Тема 12. Планування нового продукту та розроблення товару 3 страница

На підставі загальних методичних положень здійснюється співвіднесення групових економічних показників товару, що оці­нюється, з показниками товару-еталона. Розрахунки проводяться за такою формулою

,

де — показник конкурентоспроможності товару проти еталона;

, — відповідно групові показники економічних параме­трів товару, що оцінюється, і товару-еталона.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару зна­ходять за формулою

,

де — зведений індекс конкурентоспроможності товару;

K_t — показник конкурентоспроможності за технічними пара­метрами;

К_е — показник конкурентоспроможності за економічними по­казниками.

Якщо ,більше за 1 — виріб має переваги щодо конкурентос­проможності проти товару-еталона, за ,меншому за 1 — виріб програє товару-конкуренту.

Коли аналіз здійснюється за кількома конкурентними зразка­ми, інтегральний показник конкурентоспроможності для вибра­ної групи аналогів можна розрахувати як підсумок середньозва­жених показників кожного окремого виробу за формулою

,

де — інтегральний показник конкурентоспроможності групи зразків;

— показник конкурентоспроможності і -го зразка;

— вагомість і -го зразка в групі аналогів;

п — кількість аналогів.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару де­монструє міру його привабливості для покупця. З погляду прода­вця ця привабливість ототожнюється з чистим прибутком. Ос­танній дорівнює контрактній ціні, зменшеній на витрати з прода­жу товару та інші витрати.

Отже, конкурентоспроможність передбачає вищу норму задо­волення потреб споживача за рахунок пропонування високоякіс­них товарів за помірними цінами.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає зміст конкурентоспроможності товару?

2. Яке значення має конкурентоспроможності товару?

3. Яка послідовність визначення конкурентоспроможності товарів.

4. Охарактеризуйте основні показники конкурентоспроможності товару.

5. Як обчислюється інтегральний показник конкурентоспроможності товару?

Питання для самостійного вивчення

1. Рейтинг товару і його розрахунок.

2. Конкурентоспроможність продукції як вирішальний фактор її комерційного успіху.

3. Імідж товару та чинники що його визначають.

Тема 6. Ринок товарів і послуг

6.1. Зміст ринку з точки зору маркетингу

Ринок є однією із ключових категорій сучасної економічної нау­ки. У найзагальнішому розумінні з ринком пов'язують сферу обмі­ну, сукупність наявних та потенційних покупців товару. З поняттям обміну здебільшого ототожнюють акт отримання будь-якого бажа­ного об'єкта з відчуженням натомість чогось іншого. Тобто ринок це система економічних відносин, зв'язків суб'єктів господарюван­ня, які приймають рішення самостійно.

Провідний знавець сучасної соціально-економічної думки Заходу Фрідріх Хайєк у промові з на­годи отримання ним Нобелівської премії зазначив: «Помилкою буде вважати, що ринок створює порядок, так само як і помилкою є дум­ка, що ринок це стихія, анархія. Ринок створює спонтанний порядок принципово інакше, ніж планове господарство. Він відрізняється тим, що не гарантує обов'язкового задоволення спочатку більш ва­жливих, а потім менш важливих потреб». Тобто існуван­ня ринкового, або спонтанного, порядку є сприятливим для досяг­нення безлічі різноманітних цілей, які в повному обсязі невідомі окремій особистості або соціальній групі. Тому варто створювати умови, за яких шанси кожної людини якнайефективніше реалізува­ти свої цілі були б найвищими. Це означає, що ринкова економіка може успішно розвиватися лише за умов вільного вибору в спожи­ванні, свободи вибору фаху та місця праці, свободи підприємницт­ва. Для її функціонування потрібна реалізація різноманітних форм власності (приватної, кооперативної, акціонерної, державної і т. п.) і наявність відповідної інфраструктури.

6.2. Інфраструктура ринку товарів та послуг.

Термін «інфраструктура» по­ходить від двох латинських слів «infra» (той, що нижче, під) та «structure» (побудова, розміщення). Виходячи із семантики цього терміна, інфраструктуру можна визначити як фундамент економіки. Інфраструктура ринкової економіки складається із ринків — товарів та послуг, засобів виробництва, фінансового ринку.

Ринок товарів та послуг базується на розгалуженій мережі товар­них бірж, підприємств оптової торгівлі, маркетингових організацій. Тобто інфраструктура ринку товарів та послуг — це організаційні, матеріальні та технічні засоби, за допомогою яких товари просуваю­ться від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, на­громаджуються, зберігаються і продаються. Це також установлені схеми і структура товаропросування: матеріально-технічна база оп­тової торгівлі, мережа роздрібних торгових підприємств, торговель­но-технологічного обладнання, засоби організації та обліку товаро-просування, система торговельних і післяпродажних послуг.

Резуль­тати функціонування інфраструктури ринку товарів та послуг вияв­ляються переважно не в матеріально-речовій формі, а у вигляді кори­сного ефекту, тобто продукцію інфраструктури не можна нагрома­джувати. Характерною особливістю елементів інфраструктури ринку товарів та послуг є їхня просторова невзаємозамінність. Велика кон­центрація складових інфраструктури в одному місці не може компен­сувати їхнього браку в іншому. Крім того, елементи інфраструктури є різними за техніко-економічними характеристиками. Одні з них ство­рюють розгалужені мережі, інші — мають одиничний характер. До перших належать транспортні комунікації, мережі зв'язку, енерго- і водопостачання. Вони мають напрямок, протяжність, пропускну зда­тність. Одиничними елементами інфраструктури ринку товарів та послуг є складські приміщення, залізничні станції, місця виконання навантажувально-розвантажувальних та перевалочних робіт, елект­ричні підстанції тощо. Уже навіть із цього можна висновувати, що економічний зміст інфраструктурної діяльності позначений великою складністю та багатогранністю.

