Положення про порядок створення 2 страница

а) під час надання кредитів, гарантій і поручительств, проведення інших кредитних операцій з установами, що вважаються асоційованими особами чи дочірніми установами банку, або належать до акціонерів

(учасників) банку, персоналу та керівників банку чи іншого банку, що належить до тієї самої банківської групи або материнської компанії, ба­нки не повинні застосовувати більш пільгові умови, ніж ті, що застосо­вуються при кредитуванні інших клієнтів банку, зокрема не встановлю­вати більш пільгові процентні ставки (комісійні);

б) загальна сума кредитів, позик, авансів готівкою, гарантій, порук
та індосаментів, наданих першим керівникам банку та іншому управ­
лінському персоналу, не повинна бути більшою за 10 відсотків основ­
ного капіталу банку, а в кооперативних банках вона не повинна бути
більшою 25 відсотків основного капіталу.

1.3. З метою обмеження кредитного ризику за операціями з пов'яза­
ними особами надання банком кредиту, позики, гарантії чи поручите­
льства здійснюється за таких умов:

а) особі, яка належить до перших керівників банку, якщо загальна сума кредиту (позики, гарантії чи поручительств) цій особі перевищує еквівалент 5000 євро в гривнях за курсом, установленим Національним банком, — за спільним письмовим рішенням правління та ради банку, шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів обох органів без участі зацікавленої осо­би (чи загальними зборами акціонерів); б) особі, яка належить до пер­ших керівників банку, якщо загальна сума кредиту (позики, гарантії чи поручительств) цій особі не перевищує еквівалент 5000 євро в гривнях за курсом, установленим Національним банком, — за письмовим рі­шенням, прийнятим правлінням банку шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку без участі зацікавленої особи;

в) особі, яка належить до іншого управлінського персоналу бан­
ку, — за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку шляхом
таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайме­
нше половини членів правління банку.

1.4. Банки мають повідомити Національний банк про будь-яке на­
дання кредиту, позики, авансу готівкою, гарантії, поручительств чи ін­
досаменту (якщо в кожному окремому випадку вони перевищують ек­
вівалент 30000 євро в гривнях за курсом, установленим Національним
банком) фізичній особі (чи стороні, яка є асоційованою особою із ниж-
чезазначеними особами), яка:

належить до перших керівників та до управлінського персоналу ба­нку;

є керівником, контролером споріднених осіб;

є акціонером (учасником) банку з істотною участю в капіталі банку або членом кооперативного банку.

1.5. Банкам забороняється для придбання власних цінних паперів прямо чи опосередковано надавати кредити будь-якій особі.

1.6. Банки можуть за попереднім дозволом Комісії Національного банку використовувати цінні папери власної емісії для забезпечення кредитів у розмірі до 20 відсотків загальної суми внеску акціонера

(учасника) до статутного капіталу банку за умови дотримання банком усіх економічних нормативів протягом шести місяців поспіль. Дозвіл на використання банками ощадних сертифікатів власної емісії для за­безпечення кредитів не потрібен.

1.7. Банк має право надавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

1.8. Під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або біль­ше контрагентів уважаються одним контрагентом і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності однієї з таких умов:

б) два або більше контрагентів мають хоча б одного спільного влас­
ника їх істотних часток (незалежно від того, чи він є також клієнтом
банку);

в) контрагенти використовують кредитні кошти для проведення спі­
льної діяльності таким чином, що джерело повернення кредиту є для
них спільним. Наприклад: мобілізація позичальниками спільних коштів
для придбання будь-якого активу (підприємства або іншого об'єкта
власності) або для передавання таких коштів у кредит іншій фізичній
чи юридичній особі;

г) кредитні кошти, що надані банком одному контрагенту (групі ко­
нтрагентів), використовуються цим контрагентом (групою контраген­
тів) як кредитні ресурси для третьої особи, яка є клієнтом цього банку.

1.9. Надання кредитів інсайдерам/пов'язаним особам (далі -
інсайдери), які здатні здійснювати прямий або непрямий вплив на

діяльність банку, може призвести до значних проблем, оскільки в цих випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійс­нюється об'єктивно.

Інсайдери поділяються на фізичних та юридичних осіб.

