Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Примітка 32. Валютний ризик Промінвестбанку за 2006 р




 

  Найменування Гривні EUR USD RUB Інші Усього
    2 3 4   6  
Активи
  Кошти в НБУ та готівкові кошти банку 2 322 751 74 691 138 946     2 547 064
  Казначейські та інші цінні папери, що ре-фінансуються Національним банком України, та цінні папери, емітовані Націо­нальним банком України            
  Кошти в інших банках   371 958 64 944 46 702   492 668
  Цінні папери вторговому портфелі банку 39 460         39 460
  Цінні папери в портфелі банку на продаж 52 515         52 515
  Кредити та заборгованість клієнтів 9 109 227 781 158 3 574 904 98 252 -116 13 563 425
  Цінні папери в портфелі банку до пога­шення            

 

  Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії 13 645         13 645
  Основні засоби та нематеріальні активи 804 267         804 267
  Нараховані доходи до отримання            
  Відстрочений податковий актив            
  Інші активи 45 350   10 957   10 152 67 049
  Довгострокові активи, призначені для про­дажу 10 202         10 202
  Усього активів 12 406 429 1 228 605 3 790 381 153 219 17 132 17 595 766
  Зобов'язання
  Кошти банків   48 568 358 570 19 704   429 796
15.1 у тому числі кредити, які отримані від На­ціонального банку України            
  Кошти клієнтів 10 781456 1 174 878 3 309 819     15 382 090

Закінчення табл. 7.1

 

  Найменування Гривні EUR USD RUB Інші Усього
    2 3 4 5 6  
  Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком 88 308         88 308
  Боргові цінні папери, емітовані банком            
  Нараховані витрати до сплати 21 310         35 462
  Відстрочені податкові зобов'язання 54 018         54 018
  Інші зобов'язання 25 070         33 111
  Усього зобов'язань 10 972 928 1 233 250 3 680 778 133 659   16 022 785
  Чиста балансова позиція 1 433 501 -4645 109 603 19 560 14 962 1 572 981
  Чиста позабалансова позиція за умовними сумами            

Розрахунок темпів приросту валютних активів дає можливість оцінити активність банку на валютному ринку. При цьому необ­хідно з'ясувати, які чинники впливають на ті чи інші зміни. Якщо збільшення абсолютних та процентних значень показників при­росту активів не пов'язано зі збільшенням офіційного курсу іно­земних валют, то ці зміни є наслідком розвитку масштабів валю­тних операцій.

Структурний аналіз валютних активів та пасивів може про­водитись за такими групами (класифікаційними ознаками):за статтями активів і пасивів;

• за видами валют;

• за видами операцій;

• операції, що здійснюються з резидентами та нерезидентами;

• операції, що здійснюються у вільно конвертованій валюті та неконвертованій валюті.

Для визначення питомої ваги обсягу коштів в іноземній валю­ті звітного періоду у їх загальному обсязі використовуються:

для класифікаційних ознак а) і б) — залишки синтетичних ра­хунків в іноземній валюті та загальні залишки;

для класифікаційних ознак в), г) і д) — суми оборотів за дебе­том та кредитом рахунків у іноземній валюті та загальні суми оборотів банку у звітному періоді.

Питома вага валютних активів та зобов'язань, динаміка змін у структурі активів та пасивів банку, показники у розрізі валют, ре-зидентності визначать основні тенденції діяльності банку, їх ста­більність на внутрішньому та міжнародних валютних ринках.

7.3. Аналіз валютних курсів і контрактів

Форвардний валютний контракт — це угода між дво­ма учасниками про операцію купівлі-продажу обумовленої суми валютних коштів за фіксованими курсом на визначену дату в майбутньому.

Згідно з форвардним валютним контрактом одна сторона бере на себе зобов'язання здійснити поставку визначеної кількості ва­люти за узгодженим у контракті курсом на вказану дату, а інша сторона бере зобов'язання прийняти цю поставку і виплатити відповідну суму коштів у іншій валюті.

Суми контрактів та тривалість форвардного періоду можуть бути будь-якими і визначаються в угоді за домовленістю сторін, відповідаючи їхнім потребам.


Основним питанням при укладанні форвардного валютного контракту є рівень обмінного курсу, який визначається на дату угоди і за яким операція купівлі-продажу валюти буде здійснена на дату платежу. Щоб не втратити значні кошти на форварді, учасникам бажано мати прогноз зміни валютних курсів і врахо­вувати вплив відповідних чинників на процес формування фор­вардних валютних курсів.

