КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Примітка 32. Валютний ризик Промінвестбанку за 2006 р
Закінчення табл. 7.1
Розрахунок темпів приросту валютних активів дає можливість оцінити активність банку на валютному ринку. При цьому необхідно з'ясувати, які чинники впливають на ті чи інші зміни. Якщо збільшення абсолютних та процентних значень показників приросту активів не пов'язано зі збільшенням офіційного курсу іноземних валют, то ці зміни є наслідком розвитку масштабів валютних операцій. • Структурний аналіз валютних активів та пасивів може проводитись за такими групами (класифікаційними ознаками):за статтями активів і пасивів; • за видами валют; • за видами операцій; • операції, що здійснюються з резидентами та нерезидентами; • операції, що здійснюються у вільно конвертованій валюті та неконвертованій валюті. Для визначення питомої ваги обсягу коштів в іноземній валюті звітного періоду у їх загальному обсязі використовуються: для класифікаційних ознак а) і б) — залишки синтетичних рахунків в іноземній валюті та загальні залишки; для класифікаційних ознак в), г) і д) — суми оборотів за дебетом та кредитом рахунків у іноземній валюті та загальні суми оборотів банку у звітному періоді. Питома вага валютних активів та зобов'язань, динаміка змін у структурі активів та пасивів банку, показники у розрізі валют, ре-зидентності визначать основні тенденції діяльності банку, їх стабільність на внутрішньому та міжнародних валютних ринках. 7.3. Аналіз валютних курсів і контрактів Форвардний валютний контракт — це угода між двома учасниками про операцію купівлі-продажу обумовленої суми валютних коштів за фіксованими курсом на визначену дату в майбутньому. Згідно з форвардним валютним контрактом одна сторона бере на себе зобов'язання здійснити поставку визначеної кількості валюти за узгодженим у контракті курсом на вказану дату, а інша сторона бере зобов'язання прийняти цю поставку і виплатити відповідну суму коштів у іншій валюті. Суми контрактів та тривалість форвардного періоду можуть бути будь-якими і визначаються в угоді за домовленістю сторін, відповідаючи їхнім потребам. Основним питанням при укладанні форвардного валютного контракту є рівень обмінного курсу, який визначається на дату угоди і за яким операція купівлі-продажу валюти буде здійснена на дату платежу. Щоб не втратити значні кошти на форварді, учасникам бажано мати прогноз зміни валютних курсів і враховувати вплив відповідних чинників на процес формування форвардних валютних курсів. Існує два типи котирувань валют: прямі (американські) і непрямі (європейські). Для прямих котирувань формула обчислення форвардного курсу валюти Б до валюти А має вигляд (7.1) де — форвардний курс валюти Б до валюти А; — спот-курс валюти Б до валюти А; — відсоткова ставка за валютами А і Б; Т — базис розрахунку в днях (360 чи 365). За нормальних умов розвитку економіки, коли ринки позбавлені впливу грошово-кредитних чи політичних потрясінь, рівні відсоткових ставок можна вважати незалежними величинами, які відбивають реальний та очікуваний рівні інфляції. Форвардні валютні курси є похідними (залежними) величинами від відсоткових ставок. Отже, лише однакові темпи інфляції в обох країнах валют можуть стабілізувати валютний курс протягом значного періоду часу. При встановленні валютних курсів ураховуються власні міркування учасників щодо змін ціни на валюту, тому курс, зафіксований у форвардному контракті, не обов'язково збігається з форвардним валютним курсом, що діє на ринку. Валютна операція, яку покладено в основу форвардного контракту, може бути реальною, якщо сторони на дату розрахунків справді обмінюють одну суму валюти на іншу, або мати умовний характер. В останньому разі за взаємною домовленістю сторін реальна поставка суми валюти, зафіксованої в контракті, не відбувається і проводиться тільки виплата курсової різниці в розрахунку на умовну суму контракту. Курсова різниця визначається як різниця між курсом, зафіксованим в угоді, та спот-курсом, що склався на дату фіксингу. Дата фіксингу — це