Останні з’єднання

Воллес Бойєр (☼ продавець машин): Якщо просто зараз ви почешете своє вухо, я почешу своє. Якщо ви нахилите на один бік голову, то я нахилю свою, ведучи вас, переконуючи за допомогою очного контакту і доказів моєї зацікавленості.

Я кажу: «Дивіться», – ще одна вбудована команда.

Якщо ви сказали: «Подорожі в часі неможливі», я «наведуся» на ваше заперечення: «Так, багато людей заявляють, що це неможливо, але хіба люди не казали, що брати Райт ніколи не відірвуться від землі?»

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): Останнього разу, коли я бачила Ґріна Тейлора Сіммза, ми брали участь у Ночі матраців. Ґрін прив’язував матрац до даху свого червоного «даймлера». Ми зупинилися на піт‑стоп перед тим, як відкриється вікно, щоб наповнити бак, і стояли, прихилившись до машини, припаркованої біля колонки. Ґрін стояв у своєму костюмі в тоненьку смужечку, запихаючи носик пістолета в отвір бака й тиснучи на курок. Пахло бензином і курми у фритюрі.

Я не подзвонила Шоту щодо сьогоднішньої ночі – тільки так я могла поїхати з Ґріном наодинці. І стоячи там, я розказала Ґріну Тейлору Сіммзу, що Рентів батько, Честер, приїхав до міста.

Дивлячись, як цифри скачуть на колонці, нараховуючи гроші та галони, Ґрін сказав: «Скажи мені, як сильно марить старший містер Кейсі?»

Повз нас проїжджали «Торіно», «Веґи» й «Торнадо» – всі з матрацами, прив’язаними до дахів. Обличчя в цих машинах, вони всі оберталися, щоб подивитися на нас із нашим матрацом. На розі кожної вулиці, скільки вистачало погляду, стояли люди й ловили тачку. Дехто махав кількома купюрами – на бензин.

І я розповіла Ґріну Тейлору Сіммзу те, що Честер Кейсі розповів мені.

Ґрін не казав нічого. Тільки слухав. Дивився на інші команди, які дивились на нас.

АВТО‑Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: Ця вістка надійшла щойно, і це схоже на якийсь повторюваний неймовірний випадок дежавю. Три поліційні машини на високій швидкості переслідують охоплену вогнем машину в західному напрямку по Медісонській об’їзній.

З вами Тіна Щосьтам, це «Звіт від зіваки»…

Воллес Бойєр: Це допомагає, казав мені Чет Кейсі, починати з простого. Уявіть час не як ріку, а радше як книгу. Чи запис. Щось закінчене. Ніби кіно, з початком серединою та кінцем, але вже зроблене й закінчене.

Потім уявіть собі, що подорож у часі – це не більше ніж упустити книжку на підлогу й загубити місце, де читав. Ви підбираєте книжку й розгортаєте її на місці, яке або значно раніше, або, навпаки, далі, – але ніколи не точно на тому місці, де ви щойно читали.

Ехо Лоуренс: І все ще слухаючи, Ґрін Тейлор Сіммз залишив пістолет в отворі, обійшов машину та нахилився крізь водійське вікно. Він сказав: «Я слухаю» – і натиснув на підкурювач у приборній панелі.

Отака стара була в нього машина. Ніхто з нас не курив.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Рент якось сказав, що ми сприймаємо час так, як люди при владі хочуть, щоб ми сприймали. Це як з обмеженням швидкості на якійсь автостраді. Як з Санта Клаусом чи Великоднім Кроликом. Ніби час – це Зубна Фея, в яку нас привчили вірити. Час як шлях чи ріка, що рухається тільки в одному напрямку.

Але обмеження швидкості змінюються. Санта Клаус – фальшивка.

Рент сказав мені, що час – це зовсім не шлях, як ми про нього думаємо. Час повертає. Він петляє. Він зупиняється і починається, і це все той мінімум, який він сам зміг пізнати. Більшість людей, казав Рент, рухаються крізь час, як безкрила пташка по землі. Рент каже, що уявлення про час було створене таким, щоб люди не почали жити вічно. Це плановане старіння, з яким ми всі погодилися.