Існує два типи котирувань валют: прямі (американські) і не­прямі (європейські). Для прямих котирувань формула обчислення форвардного курсу валюти Б до валюти А має вигляд

(7.1)

де — форвардний курс валюти Б до валюти А;

— спот-курс валюти Б до валюти А;

— відсоткова ставка за валютами А і Б;
t — форвардний період у днях;

Т — базис розрахунку в днях (360 чи 365).

За нормальних умов розвитку економіки, коли ринки позбав­лені впливу грошово-кредитних чи політичних потрясінь, рівні відсоткових ставок можна вважати незалежними величинами, які відбивають реальний та очікуваний рівні інфляції. Форвардні ва­лютні курси є похідними (залежними) величинами від відсотко­вих ставок. Отже, лише однакові темпи інфляції в обох країнах валют можуть стабілізувати валютний курс протягом значного періоду часу.

При встановленні валютних курсів ураховуються власні мір­кування учасників щодо змін ціни на валюту, тому курс, зафіксо­ваний у форвардному контракті, не обов'язково збігається з фор­вардним валютним курсом, що діє на ринку.

Валютна операція, яку покладено в основу форвардного конт­ракту, може бути реальною, якщо сторони на дату розрахунків справді обмінюють одну суму валюти на іншу, або мати умовний характер. В останньому разі за взаємною домовленістю сторін реальна поставка суми валюти, зафіксованої в контракті, не від­бувається і проводиться тільки виплата курсової різниці в розра­хунку на умовну суму контракту. Курсова різниця визначається як різниця між курсом, зафіксованим в угоді, та спот-курсом, що склався на дату фіксингу. Дата фіксингу — це день, коли фіксу-


ється ринковий курс валюти (здебільшого за два робочі дні до да­ти розрахунків).

Якщо спот-курс валюти на дату фіксингу виявився нижчим за курс, зафіксований у контракті, то переваги отримує продавець і покупець виплачує йому суму платежу. Сума платежу обчислю­ється як добуток курсової різниці на суму контракту. Якщо спот-курс на дату фіксингу виявився вищим за контрактний курс, то суму платежу одержує покупець від продавця.

Ф 'ючерсні контракти на іноземну валюту — це угода між про­давцем (покупцем) та кліринговою палатою ф'ючерсної біржі лро продаж (купівлю) стандартизованої суми однієї валюти за іншу за узгодженим валютним курсом на конкретну дату в майбутньому. Сутність фьючерсного валютного контракту полягає в тому, щоб зафіксувати в момент укладення угоди валютний курс, за яким від­будеться операція купівлі-продажу валюти в майбутньому.

Валютний опціон — це цінний папір, який дає право його вла­снику (але не зобов'язує) на купівлю або продаж обумовленої суми валюти за фіксованим курсом на визначену дату або протя­гом визначеного періоду в майбутньому.

Призначення валютних опціонів полягає в захисті власника від несприятливих коливань валютних курсів. Водночас, якщо валютний курс змінився в сприятливому для власника напрямку, то опціон дає можливість скористатись перевагами. У цьому разі власник може обміняти валюту за вигіднішим ринковим курсом, не користуючись опціоном. Валютний опціон обмежує валютний ризик учасника ринку, пов'язаний зі змінами валютних курсів. Розмір ризику при використанні опціону як інструменту страху­вання валютних ризиків обмежується величиною опціонної пре­мії. Премія, тобто вартість опціону, залежить від співвідношення спот-курсу валюти в момент укладення угоди та курсу опціону, а також від тривалості періоду дії опціону.

Якщо опціон дає право продажу визначеної валюти, то це оп­ціон PUT за даною валютою. При наданні права купівлі валюти опціон називається CALL за даною валютою. Вказування виду валюти з назвою опціону обов'язкове, оскільки опціон PUT є од­ночасно опціоном CALL за тією валютою, за яку продається оп-ціонна валюта, і навпаки.

Використання валютних опціонів компаніями для страхування валютних ризиків доцільне в таких випадках:

• коли час та сума валютних надходжень і платежів точно не визначені,: а отже, застосування форвардів та ф'ючерсів немож­ливе;


при захисті експортних або імпортних товарів, які чутливі до зміни, цін, виражених у конкретній валюті;

• при публікації прейскурантів на свої'товари в іноземній ва­люті;

• для підтримки, комерційної пропозиції на укладання контра­ктів із зарубіжним партнером, які оцінюються в іноземній валюті. Для банків основними напрямками використання валютних опці-онів є страхування відкритої валютної позиції та захист інвести­ційного портфеля, деномінованого в іноземній валюті.

