Демократизація управління освітою в Україні. Управління школою. Директор школи, його заступники та їх функції. Громадські органи шкільного самоврядування

Принцип демократичності управління школою полягає у поєднанні громадського самоврядування з єдиноначальністю директора.

Директор школи – є найвищою посадовою особою в школі. Його діяльність регламентується Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, згідно з яким директор може бути тільки громадянин України, який має вищу педагогічну освіту, стаж пед роботи не менше 3 р, успішно пройшов атестацію керівних кадрів у порядку, встановленому міністерством освіти і науки України. Один з головних напрямків його роботи – добір і розстановка пед кадрів.

Заступникдиректора з навчально-виховної роботи – організовує і контролює процес навчання, контролює виконання навчальних планів і програм, якість ЗУН учнів, здійснює керівництво методичною роботою з вчителями школи, складає і контролює розклад уроків, графіки факультативних і гурткових занять.. Контролює.роботу шк. Бібліотеки, навчального сектору учкому.

Другий заступникдиректора з навчально-виховної роботи – керує навчально-виховним процесом у початкових класах, роботу груп продовженого дня.

Заступникдиректора з виховної роботи – організовує позакласну роботу надає допомогу класним керівникам, роботу груп продовженого дня.

Заступникдиректора з господарчої частини відповідає за збереження шк. приміщень і майна.

Заступникдиректора з наукової роботи – розробляє методичні документи, розділи програми школи, які стосуються перспективи її розвитку.

Заступникдиректора з комерційної діяльності – встановлює зв’язки зі спонсорами, шефами веде пошук джерел позабюджетного фінансування школи...

Заступникдиректора з соц-пед реабілітації – організовує, контролюєроботу класів вирівнювання, займається питаннями пед корекції, адаптації учнів у навч-вих процесі.

Громадські органи шкільного самоврядування: учнівський комітет школи, профспілковий комітет, методична рада, батьківський комітет школи

Органи колегіального управління школою є конференція, рада школи, пед рада, нарада при директорі, його заступниках. Їх діяльність координується залежно від потреб колективу і завдань школи.

57. Принципи наочності, міцності, доступності знань. Методика їх реалізації у проц. вивчення спеціальних дисциплін.

Багаторічний досвід І спеціальне психолого-педагогічні дослідження показали, що ефективність навчання і виховання залежить від ступеня притягнення до сприйняття матеріалу, тим міцніше він засвоюється. "Золоте правило дидактики" - залучати до навчання усі органи чуття - належить Я.А. Коменському.

Наочність навчання забезпечується застосуванням різноманітних ілюстрацій та демонстрацій (показ учням плакатів, карт, картин, портретів, зарисовок на дошці, демонстрація приладів, дослідів, технічних установок, різного роду препаратів, показ кінофільмів, діафільмів, схем). Принцип наочності поширюється і на виховання. Наочність в дидактиці є набагато ширшим поняттям ніж безпосереднє зорове сприйняття. Воно включає в себе І сприйняття через моторні і тактильні відчуття, і Тому до наочних засобів відносять і його обладнання, І статистичні і динамічні навчальні посібники.

Принцип доступності вимагає, щоб навчально-виховний процес будувався на рівні можливостей учнів, без інтелектуального, фізичного і морального перевантаження. При дуже ускладненому змісті навчання знижується мотиваційний настрій, швидко слабнуть вольові зусилля дітей, різко падає працездатність, виникає стомлення. Разом з тим, це не означає і протилежного: при заниженому змісті знижується і Інтерес до навчання, не формуються необхідні вольові зусилля, не виникає бажаного розвитку навчальної працездатності, тобто знижується розвиваючий вплив навчання. Зміст навчання повинен не просто відповідати реальним можливостям учнів, але і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку, тобто вимагати від них роздумів, міркувань, але таких, які вони можуть реально здійснити під керівництвом І з допомогою вчителя.

Принцип міцності вимагає того, що міцними повинні бути як навчальний, так І виховний та розвиваючий ефект педагогічного процесу, тобто міцними повинні бути: ідейно-моральні переконання, навички навчально-пізнавальної діяльності, навички суспільно-цінної поведінки, буде забезпечена глибока осмисленість накопичених знань, він орієнтує навчально-виховний процес на формування дійових знань, вмінь, навичок та способів поведінки.

58. Завдання, зміст, форми і методи екологічного виховання учнів у навчальній роботі.