6.3. Тенденції розвитку ринку товарів та послуг

Характерні особливості сучасної ринкової економіки є знач­ною мірою похідними від своєрідної «споживацької» спрямова­ності нинішнього етапу науково-технічної революції. Через це ринок товарів та послуг характеризується:

1) насиченістю товарами масового виробництва, орієнтуван­ням на задоволення потреб найрізноманітніших груп покупців;

2) гнучким і високоадаптивним виробництвом, здатним до проведення товарної політики, яка відповідає найрізноманітні­шим та найскладнішим потребам споживачів. Наприклад, щороку на ринок теле- і радіоапаратури надходить понад 700 нових мо­делей та модифікацій;

3) постійною підтримкою конкурентоспроможності товару внаслідок його модифікування, підвищення якості і зменшення собівартості.

Водночас на сучасному ринку добре помітно тенденцію до зміни форм підприємницької діяльності. Поряд з великими кор­пораціями важливого значення в ринковій економіці Заходу на­буває малий бізнес. Це пояснюється тим, що великі підприємства все частіше стають неспроможними задовольнити широку гаму людських потреб, що безперервно змінюються. Виникають так звані «економічні ніші», тобто такі сфери суспільного виробниц­тва, до заповнення яких великим підприємствам бракує комер­ційного інтересу. Саме малі підприємства і виявилися тими орга­нізаційними структурами, які гнучко та мобільно реагують на швидку зміну запитів споживачів, необхідність запровадження нових технологій, забезпечують ефективніше використання твор­чого потенціалу окремої особистості. У середині 80-х pp. у США налічувалося 14,5 млн невеликих фірм, причому кількісний склад персоналу в переважній більшості з них не перевищував 10 осіб. В окремих галузях національної економіки США малі підприємс­тва взагалі домінують. Так, вони забезпечують 64% всього обсягу реалізації товарів та послуг в оптовій торгівлі, 73% — в роздрібній, 57% — у сфері обслуговування.

Значного поширення набула специфічна форма ведення бізнесу — франчайзинг (головна, найчастіше велика або відома фірма, укладає договір з невелики­ми підприємствами про надання їм права реалізації продукції або послуг з відповідною торговельною маркою). Найбільшого поши­рення набули три основні види франчайзингу: товарний; вироб­ничий; діловий. 1990 року на умовах франчайзингу в США пра­цювали вже понад 392 тис. підприємств.

Однією із характерних тенденцій розвитку сучасного ринку товарів та послуг є всебічний правовий захист інтересів спожива­чів та посилення відповідальності виробників за якість продукції. Традиційний принцип «покупець, стережися, щоб тебе не обду­рили», нині замінено новим «виробник, стережися обдурити по­купця, бо неминуче станеш банкрутом». Систему договірної, а також позадоговірної відповідальності та страхування побудова­но так, щоб потерпіла сторона мала повну гарантію відшкоду­вання збитків. Змінився принцип визначення суб'єкта відпові­дальності за недоброякісний товар. Таким, у першу чергу, вважа­ють не продавця, а безпосереднього виробника дефектної проду­кції. За оцінювання дефектності виробу першорядним є питання відповідності продукції тим характеристикам, якими споживач керувався під час її купівлі. Товар вважається дефектним, якщо його властивості не відповідають тій інформації, що була отри­мана від продуцента. Наявність таких розходжень є підставою для судового позову.

Новий, ширший підхід до проблеми якості продукції, забезпечення безпеки користування нею спричинився до дальшого посилення державного втручання у сферу виробни­цтва: ухвалюються спеціальні законодавчі акти про підвищення відповідальності виробників за збитки, завдані споживачам недо­броякісною продукцією; розробляються та публікуються обов'яз­кові стандарти з вимогами до показників безпеки товарів. Наприк­лад, американський «Закон про споживання» передбачає, що споживач має «право на безпеку», «право на поінформованість», «право можливості вибору», «право бути вислуханим». Аналогі­чні закони діють у всіх країнах з розвинутою ринковою економі­кою. Організований рух громадян і державних органів щодо роз­ширення прав і можливостей покупців, започаткований у США, має назву консюмеризм (від англ. — споживач). Він набув дуже великого поширення в країнах з ринковою економікою.

В Україні також розпочато широкомасштабну роботу зі ство­рення законодавчих і нормативних актів щодо захисту прав спо­живачів, якості та сертифікації. Усе частіше застосовується Закон України «Про захист прав споживачів» у редакції від 15 грудня 1993 p., а також Декрет Кабінету Міністрів України «Про стан­дартизацію та сертифікацію» від 10 травня 1993 р. № 46-93.

За цих умов значно зростає в господарюванні і роль маркетин­гу, з допомогою якого забезпечується тісний прямий та зворот­ний зв'язок виробництва з ринком і споживанням.

Питання для самоконтролю

1. Що таке ринкова економіка, в чому її особливості порівняно із плановою?

2. Що таке ринкова інфраструктура?

3. Охарактеризуйте інфраструктуру ринку товарів і послуг.

4. Які тенденції розвитку ринку товарів і послуг спостерігаються останнім часом в економіці?

5. Що таке консюмеризм?

Питання для самостійного вивчення

1. Основні складові механізму функціонування ринку.

2. Переваги та види сучасної ринкової економіки.

4. Зміст, значення та методика визначення долі ринку збуту.

5. Кон’юнктура ринку та його місткість.

Дата добавления: 2015-07-02