Дня уникнення валютного ризику банки, компанії та інші уча­сники ринку вдаються до валютного свопу, який нагадує надання паралельних кредитів у різних країнах. При цьому дві сторони погоджуються надати рівновеликі позики з однаковим строком погашення місцевому позичальнику, який вказується іншою сто­роною, але в місцевій валюті. Розглянемо приклад міжбанківсь-кого валютного своп-контракту. Операції своп набувають все бі­льшого поширення на фінансових ринках, часто суміщаючи валютний і відсотковий свопи в одній угоді.

7.4. Аналіз валютної позиції банку

Зв'язок між операціями в іноземній валюті та націона­льній забезпечується використанням технічних рахунків:

3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та ба­нківських металів».

У кореспонденції з технічними рахунками відображаються операції банку, що впливають на розмір валютної позиції банку.

До операцій банку, що впливають на розмір відкритої валют­ної позиції, належать:

• купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валю­ти (банківських металів), у тому числі строкові операції, за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах (банків­ських металах), незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

• нарахування, отримання, сплата іноземної валюти у вигляді доходів та витрат;

• надходження коштів в іноземній валюті до статутного капі­талу; «погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;


• формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат;

• купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

• інші обмінні операції з іноземною валютою.

До основних факторів класифікації валютних позицій комер­ційних банків слід віднести такі: фактор впливу на баланс банку; фактор ризику; фактор призначення (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Класифікація валютних позицій комерційного банку

Слід зазначити, що наведені фактори є незалежними, а отже, одна й та ж позиція може одночасно класифікуватися за кількома з них.

За фактором впливу на баланс розрізняють балансову, поза­балансову та загальну валютні позиції.

Балансова валютна позиція — це співвідношення, що склало­ся між сумами балансових активів та зобов'язань комерційного банку в одній валюті. Вона виникає в результаті проведення опе­рацій, які безпосередньо впливають на баланс комерційного бан­ку. Особливістю такої позиції є те, що її переоцінка у зв'язку зі зміною валютного курсу спот (якщо таке передбачено) повинна відноситися безпосередньо на фінансовий результат банку як ку­рсові різниці.

Позабалансова валютна позиція — це співвідношення, що склалося між сумами позабалансових вимог та зобов'язань ко­мерційного банку в одній валюті. Вона виникає внаслідок про­ведення операцій, які безпосередньо не впливають на баланс банку.


Особливістю такої позиції є те, що її переоцінка у зв'язку зі зміною валютного курсу спот не визнається фінансовим резуль­татом до реального перенесення позиції на баланс, а переоцінка у зв'язку зі зміною курсу форвард фінансовим результатом визна­ється.

Загальна валютна позиція — це сума балансової та позабалан­сової валютних позицій. Така позиція розраховується з метою оцінки та аналізу загального обсягу валютних операцій банку і є аналітичним інструментом.

За фактором ризику розрізняють закриту та відкриту валютні позиції. Зауважимо, що в науковій літературі існують розбіжнос­ті щодо їх визначення.

Закрита валютна позиція — ситуація, коли сума активів у пе­вній іноземній валюті повністю збігається із сумою зобов'язань у тій же валюті. З точки зору ризику така позиція не становить за­грози для банку, оскільки внаслідок зміни валютного курсу і ак­тиви, і зобов'язання зміняться на однакову величину, але розмір капіталу банку залишиться сталим.

Відкрита валютна позиція — ситуація, коли сума активів у певній іноземній валюті не збігається із сумою зобов'язань у тій же валюті. З точки зору ризику це становить загрозу для банку, оскільки внаслідок різниці при зміні валютного курсу активи та зобов'язання зміняться не на однакову величину, що призведе до зміни розміру капіталу комерційного банку.

У свою чергу, відкриті валютні позиції поділяються на довгі та короткі.

Довга відкрита валютна позиція — це ситуація, коли сума ак­тивів перевищує суму зобов'язань у одній і тій же валюті. Банк із такою позицією зазнає збитків унаслідок падіння курсу іноземної валюти щодо національної та отримає дохід у вигляді позитивної курсової різниці в разі падіння курсу національної валюти щодо іноземної.

