Про прокуратуру 1 страница

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Стаття 30. Посвідчення працівника Антимонопольного комітету України

Державні уповноважені, голови територіальних відділень, відповідальні працівники Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень мають службове посвідчення. Положення про службове посвідчення працівника Антимонопольного комітету затверджується Президентом України.

(стаття 30 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 13.07.2000 р. N 1907-III)

Президент України	Л. КРАВЧУК
м. Київ 26 листопада 1993 року N 3659-XII

© ТОВ "Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", 2013 © ТОВ "ЛІГА ЗАКОН", 2013

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 53, ст.793)

{ Вводиться в дію Постановою ВР N 1790-XII (1790-12) від 05.11.91, ВВР, 1991, N 53, ст.794 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3130-XII (3130-12) від 22.04.93, ВВР, 1993, N 22, ст.229 N 3662-XII (3662-12) від 26.11.93, ВВР, 1993, N 50, ст.474 N 103/95-ВР від 21.03.95, ВВР, 1995, N 11, ст. 71 N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 34, ст.268 }

{ Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 5-зп (v005p710-97) від 30.10.97 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2171-III (2171-14) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.38 N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.233

N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117

N 2981-III (2981-14) від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.125

N 743-IV (743-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233

N 762-IV (762-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247

N 1130-IV (1130-15) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.66

N 2105-IV (2105-15) від 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.32

N 2267-IV (2267-15) від 17.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.132

N 2377-IV (2377-15) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.198 N 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 }

{ Додатково див. Закон N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3314-IV (3314-15) від 11.01.2006, ВВР, 2006, N 19-20, ст.156

N 489-V (489-16) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 1014-V (1014-16) від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442 }

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007 }

{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 10-рп/2007 (va10p710-07) від 25.10.2007 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI (107-17) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року }

{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 5-рп/2008 (v005p710-08) від 02.04.2008 }

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 }

{ Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 15-рп/2008 (v015p710-08) від 10.09.2008 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 502-VI (502-17) від 04.09.2008, ВВР, 2008, N 48, ст.357 N 2389-VI (2389-17) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.497 N 2453-VI (2453-17) від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529 N 2592-VI (2592-17) від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63 N 2756-VI (2756-17) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160 N 2889-VI (2889-17) від 23.12.2010, ВВР, 2011, N 30, ст.279 N 3668-VI (3668-17) від 08.07.2011 }

{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2011 (v011p710-11) від 12.10.2011 }

{ У тексті Закону слова "Республіки Крим" замінено словами "Автономної Республіки Крим" згідно із Законом N 103/95-ВР від 26.11.93 }

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Прокурорський нагляд за додержанням законів в

Україні

Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

{ Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3662-12 від 26.11.93, N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Стаття 2. Генеральний прокурор України

Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

{ Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами N 502-VI (502-17) від 04.09.2008, N 2592-VI (2592-17) від 07.10.2010 }

Генеральний прокурор України звільняється з посади також у разі:

закінчення строку, на який його призначено;

неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

порушення вимог щодо несумісності;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

припинення його громадянства;

подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Генеральний прокурор України звільняється з посади також з інших підстав.

{ Статтю 2 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2592-VI (2592-17) від 07.10.2010 }

Строк повноважень Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів - п'ять років.

{ Офіційне тлумачення положень частини статті 2 див. в Рішенні Конституційного Суду N 5-рп/2008 (v005p710-08) від 02.04.2008 } { Стаття 2 в редакції Закону N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Стаття 3. Правові основи діяльності прокуратури

Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.

Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.

Стаття 4. Завдання прокурорського нагляду за додержанням законів

Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.

{ Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Стаття 5. Функції прокуратури

Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) і цим Законом.

{ Стаття 5 в редакції Закону N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Стаття 6. Принципи організації і діяльності прокуратури

Органи прокуратури України:

1) становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим;

2) здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України (254к/96-ВР) та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів;

3) захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;

4) вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;

5) діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.

Стаття 7. Гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень

Втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.

{ Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.

Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення.

Стаття 8. Обов'язковість виконання вимог прокурора

Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Статистична та інша інформація або їх копії, необхідні для здійснення прокурорського нагляду чи розслідування, видаються на вимогу прокурора або слідчого безкоштовно.

Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Посадові особи і громадяни зобов'язані з'являтись за викликом прокурора і давати пояснення з обставин, які з'ясовуються прокурорською перевіркою. В разі ухилення від прибуття посадова особа або громадянин за постановою прокурора можуть бути доставлені примусово органами міліції.

Стаття 9. Участь у засіданнях органів державної влади і управління

Генеральний прокурор України, його заступники мають право брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, Кабінету Міністрів України, колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

{ Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, їх заступники мають право брати участь у засіданнях Верховної Ради Автономної Республіки Крим та її органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, колегій міністерств, комітетів і відомств Автономної Республіки Крим, а також місцевих Рад, їх виконавчих комітетів, комісій, інших органів управління. { Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.

{ Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Прокурори не можуть входити до складу комісій, комітетів та інших колегіальних органів, утворюваних Радами або їх виконавчими органами.

{ Частина четверта статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 } { Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 }

Стаття 10. Координація діяльності по боротьбі із злочинністю

Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори координують діяльність по боротьбі із злочинністю органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інших правоохоронних органів.

{ Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 743-IV (743-15) від 15.05.2003 }

У цілях забезпечення координації діяльності органів, вказаних у частині першій цієї статті, прокурор скликає координаційні наради, організує робочі групи, витребує статистичну та іншу необхідну інформацію, а також бере участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президенті України.

{ Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93, в редакції Закону N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Стаття 10-1. Повноваження прокурора Автономної Республіки

Крим щодо правових актів Верховної Ради

Автономної Республіки Крим, Уряду та інших

органів виконавчої влади Автономної Республіки

Крим, які суперечать Конституції та законам

України

Правові акти Уряду та інших органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, які суперечать Конституції та законам України, а також законам Автономної Республіки Крим, прийнятим в межах її компетенції, можуть бути опротестовані прокурором Автономної Республіки Крим.

Протест вноситься до того органу, який видав незаконний акт, а в разі відхилення протесту прокурор Автономної Республіки Крим або його заступники звертаються із заявою до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в порядку, передбаченому законодавством про скасування незаконного правового акта.

{ Частина друга статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV (762-15) від 15.05.2003 }

Прокурор Автономної Республіки Крим може звернутися до Верховної Ради Автономної Республіки Крим з поданням про невідповідність Конституції та законам України правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, її Президії та інших органів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Прокурор Автономної Республіки Крим може вносити подання до Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, що потребують тлумачення Закону.

{ Закон доповнено статтею 10-1 згідно із Законом N 103/95-ВР від 21.03.95 }

Стаття 11. Право невідкладного прийому

Генеральний прокурор України має право бути невідкладно прийнятим Головою Верховної Ради України, Президентом України, Прем'єр-міністром України.

Прокурор Автономної Республіки Крим має право бути невідкладно прийнятим Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим і головою Уряду Автономної Республіки Крим.

Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міські і прирівняні до них інші прокурори мають право бути невідкладно прийнятими керівниками, іншими посадовими особами відповідних органів державної влади та управління, підприємств, установ і організацій.

{ Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 }

Стаття 12. Розгляд заяв і скарг

Прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

{ Частина перша статті 12 в редакції Закону N 3662-12 від 26.11.93 }

Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.

Прокурор проводить особистий прийом громадян.

Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.

{ Частина четверта статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором України провадження по таких скаргах в органах прокуратури припиняється.

Р о з д і л II

СИСТЕМА, СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

Стаття 13. Система органів прокуратури

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

{ Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Штатна чисельність органів прокуратури України в межах фонду заробітної плати затверджується Генеральним прокурором України.

{ Стаття 13 в редакції Закону N 3662-12 від 26.11.93 }

Стаття 14. Генеральна прокуратура України

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників.

Структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний прокурор України. { Частина друга статті 14 в редакції Закону N 3662-12 від 26.11.93 }

У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія у складі Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України.

{ Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2592-VI (2592-17) від 07.10.2010 }

Генеральна прокуратура України разом з Міністерством внутрішніх справ України та іншими заінтересованими міністерствами і відомствами, за погодженням з Міністерством статистики України, розробляє систему та методику єдиного обліку і статистичної звітності про злочинність, розкриття і розслідування злочинів.

{ Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 }

Стаття 15. Повноваження Генерального прокурора України

по керівництву органами прокуратури

Генеральний прокурор України:

1) спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;

2) призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України;

3) затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;

4) призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим;

5) призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів;

6) відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів, за винятком осіб, призначення яких передбачено цим Законом;

7) відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції;

8) присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини працівників прокуратури. Вносить подання Президенту України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів.

Вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов'язковими для виконання всіма органами дізнання і попереднього слідства.

{ Частину третю статті 15 виключено на підставі Закону N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

{ Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 }

Стаття 16. Прокуратури Автономної Республіки Крим,

областей, районні і міські прокуратури

Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори.

Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інші прокурори (на правах обласних):

1) призначають на посади і звільняють працівників, крім тих, яких призначає Генеральний прокурор України;

2) за погодженням з Генеральним прокурором України вносять зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур в межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати.

У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших прокуратурах (на правах обласних) утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України.

{ Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 }

{ Положення статті 17 визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N 15-рп/2008 (v015p710-08) від 10.09.2008 }

Стаття 17. Слідчі прокуратури

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим є старші слідчі в особливо важливих справах і слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських - старші слідчі і слідчі.

Слідчі прокуратури провадять попереднє слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

{ Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 }

Стаття 18. Колегії органів прокуратури

Колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.

На засіданнях колегій можуть заслуховуватись повідомлення і пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об'єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства.

Рішення колегій доводяться до відома працівників органів прокуратури. В разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить в життя своє рішення, але зобов'язаний доповісти про це Генеральному прокурору України. Члени колегії можуть повідомити свою особисту думку Генеральному прокурору України, що може бути підставою для розгляду цих розбіжностей на колегії Генеральної прокуратури України.

{ Частина третя статті 18 в редакції Закону N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Р о з д і л III

ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД

Глава 1

Нагляд за додержанням і застосуванням законів

{ Назва глави 1 розділу III в редакції Закону N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Стаття 19. Предмет нагляду за додержанням і застосуванням

законів

{ Назва статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: { Абзац перший частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України (254к/96-ВР) та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

{ Частина друга статті 19 в редакції Закону N 3662-12 від 26.11.93 }

Стаття 20. Повноваження прокурора

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: { Абзац перший частини першої статті 20 в редакції Закону N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 }

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14); { Пункт перший частини першої статті 20 в редакції Закону N 3662-12 від 26.11.93, із змінами, внесеними згідно із Законами N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001, N 2922-III (2922-14) від 10.01.2002 }

2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; { Пункт третій частини першої статті 20 в редакції Закону N 3662-12 від 26.11.93 }

4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

Дата добавления: 2015-07-02