Для забезпечення належного контролю за ризиками, пов'язаними з вкладанням коштів у цінні папери, кредитами акціонерам (учасникам) та інсайдерам, наданням великих кредитів установлюються такі крите­рії віднесення позичальників (контрагентів) банку до інсайдерів.

1.10. До інсайдерів — фізичних осіб належать:

а) власники істотної участі;

б) управлінський персонал банку:

перші керівники: голова та члени спостережної ради банку, голова правління/ради директорів та члени правління/ради директорів, заступ­ники голови правління/ради директорів (президент, віце-президенти); головний бухгалтер та його заступники;

інший управлінський персонал: керівники філій; головні бухгалтери філій; керівники структурних підрозділів банку та члени кредитного комітету (кредитної комісії), які беруть участь у визначенні кредитної, інвестиційної та облікової політики, політики управління активами і пасивами, ключових напрямів діяльності банку;

працівники внутрішнього аудиту;

члени ревізійної комісії;

в) контролери:

ЗО⁴⁶³

особи, які здійснюють зовнішній аудит банку;

особа, яка є керівником державних органів (фондів, комітетів тощо) і відповідно до своїх посадових обов'язків здійснює контроль за діяль­ністю банків;

ґ) асоційовані особи: рідні брати та сестри, батьки, чоловік, дружина або повнолітні діти тих керівників банку, контролерів банку і керівни­ків установ — акціонерів (учасників) банку, які є власниками істотної участі банку.

1.11. До інсайдерів — юридичних осіб належать:

а) власники істотної участі;

б) афілійовані особи:

установа, що має істотну участь у банку; установа, в якій банк є власником істотної участі;

в) споріднені особи:

установа, у якій власником істотної участі є особа, яка водночас є власником істотної участі в банку;

установа, керівники якої є одночасно керівниками банку;

г) асоційована особа — юридична особа, в якій керівником є батьки,
брати й сестри, дружина, чоловік або діти тих керівників і контролерів
банку, а також установ — акціонерів (учасників) банку, які є власника­
ми істотної участі в банку.

1.12. Істотна участь у банку або іншій юридичній особі означає, що
фізична або юридична особа прямо чи опосередковано, самостійно або
спільно з іншими особами має:

а) частку в статутному капіталі банку чи іншої юридичної особи
(або має повноваження голосувати) в розмірі не менше ніж 10 і більше
відсотків.

Крім того, дві та більше осіб уважаються такими, що разом володі­ють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо вони є власниками акцій (паїв/часток) банку або іншої юридичної осо­би, а також одночасно:

є членами ради чи правління, власниками істотної участі чи закон­ними представниками однієї юридичної особи; або

одна з цих осіб надала іншій кредит для придбання акцій (па­їв/часток) банку чи іншої юридичної особи; або вони є близькими ро­дичами (рідні брати та сестри, батьки, чоловік, дружина або повнолітні діти);

або

б) незалежну від формального володіння можливість вирішального
впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи, зокрема має мо­
жливість впливати на визначення кредитної, інвестиційної та облікової
політики, на прийняття рішень з основних напрямів діяльності банку
або іншої юридичної особи через укладені угоди чи іншим шляхом,
тобто здійснює контроль над банком або іншою юридичною особою.

Особа вважається такою, що здійснює контроль над банком або ін­шою юридичною особою, якщо:

така особа прямо чи опосередковано, самостійно чи спільно з інши­ми особами має частку в статутному капіталі банку або іншої юридич­ної особи (або має повноваження голосувати) в розмірі не менше ніж 25 відсотків; або

така особа є першим керівником або належить до іншого управлін­ського персоналу банку чи іншої юридичної особи; або відомі факти, що свідчать про здатність цієї особи будь-яким чином впливати на при­значення перших керівників, або особа має принаймні одного предста­вника в раді чи правлінні банку або іншої юридичної особи чи в рівно­цінному спостережному органі (або через володіння акціями/паями/ частками, або через домовленість з власниками акцій/паїв/часток); або

така особа може брати участь у прийнятті рішень з основних напря­мів діяльності банку (за умови зміни при цьому кредитної, інвестицій­ної або облікової політики банку) незалежно від того, чи обіймає ця особа керівну посаду або отримує (чи взагалі не отримує) винагороду чи іншу компенсацію за свою роботу;

така особа прямо чи опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами має частку в статутному капіталі банку або іншої юридичної осо­би (або має повноваження голосувати) в розмірі не менше ніж 10 відсотків і водночас жодна інша особа не володіє часткою в статутному капіталі ба­нку (юридичної особи) з правом голосу (або не має повноважень голосува­ти більшою кількістю голосів) у розмірі 10 і більше відсотків.

