Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Фактори, що визначають сукупний попит

Модель макроекономічного кругообігу дає загальне уявлення про економічну рівновагу. Тому вона не може відповісти на питання, яким чином ринковий механізм забезпечує цю рівновагу. У загальній моделі макроекономічної рівноваги об’єднують усі окремі ринки товарів та послуг у загальний ринок, підсумовуючи попит на них у сукупний попит, а пропозицію – у сукупну пропозицію. Національний обсяг виробництва і рівень цін визначаються взаємодією сукупного попиту (AD) та сукупної пропозиції (AS).

Макроекономіка вивчає не індивідуальний попит на окремі товари й послуги, а сукупний попит усіх споживачів (домашніх господарств, фірм, держави) на усі товари та послуги. Сукупний попит є основною специфічною формою прояву суспільних потреб в умовах функціонування товарно-грошових відносин.

Сукупний попит (AD) – це той реальний обсяг благ, які готові купити макроекономічні суб’єкти (домашні господарства, фірми, уряд країни, а також економічні агенти інших країн світу) за визначеного рівня внутрішніх цін. Тобто сукупний попит - це сума витрат всіх макроекономічних суб’єктів (домашніх господарств, фірм, держави й сектору закордон) на кінцеві товари й послуги протягом року: АD= СВ+ВІ+ДЗ+ЧE (4.1), де:

СВ - споживчий попит (платоспроможний попит домашніх господарств на споживчі товари); Споживчий попит – платоспроможний попит домашніх господарств на:

- товари тривалого користування (транспортні засоби, предмети побуту та інше);

- товари поточного споживання (продукти харчування, одяг, енергія та інше);

- послуги (житло, охорона здоров’я, особисті послуги, освіта та інше).

ВІ – попит фірм (підприємств) на інвестиції для відновлення зношеного

капіталу (амортизація) та збільшення реального капіталу; Інвестиційний попит – попит бізнес-фірм (підприємств) на блага для:

- відновлення основного капіталу;

- збільшення реального капіталу.

Основою взаємодії бізнес – фірм (підприємств) та домашніх

господарств на цьому ринку є пропорція, в якій дохід кінцевого використання розподіляється на споживання та заощадження (ДКВ=СВ+З).

ДЗ – попит держави на товари та послуги для виробництва суспільних благ і для державних інвестицій;

ЧE – попит закордону, або попит на чистий експорт, за умови, що попит на імпорт входить у попередні три компоненти.

Ця формула схожа на формулу розрахунку ВВП за витратами:

ВВП= СВ+ВІ+ДЗ+ЧE.

Відмінність між вищенаведеними формулами полягає в тому, що ВВП за витратами є сумою фактичний витрат всіх макроекономічних суб’єктів, які вони здійснили протягом року, в той же час формула сукупного попиту відображає витрати макроекономічних суб’єктів, які вони мають намір здійснити.

Величина сукупного попиту - це величина сукупних витрат макроекономічних суб’єктів, які вони мають намір здійснити за кожного рівня цін.

Залежність між обсягом виробництва, цінами та попитом описується законом сукупного попиту. Сутність закону сукупного попиту полягає в наступному: споживачі (домашні господарства, фірми, держава) за інших рівних умов куплять тим більший обсяг національного продукту, чим нижчий загальний рівень цін - і навпаки. Таким чином, між рівнем цін та реальним обсягом національного виробництва існує обернена залежність.

Графічно сукупний попит зображується кривою AD. Вона показує яку кількість вироблених товарів та послуг буде куплено за того чи іншого рівня цін. Кожна точка кривої АD показує вартість тієї кількості кінцевих товарів і послуг, на яку буде пред’явлений попит усіма макроекономічними суб’єктами за кожного можливого рівня цін.

Залежність, виражена законом сукупного попиту, проявляється як рух від однієї точки до іншої уздовж нерухомої кривої сукупного попиту.

Рис. 4.1.

Дата добавления: 2015-07-02