день, коли фіксу- ється ринковий курс валюти (здебільшого за два робочі дні до дати розрахунків). Якщо спот-курс валюти на дату фіксингу виявився нижчим за курс, зафіксований у контракті, то переваги отримує продавець і покупець виплачує йому суму платежу. Сума платежу обчислюється як добуток курсової різниці на суму контракту. Якщо спот-курс на дату фіксингу виявився вищим за контрактний курс, то суму платежу одержує покупець від продавця. Ф 'ючерсні контракти на іноземну валюту — це угода між продавцем (покупцем) та кліринговою палатою ф'ючерсної біржі лро продаж (купівлю) стандартизованої суми однієї валюти за іншу за узгодженим валютним курсом на конкретну дату в майбутньому. Сутність фьючерсного валютного контракту полягає в тому, щоб зафіксувати в момент укладення угоди валютний курс, за яким відбудеться операція купівлі-продажу валюти в майбутньому. Валютний опціон — це цінний папір, який дає право його власнику (але не зобов'язує) на купівлю або продаж обумовленої суми валюти за фіксованим курсом на визначену дату або протягом визначеного періоду в майбутньому. Призначення валютних опціонів полягає в захисті власника від несприятливих коливань валютних курсів. Водночас, якщо валютний курс змінився в сприятливому для власника напрямку, то опціон дає можливість скористатись перевагами. У цьому разі власник може обміняти валюту за вигіднішим ринковим курсом, не користуючись опціоном. Валютний опціон обмежує валютний ризик учасника ринку, пов'язаний зі змінами валютних курсів. Розмір ризику при використанні опціону як інструменту страхування валютних ризиків обмежується величиною опціонної премії. Премія, тобто вартість опціону, залежить від співвідношення спот-курсу валюти в момент укладення угоди та курсу опціону, а також від тривалості періоду дії опціону. Якщо опціон дає право продажу визначеної валюти, то це опціон PUT за даною валютою. При наданні права купівлі валюти опціон називається CALL за даною валютою. Вказування виду валюти з назвою опціону обов'язкове, оскільки опціон PUT є одночасно опціоном CALL за тією валютою, за яку продається оп-ціонна валюта, і навпаки. Використання валютних опціонів компаніями для страхування валютних ризиків доцільне в таких випадках: • коли час та сума валютних надходжень і платежів точно не визначені,: а отже, застосування форвардів та ф'ючерсів неможливе; • при захисті експортних або імпортних товарів, які чутливі до зміни, цін, виражених у конкретній валюті; • при публікації прейскурантів на свої'товари в іноземній валюті; • для підтримки, комерційної пропозиції на укладання контрактів із зарубіжним партнером, які оцінюються в іноземній валюті. Для банків основними напрямками використання валютних опці-онів є страхування відкритої валютної позиції та захист інвестиційного портфеля, деномінованого в іноземній валюті. Дня уникнення валютного ризику банки, компанії та інші учасники ринку вдаються до валютного свопу, який нагадує надання паралельних кредитів у різних країнах. При цьому дві сторони погоджуються надати рівновеликі позики з однаковим строком погашення місцевому позичальнику, який вказується іншою стороною, але в місцевій валюті. Розглянемо приклад міжбанківсь-кого валютного своп-контракту. Операції своп набувають все більшого поширення на фінансових ринках, часто суміщаючи валютний і відсотковий свопи в одній угоді. 7.4. Аналіз валютної позиції банку Зв'язок між операціями в іноземній валюті та національній забезпечується використанням технічних рахунків: 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»; 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів». У кореспонденції з технічними рахунками відображаються операції банку, що впливають на розмір валютної позиції банку. До операцій банку, що впливають на розмір відкритої валютної позиції, належать: • купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти (банківських металів), у тому числі строкові операції, за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах (банківських металах), незалежно від способів та форм