Коротка відкрита валютна позиція — це ситуація, коли сума зобов'язань перевищує суму активів у одній і тій же валюті. Банк із такою позицією зазнає збитків унаслідок падіння курсу націона­льної валюти щодо іноземної та отримає дохід у вигляді курсової різниці в разі знецінення іноземної валюти щодо національної.

На сьогодні комерційні банки та Національний банк України можуть на основі даних бухгалтерського обліку розрахувати дов­гу та коротку позицію комерційного банку. Більше того, відпові­дно до принципу забезпечення стабільності банківської системи через діяльність служби банківського нагляду Національним ба-


нком України встановлено обмеження (нормативи) відкритих ва­лютних позицій.

За фактором призначення розрізняють спекулятивну та хе-джовану валютні позиції.

Спекулятивна валютна позиція — це позиція, яку комерцій­ний банк веде з метою отримання додаткового доходу у вигляді курсових різниць. Така позиція виникає виключно в результаті проведення валютообмінних (форексних) операцій, тобто купів-лі-продажу валюти на умовах строкових поставок — спот, фор­вард, опціон тощо — та її утримання.

Хеджована валютна позиція — це позиція, до якої комерцій­ний банк вдається з метою захисту (хеджування) свого капіталу від валютної експозиції, тобто від можливості зазнати збитків унаслідок несприятливої зміни валютного курсу. Така позиція є наслідком проведення як форексних, так і банківських операцій.

Оскільки визначення структурної валютної позиції немає в жодному нормативно-правовому документі України, звернемося до міжнародних джерел, зокрема, документів Базельського комі­тету з банківського нагляду.

У змінах та доповненнях до Угоди про порядок визначення капіталу для врахування ринкових ризиків зазначено: «Структур­на валютна позиція — це позиція, яку банк веде добровільно та свідомо виключно для того, об повністю чи частково захиститися від впливу можливих несприятливих змін валютних курсів на співвідношення капіталу та активів банку».

Решта відкритої позиції банку називається операційною.

Причина наявності структурної валютної позиції полягає ось у чому. Найменш ризиковою для банку є закрита валютна позиція. За умови ведення такої позиції розмір капіталу банку завжди за­лишатиметься сталим незалежно від напряму та розміру зміни валютного курсу, тобто закрита позиція захищає абсолютне зна­чення капіталу банку (див. приклад). Проте за значного знецінен­ня національної валюти щодо іноземної розмір активів банку зміниться. При сталості капіталу співвідношення активів та капі­талу банку в такому разі зменшиться. Оскільки це співвідношен­ня є одним із ключових для нормативного регулювання та аналі­зу банківської діяльності, то, з точки зору зовнішнього аналітика, стан банку виглядатиме менш привабливим та більш ризиковим, ніж до знецінення національної валюти. Така ситуація є типовою для країн із нестійкою валютою, коли виключно внаслідок зміни факторів макроекономічного оточення, а не операцій самого бан­ку, аналіз його діяльності покаже погіршення результатів.


Паралельне використання в Україні коефіцієнтів Кука (норма­тив НЗ) та похідного показника левериджу (норматив Н4) при аналізі діяльності комерційних банків є виправданим. Непрямим чином це визнає і Базельський комітет із банківського нагляду

Саме щоб уникнути такої ситуації, було розроблено методику ведення структурної позиції, єдиним завданням якої є захист від­носного рівня капіталу банку. До структурної позиції висувають­ся певні вимоги, головна з яких полягає в забороні її використан­ня для операцій валютного дилінгу.

Приклад

Припустимо, комерційний банк має таку структуру балансу:

активи: 1000 доларів США та 500 гривень;

зобов'язання: 1000 доларів США та 200 грн;

курс: 1 долар США = 5 грн.

Таким чином, валютна позиція банку є закритою, адже сума активів у іноземній валюті дорівнює сумі зобов'язань у цій же валюті.

Капітал банку як різниця між активами та зобов'язаннями становить:

К = (1000 • 5 + 500) - (1000 ■ 5 + 200) = 300 грн.

Показник достатності капіталу становить:

Н3 = 300/5500- 100 = 5,45%

Припустимо, що курс іноземної валюти зріс до рівня 1 долар США 5,5 грн. Тоді структура балансу банку матиме такий ви­гляд:

активи: 1000 • 5,5 + 500 = 6000;

зобов'язання: 1000 • 5,5 + 200 = 5700;

капітал = 6000 - 5700 = 300 грн.

