. Коли ми побачили, як насправді все може повернутись, що можна, блядство, померти, можна згоріти живцем, тоді Руйнувальні Ночі почали занепадати.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Не хочу надміру моралізувати, але інколи смерть однієї людини може пояснювати смерть цілої культури.

Лінн Коффі: На третій день після смерті Рента Кейсі драги підчепили його машину на дні річкового каналу. Минуло добрих три години, перш ніж вони витягли з річки обгорілий корпус «Кадиллака Севілл» – разом із обвугленим кістяком різдвяної ялинки, все ще прив’язаним на даху – на платформу для спуску суден на Медісон‑авеню.

Недді Нельсон: Хіба уряд не мав триста сраних разів упевнитися в тому, що Рент Кейсі не стане для нас героєм‑мучеником? Хіба пригнічені люди не йдуть до церкви за розрадою? А там вони хіба не зустрічають інших людей? Хіба всі ваші найбільші революції не починалися з того, що люди бідкалися одне одному, співали пісень і заводилися так, що переходили до силових дій?

Хіба Руйнувальні Ночі не були нашою церквою, тим, що об’єднує людей? Як на піт‑стопах, де ми разом скаржилися на життя? Хіба ми не були революцією, яка щоночі майже відбувалися… майже відбувалася… продовжувала майже відбуватися, – але замість того ми просто трощили одне одного. Якби з’явився хоч один лідер – Рент Кейсі чи хтось інший, – то хіба ціла армія нас, готових битися й помирати, не стала б непереможною?

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Насправді наша жалоба – за тисячами автомобілів, повних готових перекусок, фліртування та словесної терапії. А також зв’язків, мрій, планів і навіть справжнього культурного обміну. Кожна ніч, починаючи з загибелі Рента, перетворилась на посмертний час Руйнувальних Ночей. На розтин, але не Рента Кейсі, а субкультури, яка, на думку деяких найттаймерів, суттєво покращувала їхнє життя.

ЛіннКоффі: Усі вікна були підняті, тому оксамитова оббивка охопленого полум’ям «каддилака» майже не обгоріла. Згідно зі словами очевидців, автоматична коробка передач досі стояла на положенні «Drive», а фари досі були ввімкнені, хоч акумулятори давно вже залило. Ба більше, у зеленувато‑блакитному салоні була річкова вода, одна синя джинсова сорочка, розшита квітами, одні сині джинси, розшиті плющем, пара високих кедів «Конверс», – ні волосинки від Бастера Кейсі.

До того ж, щоб відчинити машину, поліцейським довелось шукати відмичку «слім‑джим». Адже всі двері були замкнені. А ключі при цьому все ще були в замку запалювання.

Преп. Кертіс Дін Філдз (☼ священих Міддлтонського християнського братства): Біблія каже нам, що це стається в одну мить. Вознесіння. Ось так я й сказав Чету й Айрін, коли зазирнув до них ненадовго. Повірте, ви не бачили настільки убитої горем пари.

Офіцер Ромі Майлз (ζ детектив у справах убивства): Саме тоді міністерство видало ордер на арешт Бастера Кейсі.

Айрін Кейсі (☼ Рентова мати): Я так розумію, старший із хлопців, Бейкон, пішов у шерифи просто для того, щоб приносити людям кепські новини. І от він підіймається сходами на наш ґанок – уранці, після того як сталася та аварія з Бастером, і гупає по сітці, поки Чет не підходить до дверей. Бейкон Карлайл, він говорить: «Мені прикро повідомляти вам про це, але ваш син, Бастер Ландру Кейсі, загинув в автомобільній катастрофі близько 11:43 минулої ночі». Він читає це з маленької білої картки, причому дивиться на картку, а не на нас. Потім, весь такий шанобливий, зісмикує з голови свого форменого капелюха, перевертає картку й читає зі звороту: «Мої вам найглибші співчуття в цю жалобну мить».

Ми‑то цю частину вже бачили, поки він з першого боку читав. Чет питає: «Тіло вже знайшли?»

Бейкон знизує плечима, кнур тупоголовий. Він запихає білу карточку в свого капелюха, а сам капелюх знов натягає на свою довбешку.

Лью Террі (ζ управитель нерухомості): З’являється якийсь селюк у комбінезоні з нагрудником, дзвонить у дзвінок і витягає мене з ліжка серед білого дня. У цих дей‑таймерів просто ніякої совісті. Каже, що не зійде з ґанку, й вимахує в мене перед носом конвертом, де в зворотній адресі вказано цей будинок, заявляючи, що він батько того хлопця, Кейсі. Значить, цей осьо батько приїхав сюди чортзна‑звідки, щоб забрати манатки свого сина.

Само собою, я висловив йому співчуття. Поліція вже перетрусила всю квартиру, але вони не забороняли мені пускати родичів. Гумор у тому, що планування цього будинку не надто логічне. Щоби потрапити до помешкання того хлопця, ви маєте спуститися вниз аж до самого холу, тоді пройти п’ять сходів до другого поверху, а там піти по лоджії аж до самих дверей. Я про це нічого не сказав, але, поки я зазирнув до своєї квартири взяти запасний ключ, чувак уже зник.

Раз‑два‑три – і цей таточко вже знайшов дорогу до кімнати свого малого й зайшов досередини. Він залишив за собою слід із гною, який відпадав від його черевиків, – слід, що не плутає ні на крок. Начеб він сам тут жив, – але присягаюся, духу його в моїй будівлі ніколи не було. Він показує мені, що для того, щоб відчинити двері до квартири, просто підтягаєш угору ручку – завіси подаються, гвинти гойдаються, – і можеш відклацнути язичок.

І ось я стою собі там з запасним ключем у руці, а він жестом запрошує мене заходити.

Але нас уже хтось випередив.

Шериф Бейкон Карлайл (☼ ворог дитинства): Я ще таких холоднокровних людей не зустрічав. Таких, як Кейсі. Виростили єдиного сина, який утік з дому й помер, можливо, просто для того, щоб насолити своєму старому. І от Чет Кейсі стояв на порозі й слухав кепські новини так, ніби я – радіо, по якому передають прогноз погоди. Жодних емоцій на лиці. Анічогісінько. Єдине, як я можу це пояснити, – з таким довбонутим синулею його старі забили на нього ще дуже‑дуже давно.

Лью Террі: Я і цей татко стоїмо в кімнаті, але чути, як у вбиральні хтось грюкає. Ці крадії, вони бачать у газеті некролог чи статтю про те, як хтось урізав дуба, і вломлюються, щоб украсти стерео, телевізор, наркоту, отриману за рецептом. Як наш крадій подався до вбиральні, то це, певно, якийсь наркуша, що перетрушує аптечку.

Тим часом батько покійного хлопця не здається надто стривоженим. Не здається він і сумним. Він водить долонею по стіні, ніби хоче відчути фарбу на дотик.

Двері вбиральні розчахуються, і звідти виходить дівчина. Одна її рука якась нездорова, всохла, зате в іншій вона тримає чорний Сміттєвий пакет. Вона дивиться на мене й на батька того хлопця й каже: «Ви хто, блядь, такі?»

І цей селючара всміхається. Він шкіриться, як та мавпа, відходить від стінки, яку мацав, і каже: «Ехо… До біса кльово бачити тебе знов».

Айрін Кейсі: Коли я вранці везла Чета до аеропорту в Пеко, щоб він поїхав та забрав Бадді з міста, Чет сказав мені дуже дивну річ. Він нагадав мені про брунатні шпалери з ковбоями, які ми поклеїли в Бадді в кімнаті. Він сказав їх обідрати. Розпариш їх і здереш, сказав він. Під кожною кулькою з козючок, які цей хлопчисько туди приліпив, у стіні вм’ятина, і Чет сказав мені розколупати там штукатурку. Він сказав, якщо я це зроблю, то ніколи більше не потребуватиму грошей. Тільки перед тим, як торкатись козючок, одягни гумові рукавиці – так він звелів.

Лью Террі: І от ця дівчина зі скрюченою рукою та сміттєвим пакетом, вона дивиться на цього батька й каже: «Ми знайомі?»

І цей дядя Ваня киває на чорний пакет у її руці й питає: «І заради чого ти сюди вломилася?»

«Рент дав мені ключ», – каже дівчина.

І цей татко каже: «О, вибач. Мені здалося, я забув».

А мені це дівча каже: «Ви знаєте, що таке “порнушний товариш”?» Вона каже, що коли хтось помирає, завжди є близький друг, в обов’язки якого входить поквапитися до квартири покійного та обшукати її на предмет наркоти, порнухи та інших секс‑забавок. Тобто забрати всю ту фігню, яку померлий не хотів би доносити до відома батьків. Вона погойдала в руці чорний пакет і сказала: «Усе, чого ви не хотіли б знати про вашого сина, тепер лежить тут, усередині».

Шот Деньюн (ζ руйнувальник): Ми всі дуже непокоїлися за Ехо. Я сам пішов її відвідати. Однієї ночі я приніс їй з кулінарії картонну коробку курячого супу. Я хотів упевнитися в тому, що вона його їла. Ми сиділи й теревенили, і я не пішов, поки вона не виїла все до краплі.

Просто щоб підстрахуватися, я нашпигував цей суп отими «ранковими» пілюлями «Plan В». Власне, я його зовсім нашпигував, щоб уже промити її як слід.

Лью Террі: Батько цього хлопця починає знову обмацувати стіни, торкається м’яких чорних кульок, які, наскільки можу припустити, були з гашишу. Лапаючи стіну, навіть не дивлячись на дівчину з її пакетом, цей таточко каже: «Два куплені з рук еротичні журнали, трохи перкоцету, що залишився після його єдиного візиту до дантиста, поплямований вібратор й оздоблені штучним хутром наручники».

Дівчина зазирає до свого пакета.

«Останні два пристрої твої, – каже цей батько, – але прошу, можеш забирати все».

І дівчина каже: «Ні хуя собі, звідки…»

Офіцер Ромі Майлз (ζ детектив у справах убивства): Стандартна процедура – встановити спостереження за всіма, хто є емоційно важливим для підозрюваного. Наші офіцери спостерігали за квартирою Лоуренс та за помешканням підозрюваного. Нам було прекрасно відомо, куди ходив Честер Кейсі та що він робив, і ми можемо підтвердити, що і він, й Ехо Лоуренс були в квартирі підозрюваного одночасно, у певний період – у присутності домовласника, Льюїса Террі.

Лью Террі: Цей татко торкається плямки на стіні, стукає по фарбі і каже: «Ось, дивися».

Це одна з тих кульок гашишу.

Таточко лізе в нагрудну кишеню свого комбінезона і витягає складаного ножа; він розкриває його і втикає в стінку.

І я кажу йому зупинитися. Застава, заплачена його сином, не зможе покрити протикання стінок.

Так і не витягаючи зі стіни ножа, він розгойдує лезо й каже; «Але гроші, які ти вкрав, точно покриють».

Я не крав ніяких грошей. Кажу вам. І йому сказав, що я не крав нічого з цієї квартири.

«Спитаймо торговця монетами з Ґрінсон‑стрит», – каже цей татко і витягає лезо зі стіни. Він залазить двома пальцями до розколупаної ножем дірки. Виймає звідти якусь штуку і стирає з неї порохнявий білий шар тиньку. Це золота монета. І він каже: «Знайома річ?»

Офіцер Ромі Майлз: Значно менш зрозуміло, чому Ехо Лоуренс, схоже, запросила батька підозрюваного до себе додому після тієї зустрічі. І чому вона дозволила Честеру Кейсі поселитися в її квартирі.

Айрін Кейсі: Коли я побачила Чета на тому літаку, він, певно, боявся, що ось‑ось помре. Бідака, він сказав мені: «Рін, ти багато натерпілася в цьому житті». Він сказав, що багато про що шкодує, але що любив мене. Завжди любив мене. Коли він на мене востаннє глянув, уже в дверях на той літак, сказав: «Ти була незрівнянною матір’ю».

Шот Даньюн: Боже ж ти мій, Рентів татко привалює до міста цілковито, непідробно, нівїбенно зсунутим. Вписується до Ехо. Дзвонить до тієї фірми, що винищує шкідників, щоб улаштуватись на стару Рентову роботу. Коли ми вперше зустрілися, цей підтоптаний недоумок згрібає мене за шию однією рукою. Він лапає мене, присмоктується своїм ротом до мого, а тоді каже: «Скучив?»

Дивна хуйня, ну скажіть?

Коли я сказав «до мого», то мав на увазі «до мого рота».

Лью Террі: Я та ця понівечена дівчина – ми дивимось, як батько цього мертвого типа ходить по кімнаті. Усюди, де побачить м’яку чорну грудочку, устромлює свого ножа та виколупує золоту монету. Дивлячись на дівчину, цей татко каже: «В твоїй квартирі, коли ти заснула тієї останньої ночі, яку ви з Бадді провели разом, він поприліплював кульки своїх козючок до твоїх стін».

Каліка, вона каже: «Рент витирав шмарклі об мої стіни?»

Усюди, де вона знайде кульку з козючок, каже батько, Рент лишив для неї якийсь скарб.

Вона каже: «Я все ще нічого не розумію».

Він каже: «І не заморочуйся з тестом на сказ – просто починай лікуватись».

Ця дівчина, вона каже: «Ви ж не поліцейський, ні?»

Дата добавления: 2015-07-02