розрахунків за ними; • нарахування, отримання, сплата іноземної валюти у вигляді доходів та витрат; • надходження коштів в іноземній валюті до статутного капіталу; «погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті; • формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат; • купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту; • інші обмінні операції з іноземною валютою. До основних факторів класифікації валютних позицій комерційних банків слід віднести такі: фактор впливу на баланс банку; фактор ризику; фактор призначення (рис. 7.1). Рис. 7.1. Класифікація валютних позицій комерційного банку Слід зазначити, що наведені фактори є незалежними, а отже, одна й та ж позиція може одночасно класифікуватися за кількома з них. За фактором впливу на баланс розрізняють балансову, позабалансову та загальну валютні позиції. Балансова валютна позиція — це співвідношення, що склалося між сумами балансових активів та зобов'язань комерційного банку в одній валюті. Вона виникає в результаті проведення операцій, які безпосередньо впливають на баланс комерційного банку. Особливістю такої позиції є те, що її переоцінка у зв'язку зі зміною валютного курсу спот (якщо таке передбачено) повинна відноситися безпосередньо на фінансовий результат банку як курсові різниці. Позабалансова валютна позиція — це співвідношення, що склалося між сумами позабалансових вимог та зобов'язань комерційного банку в одній валюті. Вона виникає внаслідок проведення операцій, які безпосередньо не впливають на баланс банку. Особливістю такої позиції є те, що її переоцінка у зв'язку зі зміною валютного курсу спот не визнається фінансовим результатом до реального перенесення позиції на баланс, а переоцінка у зв'язку зі зміною курсу форвард фінансовим результатом визнається. Загальна валютна позиція — це сума балансової та позабалансової валютних позицій. Така позиція розраховується з метою оцінки та аналізу загального обсягу валютних операцій банку і є аналітичним інструментом. За фактором ризику розрізняють закриту та відкриту валютні позиції. Зауважимо, що в науковій літературі існують розбіжності щодо їх визначення. Закрита валютна позиція — ситуація, коли сума активів у певній іноземній валюті повністю збігається із сумою зобов'язань у тій же валюті. З точки зору ризику така позиція не становить загрози для банку, оскільки внаслідок зміни валютного курсу і активи, і зобов'язання зміняться на однакову величину, але розмір капіталу банку залишиться сталим. Відкрита валютна позиція — ситуація, коли сума активів у певній іноземній валюті не збігається із сумою зобов'язань у тій же валюті. З точки зору ризику це становить загрозу для банку, оскільки внаслідок різниці при зміні валютного курсу активи та зобов'язання зміняться не на однакову величину, що призведе до зміни розміру капіталу комерційного банку. У свою чергу, відкриті валютні позиції поділяються на довгі та короткі. Довга відкрита валютна позиція — це ситуація, коли сума активів перевищує суму зобов'язань у одній і тій же валюті. Банк із такою позицією зазнає збитків унаслідок падіння курсу іноземної валюти щодо національної та отримає дохід у вигляді позитивної курсової різниці в разі падіння курсу національної валюти щодо іноземної. Коротка відкрита валютна позиція — це ситуація, коли сума зобов'язань перевищує суму активів у одній і тій же валюті. Банк із такою позицією зазнає збитків унаслідок падіння курсу національної валюти щодо іноземної та отримає дохід у вигляді курсової різниці в разі знецінення іноземної валюти щодо національної. На сьогодні комерційні банки та Національний банк України можуть на основі даних бухгалтерського обліку розрахувати довгу та коротку позицію комерційного банку. Більше того, відповідно до принципу забезпечення стабільності банківської системи через діяльність служби банківського нагляду Національним ба- нком України встановлено обмеження (нормативи) відкритих валютних позицій. За фактором призначення розрізняють спекулятивну та хе-джовану валютні позиції. Спекулятивна валютна