Загальні форми організації навчання: фронтальна, групова, індивідуальна. Нестандартні форми навчання

Загальні форми навчання-це способи організації нав-ня діяльності учнів на уроках та інших формах нав-ня.

Форма-це зовнішній вираз будь-якого змісту

Урок - учбова робота з групою учнів постійного складу, однакового віку і рівня підготовки, що проводиться в певний час за встановленим розкладом (30-45хв.)

Типи уроків: засвоєння знань, перевірки знань, засвоєння умінь, навичок, узагальнення, конкретизації, систематизації, комбінований урок.

В ході уроку встановлюється забезпечення активної пізнавальної діяльності. Різні форми її організації: фронтальна, групова, Індивідуальна.

фронтальна робота-форма організації навчання при якому всі учні виконують одноч. те саме зав-ня під кер-ом вчителя.

При фронтальній роботі колектив виступає як одне ціле, а кожен учень виступає членом фронтальної роботи на уроці, сприяє встановленню довірливих відносин між вчителем і класом. Ця організація не універсальна. Вона не враховує рівень розвитку пізнавальних інтересів і можливостей. Тому фронтальна робота поєднується з індивідуальною.

Індивідуальна учбова робота учнів характеризується високим рівнем самостійності, розвитку вмінь і пізнавальних можливостей кожного учня. Серйозний недолік індивідуальної організації учбової діяльності учнів на уроці і вдома полягає в тому, що вони практично не спілкуються один з одним.

групова діяльность-спосіб орг-ї навч. зан-ть при якому ставиться певні зав-ня для класу.

При груповій діяльності учнів на уроці клас ділиться на декілька груп, виконуючи однакові і різні завдання. В залежності від цього розрізняють єдину і диференційовану групову роботу, Вона тісно пов'язана з фронтальною і індивідуальною роботою.

Група (5-7чол.). Можливий варіант учбової роботи, коли в групі 2 учні. Для успішної сумісної роботи потрібні колективні групи - 15чол., що мають однаковий характер протікання пізнавальних інтересів. Склад цих груп не постійний. Групова робота учнів може застосовуватись для розв'язку всіх основних дидактичних проблем на уроці. Розв'язання задач, закріплення і повторення вивченого матеріалу, формування умінь, навичок.

Співвідношення різних видів організації учбової діяльності учня на уроці визначається вчителем з урахуванням специфіки предмета.

Нестандартні наприклад:

Урок –подорож,-квк,-інсценізація,-казка,-суд,-панорама, брейн-ринг,-інтервю,поле чудес.

40.Поняття нар педагогіки та етнопед. Основні напрями і зміст української народної педагогіки.

Народна педагогіка- це галузь емпіричних знань і досвіду народу у поглядах на мету, зміст, форми і методи вих-ня підростаючого покоління.

Термін НП в наук обіг впровадили Ушинський і Духнович.

Компоненти НП: українське родинознавство ( це уявлення народу щодо створення та збереження міцної і здорової та щасливої родини ), батьківська педагогіка(народна мудрість про соціалізацію дитини в сімї про передачу їй старшим поколінням дух-го та вир-го досвіду та прищеплення навичок культури поведінки), народне дитинознавство(усталені погляди на дітей, емпіричні знання про умови та руш сили розвитку фізіол-их, псих-их, емоц-их, вольових,пізнавальних процесів що відбуваються в організмі дитини з моменту народження до вступу в доросле життя),народна дидактика(народна мудрість що концентрується у поглядах народу на принципи, зміст і методи навчання, зміцнення піз-их сил дитини), Н.Пед-на деононтологія(це фор-ня необх. в думках і вчинках кожної Л{загальні людські цінності})

В народній педагогіці сформувалися три форми організації виховного процесу: індивідуальна (раннє виховання у колі сім'ї); групова (включення дитини у спілкування з однолітками), фронтальна (участь дитини у великих народних світах та обрядах).

Методи: 1. Метод формування суспільної сутності (розповідь, бесіда, порада, дискусія).. 2. Метод формування поведінки: уклад життя та діяльність дітей; вправи з метою виховання розумних звичок; дотримання режиму праці та відпочинку, виконання різних' доручень та обов'язків, що формують почуття відповідальності. 3. Методи стимулювання: суспільна думка, орієнтація на очікувану радість; застереження, заохочення. 4. Методи самовиховання. самооцінка; самопереконання; самозобов'язання.

Етнопедагогіка-це наука про народну педагогіку, тобто наука про педагогіку певного етносу(етнос з грецького-племя, це група людей що проживає на спільній території і хар-ся спільними історичними,культурологічними, мовними та конфесійними ознаками)

Термін Етнопедагогіка-в науковий обіг було введено в 1959 письменником Г. Волковим.

Дата добавления: 2015-07-02