1.13. Контрагенти, у яких держава є власником істотної участі, не є таки­
ми, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридич­
ної особи, якщо ці контрагенти не пов'язані між собою виробничими
зв'язками та зміни у фінансово-господарській діяльності одного контрагента
не можуть вплинути на фінансовий стан (господарську діяльність) іншого.

Підприємства однієї галузі не вважаються такими, що разом володі­ють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, за умо­ви, що загальна сума вкладених банком коштів у ці підприємства не пе­ревищує загальної суми залучених банком коштів від цих підприємств.

1.14. Угоди, що укладаються з інсайдерами, не можуть передбачати
більш сприятливі умови, ніж угоди, що укладені з іншими особами.
Угоди, укладені банком із інсайдерами на умовах більш сприятливих за
звичайні, визнаються судом недійсними з часу їх укладення.

Більш сприятливими умовами визнаються:

отримання активу низької якості від інсайдерів;

викуп в інсайдера активу за вартістю, що є значно вищою, ніж та, яку банк сплатив би за придбання такого активу від неінсайдера;

продаж інсайдеру активу за вартістю, що є значно нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого активу неінсайдеру;

укладання коштів у цінні папери інсайдера, в які банк в іншому ви­падку не вкладав би, у зв'язку з рівнем ризику таких паперів або видом економічної діяльності емітента-інсайдера;

оплата за товари та послуги, що надані інсайдером, за тарифами, що є вищими, ніж ті, за якими банк сплачував би за аналогічні товари та

зо*

послуги неінсайдерам, або оплата таких товарів і послуг у тих ситуаці­ях, коли неінсайдеру взагалі оплата не надавалася б;

прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вима­гається від інших клієнтів;

надання кредиту інсайдеру (акціонеру/учаснику) для придбання акцій (паїв/часток) цього банку та під забезпечення акцій (паїв/часток) банку.

Банк може укладати з інсайдерами угоди, які передбачають нараху­вання відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші від звичайних, та нарахування відсотків за вкладами і депозита­ми, які більші від звичайних, якщо прибуток банку дозволяє здійснюва­ти це без шкоди для фінансового стану банку; однак інші умови цих угод не можуть бути більш сприятливими, ніж загальні умови прове­дення банківських операцій, що встановлені внутрішньобанківськими положеннями, що визначають кредитну, інвестиційну, управління акти­вами і пасивами та облікову політику банку.

Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для:

погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку; придбання активів пов'язаної особи банку; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою банку, за винятком продукції, що виробляється цією особою.

Банк має забезпечити наявність відповідних інформаційних систем для виявлення окремих кредитів, наданих пов'язаним і спорідненим особам, а також визначення загальної суми таких кредитів з метою їх моніторингу.

Банк зобов'язаний забезпечити наявність процедури запобігання отриманню власної вигоди особами, що беруть участь у підготовці оці­нки кредиту або в прийнятті рішення щодо його надання.

У разі укладення банком угод з інсайдерами, які передбачають сприятливіші умови, ніж угоди, що укладені з іншими особами (у тому числі, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійс­нення банківських операцій, які менші, ніж звичайні), на суму таких угод банк має зменшувати загальний розмір регулятивного капіталу до часу погашення таких угод.

Крім того, такі угоди мають бути укладені на підставі рішення прав­ління та/або ради банку.

1.15. З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

Глава 2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (н7)

2.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зо­бов'язань.

2.2. Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента ви-' значається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контра­гента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.