позиція — це позиція, яку комерційний банк веде з метою отримання додаткового доходу у вигляді курсових різниць. Така позиція виникає виключно в результаті проведення валютообмінних (форексних) операцій, тобто купів-лі-продажу валюти на умовах строкових поставок — спот, форвард, опціон тощо — та її утримання. Хеджована валютна позиція — це позиція, до якої комерційний банк вдається з метою захисту (хеджування) свого капіталу від валютної експозиції, тобто від можливості зазнати збитків унаслідок несприятливої зміни валютного курсу. Така позиція є наслідком проведення як форексних, так і банківських операцій. Оскільки визначення структурної валютної позиції немає в жодному нормативно-правовому документі України, звернемося до міжнародних джерел, зокрема, документів Базельського комітету з банківського нагляду. У змінах та доповненнях до Угоди про порядок визначення капіталу для врахування ринкових ризиків зазначено: «Структурна валютна позиція — це позиція, яку банк веде добровільно та свідомо виключно для того, об повністю чи частково захиститися від впливу можливих несприятливих змін валютних курсів на співвідношення капіталу та активів банку». Решта відкритої позиції банку називається операційною. Причина наявності структурної валютної позиції полягає ось у чому. Найменш ризиковою для банку є закрита валютна позиція. За умови ведення такої позиції розмір капіталу банку завжди залишатиметься сталим незалежно від напряму та розміру зміни валютного курсу, тобто закрита позиція захищає абсолютне значення капіталу банку (див. приклад). Проте за значного знецінення національної валюти щодо іноземної розмір активів банку зміниться. При сталості капіталу співвідношення активів та капіталу банку в такому разі зменшиться. Оскільки це співвідношення є одним із ключових для нормативного регулювання та аналізу банківської діяльності, то, з точки зору зовнішнього аналітика, стан банку виглядатиме менш привабливим та більш ризиковим, ніж до знецінення національної валюти. Така ситуація є типовою для країн із нестійкою валютою, коли виключно внаслідок зміни факторів макроекономічного оточення, а не операцій самого банку, аналіз його діяльності покаже погіршення результатів. Паралельне використання в Україні коефіцієнтів Кука (норматив НЗ) та похідного показника левериджу (норматив Н4) при аналізі діяльності комерційних банків є виправданим. Непрямим чином це визнає і Базельський комітет із банківського нагляду Саме щоб уникнути такої ситуації, було розроблено методику ведення структурної позиції, єдиним завданням якої є захист відносного рівня капіталу банку. До структурної позиції висуваються певні вимоги, головна з яких полягає в забороні її використання для операцій валютного дилінгу. Приклад Припустимо, комерційний банк має таку структуру балансу: активи: 1000 доларів США та 500 гривень; зобов'язання: 1000 доларів США та 200 грн; курс: 1 долар США = 5 грн. Таким чином, валютна позиція банку є закритою, адже сума активів у іноземній валюті дорівнює сумі зобов'язань у цій же валюті. Капітал банку як різниця між активами та зобов'язаннями становить: К = (1000 • 5 + 500) - (1000 ■ 5 + 200) = 300 грн. Показник достатності капіталу становить: Н3 = 300/5500- 100 = 5,45% Припустимо, що курс іноземної валюти зріс до рівня 1 долар США 5,5 грн. Тоді структура балансу банку матиме такий вигляд: активи: 1000 • 5,5 + 500 = 6000; зобов'язання: 1000 • 5,5 + 200 = 5700; капітал = 6000 - 5700 = 300 грн. Таким чином, абсолютне значення капіталу залишилося незмінним. Неважко збагнути, що воно залишалося б сталим за будь-якої зміни курсу. Проте показник достатності капіталу при падінні курсу також падає до рівня: Нз =300/6000- 100 = 5% Таке падіння зумовлене не операціями банку, а виключно зміною середовища функціонування. Структурна позиція може бути виключно довгою. Очевидно, що в разі ведення чистої короткої позиції (тобто наявності суми валютних зобов'язань, що перевищує суму валютних активів) банк може отримати доходи (підтримати і збільшити абсолютний та відносний розмір свого капіталу) лише при знеціненні іноземної валюти щодо валюти національної. Проте у такому випадку загальний розмір активів банку скоротиться і навіть при сталому капіталі його співвідношення з активами зросте. Інший можливий варіант — коли банк має виключно коротку позицію (відсутні валютні активи) — призведе до зростання капіталу при сталості рівня активів, що також змінить їх співвідношення у бік збільшення. 