Декорування керамічних виробів

Керамічні вироби прикрашають в процесі їх декорування з метою підвищення естетичних властивостей. Основні способи декорування керамічних виробів: оздоблення керамічними фарбами, препаратами дорогоцінних металів тощо; забарвлення керамічної маси і ангобування; прикрашання декоративними глазурами. Декорування виробів може бути рельєфним і гладким. Наявність на поверхні виробу внутрішніх або заглиблених прикрас характерні переважно для майоліки та керамічних художньо-декоративних виробів, рідше — для фарфоро-фаянсового посуду, для якого характерні гладкі типи декорування. Гладке декорування буває надглазурним і підглазурним При підглазурному декоруванні малюнок чи інший вид оздоб­лення наносять фарбою на виріб після першого випалювання. Потім покривають вироби безкольоровою прозорою глазурою і направляють на полите випалювання. Пористий черепок всмоктує фарбу, тому неможливо виправити дефекти декорування, які можуть бути на виробах. У зв'язку з цим підглазурними фарбами виконуються рисунки методом обводки, пульверизації та печатання. Для фарфору при підглазурному декоруванні найбільш часто використовують кобальтові (сині) та хромові (зелені) фарби, які здатні витримати температуру политого випалювання. Надглазурні фарби наносять на глазуровані і випалені вироби і закріплюють їх шляхом введення до їх складу легкоплавких фрит (флюсів) і додаткового муфельного випалювання при температурі 600—900°С в окисному середовищі. Надгла-зурне декорування має такі переваги перед підглазурним: практично необмежену палітру кольорів та відтінків завдяки невисокій темпе­ратурі муфельного випалювання, крім того, різні неточності рисунка легко виправити до випалювання. В той же час недоліком їх є те, що вони у процесі експлуатації виробів піддаються руйнівному впливу кислот та лугів, тому не так міцно утримуються на їх поверхні, як на виробах підглазурним декоруванням. Вид декорування залежить від призначення та властивостей черепка виробів.

Декор фарфорових виробів повинен підкреслювати переваги фарфору, а саме його білість, просвітлюваність тощо. Прикрашають вироби вручну або за допомогою спеціальних приладів (напівмеханізованим методом). Живописні роботи та домальовування окремих деталей малюнка, промазка рельєфу виконується (пензлем чи пером) фарбами та препаратами золота, срібла. Застосування напівмеханізованого методу декорування основане на використанні прийомів, які прискорюють нанесення малюнка. Це такі види декорування: декалькоманія, трафарет, шовкографія, друк, штамп, фотокераміка, покриття.

Живопис — крупні чи дрібні малюнки фарбою і золотом, сріблом тощо, нанесені на вироби в основному пензлем. У візерунках, виконаних живописом, помітні мазки пензля; розпис має більш насичений і вільний характер і, як правило, більш високі художні переваги, ніж інші методи прикрашання. За художньою цінністю, складністю і трудомісткістю виконання живописні рисунки можуть бути поділені на такі групи: високохудожні з складною тематикою; середньої складності, в яких рисунок відтворений і багаторазово повторюється на виробі; ручні роботи для виробів масового випуску, тобто нескладні малюнки, розфарбовування поштучних малюнків тощо.

Живопис застосовують як самостійний вид декорування виробів та як доповнюючий до деколі, печаті, трафарету тощо. У цьому випадку вона носить різні назви: строкатість малюнка (часткове розфарбування, яке підкреслює окремі деталі — носики, ручки тощо), розфарбування (майже всі деталі рисунка розфарбовуються), дофарбування (додаткова ручна робота до інших видів декору), промазка рельєфу — суцільне покриття рельєфу; розфарбування рельєфу чи строкатість рельєфу тощо.

Стрічка, відводка, вусик — кольорові смуги різної ширини, нанесені на вироби за допомогою пензля або останнім часом за допомогою напівавтомату (механічним способом).

Стрічка — смужка, яка йде по краю виробу завширшки від 4 до 10 мм. На фаянсові вироби наносять буфетну стрічку шириною до 15—16 мм.

Відводка — смужка шириною 1—3 мм, розташована по краю чи близько до краю виробу.

Вусик — смужка шириною до 1 мм, яку найчастіше розміщують під стрічкою і відводкою.

Стрічка, відводка та вусик наносяться частіше золотом, ніж фарбою, і є найпростішими видами декору керамічних виробів. Засто­совують їх як самостійно, так і в поєднанні з іншими видами декору.

Декалькоманія (деколь ) — один із найбільш розповсюджених видів декорування фарфорових і фаянсових виробів, суть якого заключається в перенесенні багатокольорових, як правило, малюнків, віддрукованих літографським способом керамічними фарбами, на швидкорозмочувальний папір. Такі малюнки наносять по типу дитячих перевідних картинок. Папір з малюнком зволожують, накладають на поверхню виробу, попередньо покритого спеціальною мастикою, і обережно труть вологим валиком до відділення паперу. Потім папір знімають, а малюнок залишається на виробі. Вироби промивають від залишків паперу і мастики розчином аміаку і водою.

Шовкотрафаретна деколь є більш прогресивним декоруванням, яка являє собою багатокольоровий малюнок, що спочатку наносять на папір через шовкографічну сітку, а потім з паперу переводять на поверхню виробу. При цьому на виробі одержуємо пряме зображення малюнка, який наноситься швидше, ніж при літографському способі, оскільки при цьому поверхня не покривається мастикою, а після нанесення не промивається водою.

Трафарет — рисунок однокольоровий і багатокольоровий, який може бути підглазурним і надглазурним. Наноситься аерографом на вироби фарбами за допомогою одного чи декількох трафаретів, через вирізи яких фарба потрапляє на поверхню виробу. Характерними рисами цього декору є простота малюнка, чіткі його обриси та деталей малюнка, а також відсутність плавного переходу від одного малюнка до іншого.