2.3. До вимог банку щодо контрагента включаються:

а) щодо банків-контрагентів:

строкові депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, та заборгованість за простроченими та сумні­вними до погашення нарахованими доходами за цими операціями;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками;

боргові цінні папери, випущені банками, у торговому портфелі бан­ку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:
заборгованість за кредитами;

сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами та заборгова­ність за простроченими та сумнівними до погашення нарахованими до­ходами;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторин­говими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, бор­говими цінними паперами органів державної влади та місцевого само­врядування, небанківських фінансових установ, нефінансових підприємств у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення, прострочені й сумнівні до погашен­ня нараховані доходи за ними;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регу­лятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).

2.4. До позабалансових зобов'язань, що видані банком, уключаються:
гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;
сумнівні гарантії та поручительства;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

2.5. Банк, який є добре капіталізованим або достатньо капіталізова­
ним і проводить беззбиткову діяльність протягом останніх трьох місяців,
може надавати кредити та здійснювати вкладення в боргові цінні папери
в обсягах, що перевищують установлений норматив максимального роз­
міру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), та виключати із за­
гального обсягу кредитного ризику суму забезпечення (але не більше ніж
сума основного боргу за окремою кредитною операцією) у разі:

а) забезпечення кредиту безумовним зобов'язанням за умови, що це зобов'язання було надане безпосередньо на користь банку:

урядами або центральними банками держав, що належать до категорії А

або Міжнародним банком реконструкції та розвитку чи Європейсь­ким банком реконструкції та розвитку;

або першокласними банками, що мають опублікований кредитний рейтинг не нижче інвестиційного класу, — за зобов'язаннями контра­гентів із строком виконання один р. і менше.

б) грошового покриття кредиту у вигляді застави майнових прав на грошові кошти позичальника/майнового поручителя, що розміщені у вигляді депозиту в банку-кредиторі, або застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, за умови відповідності строків надання кредиту строкам залучення депозиту. У разі забезпе­чення кредиту грошовим покриттям банк повинен мати договір про за­ставу майнових прав на грошові кошти, що зберігаються на рахунках у банку-кредиторі (або договір про заставу ощадних/депозитних сертифі­катів, що випущені банком-кредитором), який укладений з позичальни­ком/майновим поручителем і за яким надається право у разі невиконан­ня позичальником/майновим поручителем зобов'язань за кредитним договором стягувати кошти з їх рахунків на погашення цього боргу, а також платіжні та інші документи, що підтверджують надання кредиту і відповідне забезпечення за кредитом.

Банки можуть здійснювати вкладення в боргові цінні папери в роз­мірі, що перевищує встановлений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), та виключати із загаль­ного обсягу кредитного ризику суму безумовного забезпечення або грошового покриття, якщо в умовах випуску та розміщення таких бор­гових цінних паперів (або в угоді про купівлю цінних паперів) зазнача­ється про їх відповідне забезпечення згідно з укладеним між емітентом та гарантом/поручителем договором про забезпечення. У разі забезпе­чення вкладень у боргові цінні папери грошовим покриттям банк пови­нен мати документ, у якому визначені умови випуску та розміщення таких боргових цінних паперів (або угоду про купівлю боргових цінних паперів) із зазначенням у ньому (в угоді) про відповідне грошове по­криття такого випуску.

2.6. Рішення про проведення банком операцій з одним контраген­том/позичальником у розмірі, що перевищує 25 відсотків регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пункті 2.3 цієї глави, щодо цього контрагента), має прийматися правлінням та/або радою банку.

2.7. У день надання такого кредиту та виключення його з розрахун­ку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного ко­нтрагента (Н7) банк зобов'язаний:

включити відповідну інформацію до форми звітності №611 «Звіт про дотримання економічних нормативів» (v0544500-98);

надіслати електронною поштою письмове повідомлення відповід­ному територіальному управлінню та Департаменту банківського регу­лювання і нагляду із зазначенням інформації про документи, що під­тверджують надання забезпеченого грошовим покриттям (депозитом чи

депозитним сертифікатом) або безумовним забезпеченням кредиту, які передбачені пунктом 2.5 цієї глави.

2.8. У разі пролонгації кредитної угоди для підтвердження наявності
грошового покриття (або безумовного забезпечення) за пролонгованим
кредитом та права банку не включати суму такого кредиту до розраху­
нку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного
контрагента (Н7) банк зобов'язаний здійснити заходи відповідно до
вимог пункту 2.7 цієї глави.