Виховання – цілеспрямований спеціально організований процес взаємодії вихователя та вихованців з метою формування позитивних якостей та властивостей особистості.

Екол. вих. – спец-орг. пед д-ть, що спрямована на вих.-ня екологічно-культ. Л, що стоїть на захисті прир. багатства.

Мета екол. вих. - фор-ня екол-культ. Л, яка бережливо ставиться до природи, ресурсів, кор.. копалин, флори та фауни.

Завдання: формування любові до природи, її збереження і розмноження; озброєння учнів знаннями про природу рідного краю; залучення учнів до екологічної діяльності.

Напрями екологічного виховання: - розвиток морально-емоційного сприйняття природи (вчити дітей сприймати природу як живу); - активна пракгична діяльність по охороні навколишнього середовища, формування практичних вмінь І навичок; - пробудження потреб у дітей до самовиховання.

Форми підходу: екскурсія, спостереження, обговорення художніх творів, лекції, конкурси, щоденники спостережень, блакитні патрулі, шкільні лісництва, вікторини, музика.

Основні положення екологічного виховання відповідно до "національної програми патріотичного виховання та здорового способу життя": проведення наукових практичних конференцій з екологічної освіти, включення цих питань у програму підвищення кваліфікації; видавництво буклетів, листівок; пересувні виставки, фотостенди, лекції, екскурсії

61. Сутність і основні риси наукового світогляду. Шляхи і засоби його формування Проблема формування світогляду в Сухомлинського "Павлишська середня школа ".

Світогляд - це узагальнена система поглядів, переконань, ідеалів, в яких людина виражає своє ставлення до оточуючого її природного та соціального середовища. Світогляд особи визначає ідейну спрямованість всього її життя, діяльності та поведінки.

Види світогляду, буденний емпіричний світогляд, заснований на досліді; науковий, який грунтується на наукових позиціях, як принципах.

Основні функції: орієнтаційна; інформаційно-відображуюча; оцінююча.

Структура світогляду: 1. Знання - система наукових істин у вигляді описувально-констатуючого судження особистості. 2. Погляди - точка зору людини на явища природи і суспільства. 3. Переконання - сукупність осмислених і пережитих ідей, які визначають твердість життєвих позицій людини, характер її діяльності і поведінки. 4. Ідеал - це осмислення вищої досконалості, те, що має метою діяльності, життєвим прагненням | особистості.

Шляхи формування особистості: - світогляд формується в процесі вивчення гуманітарних і природничо-математичних предметів, в процесі трудового навчання, - позаурочна діяльність - гуртки, факультативи, форми морального, трудового, естетичного виховання. Акцент робиться на формування знань та їх переведення у переконання.

Психолого-педагогічні умови Формування наукового світогляду: - забезпечення глибокої наукової обгрунтованості знань, емоційності, аналіз, причинно-наслідкові зв'язки, стимулювання кмітливості, допитливості; - врахування принципу історизму; - розвиток пізнавальної активності і самостійності учнів в процесі навчання, - збудження емоційного ставлення учнів до матеріалу, який вивчається, - зв'язок навчання з життям, практикою, - залучення учнів до суспільної діяльності, -врахування вікових особливостей.

В.О. Сухомлинський "Павлишська середня школа".

Світогляд - це суб'єктивний стан особистості, який виявляється в її думках, почуттях, волі, діяльності. Формування світогляду залежить від того, як учні усвідомлюють провідні ідеї основ наук: взаємний розвиток та обумовленість явищ, можливість і закономірну необхідність перетворення навколишнього світу людиною та інше. Формування світогляду зачіпає всі сфери духовного життя учня - мислення, почуття, волю, діяльність. Науковий світогляд означає активне ставлення людини до того, що вона бачить, пізнає, робить. Переконання -! це особисте ставлення людини до знань, які вона здобуває, до висновків з цих знань. Формування наукового світогляду - це вдумливе проникнення вихователя в душу людини, уміле педагогічне керівництво її мисленням, процесом пізнання навколишнього світу, трудовою діяльністю. Найважливіша умова формування наукового світогляду - процес оволодіння знаннями про живу природу, про середовище, що постійно супроводжується застосуванням знань. Велику роль відіграють дослідницькі роботи. Один з важливих засобів в формуванні і світогляду - художня література.

Бачити світ активно, кер-ся в роботі своїми перек-ми.Світо-ня як етап особ-ті.Процес ф-ня наук світ-ня:Дитина має думати прац-чи,прац-ти дум-чи!

Дата добавления: 2015-07-02