Для всіх, крім людей, що не помирають. Істориків.

«Ніхто не каже, що ти маєш у це повірити, – Рент сказав мені. – Ти завжди можеш просто померти».

АВТО‑Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: Маємо нові повідомлення про швидкісне поліційне переслідування. Вогонь, схоже, обмежується палаючим матрацом, прив’язаним до даху автомобіля. Водій усе так само рухається на захід по Медісонській об’їзній і вже досяг Сентрпойнт‑Бізнес‑парку. Наступні повідомлення в міру розвитку подій, з вами Тіна Щосьтам і ваш «Звіт від зіваки»…

Ехо Лоуренс: На заправці, всередині Ґрінового «даймлера», підкурювач вистрибнув зі звуком: «тснк».

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): Дозвольте мені якимось чином стисло це пояснити. Людський мозок функціонує на чотирьох базових рівнях мозкової частоти. Зазвичай у пробудженому та збудженому стані ви функціонуєте на «бета‑рівні» мозкових хвиль, що становить від тринадцяти до тридцяти циклів на секунду. У стані спокою ваш мозок переходить на «альфа‑рівень» хвиль, від дев’яти до чотирнадцяти циклів на секунду. Коли ви дрімаєте й почуваєтеся сонливими, ваш мозок уповільнюється до «тета‑рівня», від п’яти до восьми циклів на секунду. І зрештою, коли ви провалюєтесь у глибокий сон без сновидінь, ваші мозкові хвилі загальмовуються аж до «дельта‑рівня», від одного до чотирьох циклів на секунду.

Воллес Бойер: Ніхто не каже, що ви маєте в це повірити. Ніхто не каже, що ви маєте навіть слухати це, але тільки подумайте про цю силу‑силенну розумного, багатого, впливового народу, який зійшов у могилу, присягаючись, що Сонце обертається довкола нас. І також подумайте про те, що одного дня, коли ви будете мертвим і давно зогнилим, дітлахи з молочними зубами сидітимуть на уроці часової географії та реготатимуть над тим, якими дурними ви були.

Ехо Лоуренс: Колонка брязнула, й цифри перестали перевертатися. Шланг підстрибнув і завмер. Ґрін Тейлор Сіммз сунув руку за пазуху свого смугастого костюма й витяг звідти гаманця.

«Якщо вірити Чету Кейсі, – сказала я Ґріну, – ми зустріли Рента, бо ти впізнав його на розі тієї вулиці…»

Ґрін вийняв з гаманця двадцятку, ще двадцятку, червінця, п’ятірку. Витяг усі паперові гроші зі свого гаманця.

Я сказала: «Закатай свій рукав». Я сказала: «Дай мені подивитися на твої руки».

І Ґрін сказав: «Як ти гадаєш, хто вигадав цю маленьку гру, яка тобі так до вподоби?» Він сказав: «Як ти гадаєш, хто визначає поле, і прапорці, і вікно, хто пускає чутки?» Він сказав: «Як на твою думку, що станеться з Руйнувальними Ночами без мене?»

Сморід бензину довкола нас.

Ґрін Тейлор Сіммз простягнув мені купюри й сказав: «Чи не будеш ти така люб’язна купити мені трохи лакричних цукерок “Ред Вайнс”?»

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Величезне зацікавлення викликає той факт, що пересічна людина в цей містичний медитативний стан, тета‑рівень мозкових хвиль, стан, якого так невтомно шукають монахи та пілігрими, впадає, просто кермуючи автомобілем. У будь‑якій довгій поїздці, щоразу, як ви проминаєте час і долаєте відстань, не замислюючись над процесом, ви поринаєте в глибоку медитацію тета‑рівня. Відкриті для видінь. Відкриті для свого підсвідомого. Для творчого, інтуїтивного й духовного просвітлення.