Друк — однокольоровий контурний рисунок, перенесений з вигравіруваної сталевої дошки на цигарковий вологий папір, а потім з нього (поки не висохла фарба) — на поверхню виробу. Іноді цей контурний однокольоровий рисунок розмальовують на виробі пензлем, тоді він носить назву "друк з розфарбуванням", яка може бути лише надглазурним. Друк однотонний може бути як надглазурним, так і підглазурним.

Штамп — однокольоровий нескладний малюнок, який склада­ється з ліній, штрихів, точок і наноситься на вироби за допомогою гумової печаті (штампа) або стрічки золотом чи фарбою. Найчастіше він виконується у вигляді вузького бортового малюнка в сполученні з іншими видами декору (стрічки, деколь тощо).

Шовкографія — це малюнок, який нагадує однокольоровий і багатокольоровий трафарет, але має більш тонкі та точні штрихи, і може бути виконаний суцільною фарбою. Переносять на вироби через шовкову (капронову) сітку, покриту спеціальною лаковою плівкою, яка утворює візерунок. Такий трафарет кладуть на поверхню виробу і протирають за допомогою ракелі фарбу через сітку; при цьому малюнок з трафарету переводиться на виріб.

Малюнки шовкографії мальовничі та насичені, на них добре помітні найменші лінії і штрихи. Цей метод є більш економічним і продуктивним порівняно з живописом.

Фотокераміка полягає у перенесенні на виріб зображення з фотопластинки. Процес складається з таких операцій: діапозитивне зображення на фотоплівці зі світлочутливим шаром покривають порошком керамічної фарби, а потім шаром колодію. Після відповідної хімічної обробки фотопластинки шар емульсії відділяється від скла фотопластинки і під водою переноситься на поверхню виробу. Найчастіше це зображення портретів, пейзажів тощо. Колір малюнка — коричневий або ж різнокольоровий.

Покриття — покриття всієї поверхні виробу фарбою. Воно буває суцільним, з прочисткою, з прочисткою і розкраскою, напівпокриття і затухаюче. Суцільне покриття — це таке, коли фарба покриває всю поверхню виробу, крім носиків, ручок, кришок та інших деталей.

Напівпокриття — це кольорова стрічка шириною в 20 мм і більше.

Покриття з прочисткою має візерунки, з яких знята фарба. Якщо ці місця очищені від фарби, додатково розмальовані фарбами чи золотом, то це буде називатись "покриття з прочисткою і розкраскою".

Затухаюче покриття характеризується поступовим переходом суцільної фарби на її повну відсутність на поверхні виробу.

Забарвлення керамічної маси проводиться для виробів з тонкокерамічної маси, напівфарфору, що мають природно жовтуваті, сіруваті відтінки, які необхідно приглушити чи змінити на інші кольори, додаючи до цих мас забарвлюючі сполуки. Для художньо-декоративних виробів з фарфору також забарвлюють черепок в рожеві, блакитні, зеленуваті відтінки.

Ангобування — повністю чи частково покривають виріб тонким шаром (0,11—0,3 мм) білоспеченої чи забарвленої маси (ангоб), котру наносять на поверхню виробу у вигляді суспензії густиною 1,5—1,7 г/см³. Цей метод дозволяє змінювати чи маскувати природне забарвлення випаленої кераміки (майоліка, гончарні вироби).

Прикрашання декоративними глазурами проводиться в основному для майолікових і фаянсових виробів, невисока темпе­ратура (960—1160°С) политого випалювання яких не руйнує забарв­люючих оксидів і дозволяє використати різноманітну гаму кольорів. Глазурі бувають кольорові, потічні, кристалічні, матові, кракле, люстрові, металізовані.

Потічні глазурі належать до легкоплавких, температура плавлення їх нижча, ніж температура политого випалювання, і тому вони, розтікаючись по поверхні виробу, утворюють своєрідні візерунки у вигляді потоків різнокольорової глазурі.

Кристалічні глазурі містять в собі діоксид титану, оксид цинку чи хрому. Вони легкоплавкі і здатні до кристалізації, в результаті чого утворюють на поверхні виробу дрібні кристали різної форми.

Матові глазурі мають температуру плавлення вищу температури политого випалювання, в процесі якого утворюються кристали, які й придають поверхні виробу матовість.

Кракле — одержують при нанесенні на поверхню виробів глазурі з різними коефіцієнтами термічного розширення, котрі при нагріванні і охолодженні виробів розтріскуються. Ці дрібні тріщинки заповнюються барвниками. Занурюючи їх у розчини різного складу (азотнокислий кобальт — синій колір, мідний купорос — зелений і т.д.). на поверхні виробів одержуємо дрібні кольорові прожилки.

Люстрові глазурі дещо схожі на люстри, які наносять на скляні поверхні. їх одержують сплавленням нітритів тяжких металів з каніфоллю. На поверхні виробів з'являються перламутрові переливи з металевим блиском.

Металізовані глазурі — це глазурі відповідного випалювання, легкоплавкі, які містять в собі оксиди металів (міді, марганцю, нікелю та ін.). У процесі политого випалювання у відповідному середовищі оксиди металів відновлюються вуглецем чи хлористоводневим газом до нижчого оксиду чи металу. Це надає поверхні виробу характерного металевого блиску.

Рисунки за характером розташування на виробі підрозділяють на такі: суцільні, бортові, букет, розкидні, медальйон, арабеска, цировка.

Суцільний рисунок наноситься на всю зовнішню (внутрішню) поверхню виробу.

Бортовий рисунок розташовується у вигляді безперервної смуги по борту, низу і центру виробу.

Дата добавления: 2015-06-27