Повернення до Рента

АВТО‑Радіо, з передачі «Небозі в дорозі»: Не треба дивитися на небо, щоб зрозуміти, що сьогодні повня. Нам уже повідомляють про дрібну аварію на чотирнадцятому кілометрі 217‑ї автостради, де два весільні кортежі, здається, жбурляють одне в одного жменями весільного торта. Зі «Звітом від зіваки» Тіна Щосьтам для передачі «Небозі в дорозі»…

Недді Нельсон (ζ руйнувальник): Хіба не всім відомо, що люди досі їздять на Руйнувальні Ночі? Щоб досягти цього дорожнього трансу, який наближає до розуміння? Чи, може, люди просто пруться від гонитви? Типу, щоб знайомитися з іншими людьми й проводити разом час?

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальник): Розслабся. Якщо Шоту Даньюну вдасться перемістити себе в минуле, усі ми прокинемося в новій реальності, де він буде творцем технології форсованих піків. Шот нарешті використає свою освіту, щоб стати Томасом Едісоном мозкових транскриптів. Щоправда, це якщо він згадає досить із сучасної науки. Одна річ – бути автором, і зовсім інша – винайти весь йобаний вид мистецтва.

Ні, тієї ж миті, коли він потрапить назад і підкрутить історію, усі ми прокинемося в світі, який взагалі не знає форсування мозкових транскриптів. Ми будемо так само дивитися кіно та читати книжки. А от його маленький мопс, Сенді, буде досі живий.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Можливо, Рент і не був таким… пробивним і великим, яким ми його пам’ятаємо. Може, саме так з’являється будь‑який релігійний діяч: його друзі просто розписують його все могутнішим та могутнішим, щоб затягти когось у ліжко. Можете уявити собі святого Петра в барі, котрий чеше якійсь гарненькій дівулі: «А то я водився з Ісусом Христом. Ми були найліпшими кумплями…»

Можливо, люди не подорожують назад у часі. Може, це брехенька, як і все інше – все, що звучить краще за думку про смерть – чорну, огидну, вічну смерть, – може, це така приваблива брехенька, на яких і постають світові релігії. Можливо, Рент просто мертвий.

Ехо Лоуренс: Треба зважати на джерело. Може, Шот Даньюн просто хоче провалитися в минуле без конкуренції.

Шот Даньюн: Хуйня. Ви б знали, якби Ехо стрибнула в минуле, вона б уже знову була тут, але з обома звичайними руками й ногами. Нормальними. І з живими‑живісінькими батьками. Ніякого вистругування та вимазування секс‑іграшок. Ехо була б такого ж віку, як Рент, чи Кейсі, чи як він там себе кличе, є зараз. Вони були б двома звичайними занудами середнього віку.

Ехо Лоуренс: Якщо в Недді вийде повернутися назад, то не буде ніякого акту СЕКСОТ. Люди будуть жити, як у доісторичні часи, в тій порі, коли їм самим захочеться. Ніяких комендантських сигналів. Один грандіозний затор, як це й було завжди в світі.

Шот Даньюн: Можна навести логічні аргументи того, що ми весь час міняємо минуле, незалежно від того, буваємо ми там насправді чи ні. Я замружую очі, і Рент, якого я бачу, – це не реальна особа. Рент, про якого я вам розповідаю, профільтрований, підфарбований, викривлений крізь моє сприйняття. Як будь‑який форсований пік.

І всім цим я змінюю минуле – і здебільшого навіть не помічаю цього. Можна сказати, я безперервно паскуджу минуле, теперішнє і майбутнє.

Ехо Лоуренс: Якщо Ренту вдасться все виправити, якщо він колись потрапить у минуле, щоб врятувати свою маму від… від того, щоб вона стала його мамою, то, найпевніше, ви ні слухом, ні духом не знатимете про Рента Кейсі. Він і Ґрін Тейлор Сіммз, певно, обоє будуть «істориками», без початку й кінця.

Шот Даньюн: Дивно, скажіть? Замість того щоб бути біографією, ця історія стане байкою. Фактичним історичним артефактом, у якому занотовано минуле, якого ніколи не було.

Як Санта Клаус чи Великодній Кролик – чергова застаріла правда.

Боді Карлайл (☼ друг дитинства): У мене все це просто купи не держиться. Люди кажуть, що Рент стрибнув назад у часі – якісь хворі! – і що, можливо, він зробить щось, щоб нічого цього не сталося. Чи, може, просто щоб він не з’явився.

Ходять чутки, що якась таємна зграя чуваків рулить світом. Чуваків, які ніколи не помруть, і вони змушують нас усіх чубитися їм на забаву. Від того, що вони там накрутять з історією, я можу назавтра бути не реальнішим, ніж Супермен чи король Артур.

Тут не треба нейрохірурга, щоб визначити, що все це вигадані брехеньки.

Недді Нельсон: Спитайте себе: що я їв сьогодні на сніданок? А що я їв на обід учора?

Бачите, як швидко розмивається реальність?

Тіна Щосьтам (ζ руйнувальниця): Що б я змінила? Наступної ж Руйнувальної Ночі, в ту ж мить, коли якийсь бісів «мазераті» чи «роллс‑ройс» підрулить до бордюра, я залізу всередину.

А ви, бісові невдахи, насолоджуйтеся своєю смертю.

Дата добавления: 2015-07-02