7.5. Аналіз ефективності валютних операцій Завершальним етапом аналізу валютних операцій є оцінка їх ефективності, яка здійснюється через аналіз доходів та витрат банку від операцій з іноземною валютою. На цьому етапі необхідно визначити, яка частка доходів від операцій в іноземній валюті у загальному обсязі доходів банку та за якими операціями вони отримані. Аналогічні аналітичні процедури здійснюються за витратами від операцій в іноземній валюті. При цьому слід мати на увазі, що доходи та витрати від валютних операцій формуються в національній та іноземній валюті. Ті доходи і витрати, що отримані або нараховані банком в іноземній валюті, відображаються у балансі банку у валюті операції з одночасним перерахуванням їх у національну валюту за офіційним курсом на день здійснення операції. Облік доходів і витрат в іноземній валюті здійснюється за окремими аналітичними рахунками технічного рахунка № 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів», з одночасним їх відображенням на рахунках 6-го класу, що дає можливість аналізувати їх у валюті операції та в еквіваленті за поточним офіційним курсом НБУ. Розглянемо основні види доходів від валютних операцій: • проценти за наданими кредитами суб'єктам підприємницької діяльності; • проценти за міжбанківськими кредитами та депозитами; • доходи від операцій із цінними паперами;. • проценти за кредитними картками; • проценти за овердрафтами; • комісійні доходи від операцій із чеками; • комісійні доходи за переказами фізичних осіб; ІЗ4" • комісійні доходи за відкриття та ведення поточних і депозитних рахунків клієнтів; • доходи від операцій купівлі-продажу іноземної валюти; • доходи за агентськими угодами. Додатково можна визначати питому вагу доходів у розрізі операцій та валют, з тим щоб визначити прибутковість операцій у розрізі валют. Розрахунок абсолютного приросту та темпу приросту доходів від валютних операцій характеризує тенденції у прибутковості валютних операцій. Важливим показником ефективності використання валютних коштів банку є показник дохідності валютних операцій. Необхідно проаналізувати його динаміку порівняння з аналогічним показником за операціями у національній валюті, визначити, за рахунок яких факторів відбулися зміни абсолютного та відносного приросту доходів від валютних операцій: • приріст ресурсної бази; • збільшення (зменшення) обсягів валютних операцій; • зміни у клієнтській базі; • тарифна політика; • наслідки політичної та економічної ситуації у країні; • зменшення (збільшення) вартості валютних ресурсів; • зміни у кредитній, депозитній та курсовій політиці банку; • структурні зміни у розміщенні чи залученні валютних ресурсів. Аналогічно здійснюється структурний аналіз витрат за операціями в іноземній валюті. При цьому необхідно порівняти доходи і витрати банку від операцій в іноземній валюті в абсолютній величині та у динаміці. .Завершальним етапом аналізу валютних операцій є розрахунок відносних показників дохідності та витратності. Це: • питома вага валютних доходів у загальному обсязі доходів банку; • питома вага валютних витрат у загальному обсязі витрат банку; • доходи від валютних операцій на 1 грн валютних активів; • доходи від валютних операцій на 1 грн активів банку, всього; • доходи від валютних операцій на одного працівника валютного відділу (управління); • валютні витрати в розрахунку на 1 грн залучених ресурсів в іноземній валюті. Використання відносних показників дохідності та витратності дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності роботи з валютою різних банків та їхніх структурних підрозділів (філій). Перелічені показники повинні аналізуватись у динаміці для оцінки загальної тенденції їх зміни. Література [6, 20, 37, 72, 73] Контрольні запитання 1. Надайте визначення валютним операціям банку. 