Ехо Лоуренс: Я залишила його з пістолетом, який усе ще стирчав з бака. Я зайшла досередини, купила «Ред Вайнс», розплатилася за бензин і вийшла. І – а то якже! – коли я вийшла надвір, червоного «даймлера» вже не було.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Тета‑рівень мозкової активності привертає особливу увагу. Це та частота, на якій, як твердять містики, найчастіше з’являються видіння та просвітлення. У ці миті розслаблення – у ванні, за кермом, у напівсні, – коли ви спускаєтесь на тета‑рівень мозкових хвиль, із пам’яті переважно виринають глибокі, віддалені спогади. Ви встановлюєте зв’язки та досягаєте одкровень.

З метою стимулювати тета‑рівень мозкової активності пісноспіви тибетських монахів ведуться в монотонному ритмі, який відповідає повільнішій мозковій частоті. У барабанних культурах шамани‑барабанники запускають тета‑рівень, рівномірно та безперервно вибиваючи чотири удари на секунду.

Петті Рейнольдс (ζ бармен): Я стояла біля сьомої колонки. Чоловік, про якого ви говорите, був біля п’ятої. Я почула плескіт й озирнулася подивитись, і цей чоловік поливав бензином зі шланга матрац, прив’язаний до даху його червоної машини. Він був одягнений у темно‑синій діловий костюм. Сиве волосся. Гарні шкіряні туфлі. Бензин усмоктався в матрац, крім кількох крапель, що побігли вниз по боках та вікнах машини. Запах стояв неймовірно задушливий.

Пам’ятаю, він заліз на водійське сидіння й поїхав. Йому довелося ввімкнути двірники на лобовому склі – так рясно по ньому тік бензин.

Воллес Бойєр: Як я вже казав, я не зустрічав Рента Кейсі, поки він не помер. Весь залишок польоту, той час, який я просидів поруч із Честером Кейсі, він намагався навчити мене неможливого. Він пив мій скотч і розповідав мені, що час – це не пряма лінія.

Час – це не ріка. І не годинник, і не клепсидра. Він не може рухатися тільки в один бік.

Можна найняти ціле полчище найкращих фахівців, щоб критично розібрати, як таке могло статися, але все одно залишаться люди, які шукатимуть доказів і сперечатимуться з тим, що земля пласка. Людина походить не від якоїсь іншої істоти. А Елвіс Преслі досі живий.

АВТО‑Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: Це Тіна Щосьтам з терміновими новинами в передачі «Небозі в дорозі». Усі смуги західного напрямку на Медісонській об’їзній заблоковані через аварію палаючої машини біля виїзду з Сентрпойнту. Рятувальні команди вже на місці подій і намагаються впоратися з вогнем. Уже утворилися затори на Ринковій розв’язці та в напрямку до 287‑ї автостради. Рух по Медісонській об’їзній у східному напрямку також уповільнився майже до повної зупинки…

Шот Даньюн: Блядь. Не знаю я, як працюють флешбеки. Я не зможу вам до пуття пояснити, як працює лампочка, а тим більше зробити одну з нуля. Але я можу нею користуватися.

Випалюєте собі мізки сказом. Впадаєте в цей тета‑транс від їзди за кермом. Врізаєтесь куди‑небудь і очунюєте голяка десь в історії.

Воллес Бойер: Якщо це допоможе, подумайте про те, що люди довгий час уважали Землю пласкою. Двовимірною. Вони вірили тільки в те, що бачили, поки не винайшли кораблів, а хтось хоробрий не поплив на розшуки решти Землі. Уявіть, що Рент Кейсі – Христофор Колумб подорожей у часі.

АВТО‑Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: Рух на західному боці зупинився намертво. Це вже паркувальний майданчик. Рятувальні команди доповідають, що вогонь біля розв’язки Сентрпойнт уже погасили, дорогу від аварії розчищено, але хлопці зі швидкої досі чекають на свій вантаж.

Якщо вірити першим чуткам, обгорілий «Даймлер‑Бенц» виявився порожнім. З найкривавішими подробицями, «Небозі в дорозі» на АВТО‑Радіо…

Дата добавления: 2015-07-02