Таким чином, абсолютне значення капіталу залишилося не­змінним. Неважко збагнути, що воно залишалося б сталим за будь-якої зміни курсу. Проте показник достатності капіталу при падінні курсу також падає до рівня:

Нз =300/6000- 100 = 5%

Таке падіння зумовлене не операціями банку, а виключно змі­ною середовища функціонування.

Структурна позиція може бути виключно довгою. Очевидно, що в разі ведення чистої короткої позиції (тобто наявності суми валютних зобов'язань, що перевищує суму валютних активів)


банк може отримати доходи (підтримати і збільшити абсолютний та відносний розмір свого капіталу) лише при знеціненні інозем­ної валюти щодо валюти національної. Проте у такому випадку загальний розмір активів банку скоротиться і навіть при сталому капіталі його співвідношення з активами зросте. Інший можли­вий варіант — коли банк має виключно коротку позицію (відсут­ні валютні активи) — призведе до зростання капіталу при сталос­ті рівня активів, що також змінить їх співвідношення у бік збільшення.

7.5. Аналіз ефективності валютних операцій

Завершальним етапом аналізу валютних операцій є оцінка їх ефективності, яка здійснюється через аналіз доходів та витрат банку від операцій з іноземною валютою.

На цьому етапі необхідно визначити, яка частка доходів від операцій в іноземній валюті у загальному обсязі доходів банку та за якими операціями вони отримані. Аналогічні аналітичні про­цедури здійснюються за витратами від операцій в іноземній ва­люті. При цьому слід мати на увазі, що доходи та витрати від ва­лютних операцій формуються в національній та іноземній валюті.

Ті доходи і витрати, що отримані або нараховані банком в іно­земній валюті, відображаються у балансі банку у валюті операції з одночасним перерахуванням їх у національну валюту за офіцій­ним курсом на день здійснення операції. Облік доходів і витрат в іноземній валюті здійснюється за окремими аналітичними рахун­ками технічного рахунка № 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів», з одночасним їх відображенням на рахунках 6-го класу, що дає можливість аналізувати їх у валю­ті операції та в еквіваленті за поточним офіційним курсом НБУ.

Розглянемо основні види доходів від валютних операцій:

• проценти за наданими кредитами суб'єктам підприємниць­кої діяльності;

• проценти за міжбанківськими кредитами та депозитами;

• доходи від операцій із цінними паперами;.

• проценти за кредитними картками;

• проценти за овердрафтами;

• комісійні доходи від операцій із чеками;

• комісійні доходи за переказами фізичних осіб;


ІЗ4"



комісійні доходи за відкриття та ведення поточних і депози­тних рахунків клієнтів;

• доходи від операцій купівлі-продажу іноземної валюти;

• доходи за агентськими угодами.

Додатково можна визначати питому вагу доходів у розрізі операцій та валют, з тим щоб визначити прибутковість операцій у розрізі валют.

Розрахунок абсолютного приросту та темпу приросту доходів від валютних операцій характеризує тенденції у прибутковості валютних операцій.

Важливим показником ефективності використання валютних коштів банку є показник дохідності валютних операцій. Необхід­но проаналізувати його динаміку порівняння з аналогічним пока­зником за операціями у національній валюті, визначити, за раху­нок яких факторів відбулися зміни абсолютного та відносного приросту доходів від валютних операцій:

• приріст ресурсної бази;

• збільшення (зменшення) обсягів валютних операцій;

• зміни у клієнтській базі;

• тарифна політика;

• наслідки політичної та економічної ситуації у країні;

• зменшення (збільшення) вартості валютних ресурсів;

• зміни у кредитній, депозитній та курсовій політиці банку;

• структурні зміни у розміщенні чи залученні валютних ре­сурсів.

Аналогічно здійснюється структурний аналіз витрат за опера­ціями в іноземній валюті. При цьому необхідно порівняти доходи і витрати банку від операцій в іноземній валюті в абсолютній ве­личині та у динаміці.

.Завершальним етапом аналізу валютних операцій є розраху­нок відносних показників дохідності та витратності. Це:

• питома вага валютних доходів у загальному обсязі доходів банку;

• питома вага валютних витрат у загальному обсязі витрат ба­нку;

• доходи від валютних операцій на 1 грн валютних активів;

• доходи від валютних операцій на 1 грн активів банку, всього;

• доходи від валютних операцій на одного працівника валют­ного відділу (управління);

• валютні витрати в розрахунку на 1 грн залучених ресурсів в іноземній валюті.