2. Які джерела нормативно-правової інформації використовуються для аналізу валютних операцій банку? 3. Які особливості має відображення валютних операцій у балансі банку? 4. У чому полягає мета і завдання налізу валютних операцій банку? 5. Які показники характеризують масштаби валютних операцій? 6. За якими класифікаційними ознаками може проводитися структурний аналіз валютних активів та пасивів? 7. Як пов 'язані між: собою спот- і форвард курси? 8. Які існують ознаки класифікації валютних позицій комерційного банку? 9. За допомогою яких показників аналізується ефективність валютних операцій? Практичні завдання 1. За даними табл. 7.1 проаналізуйте валютний ризик банку Тести 1. Співвідношення вимог та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі зветься: A) валютна секція Б) валютна позиція B) валютний ризик Г) валютний арбітраж із* 2. Валютна позиція є закритою, якщо дорівнюються: A) вимоги та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кож Б) балансові та забалансові вимоги банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі B) балансові та забалансові зобов'язання банку в кожній іноземній Г) балансові вимоги та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі та забалансові 3. Норматив ризику загальної короткої валютної позиції банку A) 20 % регулятивного капіталу Б) 20 % статутного капіталу B) 10 % регулятивного капіталу Г) 10 % статутного капіталу 4. Відкрита валютна позиція є короткою, якщо: A) банк отримав збитки від операцій з валютною Б) обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог B) обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами пе Г) обсяг валютних активів за період скоротився більш ніж 10 % 5. Яка операція не впливає на величину валютної позиції банку: A) прийом депозита в доларах Б) продаж валюти в обмінному пункті B) придбання автомобіля за євро Г) отримання процентів по кредиту, наданого в доларах 6. Співвідношення вимог та зобов'язань банку в кожній інозем A) валютна секція Б) валютна позиція B) валютний ризик Г) валютний арбітраж 7. Норматив ризику загальної довгої валютної позиції банку не A) 20 % регулятивного капіталу Б) 20 % статутного капіталу B) 50 % регулятивного капіталу Г) 50 % статутного капіталу 8. Яка операція впливає на величину валютної позиції банку: A) прийом депозита в доларах Б) видача кредиту в доларах B) виплата процентів по доларовому депозиту Г) купівля валюти на міжбанківському валютному ринку для клієнта 9. Валютна позиція є закритою, якщо дорівнюються: A) вимоги та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кож Б) балансові та забалансові вимоги банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі B) балансові та забалансові зобов'язання банку в кожній іноземній Г) балансові вимоги та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі та забалансові 10. Яка операція не впливає на величину валютної позиції банку: A) продаж валюти в обмінному пункті Б) придбання автомобіля за євро B) отримання процентів по кредиту, наданого в доларах Г) видача кредита в доларах 11. Відкрита валютна позиція є короткою, якщо: A) банк отримав збитки від операцій з валютною Б) обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог B) обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами пе Г) обсяг валютних активів за період скоротився більш ніж 10 % 12. Яка операція впливає на величину валютної позиції банку: A) придбання цінних паперів, номінованих в іноземній валюті Б) видача кредиту в доларах B) отримання процетів по доларовому кредиту Г) купівля валюти на міжбанківському валютному ринку для клієнта 14. Якої валютної позиції не існує: A) загальної Б) часткової B) балансової Г)забалансової 16. Якої валютної позиції не існує: A) відкритої Б) закритої B) красної Г) довгої ТЕМА 8
Дата добавления: 2015-07-02; Просмотров: 437; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |