Флешбек

Честер Кейсі (☼ фермер): От тепер починається повна срань.

За ніч до того, як мій хлопчик, Бастер, пішов і вбив себе, якийсь старий пень розповідає йому всю цю довгу, нестерпну байку. Багатий старий пень на ім’я Сіммз розповідає, як він, будучи такого ж віку, як Бастер, уперше приїхав до міста й потрапив в автомобільну аварію. Цей Ґрін Тейлор Сіммз, тоді молодий чоловік, їде собі в машині, як назустріч йому виїжджає інша тачка, не гальмує анітрішки, перетнувши осьову, і вліпляється в його машину.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Так, як Рент розповідав мені, Сіммз очунює на лікарняному ліжку, питає: «Як довго я тут?» І сестра каже: «Чотири дні…»

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): У лікарні цей хлопець спитав: «Що сталося з моєю машиною?»

І доктор сказав: «З якою машиною?» Поліція знайшла його серед вулиці, непритомного. Він був весь у синцях, з переламаною ключицею та грудиною.

Хлопець спитав: «Де мій одяг?»

І доктор сказав: «Який одяг?» Поліція знайшла його голим.

Честер Кейс: Усі розуміють, що це безумне патякання, але ж Бастер цього не знав. Бадді мав повірити старому.

Ехо Лоуренс: І от, стільки років тому, поліцейські спитали у того хлопця, як його звуть і як зв’язатися з його родиною, і хлопець розповів. Наступного дня вони прийшли до його ліжка в шпиталі й сказали, що таких людей, його родини, не існує.

Шон Даньюн: Копи спитали в нього ім’я, паспортні дані та номер соціального страхування. І через день вони повідомили чоловіка, що його самого не існує.

Ехо Лоуренс: Лікарі поглянули на шрами на руках того хлопця, на всі ці проколи та борозни на його шкірі й спитали: «Які наркотики ви вживали?»

Вони спитали: «Вам було відомо, що ви заражені сказом?»

Джаррелл Мур (ζ приватний детектив): Ці травми, які Сіммз змалював Ренту, синці вздовж клубового гребеня в області таза, тріщина в грудині та зламана ключиця – усі вони відповідають тим пошкодженням, які завдають поясний та плечовий ремені безпеки при лобовому зіткненні на високій швидкості.

Шот Даньюн: Отож у двадцять три роки Ґрін Тейлор Сіммз тікає з тієї лікарні. Щойно вони заводять мову про те, щоб помістити його до психіатрички, він звалює, перш ніж його встигають запхати під замок. Сіммз краде якийсь одяг, взуття і линяє. А ззовні всього лише за чотири дні місто перестало ділитися на день і ніч. Цього нема. І ні в кого немає портів у карку. Люди читають – книжки. Журнали. Газети. Крізь вікна він бачить, як люди дивляться телевізор. З радіо та стерео долинає музика.

Сіммз вирушає автостопом до єдиного місця, яке здається йому безпечним. Він повертається до рідного дому, в Міддлтон. Так, до міста, з якого і Рент родом.

Честер Кейсі: Просто серце розривається, скільки божевільної, навіженої маячні вивалив цей старий шкарбун Сіммз на голову мого хлопчика.

Шот Даньюн: За ті кілька років, які минули з переїзду Сіммза до міста, хтось зрубав чотири великі робінії, що росли по кутках батьківського двору. Замість них стирчали чотири гінкі паростки тієї ж робінії, висотою з долоню. На самому будинку, розказав Ренту Сіммз, хтось замінив покарлючену, горбкувату обшивку рівними та новими дошками, пофарбованими в такий білосніжний колір, що аж відливав блакиттю. Фарба була така свіжа, що можна було зачути її запах. Його ключ не підійшов до замка, і коли він постукав, до дверей підійшла дівчинка.

Честер Кейсі: Її звали Хетті, й вона була гарненька тією красою, яка сяє на обличчях вашої улюбленої рідні зі старих фотознімків. Коли вони ще молоді та зачаровані життям. Тоді, коли час, робота й ви ще не згубили їхню молодість. Сімдесят років тому Хетті було тринадцять і вона щойно прийшла додому зі школи, сиділа сама та чекала, поки за кілька годин родина повернеться з роботи.

Щось її мало дуже привабити в тому Сіммзі, бо вона запросила його досередини і майже навпрямки до ліжка. Фактично навпрямки.

Ехо Лоуренс: Звісно, це версія того чоловіка. Він нікого не ґвалтував. Він не здогадувався, хто вона насправді така, поки, лежачи там в очікуванні сутінків та приходу рідні, Хетті не сказала: «Єдиний спосіб залишити тебе тут – це якщо я залечу…» І вони зайнялися сексом знову.

Під час цього другого разу Хетті сказала, що сподівається, це буде дівчинка. Щоб вона могла назвати її Естер. І цей незнайомий молодик скінчив, дивлячись на годинник та календар, що стояли в неї на комоді. Він спитав у дівчини: «Ця штука все правильно показує?»

Хетті повернула голову на подушці, дивлячись вгору, і сказала: «Хвилина туди‑сюди».

І він сказав: «Ні». Він сказав: «Я про календар».

Честер Кейсі: Цей старий, що плів дурню моєму хлопчику, він сказав, що уловив ту мить, коли мала завагітніла, – він відчув, як хвиля енергії, розуміння, відваги та божевілля поглинула його. Реальна, ніби дощ чи сонячне сяйво. «Ще краще, – сказав він, – укус будь‑якої живої істоти, хоч отруйний, хоч просто болючий».

Він сказав, що не залишився, чекаючи на її рідню, мов приблудний пес, якого вона захотіла залишити собі, й, напевно, та мала Хетті сказала потім батькам, що він зґвалтував її.

Ехо Лоуренс: За словами Сіммза, коли він поцілував ту Хетті, то відчув смак м’ясного хлібця з цибулею та ковбасою, який вона їла на ланч у школі. Відчув смажену телячу печінку, яку вона їла вчора ввечері. Смажену курячу грудку, перлисту цибулю з вершками та апельсинове желе, якими вона вечеряла три дні тому. В ту мить, коли було зачате їхнє майбутнє дитя, зір і слух цього чоловіка, його чуття запаху й смаку – все це просто вибухнуло.

Шот Даньюн: За кермом, просто накидаючи кола в пошуках здобичі, Рент розповів мені, що Ґрін Тейлор Сіммз потрапив у минуле, десь на шістдесят років раніше. Після того як він натягнув власну прапрабабку, Хетті Шелбі, Сіммз казав, став почуватися просто неймовірно. По ночах йому потрібно було всього дві години, щоб виспатися. Щось типу Супермена.

Тіна Щосьтам (ζ руйнувальниця): Це тільки одна з потаємних цілей Руйнувальних Ночей. Більшість називають це «флешбек». Інші – «першопрохідництво навпаки». Про народжування самого себе, як це було у Сіммза, кажуть «підтримувати багаття».

Ехо Лоуренс: Слухай уважно. Цей гіпотетичний 23‑річний біженець, який застряг у минулому, картає себе за те, що не вчив новітню історію краще. Що не запам’ятав принаймні кілька виграшних лотерейних номерів. Він миє тарілки, щоб заощадити хоч невеликий капітал. Він працює з ранку до ночі, запитуючи першого‑ліпшого: «Майкрософт уже відкрита компанія чи ще ні?»

Ці люди, вони переважно відповідали: «Майкро‑що?»

«Майкрософт», – казав він.

Але люди тільки хитали головами та знизували плечима.

Шот Даньюн: Він питав у когось: «Технологію форсованих піків уже винайшли?» І було не важливо, що ці люди знизували плечима. Йому справді, чесно‑пречесно хотілося, щоб раніше він був уважнішим на уроках математики та природничих наук.