Територіальне управління Національного банку відповідно до зако­нодавства України має здійснювати контроль щодо наявності відповід­них документів стосовно підстав виключення сум кредитів (вкладень в боргові цінні папери), забезпечених грошовим покриттям (або безумов­ним зобов'язанням), з розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

Якщо за результатами перевірки встановлені факти невиконання ба­нком на дату надання кредиту (його пролонгації) хоча б однієї з умов, зазначених у пунктах 2.5 — 2.7 цієї глави, чи у зв'язку з невідповідніс­тю перелічених у цих пунктах документів, то банк зобов'язаний відко-ригувати розрахунок нормативу максимального розміру ризику на од­ного контрагента (Н7) з дати виключення ним із загального обсягу кредитного ризику відповідної суми кредиту та подати до Національно­го банку змінену форму звітності № 611 «Звіт про дотримання економі­чних нормативів» за відповідні періоди (місяці).

У цьому разі за допущені порушення до банку мають застосовува­тися жорсткі заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

2.9. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу
провідного банку банківського консорціуму включається лише та час­
тина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

2.10. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

2.11. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кре­дитного ризику на одного контрагента (Н7) (без підстав, визначених у пунктах 2.5—2.7 цієї глави), то він має коригувати (зменшувати) регу­лятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

Якщо за результатами інспекційної перевірки (або на підставі стати­стичної звітності банку) установлені факти невиконання банком вимог підпункту «г» пункту 1.7 розділу II цієї Інструкції, то він має відкори-гувати (зменшити) регулятивний капітал на розмір перевищення нор­мативу максимального розміру кредитного ризику на одного контраге­нта (Н7), починаючи з наступного дня після дати виявлення такого порушення.

У разі невиконання вимог цієї глави Національний банк має засто­совувати до банку та керівників банку жорсткі заходи впливу відповід-

но до нормативно-правових актів Національного банку з питань засто­сування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського за­конодавства.

Глава 3. Норматив великих кредитних ризиків (Н8)

3.1. Норматив великих^кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

3.2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів уважається великим, якщо сума всіх ви­мог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контра­гента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10 відсотків і біль­ше регулятивного капіталу банку.

3.3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвід­ношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

Якщо один контрагент банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів, то при розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума наданого кредиту контрагента, що вхо­дить до складу кількох груп, враховується один раз.

3.4. До вимог банку до контрагента або пов'язаних контрагентів
уключаються:

а) щодо банків контрагентів:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам;

сумнівна та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, заборгованість за простроченими і сумнівни­ми до погашення нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками;

боргові цінні папери, випущені банками, у торговому портфелі бан­ку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:
заборгованість за кредитами;

сумнівна і прострочена заборгованість за кредитами, заборгованість за простроченими і сумнівними до погашення нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість, прострочені й сумнівні до погашення нараховані доходи;

заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторин­говими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями, бор­говими цінними паперами органів державної влади та місцевого само-

врядування, небанківських фінансових установ, нефінансових підпри­ємств у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення, прострочені й сумнівні до погашення на­раховані доходи за ними;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні фонди інших банків та установ, на суму яких зменшено регу­лятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).

3.5. До позабалансових зобов'язань, що надані банком, уключаються:
гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;
сумнівні гарантії та поручительства;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

3.6. Рішення про надання великого кредиту приймається згідно з відповідним висновком кредитного комітету (комісії) банку, затвер­дженим його правлінням (радою).

3.7. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

3.8. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-
кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адек­
ватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються: якщо
перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нор­
мативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються, якщо
перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекват­
ності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

3.9. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу
головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту,
що надана безпосередньо цим банком.

Глава 4. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (н9)

4.1. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручи­тельств, наданих одному інсайдеру, установлюється для обмеження ри­зику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умо­вах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскіль­ки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

4.2. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручи­тельств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансо­вих зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку.

4.3. До зобов'язань одного інсайдера перед банком уключаються:
строкові депозити, що розміщені в інших банках;

зі^ад'

заборгованість за кредитами;

Дата добавления: 2015-07-02