Використання відносних показників дохідності та витратності дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності роботи з ва­лютою різних банків та їхніх структурних підрозділів (філій). Перелічені показники повинні аналізуватись у динаміці для оцін­ки загальної тенденції їх зміни.


       
   



Література [6, 20, 37, 72, 73]

Контрольні запитання

1. Надайте визначення валютним операціям банку.

2. Які джерела нормативно-правової інформації викорис­товуються для аналізу валютних операцій банку?

3. Які особливості має відображення валютних операцій у балансі банку?

4. У чому полягає мета і завдання налізу валютних операцій банку?

5. Які показники характеризують масштаби валютних опе­рацій?

6. За якими класифікаційними ознаками може проводитися структурний аналіз валютних активів та пасивів?

7. Як пов 'язані між: собою спот- і форвард курси?

8. Які існують ознаки класифікації валютних позицій коме­рційного банку?

9. За допомогою яких показників аналізується ефективність валютних операцій?

Практичні завдання

1. За даними табл. 7.1 проаналізуйте валютний ризик банку

Тести


1. Співвідношення вимог та зобов'язань банку в кожній інозем­ній валюті та в кожному банківському металі зветься:

A) валютна секція Б) валютна позиція

B) валютний ризик

Г) валютний арбітраж


із*



2. Валютна позиція є закритою, якщо дорівнюються:

A) вимоги та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кож­
ному банківському металі

Б) балансові та забалансові вимоги банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі

B) балансові та забалансові зобов'язання банку в кожній іноземній
валюті та в кожному банківському металі

Г) балансові вимоги та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі та забалансові

3. Норматив ризику загальної короткої валютної позиції банку
не має перевищувати:

A) 20 % регулятивного капіталу Б) 20 % статутного капіталу

B) 10 % регулятивного капіталу Г) 10 % статутного капіталу

4. Відкрита валютна позиція є короткою, якщо:

A) банк отримав збитки від операцій з валютною

Б) обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими метала­ми перевищує обсяг вимог

B) обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами пе­
ревищує обсяг зобов'язань

Г) обсяг валютних активів за період скоротився більш ніж 10 %

5. Яка операція не впливає на величину валютної позиції банку:

A) прийом депозита в доларах

Б) продаж валюти в обмінному пункті

B) придбання автомобіля за євро

Г) отримання процентів по кредиту, наданого в доларах

6. Співвідношення вимог та зобов'язань банку в кожній інозем­
ній валюті та в кожному банківському металі зветься:

A) валютна секція Б) валютна позиція

B) валютний ризик Г) валютний арбітраж

7. Норматив ризику загальної довгої валютної позиції банку не
має перевищувати:

A) 20 % регулятивного капіталу Б) 20 % статутного капіталу

B) 50 % регулятивного капіталу Г) 50 % статутного капіталу


8. Яка операція впливає на величину валютної позиції банку:

A) прийом депозита в доларах Б) видача кредиту в доларах

B) виплата процентів по доларовому депозиту

Г) купівля валюти на міжбанківському валютному ринку для клієнта

9. Валютна позиція є закритою, якщо дорівнюються:

A) вимоги та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кож­
ному банківському металі

Б) балансові та забалансові вимоги банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі

B) балансові та забалансові зобов'язання банку в кожній іноземній
валюті та в кожному банківському металі

Г) балансові вимоги та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі та забалансові

10. Яка операція не впливає на величину валютної позиції банку:

A) продаж валюти в обмінному пункті Б) придбання автомобіля за євро

B) отримання процентів по кредиту, наданого в доларах Г) видача кредита в доларах

11. Відкрита валютна позиція є короткою, якщо:

A) банк отримав збитки від операцій з валютною

Б) обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими метала­ми перевищує обсяг вимог

B) обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами пе­
ревищує обсяг зобов'язань

Г) обсяг валютних активів за період скоротився більш ніж 10 %

12. Яка операція впливає на величину валютної позиції банку:

A) придбання цінних паперів, номінованих в іноземній валюті Б) видача кредиту в доларах

B) отримання процетів по доларовому кредиту

Г) купівля валюти на міжбанківському валютному ринку для клієнта

14. Якої валютної позиції не існує:

A) загальної Б) часткової

B) балансової Г)забалансової

16. Якої валютної позиції не існує:

A) відкритої Б) закритої

B) красної Г) довгої


ТЕМА 8





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-07-02; Просмотров: 437; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.