Кожні кілька років він повертається, щоб стежити за своєю донькою, Естер, його майбутньою бабусею. І що на думку йому не спадає нічого кращого, то він зваблює її; зустрічаючись із нею потайки та даючи їй гроші, він ділиться з нею своїми мріями про подальшу династію, розповідає про те, як випадково полетів назад у часі. Про аварію.

Ехо Лоуренс: Повірила вона йому чи ні, зґвалтував він її чи ні, але в дівчини народилась дитина, яку вона назвала Айрін, а чоловік, що тепер називає себе Ґрін Тейлор Сіммз, знову зник на тринадцять років.

Джаррелл Мур: Якщо вірити словам того літнього пана, про якого йдеться, то представниця кожного покоління, кожна чергова тринадцятирічна незайманка прагла, просто палала бажанням долучитися до його проекту. До його експерименту.

Ехо Лоуренс: Сіммз твердить, що після кожної зустрічі сперми з яйцеклітиною почувався сильнішим. Він накопичував дедалі більше золота, збирав статок і ховав його для майбутнього себе.

Шот Даньюн: Повна хуйня, на голову не натягнеш.

Джаррелл Мур: М’яко кажучи, старече слабоумство.

Шот Даньюн: Кожний момент зачаття неслабко його впирав. Він весь заводився, всі його хромосоми, чи що там, мінялися в цю мить. Перегруповувалися. Оновлювалися та покращувалися. І як з кожною згубною звичкою, чувак не знав нічого кращого й робив це знову, знову й знову.

Він просто продовжував трахати минуле. Заповнювати майбутнє новим собою.

Честер Кейсі: Розказавши моєму хлопчику цю історію, старий псих попросив Бастера закатати рукави сорочки. Старий мудак тицяв пальцем у побляклі укуси, в татуювання, зроблені брудними зубами на долонях та руках Бастера, і казав: «Борсук… койот… гримуча змія». Кожен шрам угадував без помилок.

Ехо Лоуренс: Певно, Ґрін Тейлор Сіммз попросив Рента повернутися назад у часі, розбитися в аварії. Тепер люди живуть довше. Рент міг би повернутися на сотню років. Побачити більше поколінь себе. Рент міг завчити лотерейні номери та плани винаходів за чималий час і зібрати навіть більші статки.

Джаррелл Мур: А між тим грати тринадцятирічних дівчаток.

Шот Даньюн: І Сіммз пообіцяв, що Рент може якимсь чином жити вічно. Стати безсмертним.

Ехо Лоуренс: До того ж, може, щоб замести сліди, а може, через свою вроджену гібридну примаханість Сіммз прокрадався назад, щоб убивати тих міддлтонських дівчат уже в старості – за допомогою отруйних павуків, чумних бліх та бджіл‑убивць…

Шот Даньюн: Рент каже цьому старому схибленому Сіммзу: «Завчити? Ви не уявляєте, що сказ робить із мізками…»

Ехо Лоуренс: І Ґрін Тейлор Сіммз каже: «Я знаю точно, на що саме ти здатний». Він каже Ренту: «Я – це ти».

Недді Нельсон (ζ руйнувальник): Ніхто не хоче заходити так далеко, але… чи не була Діва Марія дитям Господнім? І тоді, в біблійні часи, чи не було їй так само тринадцять років?

Шот Даньюн: Шістдесят років тому цей новий Рент Кейсі опиняється виштовхнутим у минуле й змушеним чекати теперішнього, роблячи деякі зміни. Підтримуючи багаття.

Недді Нельсон: До речі, а як щодо пришибленої старозаповітної фігні про двох Лотових дочок, які спершу обпоїли свого татка, а потім… «зберегли його сім’я»?

Честер Кейсі: Наскільки я розумію, вся ця дика історія пояснює, чому Бадді скерував свою машину вниз із моста. Усі мрії того схибленого старигана – передбачалося, що їх здійснить мій хлопчик. Але можу побитися об заклад, мій Бадді зробив не зовсім це.

Дата добавления: 2015-07-02